Рішення № 138074956, 09.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1638/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія Інтеграл", м. Кропивницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Харків про стягнення 153166,94 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія Інтеграл", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки № 200421 від 20.04.2021 року у розмірі 149173,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 2546,40 грн, 3% річних у розмірі 1446,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем сільськогосподарської продукції. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 14.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 09.06.2026 постановлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовити.

29.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних і інфляційних втрат відповідно до контррозрахунку відповідача (3% річних - до 1373,19 грн, інфляційні втрати - до 1491,74 грн). Зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу з 20000,00 грн до 5000,00 грн. В обґрунтування вказує на те, що відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем за договором у розмірі 149173,76 грн, що складає залишок оплати за поставлену сільськогосподарську продукцію (овес) відповідно до видаткових накладних, виписаних на виконання договору. Договір встановлює, що обов`язок оплати залишку 14% виникає не в момент реєстрації ПН, а після такої реєстрації, з урахуванням розумного строку для здійснення платежу. За аналогією з п. 3.4 Договору, який встановлює 3 банківські дні для оплати 86%, розумним строком для оплати 14% є також 3 банківські дні після реєстрації ПН. Податкові накладні зареєстровані в ЄРПН 15 січня 2026 року (четвер). Три банківські дні після цієї дати: 16 січня 2026 року (п`ятниця), 19 січня 2026 року (понеділок), 20 січня 2026 року (вівторок). Отже, строк для добровільної оплати спливав 20 січня 2026 року, а прострочення могло настати не раніше 21 січня 2026. Позивач же нараховує 3% річних та інфляційні втрати починаючи з 15 січня 2026 року, тобто з дати реєстрації ПН, не надаючи відповідачу жодного часу для здійснення оплати. Таке нарахування суперечить умовам договору та принципу розумності, закріпленому у ст. 3 Цивільного кодексу України. Оскільки прострочення відповідача настало лише 21 січня 2026 року, січень 2026 року не є повним місяцем прострочення (лише 10 днів з 31). Відповідно, індекс інфляції за січень 2026 року (100,7%) не підлягає застосуванню. Правильний розрахунок інфляційних втрат має здійснюватися з лютого 2026 року. При застосуванні лише індексу інфляції за лютий 2026 року (101,0%) сума інфляційних втрат становить: 149173,76 х1,01 - 149173,76 = 1491,74 грн, а не 2546,40 грн, як стверджує позивач. Позивач нараховує 3% річних за період з 15.01.2026 по 12.05.2026 (118 днів) на суму 149173,76 грн, що становить 1446,78 грн. З урахуванням правильної дати початку прострочення - 21.01.2026 - період нарахування 3% річних становить 112 днів (з 21.01.2026 по 12.05.2026). Відповідно, правильна сума 3% річних становить: 149173,76 х 3% х 112/365 = 1373,19 грн, а не 1446,78 грн. Позивач заявляє до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. Відповідач вважає зазначений розмір витрат завищеним та непропорційним і заявляє клопотання про їх зменшення. Дана справа: розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; є типовою категорією справ (стягнення заборгованості за договором поставки), що не потребує значних юридичних зусиль; має відносно невелику ціну позову (~153 тис. грн); основний борг визнається відповідачем, що додатково спрощує справу; не містить складних правових питань, пов`язаних із застосуванням колізійних норм, іноземного права, нетипових правових конструкцій тощо. Заявлена сума витрат на правничу допомогу 20000 грн складає приблизно 13% від ціни позову, що є очевидно непропорційним для справи такої категорії та складності. Також, відповідач просить суд застосувати положення ст.331 ГПК України та ухвалити відстрочення виконання судового рішення до 31 серпня 2026 р.

01.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що розрахунок вірним з огляду на те, що відповідно до п. 3.4. договору 14% від суми відповідної партії продукції має бути оплачено після реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Так, відповідач не заперечує факт того, датою реєстрації податкових накладних є 15 січня 2026 року. Саме від вказаної дати і має рахуватися прострочення зобов`язання. Жодних умов про 3-х денний термін сплати 14% від суми відповідної партії продукції спірний договір не містить. А тому відповідні заперечення не підтверджуються умовами договору, є вигадками відповідача по справі. Індекс інфляції розрахований у відповідності до позиції Об`єднаної палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, відповідно до якої сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. Враховуючи, що сума боргу до цього часу не сплачена, а датою її оплати є 15 січня 2026 року дата реєстрації податкових накладних у ЄРПН вважаємо, що розрахунок інфляційних втрат також є вірним.

Також позивач вважає, що заявлений розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, витрати на відповідну правову допомогу були неминучими, адже у відповідача було безліч можливостей врегулювати спірні правовідносини. Позивач неодноразово звертався усно та письмово до відповідача і намагався уникнути судового врегулювання спору. З моменту прострочення оплати заборгованості минуло вже більше 4-х місяців і відповідач жодним чином навіть не реагував ані на усні, ані на письмові звернення позивача. Позивач виявився в положенні, коли його права порушені, а відповідач намагається уникнути виконання зобов`язання. А тому позивач вимушений нести додаткові витрати на професійну правничу допомогу. Отже, позивач вважає, що стягнення відповідних витрат з відповідача є доцільним та необхідним.

Також позивач заперечує проти відстрочення виконання рішення, та вказує на те, що позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах, а відстрочення виконання рішення суду в даному випадку призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні із позивачем за відсутності для цього підстав. Тяжке фінансове становище відповідача (на яке посилається останній) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, і тому мають досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення. Підприємство відповідача не паралізоване, що підтверджується долученими ж відповідачем документами, продовжує здійснювати підприємницьку діяльність, але уникає виконання зобов`язань за відповідними договорами. Складне фінансове становище боржника, чим обґрунтовує боржник свою заяву про відстрочення виконання рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Саме дії (бездіяльність) відповідача призвели до виникнення даного спору та його розгляду у судовому порядку. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть перекладатись на інших учасників господарських відносин.

05.06.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що сторони безперервно співпрацюють з 12 квітня 2021 року - понад п`ять років. За цей період позивач здійснив 118 поставок продукції на загальну суму 25039322,46 грн, відповідач - 277 окремих платежів на суму 24890148,70 грн. Відповідач оплатив 99,4% усієї вартості поставленої продукції. Спірний залишок становить лише 0,6% загального обороту між сторонами. 277 платежів за п`ять років - це поведінка надійного партнера, який роками сумлінно виконував зобов`язання. За весь цей період між сторонами жодного разу не виникало судового спору. Принципово важливо: навіть після удару ворожого БПЛА 31 грудня 2025 року ТОВ "Терра" не припинило розрахунки. Згідно з Актом звірки, відповідач здійснив платежі і у 2026 році: 05.02.2026 - 30000 грн, 20.02.2026 - 10000 грн. Остання оплата проведена вже після удару, в умовах зруйнованого підприємства. Відповідач не ухиляється від боргу, а сумлінно платить рівно настільки, наскільки дозволяють його вкрай обмежені фінансові можливості. Формулювання п.3.4 договору "після реєстрації ПН" означає, що реєстрація є юридичним фактом, який породжує обов`язок оплати, а не моментом її здійснення. Тлумачення, за яким оплата має відбутися миттєво, суперечить принципу розумності (п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України). Сам позивач для оплати 86% встановив конкретний строк - 3 банківські дні. Для 14% такого строку немає, що за ч. 2 ст. 530 ЦК України означає необхідність розумного строку для виконання. Верховний Суд у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 підтвердив: нарахування за ст. 625 ЦК можливе лише після встановлення факту прострочення, яке настає виключно після спливу строку виконання. Правильна дата початку прострочення - 21 січня 2026 року. Правильні суми: інфляційні втрати (лише лютий 2026 р., індекс 101,0%) - 1491,74 грн замість 2546,40 грн (завищення на 41%); 3% річних за 112 днів - 1373,19 грн замість 1446,78 грн.

Також відповідач вказує, що відповідь на відзив містить логічне протиріччя. Позивач одночасно наполягає на спрощеному провадженні, стверджуючи, що справа малозначна і "не містить складних правових питань", та заявляє значні витрати на адвоката, обґрунтовуючи їх "значним часом на ознайомлення", "вичиткою" документів, представництвом. Ці позиції взаємовиключні: проста справа не потребує значної адвокатської роботи, а значна адвокатська робота свідчить про складність, що виключає спрощене провадження. Справа є нескладною - "від противного". Послуга "представництво у суді" не могла бути надана. Відсутність детального опису робіт та доказів оплати. Також позов має процесуальні дефекти.

15.06.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач вказує на те, що акт виконаних робіт (наданих послуг) від 10.06.2026 у графі "Термін виконання" по кожному з трьох пунктів зазначає: "З моменту укладення договору і до ухвалення судового рішення у справі". Тобто сторони підписали акт приймання-передачі послуг, термін надання яких ще не сплив, а обсяг яких невідомий. Акт містить лише три узагальнені категорії послуг без будь-якої деталізації: без зазначення конкретних документів, що аналізувалися; без фіксації часу, витраченого на кожну операцію; без розбивки послуг по датах; без зазначення погодинної ставки чи іншого механізму визначення вартості, дублювання послуг у пунктах 1 та 2 Акту. Дана справа є типовим спором про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції. Сума основного боргу визнана відповідачем повністю. Спірними є лише нарахування 3% річних та інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України - тобто стандартний арифметичний розрахунок, що не потребує спеціальних юридичних знань. Жодних доказів фактично витраченого часу адвокатом не надано. Ані договір, ані Акт не містять погодинних записів, тайм-шитів або іншої об`єктивної фіксації часу. За таких обставин суд позбавлений можливості оцінити співмірність витрат із реально витраченим часом адвоката. Відповідач просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу з 20000,00 грн до 3000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" (надалі іменується Покупець/Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія Інтеграл" (надалі іменується Постачальник/ Позивач) укладений договір № 200421 поставки сільськогосподарської продукції (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію: овес (надалі іменується товар).

Відповідно до розділу 2 договору продукція за показниками безпеки має відповідати вимогам ДСТУ 4963:2008 "Овес. Технічні умови". Транспортування продукції повинно здійснюватись з дотриманням санітарних правил в сухих, чистих, без сторонніх запахів та не заражених шкідниками транспортних засобах. Під час перевезення, навантаження і розвантаження продукція повинна бути захищена від атмосферних опадів. Якість продукції має відповідати: вологість не більше 13,5%; сміттєві домішки не більше 2%; зернові домішки не більше 5%; щуплі зерна не більше 0,5%; пусті зерна не більше 0,5%; натура зерна складає 500г/л; наявність хлорпирифосу, хлорпирифос-метилу не більше 0,01 мг/кг; наявність гліфосату не більше 0,1 мг/кг.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість продукції зазначається у відповідній видатковій накладній.

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що кількість продукції визначається у відповідній видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку: 86% від суми відповідної партії продукції протягом 3 банківських днів з моменту отримання її покупцем; 14% від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Відповідно до п. 3.5. договору в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Відповідно до п. 3.6. договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту передання продукції.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний: не пізніше 7 днів з моменту підписання цього договору передати покупцю продукцію; забезпечити покупця необхідною документацією та видати документи, що підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки); у випадку поставки продукції якість якої не відповідає вимогам п. 2.4. даного договору (якість визначається виробничою лабораторією ТОВ "Терра" або іншою акредитованою лабораторією), продавець зобов`язується протягом двох днів з моменту пред`явлення претензії, відшкодувати вартість лабораторних досліджень, відшкодувати транспортні витрати покупця, забрати за власний рахунок продукцію та у той же строк повернути покупцю суму сплачених за продукцію грошових коштів або за вимогою покупця зменшити вартість продукції.

Відповідно до п.4.2. договору покупець зобов`язаний: прийняти продукцію і розрахуватися за неї за умови виконання постачальником визначених договором зобов`язань.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 6.10. договору сторони погодили, що договір, додатки до нього та всі інші документи, які стосуються виконання цього договору, які відправлені факсом чи електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в наявності належних доказів і не можуть заперечуватися Стороною, якщо вони підписані сторонами і скріплені їх печатками.

Постачальником ТОВ "Інноваційна компанія Інтеграл" були здійснені поставки товару ТОВ "ТЕРРА" за договором, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Так, згідно видаткових накладних за період з жовтня по грудень 2025 року постачальником було передано у власність продукцію на загальну вартість 2193173,76 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними:

- № 0186 від 05 жовтня 2025 року на суму 209177,76 грн;

- № 0219 від 12 листопада 2025 року на суму 176232,00 грн;

- №0223 від 21 листопада 2025 року на суму 178836,00 грн;

- № 0226 від 28 листопада 2025 року на суму 384888,00 грн;

- № 0227 від 03 грудня 2025 року на суму 208152,00 грн;

- № 0229 від 10 грудня 2025 року на суму 211680,00 грн;

- № 0230 від 11 грудня 2025 року на суму 196644,00 грн;

- № 0232 від 12 грудня 2025 року на суму 207060,00 грн;

- № 0235 від 17 грудня 2025 року на суму 207732,00 грн;

- № 0236 від 19 грудня 2025 року на суму 212772 грн.

ВН №0186 від 05.10.2025 строк реєстрації в ЄРПН 30.10.2025 сума недоплати 34862,96 грн; ВН №0219 від 12 листопада 2025 строк реєстрації в ЄРПН 30.11.2025 сума недоплати 29372 грн; ВН№ 0223 від 21 листопада 2025 строк реєстрації в ЄРПН 15.12.2025 сума недоплати 29806 грн; ВН№ 0226 від 28 листопада 2025 року строк реєстрації в ЄРПН 15.12.2025 сума недоплати 64148 грн; ВН №0227 від 03 грудня 2025 строк реєстрації в ЄРПН 30.12.2025 сума недоплати 34692 грн; ВН №0229 від 10 грудня 2025 року строк реєстрації в ЄРПН 30.12.2025 сума недоплати 35280 грн; ВН №0230 від 11 грудня 2025 року строк реєстрації в ЄРПН 30.12.2025 сума недоплати 32774 грн; ВН №0232 від 12 грудня 2025 року строк реєстрації в ЄРПН 30.12.2025 сума недоплати 34510 грн; ВН №0235 від 17 грудня 2025 року строк реєстрації в ЄРПН 15.01.2026 сума недоплати 34622 грн; ВН №0236 від 19 грудня 2025 року строк реєстрації в ЄРПН 15.01.2026 сума недоплати 35462 грн.

Проте, розрахунок ТОВ "Терра" провів лише частково, а саме у розмірі 2044000 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

На даний час заборгованість ТОВ "Терра" перед ТОВ "Інноваційна компанія Інтеграл" за договором складає 149173,76 грн.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором поставки, позивачем останньому до стягнення нараховані також інфляційні втрати у розмірі 2546,40 грн, 3% річних у розмірі 1446,78 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм §3 глави 54 ЦК України та §1 глави 30 ГК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору поставки від 20 квітня 2021 постачальником було поставлено товар покупцю на загальну суму 2193173,76 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Зазначені документи скріплені підписами та печатками обох сторін.

Як зазначалося вище, відповідач заборгованість не сплатив, не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, разом з тим - не заперечує проти суми боргу та прийняття товару.

Підписання видаткових накладних відповідачем без зауважень та заперечень свідчить про настання у відповідача зустрічного зобов`язання в силу вимог умов договору - оплатити отриманий товар.

Окрім того, часткова оплата поставленого товару свідчить про фактичне виконання договірного зобов`язання з боку відповідача. Зазначене також підтверджує, що поставка товару мала місце та її умови були прийняті стороною відповідача без зауважень, зокрема щодо обсягу, якості товару чи документального супроводу.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару в повному обсязі та у встановлені строки на суму 2193173,76 грн.

Як зазначено вище та підтверджується відповідними платіжними інструкціями, відповідачем на користь позивача за договором поставки сплачено 2044000,00 грн.

Відтак, матеріалами справи повністю підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, водночас відповідачем зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар у строк визначений договором належним чином не виконано, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від договору, пропозицій щодо розірвання договору до поставки позивачем товару, пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, відмови відповідача від прийняття поставленого товару, повернення товару позивачу.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 149173,76 грн.

Водночас судом встановлено, що сума заборгованості в розмірі 149143,76 грн, зазначена позивачем у прохальній частині позову, є помилковою, оскільки правильною сумою є 149173,76 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, господарський суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат у розмірі 2546,40 грн та 3% річних у розмірі 1446,78 грн, є арифметично вірними, а тому підлягають задоволенню.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо неправильного визначення моменту виникнення прострочення з огляду на таке.

Відповідно до п. 3.4 договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється у наступному порядку: 86% від суми відповідної партії продукції - протягом 3 банківських днів з моменту отримання продукції; 14% від суми відповідної партії продукції - після реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Відповідач помилково визначає, що обов`язок оплати залишку 14% виникає не в момент реєстрації ПН, а після такої реєстрації, з урахуванням розумного строку для здійснення платежу. За аналогією з п. 3.4 договору, який встановлює 3 банківські дні для оплати 86%, розумним строком для оплати 14% є також 3 банківські дні після реєстрації ПН, оскільки це не передбачено умовами договору.

Індекс інфляції розрахований у відповідності до позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, щодо до якої сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.

Також, як було вже зазначено відповідач до суду подав клопотання про відстрочення виконання судового рішення до 31 серпня 2026 року

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що унеможливлення виконання планового погашення боргу на початку 2026 року відбулося в т.ч. внаслідок форс-мажорних обставин військового характеру. 31 грудня 2025 року виробничі потужності ТОВ "Терра" у місті Златопіль Харківської області зазнали прямого удару ворожого безпілотного літального апарату (БПЛА). Після атаки були пошкоджені: елеваторний комплекс, гараж, побутові приміщення, виробниче обладнання, знищена сільськогосподарська продукція тощо. Факт руйнування та пошкодження виробничих потужностей підприємства підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), витягом з Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна, актом комісійного обстеження об`єктів. Відповідач наголошує, що зазначені обставини непереборної сили наводяться у цьому відзиві не в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України для звільнення від матеріальної відповідальності. ТОВ "Терра" не відмовляється від виконання зобов`язань. Відповідач вказує, що руйнування майна є виключним доказом об`єктивної неможливості миттєвого стягнення коштів на вимогу позивача на даному етапі. Відповідач вказує на катастрофічну збитковість. Чистий збиток ТОВ "Терра" за І квартал 2026 року становить 26534 тис. грн при чистому доході 30384 тис. грн. Для порівняння: за аналогічний період 2025 року (до удару БПЛА) дохід складав 63258 тис. грн - скорочення більш ніж удвічі. Цей контраст є прямим доказом причинно-наслідкового зв`язку між збройним ударом та фінансовим станом. Стрімке вичерпання власного капіталу. Власний капітал скоротився з 81668 тис. грн до 55134 тис. грн за один квартал - падіння на 32,5%. Підприємство вимушене спрямовувати резерви на покриття поточних збитків. Заставне обтяження активів. Виробничі активи перебувають у заставі за кредитними зобов`язаннями перед АТ "Скай Банк" та АТ "Банк Кредит Дніпро" на загальну суму 112,973 млн грн. Юридично ці активи не є вільними для реалізації - заставодержателі мають пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок вказаного майна. Згідно з Наказом №1985 Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 6 лютого 2026 ТОВ "Терра" визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. 100% працівників підприємства перебувають на військовому бронюванні. Відповідач несе особливі зобов`язання перед державою в умовах воєнного стану, продовжує діяльність в інтересах оборони і водночас перебуває у стані відновлення після прямої збройної атаки. Примусове стягнення повної суми боргу в такій ситуації завдасть непоправної шкоди як самому підприємству, так і його здатності виконувати функції критично важливого суб`єкта господарювання. Також відповідач додає Лист підтримки від Златопільської міської Ради Харківської області яким засвідчується що ТОВ "Терра" є сумлінним платником податків та одним із ключових роботодавців регіону.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає таке.

У відповідності до ч.3 ст.331 ГПК України підставою, зокрема, для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Згідно із статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З урахуванням майнового стану та балансу інтересів обох сторін, враховуючи специфіку діяльності підприємства боржника, оцінивши докази на підтвердження пошкодженого/зруйнованого нерухомого майна відповідача, спричиненого збройною агресією Російської Федерації, суд дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення надасть змогу вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному функціонуванню підприємства боржника та реальній можливості виконання рішення суду.

Оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 922/1638/26 згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України до 31 серпня 2026, оскільки в даному випадку відстрочення виконання рішення суду не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення. Відстрочення матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 31 серпня 2026 року.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Щодо питання повернення судового судового збору суд зазначає таке.

Системний аналіз положень ч.1 ст.130, ч.1 ст.129, п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас положення частини першої ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

Позов - це звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору пов`язаного з господарською діяльністю та розгляду інших спорів, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), згідно з ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладені міркування суд дійшов висновку про можливість застосування положень ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

Такі приписи необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.11.2022 року у справі № 910/14479/21.

Враховуючи, що відповідач частково визнав позов на суму 149173,76 грн (в частині стягнення основної заборгованості) до початку розгляду справи по суті, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню 1118,81 грн судового збору (149173,76грн*1,5%/2), сплаченого позивачем під час подання позову. Решта судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: ордер адвоката, договір про надання правничої (правової) допомоги від 15.06.2026 (далі - договір), рахунок на оплату № б/н від 13 травня 2026 року, платіжна інструкція №229 від 19.05.2026 на суму 20000,00 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) (з детальним описом наданих послуг) від 10.06.2026 за договором про надання правничої (правової) допомоги від 15 квітня 2026 року.

Відповідно до п.1.1 договору клієнт відповідно до договору замовляє та доручає адвокату надавати правову допомогу клієнту за запитами (заявками) у судах загальної юрисдикції, судах господарської юрисдикції та судах адміністративної юрисдикції під час розгляду правових спорів, а також в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності з усіх питань, що стосуються Клієнта, його майна чи інтересів, представництва та захисту прав та інтересів Клієнта, а саме: правовідносин між TOB "ІК ІНТЕГРАЛ" та TOB "ТЕРРА" щодо виконання договору №200421 поставки сільськогосподарської продукції, в тому числі, але не виключно щодо представництва інтересів клієнта в справі про стягнення коштів у Господарському суді Харківської області, підготовка процесуальних документів у справі, формування доказової бази тощо.

Відповідно до розділу 4 договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує на користь адвоката гонорар, який є винагородою адвоката. Всі поточні витрати адвоката, пов`язані з виконанням даного договору (сплата судового збору, транспортних витрат та витрат на відрядження, витрат на послуги нотаріусів, реєстраторів та інших осіб, будь-яких офіційних оплат тощо) сплачуються клієнтом самостійно. Перелік та розмір таких витрат узгоджується сторонами. Розмір гонорару адвоката за договором визначається адвокатом шляхом надання рахунку на оплату по даному договору. Оплата здійснюється у 10-ти денний строк.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) (з детальним описом наданих послуг) від 10.06.2026 за договором про надання правничої (правової) допомоги від 15 квітня 2026 року адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правничу допомогу): правовий аналіз та вивчення наданих клієнтом матеріалів, надання клієнту правових консультацій та роз`яснень щодо стягнення коштів за договором поставки - вартість 5000,00 грн, підготовка та відправка досудової претензії, формування доказової бази - вартість 5000,00 грн, підготовка процесуальних документів по справі, підготовка та подання клопотань, заяв, позовної заяви, відповіді на відзив, інших процесуальних документів, яких потребує провадження - вартість 10000,00.

Дослідивши зазначені докази, суд знаходить їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Так, відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вирішуючи питання про стягнення вказаних витрат, суд враховує те, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 викладено правовий висновок про те, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат). У справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Аналогічний висновок міститься в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2025 у справі №923/69/22.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

Отже, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, проаналізувавши подані представником позивача докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, суд встановив, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на підготовку і дослідження яких необхідно було витрачати значний час. За своїм правовим характером спір не є складним і не вимагає опрацювання великого обсягу нормативних актів. У таких спорах, за відсутності суперечок щодо факту поставки товару, спірні правовідносини є типовими, а судова практика сталою.

Отже, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, господарський суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем частково в сумі 10000,00 грн. У відшкодуванні решти заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу - слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 - 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія Інтеграл" (25015, м. Кропивницький, вул. Полтавська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38693490) заборгованість за договором поставки № 200421 від 20 квітня 2021 року у розмірі 149173,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 2546,40 грн, 3% річних у розмірі 1446,78 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2209,19 грн.

Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія Інтеграл" (25015, м. Кропивницький, вул. Полтавська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38693490) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В частині заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія Інтеграл" (25015, м. Кропивницький, вул. Полтавська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38693490) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1118,81 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 3304 від 12.05.2026 на загальну суму 3328,00 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про відстрочення виконання рішення суду до "31" серпня 2026 року - задовольнити.

Відстрочити виконання рішення суду у справі № 922/1638/26 до "31" серпня 2026 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "09" липня 2026 р.

СуддяЛ.В. Шарко