Ухвала суду № 138076502, 09.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/46/26

провадження №2-і/489/3/26

УХВАЛА

09 липня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги на дії державного виконавця

встановив:

У липні 2026 розу скаржник звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця, яка оформлена як заява, в якій просила: скасувати постанову ВП №80605272 державного виконавця про арешт квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.06.2026; зобов`язати державного виконавця зняти арешт з квартири та видалити з реєстру боржників цей об`єкт.

Разом з нею, ОСОБА_1 надала до суду заяву про забезпечення вказаної скарги, в якій просить в порядку статей 149-150 ЦПК України запинити дію постанови державного виконавця Белоус Дар`ї Анатоліївни від 25.06.2026 у виконавчому провадженні №80605272 про накладення арешту на квартиру, що належить їй на праві власності; та заборонити державному виконавцю та іншим особам вчиняти будь-які виконавчі дії щодо зазначеної квартири, у тому числі її опис, передачу на реалізацію, відчуження та інші дії, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Вивчивши матеріали поданої заяви про забезпечення скарги, суддя дійшов наступного висновку.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (частина перша статті 447-1 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання забезпечення позову врегульовані статями 149-150 ЦПК України, які містять положення щодо підстав, способів і порядку вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною першою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

При цьому, ні Глава VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», ні інші положення ЦПК України не містять правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного чи приватного виконавця шляхом зупинення реалізації описаного та арештованого майна чи зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.

Отже, розглядаючи скаргу на дії державного чи приватного виконавця у порядку статей 447,450, 451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу до вирішення скарги по суті, як просить скаржник, адже за приписами статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження» вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічні роз`яснення містить пункті 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» згідно з якого при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Крім того, такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 01.03.2021 по справі № 752/26606/18, де вказано, що у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна. Суди не врахували, що заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій приватного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 01.03.2021 по справі № 752/26606/18.

Застосування аналогії закону у даному випадку є неприпустимим, оскільки заходи забезпечення позову за своїм змістом направлені насамперед на забезпечення виконання судового рішення та процесуальні норми підлягають виключно буквальному тлумаченню, а їх розширене застосування може призвести до порушення балансу прав сторін виконавчого провадження.

Забезпечення позову не можу бути застосоване до скарги, оскільки вона не є позовною вимогою. Так, інститут забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України , застосовується виключно в межах позовного провадження та не може бути поширений на інші види судового контролю.

У свою чергу, за наслідком розгляду скарги на дії державного виконавця, судом постановляється ухвала, у порядку статті 451 ЦПК України, про визнання дій чи бездіяльність неправомірними, зобов`язання усунути порушення, тощо.

Таким чином, на підставі викладеного вище у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги, використовуючи інститут цивільного процесуального права забезпечення позову, відповідно у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись статями 258-260, 448 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги на дії державного виконавця відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 09.07.2026.

Суддя І.В.Коваленко