Рішення № 138074512, 16.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/583/26

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ТРАНС СЕРВІС" (19001, Черкаська обл., Черкаський р-н, місто Канів, вул. Енергетиків, будинок 271, код 44279874)

до Державного спеціалізованого підприємства "ПІВНІЧНА ПУЩА" (07270, Київська обл., місто Чорнобиль, вулиця Леніна, будинок 148, код 40247540)

про стягнення 2617802,32 грн,

за участю представників:

від позивача: Яшан Юлії Борисівни;

від відповідача: Голуба Віталія Євгеновича,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ТРАНС СЕРВІС" до Державного спеціалізованого підприємства "ПІВНІЧНА ПУЩА" про стягнення 2617802,32 грн.

Ухвалою суду від 10.03.2026, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 06.04.2026.

Через систему «Електронний суд» 24.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Через систему «Електронний суд» 31.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Через систему «Електронний суд» 02.04.2026 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у яких представник відповідача заперечує проти обставин викладених у відповіді на відзив, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкладено розгляд справи на 04.05.2026.

Ухвалою суду від 04.05.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.05.2026.

Ухвалою суду від 26.05.2026 відкладено розгляд справи на 02.06.2026.

Ухвалою суду від 06.06.2026 оголошено перерву у справі до 16.06.2026.

На виконання вимог ухвали суду від учасників справи до матеріалів провадження надійшли додаткові пояснення та письмові докази.

У судовому засіданні 16.06.2026 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.

26.12.2024 між ним як виконавцем та відповідачем як замовником укладено договір про надання послуг № 01/05-В, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати лісозаготівельні послуги (послуги із заготівлі деревини), а відповідач прийняти та оплатити такі послуги.

Предметом договору було надання лісозаготівельних послуг обсягом 20000 куб. метрів, до складу яких входили підготовчі та допоміжні роботи на лісосіці, лісосічні роботи, а також трелювання деревини сортиментами із сортуванням та штабелюванням.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2025 сторони внесли зміни до договору та погодили, що розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 15 календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним були надані послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг №№ 01/05-В-001 01/05-В-023, складеними у період з 18.06.2025 по 29.08.2025, на загальну суму 2541127,20 грн.

На думку позивача, відповідач прийняв надані послуги, однак у встановлені договором строки їх не оплатив, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 2541127,20 грн.

Крім того, позивач зазначає, що наявність заборгованості підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.08.2025.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача 2541127,20 грн основного боргу, 42247,53 грн інфляційних втрат та 34427,59 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Відповідач не заперечував факт укладення між сторонами договору про надання послуг №1/05-В від 26.12.2024, однак зазначив, що відповідно до пункту 2.3 договору виконавець мав право розпочинати надання послуг виключно після отримання письмової заявки замовника.

За твердженням відповідача, інформація щодо направлення ним позивачу письмових заявок на виконання лісозаготівельних послуг відсутня, а тому позивач не міг розпочати виконання робіт, передбачених договором. У зв`язку з цим відповідач вважає, що послуги фактично не надавалися.

Також відповідач звернув увагу на акти приймання-передачі наданих послуг №№ 01/05-В-017 01/05-В-023, за якими, за твердженням позивача, були надані послуги на загальну суму 640020,60 грн. Відповідач зазначив, що вказані акти були підписані сторонами із використанням електронних підписів та електронної печатки через сервіс «Вчасно» 01.09.2025.

При цьому відповідач послався на наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 29.08.2025 № 189-25-ОС, відповідно до якого генерального директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 було звільнено з посади 29.08.2025. На думку відповідача, підписання зазначених актів 01.09.2025 після звільнення керівника ставить під сумнів їх дійсність та може свідчити про підроблення документів.

З аналогічних підстав відповідач поставив під сумнів достовірність акта звірки взаєморозрахунків станом на 29.08.2025, на який посилається позивач, зазначивши, що він був підписаний раніше, ніж акти приймання-передачі послуг №№ 01/05-В-017 01/05-В-023 були підписані в електронній формі.

Крім того, відповідач послався на наявність кримінального провадження №12025110000000579, яке здійснюється слідчим управлінням ГУНП в Київській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України. За твердженням відповідача, в межах зазначеного кримінального провадження перевіряються обставини укладення та виконання договорів між ДСП «Північна Пуща» та ТОВ «ФОРЕСТ ТРАНС СЕРВІС», у тому числі договору № 01/05-В від 26.12.2024.

Відповідач зазначив, що досудовим розслідуванням встановлюються обставини можливого зловживання службовим становищем колишнім генеральним директором підприємства та можливого привласнення чи розтрати коштів підприємства при укладенні договорів із позивачем. Також відповідач послався на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13.02.2026, відповідно до якої в межах кримінального провадження були вилучені, зокрема, оригінали документів щодо взаємовідносин сторін за спірним договором.

За доводами відповідача, обставини кримінального провадження свідчать про ненадання позивачем послуг за договором та невідповідність фактично виконаних робіт тим обсягам і видам послуг, які зазначені в актах приймання-передачі.

Відповідач також зазначив, що, за твердженням позивача, послуги на загальну суму 2541127,20 грн були надані протягом періоду з 18.06.2025 по 29.08.2025. На думку відповідача, виконання такого обсягу лісозаготівельних послуг потребувало значної кількості спеціалізованої техніки та працівників, тоді як, за наявною у нього інформацією, позивач не мав необхідного транспорту та персоналу для виконання зазначених робіт.

Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідач зазначив, що не визнає їх, оскільки вважає, що послуги за договором фактично не надавалися, а тому у нього не виникло грошового зобов`язання щодо їх оплати та, відповідно, відсутнє прострочення виконання такого зобов`язання.

З огляду на наведене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві заперечення не спростовують заявлених позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про відсутність письмових заявок на надання послуг позивач послався на додаткову угоду № 1 від 31.03.2025 до Договору, якою пункт 2.3 договору було викладено у новій редакції. За твердженням позивача, після внесення зазначених змін початок надання послуг був пов`язаний із передачею замовником лісосіки у розробку, а не з наданням письмової заявки. Позивач також зазначив, що факт надання послуг відповідно до умов договору підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, які є первинними документами щодо виконання договору.

Стосовно доводів відповідача про недійсність актів приймання-передачі наданих послуг №№01/05-В-017 01/05-В-023 та акта звірки взаєморозрахунків позивач зазначив, що до позовної заяви були долучені копії зазначених актів у паперовій формі, які містять підписи та відбитки печаток обох сторін.

Позивач вказав, що договір не визначає конкретного способу підписання актів приймання-передачі, а тому їх оформлення шляхом власноручного підписання або із застосуванням електронного документообігу не впливає на їх юридичну силу. На думку позивача, визначальним є факт підписання актів сторонами та їх належне оформлення як первинних документів.

Також позивач зазначив, що на момент підписання актів, дати яких зазначені безпосередньо у документах, Онищенко М.В. перебував на посаді генерального директора ДСП «Північна Пуща» та мав відповідні повноваження. Крім того, позивач звернув увагу на використання печатки відповідача під час оформлення зазначених документів та відсутність будь-яких доказів її втрати чи незаконного використання. Позивач також зазначив, що відповідач протягом тривалого часу після підписання актів не вчиняв дій щодо їх оспорювання.

Щодо посилань відповідача на кримінальне провадження №12025110000000579 та ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13.02.2026 позивач зазначив, що наведені обставини не підтверджують факт ненадання послуг за договором.

За твердженням позивача, у межах зазначеного кримінального провадження жодній особі не повідомлено про підозру, обвинувальний акт до суду не направлявся, а вироки суду відсутні. Позивач також вказав, що ухвала слідчого судді має процесуальний характер та не містить висновків щодо фактичного виконання чи невиконання сторонами умов спірного договору.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у позивача необхідної техніки та працівників для виконання робіт позивач зазначив, що такі твердження не підтверджені належними доказами. Позивач вказав, що має у своєму розпорядженні достатню кількість техніки та персоналу для надання послуг, передбачених договором, та повідомив про подання відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що позовні вимоги та доводи, на яких вони ґрунтуються, є необґрунтованими, безпідставними та недостовірними.

Щодо виконання договору про надання послуг № 01/05-В від 26.12.2024 Відповідач зазначив, що після внесення змін Виконавець міг розпочинати надання послуг лише після передачі Замовником лісосіки у розробку, що мало підтверджуватися відповідними документами, зокрема актом приймання-передачі лісосіки або розпорядчим документом Замовника.

Відповідач зазначив, що у нього відсутня інформація про надання Позивачу будь-яких завдань на виконання робіт, письмових заявок, актів передачі лісосік у розробку, наказів чи інших документів, які б підтверджували передачу об`єктів для виконання лісозаготівельних послуг. У зв`язку з цим Відповідач вказав, що без таких документів Позивач не міг виконувати роботи, передбачені договором.

Окремо Відповідач звернув увагу на те, що послуги за договором мали виконуватися в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення Чорнобильської АЕС, який встановлює спеціальний порядок перебування осіб та транспортних засобів на відповідній території.

За твердженням Відповідача, Позивач не надав доказів отримання перепусток для працівників і транспортних засобів, а також документів, які б підтверджували їх перебування у зоні відчуження в період надання послуг з 18.06.2025 по 29.08.2025.

Крім того, Відповідач зазначив, що для виконання заявленого обсягу лісозаготівельних робіт у короткий строк необхідна значна кількість працівників і техніки. Посилаючись на інформацію з ресурсу «Опендатабот», Відповідач вказав, що у 2025 році в ТОВ «Форест Транс Сервіс» працювало 26 осіб, включаючи адміністративний персонал. На думку Відповідача, такої кількості працівників недостатньо для виконання заявленого обсягу робіт у зазначений період.

Додаткові пояснення та докази ТОВ «Форест Транс Сервіс», подані на виконання ухвали суду

Щодо перепусток працівників та перебування в зоні відчуження

Позивач послався на Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ), відповідно до якого саме ДАЗВ уповноважене видавати спеціальні дозволи на перебування осіб у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення.

Позивач повідомив, що перепустки для працівників, залучених до виконання робіт за договором, оформлювалися в електронному вигляді через автоматизовані облікові системи ДАЗВ. За твердженням Позивача, допуск працівників здійснювався на контрольно-пропускних пунктах шляхом перевірки документів, що посвідчують особу, та звірення відомостей із відповідними електронними базами даних.

Як докази перебування працівників у місці виконання робіт Позивач послався на первинні документи за договором, які вже були подані до матеріалів справи, а також на лісорубні квитки.

Щодо документів про передачу лісосік у розробку

У поясненнях зазначено, що лісорубний квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється заготівля деревини в лісах України.

Позивач вказав, що до кожного акта приймання-передачі наданих послуг додано реєстр наданих послуг, у якому міститься посилання на відповідні лісорубні квитки. За твердженням Позивача, дані про такі квитки є публічно доступними на офіційному порталі Державного агентства лісових ресурсів України.

Позивач повідомив, що шляхом співставлення відомостей із реєстрів наданих послуг та інформації з порталу Держлісагентства встановлюється наявність лісорубних квитків, у яких: ТОВ «Форест Транс Сервіс» зазначене як виконавець рубки; ДСП «Північна Пуща» зазначене як постійний лісокористувач.

До заяви були долучені скріншоти п`ятнадцяти лісорубних квитків, виданих у 2025 році, зокрема квитків № КИ 20250422-000315, КИ 20250219-000077, КИ 20250324-000452, КИ 20250324-000426, КИ 20250127-000165, КИ 20250423-000059, КИ 20250526-000426, КИ 20250422-000252, КИ 20250320-000155, КИ 20250320-000215, КИ 20250415-000405, КИ 20250805-000127, КИ 20250324-000470, КИ 20250422-000293 та КИ 20250318-000404.

Позивач зазначив, що вказані лісорубні квитки містять відомості про конкретні лісові ділянки, зокрема лісництво, квартал, виділ, площу, запас деревини, вид рубки та інші характеристики, необхідні для виконання лісозаготівельних робіт.

Щодо способу передачі лісосік

Позивач звернув увагу, що договір № 01/05-В від 26.12.2024 та додаткова угода № 1 від 31.03.2025 не визначають конкретної форми документального оформлення передачі лісосік у розробку.

У зв`язку з цим Позивач зазначив, що передача лісосік відбувалася шляхом: Оформлення лісорубного квитка на відповідну лісову ділянку, який визначав місце та умови проведення робіт і надавав право на здійснення лісозаготівлі. Фактичного допуску Виконавця до місць виконання робіт.

Також Позивач послався на положення договору, згідно з якими Замовник зобов`язувався надавати Виконавцю інформацію, необхідну для виконання договору. У заяві зазначено, що частина такої інформації надавалася в усній формі.

Позивач вказав, що саме лісорубні квитки є документами, які відповідно до законодавства надавали йому право здійснювати лісозаготівельні роботи на конкретних лісових ділянках.

Додаткові пояснення та докази Відповідача

Щодо виконання договору про надання послуг № 01/05-В від 26.12.2024 Відповідач зазначив, що місцем надання послуг відповідно до пункту 2.1 договору визначено зону відчуження та зону безумовного (обов`язкового) відселення ЧАЕС. Посилаючись на Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», Відповідач вказав, що перебування осіб і транспортних засобів на зазначеній території можливе лише за наявності спеціальних перепусток.

У зв`язку з цим представником Відповідача 22.04.2026 було направлено адвокатський запит до Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) з проханням надати інформацію про видачу перепусток працівникам ТОВ «Форест Транс Сервіс» у період з 26.12.2024 по 29.08.2025. За результатами розгляду запиту ДАЗВ листом від 23.04.2026 №02-1143/9-26 повідомило, що у зазначений період перепустки на право перебування в зоні відчуження за заявками ТОВ «Форест Транс Сервіс» не видавалися, при цьому 03.09.2024 була видана перепустка директору товариства Пригоженку Богдану Леонідовичу строком дії до 31.01.2025.

Крім того, представник Відповідача зазначив, що для виконання робіт у зоні відчуження працівники повинні бути забезпечені проживанням та харчуванням. З цією метою 07.04.2026 було направлено адвокатський запит до ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (ДСП «ЦППРВ») щодо надання інформації про забезпечення працівників ТОВ «Форест Транс Сервіс» ліжко-місцями, харчуванням, орендою приміщень та іншими послугами у період з 26.12.2024 по 29.08.2025. Відповідно до відповіді ДСП «ЦППРВ» від 08.04.2026 №1-13.0103/508/26, у зазначений період договори з ТОВ «Форест Транс Сервіс» щодо забезпечення проживанням, харчуванням, а також видачі перепусток працівникам та транспортним засобам не укладалися.

Також Відповідач послався на відомості з ресурсу «Опендатабот», відповідно до яких у 2025 році в ТОВ «Форест Транс Сервіс» працювало 26 працівників.

Окремо Відповідач зазначив, що у період з грудня 2024 року по вересень 2025 року середньооблікова чисельність його працівників становила близько 296 осіб. За твердженням Відповідача, у штаті підприємства перебували працівники відповідних спеціальностей, зокрема 16 вальників лісу, 13 лісників та 4 трактористи-машиністи, які могли виконувати роботи, передбачені предметом договору. На підтвердження цих обставин Відповідач просив долучити довідку №1 від 30.04.2026 вих. №01-15/578, підписану начальником відділу кадрів підприємства.

Крім того, Відповідач звернув увагу на подані Позивачем лісорубні квитки та зазначив, що п`ять осіб, зазначених у них як виконавці рубки, є працівниками самого Відповідача. На підтвердження цього просив долучити довідку від 30.04.2026 вих. №01-15/579 та додані до неї накази про переведення працівників на іншу роботу.

Додатково Відповідач зазначив, що головний лісничий ДСП «Північна Пуща» після ознайомлення з додатковими поясненнями Позивача від 27.04.2026 та доданими до них матеріалами надав письмові пояснення, в яких вказав, що надані Позивачем скріншоти не є лісорубними квитками. На підтвердження цього було подано копії лісорубних квитків у формі, затвердженій наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 520 від 21.07.2023.

Також у поясненнях зазначено, що розробка лісосік здійснюється на підставі технологічних карт (карт технологічного процесу розробки лісосік), які оформлюються відповідно до вимог наказу Міністерства економіки України № 17953 від 27.11.2023. За твердженням Відповідача, згідно з лісорубними квитками та відповідними технологічними картами виконавцями лісозаготівельних робіт були працівники ДСП «Північна Пуща», що відображено у зазначених документах.

Крім того, Відповідач повідомив про відсутність документів, які б підтверджували передачу лісосік у розробку Позивачу.

Позивачем подано додаткові пояснення, у яких зазначено, що на виконання ухвали суду ним було повідомлено про оформлення перепусток працівникам, залученим до виконання договору, в електронній формі через автоматизовані системи ДАЗВ. Позивач повідомив, що звернувся до Державного агентства України з управління зоною відчуження з адвокатським запитом щодо надання копій перепусток (дозволів), виданих конкретно визначеним працівникам, які, за твердженням позивача, були залучені до виконання договору.

Також позивач подав пояснення щодо доводів відповідача про наявність у останнього достатньої кількості працівників та матеріально-технічної бази, зазначивши, що наведені відповідачем відомості, на його думку, не підтверджують фактичного виконання спірних робіт саме працівниками відповідача. Крім того, позивач послався на рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2092/25, яким, за його твердженням, було стягнуто заборгованість за іншим договором про надання лісозаготівельних послуг між тими ж сторонами.

Стосовно зазначення у лісорубних квитках інших виконавців рубок позивач пояснив, що, за його твердженням, роботи за договором були виконані ним лише частково, оскільки з вересня 2025 року відповідач припинив допуск позивача до виконання робіт, у зв`язку з чим подальші роботи могли виконуватися іншими особами.

Крім того, позивач подав заперечення щодо клопотання відповідача від 13.05.2026 про долучення додаткових доказів, зазначивши, що не погоджується з поданими письмовими поясненнями головного лісничого, паперовими примірниками лісорубних квитків та картами технологічного процесу розробки лісосік. Позивач вказав, що скріншоти з офіційного інтернет-ресурсу Державного агентства лісових ресурсів України, надані ним раніше, містять відомості про відповідні лісорубні квитки та електронні реквізити, які, за його твердженням, дають можливість перевірити їх достовірність.

Відповідач у додаткових поясненнях зазначив, що відповідь Державного агентства України з управління зоною відчуження на адвокатський запит свідчить про оформлення перепусток на окремих осіб за заявками ДСП «Північна Пуща» та Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, а не позивача. Також відповідач послався на надані позивачем документи щодо прийняття працівників на роботу та документів про проходження ними відповідного навчання, зазначивши, що, на його думку, вони підтверджують оформлення перепусток лише окремим особам. Крім того, відповідач звернув увагу на наявність іншої судової справи між сторонами щодо договору про перевезення лісопродукції, зазначивши, що наявність перепусток не підтверджує їх використання саме для виконання договору, який є предметом цього спору.

Також відповідач зазначив, що подані позивачем 27.05.2026 додаткові пояснення, в яких вказувалося на неотримання відповіді ДАЗВ, не узгоджуються з поданою позивачем напередодні копією відповіді цього органу. Крім того, відповідач послався на рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2092/25, вказавши, що обставини цієї справи пов`язані з діями колишнього керівника підприємства, який підписував відповідні акти та процесуальні документи.

Окремо відповідач зазначив, що відповідно до лісорубних квитків та карт технологічного процесу розроблення лісосік виконавцями робіт визначені працівники відповідача. На підтвердження цього він послався на вимоги наказу Міністерства економіки України щодо оформлення технологічних карт, у яких зазначаються склад бригади та працівники, що виконують роботи.

Щодо письмових пояснень головного лісничого ДСП «Північна Пуща» відповідач зазначив, що вони надані особою, яка має спеціальні знання у сфері лісового господарства, містять посилання на нормативно-правові акти та супроводжуються документами, виявленими на підприємстві.

У підсумку відповідач зазначив, що наведені ним обставини, зокрема щодо наявності у відповідача власного персоналу та матеріально-технічної бази, відсутності, на його думку, документів про передачу лісосік позивачу та наявності технологічних карт із зазначенням працівників відповідача, підтверджують його позицію щодо предмета спору.

Висновки господарського суду.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України; у редакції чинній на моменти виникнення спірних правовідносин) є господарський договір.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст 612 ЦК України).

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26.12.2024 між ДСП «Північна Пуща» (Замовник) та ТОВ «Форест Транс Сервіс» (Виконавець) укладено договір №01/05-В про надання лісозаготівельних послуг, відповідно до умов якого позивач зобов`язався власними силами та засобами виконати визначені договором роботи, а відповідач прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на належне виконання ним робіт за договором, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, реєстрами наданих послуг, актами звірки та іншими письмовими доказами.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що фактично спірні роботи позивачем не виконувалися, а подані ним документи не підтверджують реального виконання лісозаготівельних робіт у заявлених обсягах, на підтвердження чого подав відповідні письмові докази.

Судом встановлено, що до кожного акта приймання-передачі наданих послуг позивачем долучено реєстри наданих послуг, у яких зазначено конкретні дати фактичного виконання лісозаготівельних робіт. Саме ці дати, а не дата складення акта, свідчать про час, у який, за твердженням позивача, виконувалися спірні роботи.

Так, реєстри наданих послуг до спірних актів містять відомості про виконання робіт, а саме:

№01/05-В-001 від 18.06.2025 дата виконання робіт: 13.05.2025;

№01/05-В-002 від 18.06.2025 24.04.2025, 26.04.2025;

№01/05-В-003 від 18.06.2025 13.05.2025;

№01/05-В-004 від 18.06.2025 28.04.2025, 12.05.2025, 13.05.2025;

№01/05-В-005 від 18.06.2025 26.04.2025;

№01/05-В-006 від 18.07.2025 17.06.2025, 19.06.2025;

№01/05-В-007 від 18.07.2025 25.06.2025, 26.06.2025, 01.07.2025, 02.07.2025, 03.07.2025;

№01/05-В-008 від 18.07.2025 25.06.2025, 26.06.2025, 30.06.2025, 01.07.2025, 02.07.2025, 03.07.2025, 07.07.2025;

№01/05-В-009 від 01.08.2025 16.07.2025, 21.07.2025, 22.07.2025, 24.07.2025;

№01/05-В-010 від 01.08.2025 09.07.2025, 15.07.2025, 16.07.2025, 17.07.2025;

№01/05-В-011 від 01.08.2025 21.07.2025;

№01/05-В-012 від 01.08.2025 07.07.2025, 08.07.2025, 09.07.2025, 14.07.2025;

№01/05-В-013 від 01.08.2025 17.07.2025;

№01/05-В-014 від 01.08.2025 17.07.2025;

№01/05-В-015 від 01.08.2025 17.07.2025;

№01/05-В-016 від 22.08.2025 30.07.2025, 31.07.2025;

№01/05-В-017 від 28.08.2025 06.08.2025, 07.08.2025, 08.08.2025, 14.08.2025, 19.08.2025, 20.08.2025;

№01/05-В-018 від 28.08.2025 21.08.2025, 22.08.2025, 25.08.2025, 26.08.2025, 27.08.2025;

№01/05-В-019 від 28.08.2025 14.08.2025;

№01/05-В-020 від 28.08.2025 11.08.2025, 12.08.2025;

№01/05-В-021 від 28.08.2025 12.08.2025, 13.08.2025;

№01/05-В-022 від 28.08.2025 04.08.2025, 13.08.2025, 26.08.2025;

№01/05-В-023 від 29.08.2025 04.08.2025.

Разом із тим судом встановлено, що відповідно до відповіді Державного агентства України з управління зоною відчуження від 20.05.2026 №2 у період з березня по вересень 2025 року перепустки на в`їзд до зони відчуження оформлювалися лише окремим працівникам позивача у визначені календарні дні, зокрема:

ОСОБА_2 26.06.2025; ОСОБА_3 08.05.2025, 05.06.2025; ОСОБА_4 19.03.2025, 22.04.2025, 21.05.2025, 26.06.2025, 17.07.2025, 04.08.2025, 05.08.2025, 01.09.2025; ОСОБА_5 08.07.2025; ОСОБА_6 25.03.2025, 12.06.2025, 22.07.2025, 18.09.2025, 25.09.2025; ОСОБА_7 12.06.2025, 16.06.2025, 26.06.2025, 09.07.2025, 11.08.2025; ОСОБА_8 10.03.2025, 14.04.2025, 08.05.2025, 13.05.2025, 14.05.2025, 15.05.2025, 22.05.2025, 24.06.2025, 29.07.2025, 25.08.2025, 24.09.2025; ОСОБА_9 19.03.2025, 22.04.2025, 21.05.2025; ОСОБА_10 08.05.2025, 30.05.2025; ОСОБА_11 08.05.2025, 05.06.2025; ОСОБА_12 24.03.2025, 20.05.2025, 22.07.2025, 02.09.2025, 18.09.2025; ОСОБА_13 08.05.2025, 01.07.2025, 08.07.2025; ОСОБА_14 08.05.2025.

Разом з тим, зіставлення наведених у реєстрах дат виконання робіт із наданою Державним агентством України з управління зоною відчуження інформацією щодо оформлення перепусток працівникам позивача свідчить, що значна частина дат, зазначених у реєстрах як дати фактичного виконання робіт, не знаходить свого підтвердження у відомостях щодо оформлення перепусток особам, яких позивач визначив як безпосередніх виконавців робіт.

Крім того, в разі співпвдіння дати рубки та перепустки судом не можуть бути визнані реальними обсяги рубок в означені дати позаяк одна особа без залучення спеціальної абомобільної техніки не здатна самостійно здійснити визначений у відповідні дати обсяг рубок.

Доказів ввезення на режимну територію зони відчудження спеціальної лісорубної техніки, що дозволяла здійснювати такі обсяги рубок за один день суду надано не було.

При цьому, суд наголошує, що наявність навіть однієї непідтвердженої перебуванням працівника позивача в зоні відчуджеення дати рубки чи обсягу рубки в кожному з наданих актів ставить під обгрунтований сумнів зміст всього акту та надає йому ознак фіктивності, з огляду на що такий акт не може бути визнаний судом як належний доказ надання всіх зазначених у ньому послуг.

Матеріали справи також не містять доказів оформлення перепусток більшості працівників позивача саме у дати виконання робіт, зазначені у відповідних реєстрах. Із відповіді Державного агентства України з управління зоною відчуження вбачається оформлення перепусток лише окремим особам та лише у визначені календарні дні, які не охоплюють усіх дат виконання робіт, зазначених у реєстрах.

Надані відомості підтверджують факт оформлення перепусток окремим працівникам позивача, однак самі по собі не підтверджують їх перебування у зоні відчуження саме у всі дати, зазначені у реєстрах наданих послуг, а також не підтверджують перебування у зоні відчуження необхідної кількості працівників, достатньої для виконання заявлених обсягів лісозаготівельних робіт.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд також враховує, що роботи за договором підлягали виконанню на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення, перебування на якій здійснюється виключно у спеціальному порядку.

Крім того, суд бере до уваги надані відповідачем відомості про відсутність договорів щодо забезпечення працівників позивача проживанням, харчуванням та оформлення перепусток через підприємство, яке здійснює відповідне забезпечення осіб, що перебувають у зоні відчуження. Матеріали справи також не містять інших належних доказів організації перебування необхідної кількості працівників позивача у зоні відчуження.

Також суд враховує надані відповідачем технологічні карти розроблення лісосік, оформлені відповідно до вимог галузевих нормативних актів, згідно з якими виконавцями робіт визначені працівники відповідача. Водночас позивачем не надано технологічних карт, журналів виконання робіт, нарядів, табелів обліку робочого часу, документів щодо передачі лісосік у розробку, використання власної техніки чи інших первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання ним спірних робіт.

Посилання позивача на скріншоти електронного ресурсу щодо лісорубних квитків суд оцінює у сукупності з іншими доказами та зазначає, що самі по собі такі відомості не підтверджують фактичного виконання робіт саме позивачем і не спростовують інших доказів, наданих відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що акти приймання-передачі наданих послуг, реєстри до них та акти звірки, на які посилається позивач, не можуть розглядатися відокремлено від інших доказів у справі. Сам факт їх підписання не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, якщо інші належні та допустимі докази не підтверджують можливість виконання робіт у зазначені дати, заявленими силами та у відповідних обсягах.

Відтак, надані позивачем до суду акти на підтвердження наданих послуг не можуть бути визнані судом належними та достовірними доказами фактичного виконання визначених у них робіт.

Принагідно, з означених підстав, суд констатує наявність ознак фіктивності наданих позивачем актів виконаних робіт, позаяк матеріалами справи спростовується факт та обсяги виконаня робіт, що в них вказані.

Відповідно до статей 13, 74, 76 79 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Оскільки подані позивачем первинні документи не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, які стосуються фактичної можливості виконання спірних робіт, негативні процесуальні наслідки недостатності доказування покладаються саме на позивача.

Таким чином, оцінивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами фактичне виконання робіт за договором №01/05-В від 26.12.2024 у заявленому обсязі, а відтак правові підстави для стягнення заявленої до стягнення заборгованості, а також похідних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відсутні. У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд не здійснює повідомлення правоохоронних органів про встановлені обставини фіктивності наданих позивачем суду актів, позаяк за відомостями наданими відповідачем до матеріалів справи відповідні слідчі дії у кримінальному провадженні пов`язані з досліджуваними судом обставинами вже тривають.

В силу частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Щодо інших доводів сторін суд зазначає, що вони були досліджені, однак не покладаються судом в основу рішення. При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає від суду надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін (рішення у справах «Серявін проти України», «Трофимчук проти України»).

Враховуючи наведене, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду доказів і доведенні перед судом їх переконливості, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача, понесені ним в межах розгляду спору, залишити за позивачем.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз