Рішення № 138074047, 06.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/46/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 Справа № 910/13691/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО БУД Хауз (вул. Київська, буд. 10, м. Вишгород, Київська область, 07301; код ЄДРПОУ 45523300)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Жабко Олексія Максимовича ( АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 54 518,81 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 на підставі п. 1 ч. 1 статті 31 ГПК України матеріали справи № 910/13691/25 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 справу №910/13691/25 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 910/13691/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 26.03.2026, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Відповідно до даних Діловодство спеціалізованого суду Господарського суду Запорізької області у фізичної особи-підприємця Жабка Олексія Максимовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІКС.

У п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зазначено, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Жабко Олексій Максимович (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у статусі Фізичної особи-підприємця з 27.11.2023 по 13.11.2025. Тобто, на момент укладення Договору № 328/060525 від 28.05.2025 та настанням строку здійснення поставки товару за Договором, Відповідач перебував у статусі Фізичної особи-підприємця.

Ухвалою суду від 28.04.2026 № 910/13691/25 належним відповідачем по справі визначено Жабка Олексія Максимовича (РНОКПП НОМЕР_1 ). Розгляд справи № 910/13691/25 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та відкрите провадження у справі № 910/13691/25 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.05.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Зобов`язано позивача у наступне судове засідання надати суду для огляду оригінали усіх доказів, копії яких додано до позовної заяви та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

05.05.2026 на виконання вищевказаної ухвали від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО БУД Хауз до суду надійшла заява № 244/7 від 01.05.2026 (вх. № 9990/08-08/26 від 05.05.2026) про надання оригіналів документів для огляду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 № 910/13691/25 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.06.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

02.06.2026 до суду повернулась ухвала від 11.05.2026 № 910/13691/25, яка надіслана на адресу фактичного проживання відповідача ( АДРЕСА_3 ) з відміткою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою.

04.06.2026 до суду повернулась ухвала від 11.05.2026 № 910/13691/25, яка надіслана на адресу відповідача (вул. Мечнікова, буд. 2-В, офіс 314, м. Київ, 01133) з відміткою Укрпошти за закінченням терміну зберігання.

Станом на 08.06.2026 відповідач запропонованого ухвалами суду відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів на адресу суду не надіслав.

Ухвалою суду від 08.06.2026 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.07.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників позивача та відповідача у судове засідання визнана обов`язковою.

В судове засідання 06.07.2026р. представники сторін вкотре не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС позивача та направлення на поштові адреси відповідача (вул. Мечнікова, буд. 2-В, офіс 314, м. Київ, 01133; вул. Весняна, буд. 1, кв. 66, с-ще Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417) ухвал суду.

06.07.2026р. до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла заява позивача, якою він повідомив суд про те, що від Відповідача ніяких пояснень (відзиву) він не отримував. Позивачем були надані суду усі наявні у нього документи. Просить розглянути справу за його відсутності за наявними у ній документами.

Від відповідача жодних клопотань про розгляд справи без участі його уповноважених представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 328/060525 від 28.05.2025 за непоставлений товар на суму 48 350,00 грн. Також у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання з поставки товару позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати в сумі 337,67 грн. та на підставі п. 7.3. договору пеню за порушення строку поставки товару в сумі 5 831,14 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625-628, 712 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Також в матеріалах справи міститься Уточнена позовна заява (вих. № 193/11 від 17.11.2025 р.), яка подана ним на усунення недоліків через залишення позову без руху Господарським судом м. Києва, у якій загальна ціна позовних вимог збільшилася до 59 518,81 грн. через заявлення до стягнення додаткових витрат на надання професійної юридичної допомоги в розмірі 5 000,00 грн.

Станом на 11.05.2026 відповідач запропонованого ухвалами суду відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів на адресу суду не надіслав.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В матеріалах справи містяться копії ухвал Господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 № 910/13691/25, які направлені судом на адресу відповідача: вул. Мечнікова, буд. 2-В, офіс 314, м. Київ, 01133 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулась до суду з відміткою АТ Укрпошта причина повернення за закінченням терміну зберігання, та на фактичну адреса проживання: вул. Весняна, буд. 1, кв. 66, с-ще Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417, рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулась до суду з відміткою АТ Укрпошта причина повернення за закінченням терміну зберігання.

Отже, судом було вжито всі можливі та необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи №910/13691/25 в суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні 06.07.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 28.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО БУД Хауз (Покупець) та фізичною особою-підприємцем Жабком Олексієм Максимовичем (Продавець) укладений договір № 328/060525 (Договір), згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов`язався продати та передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався оплатити й прийняти товар в асортименті, кількості та по цінам за одиницю виміру визначеними Сторонами у рахунках (Додатки) до цього договору.

Загальна кількість, одиниці виміру, ціна одиниці виміру Товару, базис поставки, порядок сплати, а також інші умови, що стосуються поставки товару, визначаються Сторонами відповідно до додатків, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, відвантаження Товару здійснюється продавцем не пізніше 5-ти (п`яти) банківських днів із дня отримання 100 відсоткової попередньої оплати, якщо інше не передбачено Додатком, що є невід`ємною частиною даного договору.

Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом 100-відсоткової передплати на підставі виставленого продавцем рахунку протягом 3-х банківських днів, якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору (п. 4.4. договору).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності з умовами цього договору та діючим законодавством України.

Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення строку поставки (несвоєчасне відвантаження товару), який зазначений у п. 2.2. цього договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Покупець може стягнути з Продавця неустойку у розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення.

У випадку порушення (прострочення) Продавцем строків, визначених у п. 2.2. цього договору, більше ніж 30-ть (тридцять) календарних днів, покупець вправі відмовитися від прийняття товару, про що Покупець зобов`язаний у письмовій формі повідомити Продавця. При цьому продавець зобов`язаний повернути суму оплати (яка не була покрита поставкою товару) на поточний рахунок покупця протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з дати отримання такого повідомлення.

Як зазначено у позовній заяві, 28.05.2025 ФОП Жабко О.М. сформував та надіслав ТОВ ЕКО БУД Хауз рахунок на оплату № 328/5 від 28.05.2025 на загальну суму 48 350,00 грн., на підставі якого платіжною інструкцією № 812 від 28.05.2025 ТОВ ЕКО БУД Хауз здійснено на користь ФОП Жабка О.М. оплату в розмірі 48 350,00 грн. без ПДВ.

У зв`язку з відсутністю здійснення поставки товару за договором, 08.10.2025 ТОВ ЕКО БУД Хауз на адресу ФОП Жабка О.М. надіслано претензію № 08/10 з вимогою протягом 3-ох днів з моменту отримання вказаної претензії повернути сплачені кошти в розмірі 48 350,00 грн. Проте, вказана вимога залишена ФОП Жабком О.М. без відповіді та задоволення.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 48 350,00 грн., пеню за період з 08.06.2025 по 27.10.2025 на суму 5 831,14 грн. та інфляційні витрати за період з червня по вересень 2025 у розмірі 337,67 грн.

У переліку додатків до позовної заяви ТОВ ЕКО БУД Хауз додані копії: договору № 328/060525 від 28.05.2025, рахунку на оплату № 328/5 від 28.05.2025, платіжної інструкції № 812 від 28.05.2025 на суму 48 350,00 грн. та претензії (вимоги кредитора) № 08/10 від 08.10.2025 на адресу ФОП Жабка О.М.

У підготовчому засіданні при первинному дослідженні судом доданих до позовної заяви докази суд врахував, що 16.02.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/6297/21, провадження № 61-16884св21 (ЄДРСРУ № 103871578) досліджував питання щодо використання факсиміле замість особистого підпису при поданні процесуальних заяв до суду. Чинне законодавство України нормативно не визначає поняття факсиміле, однак частина третя статті 207 Цивільного кодексу України встановлює, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (16.03.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/5124/19, адміністративне провадження №К/9901/32084/19 (ЄДРСРУ № 88245538). Факсиміле з латині "facsimile" - зробити подібне. Фактично це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього. Підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об`єкт, підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій. Факсиміле це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису уповноваженої особи. Факсиміле від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну волю особи, чий підпис відтворено. Суд попередньо припустив, що на кожній сторінці договору № 328/060525 від 28.05.2025 з боку відповідача ОСОБА_1 (Продавця) відтворено підпис за допомогою факсиміле. Крім цього, рахунок на оплату № 328/5 від 28.05.2025 на суму 48 350,00 грн. не містить підпису з боку постачальника - ФОП Жабка О.М., що викликало у суду обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданих позивачем документів.

З метою перевірки вказаних сумнівів суд ухвалою суду від 28.04.2026р. витребував у позивача оригінали долучених до позову доказів, які були подані позивачем та досліджені судом під час розгляду справи по суті та встановлено наступне.

Оригінал договору № 328/060525 від 28.05.2025, з огляду на положення якого позивач обґрунтовує виникнення у ОСОБА_1 обов`язку щодо продажу товару позивачу та, відповідно, і повернення попередньої оплати, взагалі не містить власноручного підпису продавця ОСОБА_1 . Так, на кожній сторінці договору (внизу зліва) у графі «Продавець ОСОБА_1 », а також в розділі 11 договору «Реквізити та адреси сторін» міститься відтворення підпису начебто від імені Жабко О.М., який виконано за допомогою друку лазерним принтером.

Всі наявні на договорі підписи від імені ОСОБА_1 мають очевидні навіть без проведення почеркознавчої експертизи ознаки відтворення за допомогою друку лазерним принтером, мають однакове графічне виконання та розмір.

При цьому, підписи від імені Покупця в особі в.о. директора (згідно преамбули договору) ОСОБА_2 виконанні кульковою ручкою фіолетового кольору та скріплені печаткою ТОВ «ЕКО БУД Хауз» синього кольору.

Тобто, попереднє припущення суду на стадії підготовчого засідання щодо використання факсиміле при підписанні цього договору від імені ОСОБА_1 не підтвердився, проте і таке відтворення цього підпису на договорі також свідчить про відсутність власноручного підпису відповідача, а отже в цьому випадку також відсутні підстави стверджувати, що договір № 328/060525 від 28.05.2025р. дійсно підписувався ОСОБА_1 , підпис від імені якого відтворено, що не є належним, допустимим та достовірним доказом наявності його волі на укладення цього договору.

Також дослідженням оригіналу рахунку на оплату № 328/5 від 28.05.2025 на суму 48 350,00 грн. взагалі не містить підпису з боку постачальника - ФОП Жабка О.М.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення чи отримання цього рахунку саме від ОСОБА_1 будь-яким засобом зв`язку або особисто.

Також судом встановлено, що платіжною інструкцією № 812 від 28.05.2025р. ТОВ «ЕКО БУД Хауз» сплатило через АТ «ПУМБ» на рахунок ФОП Жабко Олексія Максимовича (код НОМЕР_1 ) в тому ж банку 48350,00 грн. з призначенням платежу: «Плита дорожня зг. рах. № 328/5 від 28.05.2025р, без ПДВ.»

З досліджених судом матеріалів справи також вбачається, що з метою захисту своїх майнових прав Позивач ініціював послідовне направлення на юридичну адресу Відповідача низки письмових вимог, які були залишені останнім без відповіді та задоволення. Суть вказаних звернень зводиться до наступного:

1. У вимогах про повернення попередньої оплати (Лист № 1 та Претензія № 2 від 11.06.2025) Позивач констатував факт порушення Відповідачем строків відвантаження товару (до 04.06.2025), обумовлених п. 2.2 Договору № 328/060525 від 28.05.2025, у зв`язку з чим вимагав у 7-денний строк повернути перераховану стовідсоткову попередню оплату в розмірі 48 350,00 грн. Направлення вказаних вимог 13.06.2025 року належним чином підтверджено описами вкладення та фіскальними чеками АТ «Укрпошта».

2. У претензії (вимозі кредитора) № 08/10 від 08.10.2025, зважаючи на триваюче прострочення поставки, Позивач реалізував своє договірне право, передбачене п. 7.5 Договору, на відмову від прийняття товару у разі затримки поставки понад 30 календарних днів. У претензії висунуто вимогу протягом 3-х днів повернути кошти у сумі 48 350,00 грн. та підписати акт звірки взаєморозрахунків. Факт направлення документа 08.10.2025 року підтверджується відповідними поштовими доказами.

3. Повідомленням про розірвання договору № 20/11-2025 від 20.11.2025 на підставі ч. 3 ст. 612, ст.ст. 670 та 712 Цивільного кодексу України, Позивач повідомив Відповідача про втрату інтересу до виконання зобов`язання внаслідок його тривалого прострочення та заявив про одностороннє розірвання Договору № 328/060525 від 28.05.2025 із вимогою про повернення сплаченої грошової суми. Вказане повідомлення було передано до відділення поштового зв`язку 28.11.2025 року.

Приймаючи рішення у цій справі суд виходить з наступного.

Позивач у своїй заяві обґрунтовував свої вимоги посилаючись на нормами зобов`язального та договірного права.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України: суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частина 3 цієї статті також передбачає право кредитора відмовитися від прийняття виконання у разі втрати інтересу через тривале прострочення.

Статті 670 та 712 ЦК України визначають право покупця вимагати повернення сплаченої грошової суми у разі, якщо продавець не передав товар або передав меншу його кількість, ніж встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що застосування вищезазначених норм матеріального права до спірних правовідносин є неможливим, оскільки вони регулюють виключно наявні договірні зобов`язання.

Проте, у цій справі судом встановлено дефект форми та відсутність волевиявлення відповідача (неукладеність договору), а тому суд дійшов висновку, що у відповідача не виникло договірного обов`язку щодо поставки товару в обумовлені договором строки з огляду на наступне.

Згідно ст. 207 ЦК України (Вимоги до письмової форми правочину):

1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Проте, під час дослідження оригіналу Договору № 328/060525 від 28.05.2025 судом було достеменно встановлено, що цей документ взагалі не містить власноручного підпису продавця ОСОБА_1 .

Натомість на кожній сторінці договору відтворено підпис від його імені за допомогою друку лазерним принтером. Всі ці підписи мають очевидні ознаки друку, однакове графічне виконання та розмір. Хоча попередньо суд і припускав використання факсиміле (яке також потребує письмової згоди сторін відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України), подальше дослідження оригіналу підтвердило виключно комп`ютерне відтворення (друк) підпису без застосування кліше чи печатки.

Дослідженням оригіналу рахунку на оплату № 328/5 від 28.05.2025, на підставі якого здійснювався платіж встановлено, що він взагалі не містить підпису ФОП ЖабкоО.М., і Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів направлення чи отримання цього рахунку саме від Відповідача будь-яким засобом зв`язку.

Отже, відсутність власноручного підпису особи (або належним чином узгодженого аналога) на документі, як встановлено судом щодо Договору № 328/060525 та рахунку № 328/5, свідчить про неможливість стверджувати, що документ містить дійсну волю цієї особи на вчинення правочину.

Доказів зворотного Позивачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наданий Позивачем примірник Договору № 328/060525 від 28.05.2025 не є належним, допустимим та достовірним доказом наявності волі Відповідача на укладення цього правочину. Відсутність власноручного підпису сторони або законно оформленого його аналога (цифрового підпису, узгодженого факсиміле) свідчить про те, що договір як єдиний документ, що фіксує взаємні права та обов`язки, не був підписаний Відповідачем, а відтак є неукладеним.

Наслідком визнання договору неукладеним є те, що між сторонами не виникло договірних зобов`язань, а тому відсутні правові підстави для застосування умов такого договору, зокрема: визначення строків поставки (п. 2.2 Договору); застосування штрафних санкцій (пені) за прострочення поставки (п. 7.3 Договору) у розмірі 5 831,14 грн; реалізації договірного права на відмову від товару та повернення коштів на підставі п. 7.5 Договору.

При цьому суд також зауважує, що незважаючи на встановлений факт перерахування Позивачем на рахунок Відповідача грошових коштів у розмірі 48 350,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 812 від 28.05.2025, стягнення цих коштів у межах заявленого позову є неможливим, оскільки Позивач обрав спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення заборгованості та штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань (ст. 526, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Сама по собі сплата грошових коштів однією стороною (покупцем) на рахунок іншої (продавця) не може автоматично свідчити про визнання договору обома сторонами, якщо відсутні належні, допустимі та достовірні докази зустрічного волевиявлення іншої сторони.

Суд дійшов висновку, що перерахування позивачем грошових коштів є виключно його односторонньою дією. Здійснення оплати на підставі непідписаного рахунку, походження якого від відповідача не доведено належними засобами доказування, також не спростовує дефект форми договору (відсутність справжнього підпису Жабка О.М.). Отже, одностороннє волевиявлення покупця щодо перерахування коштів не свідчить про згоду обох сторін щодо всіх істотних умов правочину.

Таким чином, за вказаних обставин факт перерахування позивачем коштів не може тлумачитися як визнання договору відповідачем. Вчинена фінансова операція підтверджує лише об`єктивний факт руху (переказу) грошових коштів від товариства на рахунок фізичної особи-підприємця, проте вона не породжує між ними тих договірних зобов`язань з поставки, на які посилається позивач.

Правові наслідки такого перерахування коштів за відсутності укладеного договору є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України, що регулюють набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а не як виконання договірного зобов`язання.

З огляду на принцип диспозитивності господарського процесу (ст. 14 ГПК України), суд не має процесуальних повноважень самостійно змінювати підставу позову, а тому позовні вимоги, заявлені з підстав порушення неукладеного договору, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі через недоведеність виникнення у Відповідача відповідних зобов`язань за цим правочином.

Оскільки суд дійшов висновку про неукладеність спірного Договору № 328/060525, то відсутні і правові підстави для нарахування договірної пені за порушення строків поставки (п. 7.3 договору) та застосування до Відповідача відповідальності за ст. 625 ЦК України.

Крім цього, наслідком неукладеності правочину є також і те, що неукладений договір неможливо розірвати, оскільки такий правочин не відбувся як юридичний факт, а отже, він не породив для сторін жодних взаємних прав та обов`язків матеріально-правового характеру.

Приписи статті 612 Цивільного кодексу України, які регламентують правові наслідки прострочення боржника та надають кредитору право на відмову від прийняття виконання у разі втрати інтересу, застосовуються виключно за умови наявності між сторонами дійсного (укладеного) зобов`язання, а тому неможливо відмовитися від зобов`язання, яке юридично не виникло.

З огляду на те, що договірні відносини з поставки між сторонами не виникли через дефект форми правочину та встановлення судом відсутності належного волевиявлення Відповідача, односторонні дії Позивача, спрямовані на «розірвання» такого неукладеного договору на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України, є нікчемними та безпредметними, а тому направлене повідомлення про розірвання договору не створює, не змінює та не припиняє жодних цивільних прав та обов`язків, оскільки таких правовідносин між сторонами не існувало від самого початку.

Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2026.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.