Рішення № 138074238, 08.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2026Справа № 910/10651/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги

до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетично-інвестиційна група

про стягнення 63857,82 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетично-інвестиційна група про стягнення 63857,82 грн. збитків, що завдані внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 113 про постачання електричної енергії споживачу від 27.02.2025, у зв`язку з чим позивача автоматично підключено на постачальника останньої надії за вищим тарифом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що повідомляв позивача з дотриманням 20-денного строку про переведення споживача на постачальника «останньої надії» із 14.04.2025 року. У той же час, оскільки переможцем закупівлі 10.04.2025 визначено нового постачальника ТОВ "Львівенергозбут", позивач із урахуванням мінімально встановлених законодавчих обмежень міг укласти новий договір ще 16.04.2025 року. Відтак, укладення нового договору лише 23.04.2025 відбулося з причин, що не залежали від відповідача. До того ж, позивач неправомірно задовольнив свої вимоги у розмірі 715 713,53 грн. за рахунок гарантійного платежу, здійсненого відповідачем.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2025 між позивачем, як Споживачем, та відповідачем, як Постачальником, у результаті проведення процедури закупівлі (UA-2025-01- 31-008930-a) укладено Договір № 113 про постачання електричної енергії споживачу (надалі Договір).

Пункт 2.1. Договору передбачає, що Постачальник зобов`язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 3.1 Договору термін його дії становить до 31.12.2025.

Відповідно до пункту 6.1.10 Договору Споживач має право отримувати відшкодування збитків від Постачальника, понесених у зв`язку з невиконанням або неналежним виконання Постачальником своїх зобов`язань перед Споживачем за наявності вини Постачальника, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства.

У пункті 7.2.1 та 7.2.7. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору (7.2.1.); відшкодовувати збитки, понесені Споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов`язань за цим Договором за наявності вини Постачальника (7.2.7.).

Згідно з пунктом 7.2.9. Договору Постачальник зобов`язується протягом 3 (трьох) днів від дати, коли Постачальнику стало відомо про нездатність продовжувати постачання електричної енергії споживачу, він зобов`язується проінформувати Споживача про його право, зокрема на відшкодування збитків, завданих у зв`язку із неможливістю подальшого виконання постачальником своїх зобов`язань за цим Договором.

У пункті 13.3 Договору передбачено, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір.

За умовами підпункту 5 пункту 13.5 Договору дія останнього також припиняється в разі неприйняття Споживачем своєчасно запропонованих (за 20 днів до введення в дію) Постачальником змін до Договору, що викликані змінами регульованих складових ціни та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов постачання електричної енергії.

Відповідно до пункту 13.7 Договору у випадку зростання ціни за одиницю Товару за повний календарний місяць на ринку «на добу наперед» більше ніж на 10 % у порівнянні із ціною за одиницю Товару, визначену цим Договором/останньою Додатковою угодою до цього Договору або у випадку зростання ціни за одиницю Товару за декілька календарних місяців на ринку «на добу наперед» більше ніж на 10 % сумарно протягом дії Договору, будь-яка із сторін має право достроково розірвати Договір, повідомивши про це іншу Сторону не пізніше ніж за 20 днів до очікуваної дати дострокового розірвання Договору.

Додатковою угодою №3 від 30.04.2025 до Договору у квітні 2025 року визначену ціну електроенергії в розмірі 6,255936 грн. за 1 кВт/год з ПДВ.

Листом від 24.03.2025 №2403-5 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання умов Договору в частині постачання електричної енергії Споживачу та про переведення позивача з 14.04.2025 на постачальника «останньої надії» та просив внести зміни до пункту 13.7 Договору. У випадку незгоди позивача із запропонованими змінами, відповідач із посиланням на пункт 13.5 Договору зазначив, що буде змушений розірвати договір.

У відповідь позивач листом від 28.03.2025 № 01.11-07вих780 відмовив у внесення змін до договору та зауважив на незаконності вимог відповідача. Крім того, повідомив, що у випадку припинення договору буде змушений звертатися до банку-гаранта для виплати суми банківської гарантії, а також до суду - про стягнення збитків у різниці в ціні між договірною та тарифом постачальника «останньої надії».

У зв`язку з цим, відповідач листом від 28.03.2025 №2803-8 зазначив про переведення позивача з 14.04.2025 на постачальника «останньої надії» ДПЗД Укрінтеренерго та запропонував розпочати позивачу нову публічну процедуру закупівлі з метою оперативного укладення нового договору з постачальником до 14.04.2025 року.

Відтак, 01.04.2025 позивачем оголошено нову публічну процедуру закупівлі за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2025-04-01-013339-a?oldVersion=true).

Відповідно даних, опублікованих в електронній системі «Prozorro», дата оприлюднення позивачем процедури закупівлі: 01.04.2025; звернення за роз`ясненнями: до 6 квітня 2025. Оскарження умов закупівлі: до 6 квітня 2025. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 9 квітня 2025. Процедура визначення переможця відбулось з 09.04.2025 об 14:28 до 10.04.2025 року об 11:11. Пропозиції були розглянуті 10.04.2025 року об 11:11. Закупівля завершилась 25.04.2025 року об 10:14.

Згідно з протоколом від 10.04.2025 визначення переможця закупівлі та намір укласти договір про закупівлю UA-2025-04-01-013339-a вирішено визначити учасника ТОВ "Львівенергозбут" переможцем закупівлі; прийняти та затвердити рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем та опублікувати повідомлення про намір укласти договір про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу.

За результатами проведеної закупівлі 23.04.2025 між позивачем та ТОВ Львівенергозбут укладено Договір на постачання електричної енергії споживачу №62301/25/1.

28.04.2025 відповідачем сплачено позивачу суму банківської гарантії згідно з договором про надання гарантії від 21.02.2025 № 45478/ЮГ-25 у розмірі 715713,53 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 502942833.

У той же час, 22.04.2025 постачання електричної енергії позивачу здійснювалось згідно розділу 3.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, а саме постачальником «останньої надії» Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, що підтверджується рахунком №000044496574/11/004/70526 від 07.05.2025 року.

Згідно з актом №062232 від 30.04.2025 та рахунком №000044496574/11/004/70526 від 07.05.2025, виставленого постачальником останньої надії Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, вартість електроенергії спожитої 22.04.2025 становила 7,43538 за 1 кВт/год без ПДВ (з ПДВ - 8,922456 грн); кількість спожитої електроенергії становить 23 948 кВт/год на загальну суму 213 674,98 грн.

Таким чином, позивач визначив розмір збитків у сумі 63 857,82 грн., розрахованих за формулою 8,922456 грн. за 1 кВт/год - 6,255936 грн. за 1 кВт/ год х 23 948 кВт/год, де: 8,922456 грн. за 1 кВт/год - ціна електроенергії постачальника останньої надії; 6,255936 грн. за 1 кВт/год - ціна електроенергії Відповідача; 23 948 кВт/год - кількість спожитої електроенергії 22.04.2025 року.

Відтак, 11.06.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою добровільно сплатити суму збитків, що залишена відповідачем без виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 ЦК України).

Згідно з пунктом 3.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, та адміністратора комерційного обліку із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу. Споживач після отримання повідомлення електропостачальника має право ініціювати зміну електропостачальника у порядку, встановленому в розділі VI цих Правил.

Відповідно до пункту 3.2.16. Правил роздрібного ринку електричної енергії у разі відсутності заперечень споживача, попереднього та нового електропостачальників щодо дати зміни постачальника, постачання електричної енергії споживачу новим електропостачальником починається в узгоджену сторонами дату зміни електропостачальника з відповідним внесенням змін до реєстру точок комерційного обліку.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач із посиланням на пункти 13.5, 13.7 Договору повідомив позивача 24.03.2025 про те, що в разі незгоди позивача із запропонованими змінами умов Договору, відповідач буде змушений розірвати договір.

Надалі, у зв`язку з відмовою позивача від запропонованих змін, відповідач листом від 28.03.2025 №2803-8 зазначив про переведення позивача з 14.04.2025 на постачальника «останньої надії» ДПЗД Укрінтеренерго та запропонував розпочати позивачу нову публічну процедуру закупівлі з метою оперативного укладення нового договору з постачальником до 14.04.2025 року.

Беручи до уваги, що повідомлення мало бути здійснене відповідачем за 20 днів до очікуваної дати дострокового розірвання Договору, відповідний строк закінчувався 17.04.2025 року.

Доказів оскарження позивачем відмови відповідача від Договору матеріали справи не містять. При цьому, позивачем реалізовано право на отримання банківської гарантії у зв`язку з неможливістю поставки відповідачем електричної енергії за Договором.

При цьому, 10.04.2025 за наслідками проведення оголошеної 01.04.2025 позивачем процедури закупівлі визначено переможця закупівлі та опубліковано повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UA-2025-04-01-013339-a.

Згідно з пунктом 49 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (у редакції, чинній на момент проведення закупівлі), рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником відповідно до статті 33 Закону та цього пункту. Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю автоматично формується електронною системою закупівель протягом одного дня з дати оприлюднення замовником рішення про визначення переможця процедури закупівлі в електронній системі закупівель. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника до органу оскарження договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через п`ять днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 15 днів з дати прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладення договору може бути продовжений до 60 днів. У разі подання скарги до органу оскарження після оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю перебіг строку для укладення договору про закупівлю зупиняється.

Отже, після оприлюднення 10.04.2025 рішення про визначення переможця процедури закупівлі позивач міг укласти відповідний договір із переможцем закупівлі у період із 16.04.2025 (не раніше спливу 5 днів) та до 25.04.2025 (кінцевий 15-денний строк).

Так, відповідний договір на постачання електричної енергії споживачу №62301/25/1 за результатами проведеної закупівлі укладений між позивачем та ТОВ Львівенергозбут 23.04.2025 року.

Як передбачено в пункту 3.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку РДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) відсутності сторони, відповідальної за баланс, за певною точкою комерційного обліку на дату укладення за такою точкою договору споживача про розподіл/передачу електричної енергії з оператором системи.

У пункті 3.4.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії вказано, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з дати припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Із матеріалів справи вбачається, що постачання позивачу електричної енергії здійснювалося постачальником "останньої надії" саме 22.04.2025 року.

Натомість, як установлено судом вище, виходячи з пунктів 3.2.15., 3.2.16. Правил роздрібного ринку електричної енергії, пунктів 13.3, 13.5, 13.7 Договору, із 17.04.2025 мало місце дострокове розірвання укладеного з відповідачем Договору, що позивачем не оскаржувалося та у зв`язку з чим ним отримано виплату банківської гарантії.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка внаслідок не постачання 22.04.2025 електричної енергії позивачу, у зв`язку з чим позивачем здійснювалося споживання електричної енергії від постачальника "останньої надії".

Одночасно, позивач мав можливість укласти із переможцем закупівлі новий договір на постачання електричної енергії у період із 16.04.2025 (не раніше спливу 5 днів) та до 25.04.2025 (кінцевий 15-денний строк).

Отже, беручи до уваги, що припинення укладеного з відповідачем Договору мало місце 17.04.2025, постачання електричної енергії позивачу постачальником "останньої надії" було 22.04.2025, у той час як позивач мав право укласти новий договір вже з 16.04.2025, суд вважає недоведеною позивачем наявність протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між збитками, визначеними як різниця в вартості електричної енергії відповідача та постачальника "останньої надії".

Судом ураховані посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 913/372/24 щодо стягнення збитків.

Водночас, з огляду на відмінність фактичних обставин даної справи та справи № 913/372/24, правовідносини в них не є подібними. Так, предметом розгляду в справі № 913/372/24 вказано стягнення збитків у зв`язку з нездійсненням постачальником поставки товару у визначений строк, що призвело до необхідності придбання покупцем певної кількості товару в іншого постачальника за більш високою ціною. При цьому, покупець скористався правом на односторонню відмову від договору, умови якого передбачали відповідальність постачальника у вигляді відшкодування збитків (витрат по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи).

Натомість, у межах даної справи розірвання договору в односторонньому порядку здійснено постачальником, правомірність чого позивачем не оскаржувалася, а період виникнення збитків має місце вже після припинення дії договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Оскільки позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова