Рішення № 138076500, 08.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/9577/25

Номер провадження 2/489/598/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збір трейдс ЛТД" (далі-відповідач), третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

встановив

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Збір трейдс ЛТД"на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДП у розмірі 88888,54 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000грн., а також судові витрати. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20.03.2025 року у справі № 489/1146/25 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ст.124 КУпАП . Під час розгляду справи, судом було встановлено, водій ОСОБА_2 11.02.2025р. о 08:40 в м. Миколаєві о вул.. Херсонське Шосе,1 керував транспортним засобом Renault Magnum АЕ440 р/н НОМЕР_1 з причепом Viberti 36s20 р/н НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, був неуважний, не впевнився в безпечності руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом Opel Insigma р/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався позаду. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. На день ДТП згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідальність винуватця ДТП, застрахована в СК «Арсенал Страхування», яка 07.03.2025р. здійснила страхове відшкодування в сумі 38491.46 грн. 11.02.2025 року ОСОБА_3 за власні кошті в сумі 6500,00 грн. замовив незалежну оцінку про визначення вартості розміру (збитків) матеріальної шкоди пошкодженого автомобіля Opel Insigma р/н НОМЕР_3 , в наслідок ДТП, що підтверджується платіжною інструкцією 1932452611.

Згідно звіту № 54-25 від 07.03.2025 року ринкова вартість автомобіля Opel Insigma р/н НОМЕР_3 , дорівнює 244009,21 грн. на дату ДТП, вартість відновлювального ремонту, дорівнює 158045,62грн. (з врахуванням ПДВ в запчастинах). Вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Opel Insigma р/н НОМЕР_3 на дату ДТП 11.02.2025 року становить 66506,53 грн. Оскільки вину відповідача, щодо пошкодження транспортного засобу позивача доказано, вважає що саме з відповідача підлягає стягненню матеріальні збитки в сумі 88888,54 грн. що складаються з 80888,54 грн - різниці між отриманими страховими виплатами та реальними матеріальними збитками, 1500.00 грн. витрати на евакуацію,6500,00грн. -витрати за складання оцінки про визначення вартості розміру (збитків) матеріальної шкоди пошкодженого автомобіля. Від представника ОСОБА_2 адвоката Муха С.С. надійшла відповідь на претензію, відповідно до якої Позивача було повідомлено про той факт, що транспортний засіб Renault Magnum АЕ440 р/н НОМЕР_1 з причепом Viberti 36s20 р/н НОМЕР_2 належить ТОВ «РЕЙТРАНС» ІКЮО 43630390.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомлено.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі №489/1146/25 від 20.03.2025 встановлено, що водій ОСОБА_2 11.02.2025 о 08:40 в м. Миколаєві по вул. Херсонське Шосе, 1, керував транспортним засобом Renault Magnum AE440 р/н НОМЕР_1 з причепом Viberti 36s20 р/н НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, був неуважний, не впевнився в безпечності руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом Opel Insignia р/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався позаду. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.9 ПДР України. ОСОБА_2 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Автомобіль Opel Insigma р/н НОМЕР_3 належить позивачу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію т/з серії НОМЕР_4 .

Згідно з висновком ФОП ОСОБА_4 вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові авто Opel Insigma р/н НОМЕР_3 на дату ДТП 11.02.2025 становить 66506,53 грн.

Згідно з відповіді на претензію, яка направлялась адвокатом ОСОБА_5 адвокату Ірині Дідняк, 24.06.2025 ОСОБА_2 отримав претензію, якою просили сплати у добровільному порядку на користь потерпілої внаслідок ДТП, яка мала місце 11.02.2025 88888,54 грн. майнової шкоди завданої її майну. Вказав, що таку претензію направлено помилково ОСОБА_6 , оскільки сума завданого збитку не перевищує суму страхового ліміту, і ОСОБА_2 не є володільцем застрахованого т/з, який на момент ДТП знаходився у володінні ТОВ "Рейтранс". З огляду на викладене, моральна та матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія колісного т/з, який виконував трудові обов`язки та керував т/з, що на відповідній правовій підставі належить роботодавцю, відшкодовується роботодавцем, а не безпосередньо водієм. При цьому у вказаній відповіді адвокат Муха С.С. ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у ДТП, яка мала місце 11.02.2025, внаслідок чого Ленінський районний суд м. Миколаєва прийняв постанову №489/1146/25 від 20.03.2025, якою визнав винним ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.11.2025 ТОВ "Рейтранс" змінило свою назву на Товариства з обмеженою відповідальністю "Збір трейдс ЛТД".

Відповідно до Акту №007 прийому-передачі виконаних робіт від 11.02.2025 евакуація авто Opel Insigma р/н НОМЕР_3 коштувала 1500 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 11.02.2025 ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_4 6500 грн. як плату за визначення вартості матеріального збитку.

Згідно з рахунком оплати №5004 від 20.05.2025 ОСОБА_3 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_7 суму у розмірі 119380 грн. за надання послуг з технічного обслуговування і ремонту за авто Opel Insigma р/н НОМЕР_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ч.2 ст. 1187 ЦК України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст. 6 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як слідує з полісу №224456676 від 31.10.2024 та полісу №224456536 від 31.10.2024 транспортний засобі Renault Magnum AE440 р/н НОМЕР_1 з причепом Viberti 36s20 р/н НОМЕР_2 застраховано в ПрАТ "СК"Арсенал Страхування", страхувальником є ТОВ "Рейтранс".

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" перерахувало кошти позивачу у розмірі 38491,46 грн. згідно з актом №109.00241525-1 від 07.03.20.

Як встановлено судом, третя особа ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "РЕЙТРАНС" (на даний час ТОВ "Збір трейдс ЛТД") - відповідачем, що підтверджується позицією представника ОСОБА_2 - адвоката Мухи С.С.( а.с. 14-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як зазначено у п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Для покладення на юридичну або фізичну особу цивільної відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належать: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою-роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов`язані з виконанням трудових (службових) обов`язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

Розподіл обов`язку з відшкодування шкоди, у разі наявності вини заподіювала шкоди, розподіляється між страховою компанією (МТСБУ) в межах ліміту страхової суми, заподіювачем шкоди у разі перевищення лімітів страхової виплати, та роботодавцем, у разі якщо шкоди завдано працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків і розмір такої шкоди перевищує ліміт страхової суми. Такої висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

Відповідно до положень ч.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом, позивач вже звертався з питанням відшкодування заподіяної школи до ПрАТ "СК"Арсенал страхування" та отримав страхове відшкодування у розмірі 38491,46 грн.

Відповідно до наданих суду Полісів №224456676 від 31.10.2024 та №224456536 від 31.10.2024 ліміт страхової суми встановлено у розмірі 160000 грн. Тобто позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з володільця авто суму матеріального збитку у розмірі 88888,54 грн., яка знаходиться в межах визначеного страхового ліміту, що суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 щодо розподілу обов`язку відшкодування шкоди між страховою компанію та винуватцем ДТП.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована у передбаченому законом порядку, потерпілий повинен звертатися до страхової компанії для того, щоб остання здійснила виплату страхового відшкодування потерпілому, в межах встановленого Законом ліміту (станом на час вчинення ДТП 160000 грн.), адже основний тягар відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої щодо пошкодження автомобіля позивача, повинна нести страхова компанія, і лише поза межами встановлений лімітів - ТОВ "ЗБІР ТРЕЙДС ЛТД", якій такий транспортний засіб належить та з якою на час вчинення ДТП перебував в трудових відносинах ОСОБА_2 .

Суд виходить з того, що сума франшизи в розмірі 1500 грн. не відшкодовується страховиком, тому підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р.№ 4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової)шкоди» згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд виходить з того, що підставою для відшкодування моральної шкоди є встановлення наявності неправомірних дій, якими завдано моральну шкоду і причинно-наслідковий зв`язок між діяннями і шкодою.

За приписами частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Узвичаєна практика застосування зазначеного положення цивільного законодавства виходить з того, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. (позиція Верховного Суду в постанові від 20.10.2022 у справі №349/381/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги конкретні обставини даної справи, порушення нормального способу життя позивача у зв`язку з відсутністю автомобіля, суд приходить до висновку, що розмір суми відшкодування моральної шкоди, який необхідно стягнути з відповідача складає 2000 грн.

Відповідно до положень ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 56,08 грн. (2,52% задоволеної частини вимог за вимогу про стягнення моральної шкоди).

Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.(Договір про надання правничої допомоги від 04.06.2025, Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 04.06.2025, Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2026).

Суд враховує висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 проте, що суд немає права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Проте зазначає, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу при ухваленні заочного рішення суду, сторона відповідача позбавлена можливості надавати свої заперечення щодо зменшення відповідних сум та обґрунтувати недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Враховуючи викладене, суд зазначає, що в таких випадках принцип диспозитивності та змагальності нівелюється положеннями статей цивільного процесуального законодавства про заочний розгляд справи, а тому суд може самостійно визначити співмірність понесених витрат на правову допомогу. Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збір трейдс ЛТД" на користь ОСОБА_1 компенсацію матеріальної шкоди в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот гривен.) грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).

В задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збір трейдс ЛТД" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 56,08 грн. (п`ятдесят шість гривень вісім копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Збір трейдс ЛТД", код ЄДРПОУ 43630390, адреса: 33023, м. Рівне, вул. Грушевського Академіка, 77.

Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.07.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв