Рішення № 138077898, 03.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/50678/25

Провадження № 2/761/6483/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Гончаренка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість загальною сумою 21 447,52 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3 899,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 14 388,54 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ' 3 158,9919 грн., судові витрати у розмірі 2 422, 40 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 08.05.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4630795 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 8000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 08.05.2024 року по 23.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. На пільговий строк 25 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 8000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «ПУМБ».

27.02.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого, право вимоги за договором №4630795 про надання споживчого кредиту від 08.05.2024 перейшло до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Таким чином, ТОВ «Українські фінансові операції» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Позивачем вказано, що відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4630795 від 08.05.2024 року загальною сумою 21 447,52 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3 899,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 14 388,54 грн., 8000 грн * 1,5 % = 58,49985 грн* 54 календарних дні = 3 158,9919 грн. відсотки нараховані ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ".

У зв`язку із викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованість за кредитним договором, судові витрати по справі, витрати на професійну правничу допомогу.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

У листопаді 2025 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із даним позовом.

08 грудня 2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді ОСОБА_2 .

На підставі розпорядження № 01-08-1396 від 15 квітня 2026 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/50678/25 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., у зв`язку із тим, що суддю Юзькову О.Л. наказом голови суду від 23.02.2026 № 02-04-К-36 відраховано зі штату суддів Шевченківського районного суду м. Києва у зв`язку із звільненням у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.02.2026 № 225/0/15-26, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2026 року матеріали позову передані на розгляд судді Романишеній І.П.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2026р. відкрито провадження у даній цивільній справі розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

16.06.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року відзив залишено без розгляду.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановлено законом порядку.

Суд враховує, що позивач у прохальній частині позову просив розглянути справу за відсутності позивача.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.

Судом встановлено, що 08.05.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4630795, який підписано електронним підписом позичальника 20644.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2 Кредитного договору № 4630795 укладання цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сату/ ІКС Товариства. На умовах, встановлених Договором, Товариством надає Споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користуванням ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8 000,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Згідно п.п. 1.3., 1.4 Кредитного договору № 4630795 строку дії кредиту: 350 днів, Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальний термін (дати) повернення кредиту та слати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договором. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування заниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконує свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п.п. 1.4-1.4.2 Кредитного договору № 4630795 Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 1.5% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1.5%.

Згідно з п. 2.1. Кредитного договору № 4630795 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Відповідно п. 2.4. Кредитного договору № 4630795, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1. Кредитного договору.

Окрім того, відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 82475, 08.05.2024 Паспорт споживчого кредиту.

З витребуваної судом інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 .

08.05.2024р. на платіжну картку № НОМЕР_4 було зараховано платіж у сумі 18 000, 00 грн.

27.02.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 4630795 перейшло до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

До матеріалі справи долучено Реєстр Боржників за Договором Факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 року підписаного між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Після укладення кредитного договору відповідач своїх зобов`язань не виконувала у повному обсязі, у повній мірі не здійснювала платежів в рахунок погашення суми кредитів та нарахованих процентів, у зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість.

Згідно з долученими до матеріалів справи розрахунками, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції» за договором від 08.05.2024 року № 4630795 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у загальному розмірі 21 447, 52 грн, з яких: 3 899, 99 грн - заборгованість за тілом кредиту; суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 14 388, 54 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" - 3 158, 99 грн.

Представник позивача зазначає, що відповідно до умов п. 1.3 Договору № 4630795 строк кредиту 350 днів: з 08.05.2024 року по 23.04.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 27.02.2025 строк дії Договору № 4630795 від 08.05.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 28.02.2025 року по 22.04.2025 року (54 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 3 159,00 грн. (3 899,99 грн. * 1.5% = 58,50 грн.*54 календарних дні = 3 159,00 грн.)

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками позивачем застосовано ставку 1.5 % в день користування кредитними коштами впродовж всього періоду кредитування, з чим суд не може погодитися.

На переконання суду, з урахуванням вимог чинного законодавства, відсотки за користування кредитними коштами становлять 13 025,00 грн., які нараховані наступним чином:

- за період з 31 травня 2024 року по 13 червня 2024 року за ставкою 1,5 % становить 819,00 грн., відповідно розрахунку (3900/100х1,5 х 14);

- за період з 14 червня 2024 року по 22 квітня 2025 року за ставкою 1,0 % становить 12 206,96 грн., відповідно розрахунку (3 899,99/100х1 х 313).

Таким чином, відсотки за користування кредитними коштами становлять 13 025,00 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладених обставин та наведеного судом власного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 16 924,99 грн., яка складається зі заборгованості за тілом кредиту - 3 899,99 грн., заборгованості за відсотками - 13 025,00 грн.

Також, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в частині вимог, що стосується застосування приписів статті 265 ЦПК України і нарахування інфляційних втрат і 3 % річних від дати набрання рішенням законної сили до дати фактичного виконання.

Так, суд звертає увагу, що буквальне тлумачення приписів частини 10, 11 статті 265 ЦПК України, не передбачає можливість нарахування інфляційних втрат (збитків від інфляції) та 3 % річних за період від дати ухвалення до дати фактичного виконання рішення суду.

Тому, підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за правилами статті 265 ЦПК України відсутні.

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 911,60 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи до позовної заяви позивачем додано:

копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Українські фінансові операції;

заявку № 4630795 від 21.04.2025 року на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року;

рахунок на оплату до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року;

копію акту № 4630795 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.11.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року.

детальний опис робіт №4630795 від 18.11.2025 року;

довіреність.

Відповідно до п. 1 заявки № 4630795 від 21.04.2025 року на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства у суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4630795 від 08.05.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 5.2 заявки № 4630795 загальна сума гонорару за надання правової допомоги згідно цієї заявки складає 10 000 грн.

Разом з тим, суд враховує правові висновки, викладені у постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Великої Палати Верховного Суду яка зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений адвокатом є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 21 447, 52 грн, тобто справа відноситься до категорії малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 10 000 грн. є непропорційною щодо ціни позову, а тому суд приходить до висновку, що співмірною сумою витрат на правову допомогу є 5 000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3 945, 67 грн. та судовий збір 1 911, 60 грн.

Стосовно заяви відповідача про звільнення від сплати судового збору та витрат на правову допомогу, суд прийшов до наступного.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», яка є спеціальною.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

3. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Разом із тим, суд звертає увагу, що положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору стосується виключно осіб, які подають позовну заяву, тобто позивачів. Відповідач у даній справі не є особою, яка звернулась до суду з позовом, а отже зазначені пільги на неї не поширюються.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 631, 1048, 1049 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 353, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» суму заборгованості у загальному розмірі 16 924,99 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3 899,99 грн., суми заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 13 025,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судовий збір у розмірі 1 911,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 945,67 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», адреса: м.Київ, вул. Глибочицька, буд.40, прим.19 літ."Н", код ЄДРПОУ 40966896;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 08.07.2026 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА