Рішення № 138074356, 02.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2026Справа № 910/3708/25за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон

до Alma K. S.R.L

про зобов`язання вчинити певні дії.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Шокало О.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

В судовому засіданні 02.07.2026 на підставі ст. 240 ГПК України ухвалено скорочене рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Компанії Alma K S.R.L (далі-відповідач), в якому позивач просив суд:

- зобов`язати Alma K S.R.L припинити порушення ексклюзивного права Товариства з обмеженою відповідальністю ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН здійснювати продаж на території України Продукції виробництва Alma K S.R.L, шляхом припинення реалізації на території України товарів виробництва Alma K S.R.L, будь-кому, окрім Товариству з обмеженою відповідальністю ВІЗАЖ ДІСТРІБОСЬОН;

- зобов`язати Alma K S.R.L здійснювати продаж на території України Продукції виробництва Alma K S.R.L - тільки Товариству з обмеженою відповідальністю ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН, на умовах, передбачених Дистриб`юторським договором від 14.08.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором дистрибуції від 14.08.2022.

Ухвалою суду від 27.03.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.04.2025 та 03.04.2025 від позивача надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 27.03.2025 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2025, зобов`язано позивача надати суду у строк до 25.04.2025 нотаріально засвідчений переклад на італійську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/3708/25 (у трьох примірниках) та судового доручення (у трьох примірниках), зупинено провадження у справі №910/3708/25 до надходження відповіді від Компетентного органу Італії Ufficio Unico Ufficiali Giudiziari presso la Corte d'Appello di Roma Ministry of Justice (Viale Giulio Cesare, 52, 00192 ROMA).

17.04.2025 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025.

Ухвалою суду від 13.11.2025 поновлено провадження у справі № 910/3708/25.

Представник відповідача 13.11.2025 у підготовче засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 13.11.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 22.01.2026, зобов`язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.04.2025, зобов`язано позивача надати суду потягом 5 днів нотаріально засвідчений переклад на італійську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі №910/3708/25 (у трьох примірниках) та судового доручення (у трьох примірниках), зупинено провадження у справі №910/3708/25 до надходження відповіді від Компетентного органу Італії Ufficio Unico Ufficiali Giudiziari presso la Corte d'Appello di Roma Ministry of Justice (Viale Giulio Cesare, 52, 00192 ROMA).

24.11.2025 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог суду від 13.11.2025.

20.01.2026 до суду через електронну пошту від відповідача надійшло клопотання про відтермінування розгляду справи № 910/3708/25.

Ухвалою суду від 22.01.2026 поновлено провадження у справі № 910/3708/25.

Ухвалою суду від 22.01.2026 відкладено підготовче засідання у справі №910/3708/25 на 09.02.2026, зобов`язано позивача надати суду нотаріально засвідчений переклад на італійську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/3708/25 для направлення її відповідачу.

30.01.2026 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2026.

05.02.2026 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

09.02.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Ухвалою суду від 09.02.2026 повідомлено позивача та відповідача про підготовче засідання, яке призначено на 05.03.2026.

16.02.2026 до суду від Апеляційного суду Риму надійшли документи.

23.02.2026 до суду від Апеляційного суду Риму надійшов лист.

23.02.2026 до суду від відповідача надійшов лист.

25.02.2026 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, не підписаний ЕЦП.

Представник позивача 05.03.2026 у підготовчому засіданні просив суд відкласти підготовче засідання.

Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засідання за клопотання позивача до 09.04.2026

Ухвалою суду від 05.03.2026 повідомлено відповідача про те, що суд не бере до уваги відзив на позов від 25.02.2026, оскільки його підписано неуповноваженою особою та не накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

01.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просив суд: - визнати, що дії Alma K S.R.L щодо фактичного припинення виконання Дистриб`юторського договору від 14.08.2022 року є необґрунтованим одностороннім припиненням Договору; - стягнути з Alma K S.R.L на користь ТОВ ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН компенсацію, передбачену пунктом 5.3 Дистриб`юторського договору від 14.08.2022 року, у розмірі 10000 (десять тисяч) євро.

07.04.2026 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Суд 09.04.2026 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про відмову у прийнятті заяви про зміну предмета позову, оскільки вона є заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову, що суперечить приписам статті 46 ГПК України.

Представник позивача 09.04.2026 у підготовчому засіданні подав клопотання про витребування у Державної митної служби України доказів.

Суд 20.04.2026 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, в зв`язку з його необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 20.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 14.05.2026.

В судовому засіданні 14.05.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 14.05.2026 оголошено перерву до 25.06.2026.

В судове засідання 25.06.2026 представник відповідача не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 25.06.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив задовольнити позов.

В судовому засіданні 25.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого призначив на 02.07.2026.

В судове засіданні 02.07.2026 представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом ухвалено скорочене рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон (дистриб`ютор) та Alma K. S.R.L (постачальник) укладено договір дистрибуції відповідно до п. 1.1 якого постачальник призначає дистриб`ютора та надає йому ексклюзивне (виключне) право на продаж і розповсюдження продукції (розділ 1.3) клієнтам, що знаходяться на території (розділ 1.2), а також надання інших послуг як дистриб`ютора постачальника відповідно до цього договору. Постачальник зобов`язується не продавати та не постачати безпосередньо або опосередковано продукцію на території, окрім як через дистриб`ютора, а також не контактувати з клієнтами дистриб`ютора з будь-яких питань без попереднього письмового дозволу дистриб`ютора. У разі укладення контракту на постачання товарів з міжнародними компаніями постачальник зобов`язується узгоджувати постачання товарів на територію з дистриб`ютором, для чого в таких контрактах мають міститись відповідні положення, що забезпечують ексклюзивні (виключні) права дистриб`ютора.

Пункт 1.2 договору визначає, поняття території. Права, надані дистриб`ютору за цим договором, поширюються на наступну географічну зону та ринок Україна.

Відповідно до п. 1.3 договору продукція це продукція, що виготовляється та продається постачальником дистриб`ютору для розповсюдження відповідно до цього договору, зазначена в додатках до договору.

Згідно п. 5.1, 5.2 договору цей договір набирає чинності з дати, зазначеної у заголовку, та залишається чинним протягом 5 років. Строк дії цього договору автоматично продовжується на той самий період, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про намір припинити дію договору не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку його дії.

Відповідно до п. 5.3 договору кожна зі сторін має право достроково розірвати цей договір у разі настання однієї з таких обставин: - інша сторона (далі сторона, що порушила зобов`язання) не виконує свої зобов`язання за цим договором та не усуває такого порушення протягом 30 календарних днів після отримання письмової вимоги від іншої сторони, в якій докладно описано таке порушення. Дистриб`ютор не досяг щорічного обороту в розмірі менше 10000,00 євро після першого року (періоду становлення).

Цей договір може бути змінений або доповнений лише в письмовій формі, підписаній обома сторонами. Такі зміни набувають чинності лише в межах, прямо визначених у відповідному письмовому документі (п. 9.1 договору).

Згідно п. 9.2 договору цей договір є контрактом за законами України і для всіх цілей регулюється та тлумачиться відповідно до матеріальних законів України, без урахування принципів колізій законів. Будь-які спори, суперечки або вимоги, що виникають із цього договору або у зв`язку з ним, або через порушення, припинення чи недійсність цього договору повинні бути остаточно вирішені арбітражем відповідно до Арбітражних правил Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма.

Відповідно до п. 9.3 договору якщо сторони не можуть вирішити спір протягом цього часу, спір передається до компетентного суду України.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що цей договір містить повну угоду між сторонами щодо передбачених угодами операцій і скасовує всі попередні письмові та усні угоди, а також усі сучасні усні угоди, що стосуються таких операції.

Відповідно до п. 9.5 договору цей договір є обов`язковим для виконання і надає вигоди кожній зі сторін та їх відповідним правонаступникам і дозволеним цесіонаріям.

На електронну адресу позивачу від Alma K. S.R.L надійшов лист від 06.05.2024 з долученим у вкладенні листом від травня 2024, в якому зазначено, що цим листом відповідач офіційно повідомляє про його намір розірвати договір від червня 2019 року між Alma K. S.R.L та Товариством з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон, що набуває чинності через 30 днів з дати цього листа. Згідно з угодою відповідач користується своїм правом розірвати договір і просить вважати цей лист офіційним повідомленням.

31.01.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 31-01/2025 (офіційне повідомлення про порушення контракту), в якому підтверджено отримання повідомлення про розірвання контракту та наголошено на тому, що ділові відносини між сторонами на даний момент регулюються контрактом від 14.08.2022, який є останньою угодою підписаною між сторонами, і залишається наразі чинним. Відсутні підстави, передбачені контрактом, для його одностороннього розірвання, оскільки, обсяг закупівель у 2024 склав 28950 євро. Також позивач вказував на порушення відповідачем умов договору від 14.08.2022 шляхом підписання без попередньої згоди з товариством ексклюзивного контракту з ТОВ Інфарма Трейдінг Україна та шляхом постачання товарів відповідачем до роздрібної мережі Шик & Блиск. Позивач зазначив про його право на компенсацію, в разі необгрунтованого розірвання договору.

У відповідь на лист позивача від 31.05.2025 відповідач направив лист від 03.02.2025, в якому зазначив, що договір від 14.08.2022 був підписаний виключно для логістичних та митних цілей. І лише згодом відповідачу стало зрозуміло, що договір є ексклюзивним контрактом, наміру підписувати який відповідач не мав. А тому, на думку відповідача, правовідносини між сторонами припинились через 30 днів, з дня направлення офіційного повідомлення про розірвання договору від червня 2019 і порушення ексклюзивності з його боку відсутнє. Відповідач зазначив, що він своєчасно повідомив позивача про зміну обставин та про можливість співпраці через нового дистриб`ютора.

Листом від 05.02.2025 № 04-02/2025 позивач надав відповідь відповідачу, в якій зазначив, що контракт від 14.08.2022 є дійсним і обов`язковим до виконання. Підписання контракту обома сторонами свідчить про прийняття його умов та досягнення згоди щодо його змісту. Контракт може бути визнаний недійсним тільки за рішенням суду, в протилежному випадку він діє та є обов`язковим для сторін. Постачання продукції ТОВ Інфарма Трейдінг Україна та до роздрібної мережі Шик & Блиск є грубим порушенням договору від 14.08.2022, яке позивач вимагав негайно припинити.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому просить зобов`язати відповідача виконати умови договору щодо ексклюзивності та припинити порушення умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Суд відзначає, що лист позивача від 14.08.2022 адресований відповідачу щодо підписання договору від 14.08.2022, яким відповідачу у наступному листуванні мотивує оманливі дії позивача має наступний зміст.

Отже, в листі від 14.08.2022 позивач пише наступне: ми підтверджуємо нашу зацікавленість у виконанні замовлення. Ми хотіли б пришвидшити процеси логістики та здійснити завантаження замовлення на вашому складі з подальшою прямою доставкою до нашого складу у Києві. Будь ласка, чи могли б ви підписати контракт на імпорт із Візаж Дістріб`юшин? Нам необхідно це для здійснення платежу та митного оформлення. Контракт додається до листа.

Також у додатку ви знайдете проєкт Дистриб`юторської угоди, який ми просимо вас переглянути перед підписанням..

Отже, з означеного листа вбачається, що позивачем долучено контракт на імпорт та проєкт дистриб`юторської угоди.

В будь-якому випадку, наявне прохання позивача переглянути проект договору перед підписанням.

Резюмуючи, суд відзначає, що як правочин вчинений під впливом обману так і правочин вчинений під впливом помилки, є оспорюваними правочинами, які можуть бути визнані недійсними виключно в судовому порядку.

Наразі, предметом розгляду даної справи не є спір про дійсність чи недійсність договору від 14.08.2022.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суду не було надано доказів недійсності укладеного між сторонами договору, як і не надано доказів наявності підстав, з яких він може бути визнаний недійсним.

З огляду на зазначене, договір від 14.08.2022 є підставою для виникнення між сторонами правовідносин та взаємних зобов`язань.

Згідно п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з дати, зазначеної у заголовку, та залишається чинним протягом 5 років.

Оскільки договір був укладений сторонами 14.08.2022, то він діє до 14.08.2027 року.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, цивільне законодавство України забороняє розірвання договору в односторонньому порядку за виключенням певних винятків, зокрема, за умовами визначеними сторонами в договорі або за рішенням суду.

Відповідно до п. 5.3 договору кожна зі сторін має право достроково розірвати цей договір у разі настання однієї з таких обставин: - інша сторона (далі сторона, що порушила зобов`язання) не виконує свої зобов`язання за цим договором та не усуває такого порушення протягом 30 календарних днів після отримання письмової вимоги від іншої сторони, в якій докладно описано таке порушення. Дистриб`ютор не досяг щорічного обороту в розмірі менше 10000,00 євро після першого року (періоду становлення).

Отже, одностороннє розірвання договору від 14.08.2022 можливе за наявності порушення договору іншою стороною.

Наразі, суду не було надано доказів порушення позивачем умов договору та наявності повідомлення відповідачем позивача про наявність порушень зі встановленням строку на їх усунення чи не досягнення позивачем суми щорічного обороту у 10000,00 євро.

Лист відповідача від 06.05.2024 щодо розірвання договору стосувався правочину укладеного сторонами у червні 2019 року, який в силу умов договору від 14.08.2022 (п. 9.4) був скасований (припинений), укладенням договору від 14.08.2022.

Суд також відзначає, що в листі від 06.05.2024 відсутні посилання на порушення умов договору між сторонами, які б могли бути підставою для одностороннього розірвання договору від 14.08.2022.

Отже, суд дійшов висновку, що договір, укладений Alma K. S.R.L та Товариством з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон є дійсним, чинним та таким, що підлягає обов`язковому виконанню обома контрагентами.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується не продавати та не постачати безпосередньо або опосередковано продукцію на території, окрім як через дистриб`ютора, а також не контактувати з клієнтами дистриб`ютора з будь-яких питань без попереднього письмового дозволу дистриб`ютора. У разі укладення контракту на постачання товарів з міжнародними компаніями постачальник зобов`язується узгоджувати постачання товарів на територію з дистриб`ютором, для чого в таких контрактах мають міститись відповідні положення, що забезпечують ексклюзивні (виключні) права дистриб`ютора.

З листування сторін вбачається, що відповідач підтвердив укладання контракту з іншим дистриб`ютором без попереднього погодження з позивачем. В листі від 31.01.2025 відповідач зазначив, що він повідомив позивача про укладення нового ексклюзивного партнерства відповідного до його прав за припиненим контрактом. Повідомлення про цю зміну було оперативним, щоб позивач міг продовжити працювати з відповідачем через нового дистриб`ютора, за бажанням.

Суд відзначає, що відповідач не заперечував тих обставин, що продавав свою продукцію іншим особам, окрім позивача. А тому означені обставини згідно приписів ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню та є встановленими судом.

Отже, відповідачем підтверджено, не спростовано та не заперечено укладання контракту з іншим контрагентом без погодження з позивачем, що свідчить про порушення договору від 14.08.2022 з його боку. Крім того, з листування вбачається, що відповідач вважає себе вільним від зобов`язань за укладеним 14.08.2022 договором з відповідачем, що суперечить ст. 629 ЦК України про обов`язковість умов договору для сторін.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно п. 1.1 договору від 14.08.2022 постачальник призначає дистриб`ютора та надає йому ексклюзивне (виключне) право на продаж і розповсюдження продукції (розділ 1.3) клієнтам, що знаходяться на території (розділ 1.2), а також надання інших послуг як дистриб`ютора постачальника відповідно до цього договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Отже, згідно п. 1.1 договору виключному (ексклюзивному) праву позивача на продаж і розповсюдження продукції відповідача, визначеної в додатках до договору, клієнтам, що заходяться на території України кореспондується обов`язок Alma K. S.R.L продавати продукцію, обумовлену договором, на території України виключно через Товариство з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки договір від 14.08.2022 є чинним і обов`язковим для виконання обома контрагентами, суд вбачає, що позовна вимога про зобов`язання Alma K S.R.L здійснювати продаж на території України продукції виробництва Alma K S.R.L тільки Товариству з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон, на умовах передбачених дистриб`юторським договором від 14.08.2022 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, зокрема і з огляду на те, що відповідач не вважає себе зобов`язаним виконувати умов укладеного ним договору.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Alma K S.R.L припинити порушення ексклюзивного права Товариства з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон здійснювати продаж на території України продукції виробництва Alma K S.R.L шляхом припинення реалізації на території України товарів виробництва Alma K S.R.L будь-кому окрім Товариства з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав. Таким чином, з огляду на положення процесуального закону, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (інтересу), а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19).

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Суд відзначає, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача продавати продукцію виключно позивачу нівелює можливість Alma K S.R.L здійснювати продаж продукції іншим особам окрім позивача. А отже права позивача за договором від 14.08.2022 на ексклюзивність уже захищені шляхом задоволення вимоги про зобов`язання продавати продукцію виключно позивачу. Тобто за своєю суттю вимога про припинення реалізації продукції іншим окрім позивачам особам є дублюючою вимогою, оскільки уже охоплена вимогою про зобов`язання здійснювати продаж продукції лише позивачу.

Тобто ефективним способом захисту в даному випадку є саме вимога про зобов`язання відповідача виконати умову договору про ексклюзивність, а тому суд не вбачає підстав для задоволення другої заявленої позивачем вимог, як не ефективної.

Отже, з урахуванням всіх встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Стаття 128 ГПК України передбачає, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Позивачем також заявлено до відшкодування витрати на здійснення перекладів на загальну суму 31410,00 грн.

З поданих доказів вбачається, що позивачем понесено витрати на здійснення перекладу документів, поданих до суду в якості доказів з англійської на українську мову у сумі 9339,00 грн.

Також, позивач долучив докази в підтвердження витрат на переклад копії позовної заяви з доданими до неї документами з української на італійську мову загальною сумою 22071,00 грн.

Суд відзначає, що витрати на переклад документів з англійської на українську мову, які були подані до суду у якості доказів, пов`язані з розглядом справи та були необхідними. В разі не подання перекладу доказів державною мовою, суд в будь-якому випадку зобов`язав би здійснити означений переклад. А тому витрати у сумі 9339,00 грн покладаються на відповідача пропорційно задоволеними вимогам.

Однак, витрати на переклад позовної заяви з доданими до неї документами не були обов`язковими, оскільки, у суду відсутній обов`язок направляти копію позовної заяви відповідачу, а отже, здійснений переклад (долучений до позовних матеріалів) не був необхідним, а тому суд не вбачає підстав для покладення на відповідача означених витрат.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Alma K. S.R.L (Віале Джузеппе Мацціні, 10, 50136, Флоренція, Італія, номер в Торговому реєстрі Флоренції: FI-670791, Partita IVA: 06979680482) здійснювати продаж на території України продукції виробництва Alma K. S.R.L тільки Товариству з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон (01010, місто Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1, ідентифікаційний код 32247661), на умовах передбачених дистриб`юторським договором від 14.08.2022.

3. В частині позовних вимог про зобов`язання Alma K. S.R.L припинити порушення ексклюзивного права Товариства з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон здійснювати продаж на території України продукції виробництва Alma K. S.R.L шляхом припинення реалізації на території України товарів виробництва Alma K. S.R.L будь-кому окрім Товариства з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон відмовити.

4. Стягнути з Alma K. S.R.L (Віале Джузеппе Мацціні, 10, 50136, Флоренція, Італія, номер в Торговому реєстрі Флоренції: FI-670791, Partita IVA: 06979680482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон (01010, місто Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1, ідентифікаційний код 32247661) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп., витрати на здійснення перекладу у сумі 4669 (чотири тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн 50 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 09.07.2026

Суддя І.В.Усатенко