Ухвала суду № 138074270, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/8313/25

За заявою Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 18 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про розстрочення виконання рішення

у справі № 910/8313/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни

до Комунального некомерційного підприємства Київський міський клінічний ендокринологічний центр виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 711 496,18 грн.,

та за зустрічним позовом Комунального некомерційного підприємства Київський міський клінічний ендокринологічний центр виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни

про стягнення 187 499,20 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

За участі представників сторін:

від боржника: Лисяний В.В. за довіреністю від 15.01.2026 року № 061/15-167;

від стягувача: Глушков В.О. за ордером від 02.07.2025 року серії АІ № 1938153.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Безим`янна Еліна Миколаївна (далі позивач, Підприємець) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства Київський міський клінічний ендокринологічний центр виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач, Підприємство) грошових коштів у загальному розмірі 711 496,18 грн., з яких: 568 141,30 грн. заборгованість за укладеним між сторонами 19.05.2023 року договором № 73, 104 073,01 грн. інфляційні втрати, 39 281,87 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 11.07.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8313/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

28.07.2025 року через систему Електронний суд надійшов зустрічний позов Підприємства, в якому останнє просило суд стягнути з Підприємця на його користь 187 499,20 грн. штрафний санкцій та компенсаційних виплат.

Ухвалою від 12.08.2025 року господарський суд міста Києва прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Підприємства, об`єднав її в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/8313/25; перейшов до розгляду справи № 910/8313/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Рішенням від 03.12.2025 року в справі № 910/8313/25 господарський суд міста Києва частково задовольнив первісний позов та стягнув з Підприємства на користь Підприємця 568 141,30 грн. основного боргу, 39 050,78 грн. 3 % річних, 104 073,01 грн. інфляційних втрат та 10 668,97 грн. витрат по сплаті судового збору. У той же час, у задоволенні зустрічного позову Підприємства суд відмовив.

Додатковим рішенням від 14.01.2026 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року, господарський суд міста Києва стягнув з Підприємства на користь Підприємця 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/8313/25.

Разом із тим, ухвалою від 03.06.2026 року Північний апеляційний господарський суд здійснив процесуальне правонаступництво відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у справі № 910/8313/25, замінивши Підприємство (код ЄДРПОУ 01993871) на його правонаступника Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 18 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 01993776) (далі Лікарня).

Постановою від 10.06.2026 року Північний апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року в справі № 910/8313/25 в частині стягнення з Підприємства на користь Підприємця 39 050,78 грн. 3 % річних та 104 073,01 грн. інфляційних втрат, ухваливши у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні означених вимог. Також, цією постановою апеляційний господарський суд змінив рішення суду першої інстанції, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в іншій редакції, за якою стягненню з Лікарні на користь Підприємця підлягає 568 141,30 грн. основного боргу та 8 522,12 грн. судового збору за подання позовної заяви. В решті апеляційний господарський суд залишив рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року в справі № 910/8313/25 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, стягнувши з Підприємця на користь Лікарні 2 617,41 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

15.06.2026 року через систему Електронний суд надійшла сформована у цій системі 13.06.2026 року заява Лікарні, в якій остання просила суд розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року в справі № 910/8313/25 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року), а також додаткового рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2026 року в справі № 910/8313/25 шляхом щомісячного ануїтетного (крім останнього платежу) погашення відповідачем (всього 12 платежів) суми боргу в загальному розмірі 598 141,30 грн. протягом липня 2026 року червня 2027 року.

В обґрунтування поданої заяви Лікарня посилалася на те, що вона є закладом охорони здоров`я, неприбутковим підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Києва, віднесеним до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядкованим Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а майно боржника належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Разом із тим, у Підприємства існувала значна заборгованість з оплати праці його працівників, яка перейшла від Підприємства до Лікарні та яку остання відповідно до норм чинного законодавства повинна сплачувати у першочерговому порядку. Внаслідок приєднання до Лікарні неплатоспроможного суб`єкта господарювання Підприємства, заявник має кредиторську заборгованість у розмірі 40 481 000,00 грн. та позбавлений можливості погасити фінансові вимоги кредиторів. Одночасне стягнення з Лікарні заборгованості призведе до неможливості виплачувати заробітну плату медичному персоналу, що в сукупності з війною та форс-мажорними обставинами може призвести до припинення надання закладом медичної допомоги.

Крім того, заявник посилався на не укладення між ним та Підприємцем будь-яких договорів, а також на відсутність вини Лікарні у виникненні простроченої заборгованості.

Ухвалою від 17.06.2026 року господарський суд міста Києва призначив розгляд вищенаведеної заяви Лікарні у судовому засіданні на 07.07.2026 року.

18.06.2026 року через систему Електронний суд надійшла заява Лікарні від 17.06.2026 року, в якій остання просила суд, зокрема, зупинити стягнення коштів з Лікарні на підставі виконавчих документів до набрання законної сили рішеннями, прийнятими за результатами розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Разом із тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Лікарні про зупинення стягнення з неї коштів на підставі виконавчих документів, оскільки наведене клопотання не обґрунтоване жодними доводами та нормативними приписами чинного законодавства, тоді як жодного виконавчого документа про стягнення із заявника на користь Підприємця присуджених судовими рішеннями у справі № 910/8313/25 сум грошових коштів наразі судом видано не було.

02.07.2026 року через систему Електронний суд надійшли заперечення Підприємця від 02.07.2026 року проти задоволення заяви Лікарні від 13.06.2026 року, в яких останній вказав, що Лікарня не надала належних доказів на підтвердження обставин неможливості виконання рішення суду без його розстрочення, а наведені заявником обставини не є винятковими у розумінні положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

06.07.2026 року через систему Електронний суд надійшли письмові пояснення Лікарні від 06.07.2026 року, в яких остання вказала, що рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2026 року в справі № 910/8313/25, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року, набрали чинності 23.06.2026 року. З огляду на викладене, Лікарня уточнила останній рядок запропонованого нею графіку розстрочення виконання рішення суду та вказала датою останнього платежу в розмірі 48 141,30 грн. 22.06.2027 року. Вказані пояснення прийняті судом до розгляду.

Крім того, у наведених письмових поясненнях заявник звернув увагу на відсутність на рахунку Підприємства грошових коштів, а відтак і безпідставність стягнення з нього на користь Підприємця спірної суми заборгованості в силу положень пунктів 4.1, 4.2 Договору, чого Північний апеляційний господарський суд не врахував, залучивши ухвалою від 03.06.2026 року до участі у справі Лікарню та безпідставно стягнувши із заявника заборгованість Підприємства.

У судовому засіданні 07.07.2026 року представник Лікарні надав пояснення по суті поданої заяви, просив суд її задовольнити та розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року в справі № 910/8313/25 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року), а також додаткового рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2026 року в справі № 910/8313/25 згідно із запропонованим графіком (з урахуванням письмових пояснень від 06.07.2026 року).

Представник Підприємця у цьому судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви Лікарні від 13.06.2026 року з підстав, зазначених у запереченнях від 02.07.2026 року.

Розглянувши подану Лікарнею заяву про розстрочення виконання рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За умовами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

За змістом частин 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочення виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..., а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 року в справі № 904/5819/20, від 20.10.2022 року в справі № 910/3782/21, від 07.07.2021 року в справі № 916/2620/20, від 04.12.2019 року в справі № 917/2101/17, від 18.11.2019 року в справі № 902/761/18, від 23.10.2019 року в справі № 917/1307/18 та інших.

Обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

До заяви про розстрочення виконання рішення повинні додаватися докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення суду.

На підтвердження наведених у заяві від 13.06.2026 року обставин Лікарня долучила копії підписаної Головою комісії з реорганізації довідки щодо заборгованості по заробітній платі працівників Підприємства з 01.07.2024 року по 31.08.2025 року, доповідної записки головного бухгалтера Лікарні щодо недостатньої фінансової спроможності цієї юридичної особи для покриття витрат, наказу директора Лікарні від 23.04.2026 року № 106-ОД Про внесення змін до організаційної структури КНП КМКЛ № 18 з 01.07.2026 (щодо ліквідації у складі підрозділів забезпечення структурного підрозділу Автоматична телефонна станція (3 штатні одиниці телефоністів місцевого телефонного зв`язку 2 класу)) та наказу директора Лікарні від 24.04.2026 року № 107-ОД Про скорочення посад з 01.07.2026 та внесення змін до штатного розпису (щодо скорочення з 01.07.2026 року трьох посад телефоністів місцевого телефонного зв`язку 2 класу автоматичної телефонної станції).

Проте, Лікарня жодним чином не довела відсутності грошових коштів у касі цієї юридичної особи та її рахунках у банківських чи інших фінансових установах у сумі, необхідній для виконання рішення. Матеріали справи не містять й належних доказів відсутності у Лікарні майна, на яке можливо було б звернути стягнення, чи доказів існування реальної загрози банкрутства цієї юридичної особи внаслідок невідкладного виконання рішення суду в справі № 910/8313/25.

Твердження Лікарні про не укладення з Підприємцем будь-яких договорів та відсутність її вини у виникненні спору також оцінюються судом критично з огляд на фактичні обставини правовідносин сторін (Лікарня є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Підприємства) та не підтверджують винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення.

За таких обставин, суд не приймає до уваги твердження Лікарні про скрутне фінансове становище та потенційну неможливість виплати заробітної плати (у тому числі з посиланням на наявність у заявника заборгованості по розрахункам з постачальниками у розмірі 40 481 тис. грн.), адже відповідні обставини, крім іншого, не є винятковими у розумінні положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

З огляду на викладене суд додатково звертає увагу на те, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи означені імперативні законодавчі приписи, а також зважаючи на дату ухвалення господарським судом міста Києва рішення у даній справі 03.12.2025 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Лікарні про розстрочення виконання цього рішення шляхом щомісячного ануїтетного (крім останнього платежу) погашення суми боргу в розмірі 598 141,30 грн. у період з 31.07.2026 року по 22.06.2027 року (тобто виконання означеного судового рішення протягом більше 1,5 років з дня його ухвалення).

Посилання заявника на те, що рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2026 року в справі № 910/8313/25, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року, набрали чинності 23.06.2026 року, не беруться судом до уваги з огляду на приписи частини 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України, за якими у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року в даній справі в частині стягнення з Підприємства (правопопередника Лікарні) на користь Підприємця 568 141,30 грн. основного боргу було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року.

Згідно зі статтею 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Більше того, початок передбаченого частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України строку розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, а не з дня набрання ними законної сили.

Суд також врахував, що загальна сума заборгованості, запропонована Лікарнею до розстрочення на 12 місяців, починаючи з 31.07.2026 року, не включає в себе суму судового збору, стягнуту з Лікарні на користь Підприємця в судовому порядку (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року, якою змінено рішення суду першої інстанції з викладенням пункту 2 його резолютивної частини в іншій редакції, за якою стягненню з Лікарні на користь Підприємця підлягає, зокрема, 8 522,12 грн. судового збору за подання позовної заяви).

Інші посилання Лікарні, викладені у заяві від 13.06.2026 року, також не підтверджують існування виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, та фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями, прийнятими по суті спору в даній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що заявником всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних і неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів, майна та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Лікарні про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року в справі № 910/8313/25 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року), а також додаткового рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2026 року в справі № 910/8313/25.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 18 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.06.2026 року про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року в справі № 910/8313/25 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року), а також додаткового рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2026 року в справі № 910/8313/25 відмовити.

2. Згідно з приписами статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (07.07.2026 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.07.2026 року.

Суддя В.С. Ломака