Рішення № 138071966, 29.06.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/299/2026

Справа № 537/3652/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючої судді Мурашової Н.В.,

за участі секретаря Дейнеки В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позову.

29 травня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання кредиту №505396-КС-001 від 22 липня 2024 року станом на 15 травня 2025 року в розмірі 8315,22 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн., суми прострочених платежів по процентам в розмірі 4865,22 грн., суми прострочених платежів за комісією в розмірі 450,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 22 липня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту №505396-КС-001 (далі Договір кердиту) в електронному виді у порядку, визначеному ст.ст.3, 6, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», який був підписаний сторонами електронними підписами, зокрема, ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором UA-9852, направленим на вказаний нею номер її мобільного телефону НОМЕР_1 .

За умовами Договору, ТОВ «Бізнес Позика» надав Позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності. Строк кредитування 16 тижнів. Строк дії Договору до 11.11.2024 року. Комісія за надання кредиту 450 грн. А Позичальник ОСОБА_1 зобов`язався повернути грошові кошти на умовах, визначених Договором, сплатити проценти за користування Кредитом: стандартна процентна ставка 1,5% у день, знижена процентна ставка 1,16683334% у день, що нараховуються протягом строку кредитування на залишок заборгованості за кредитом, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та Дня повернення Кредиту, згідно Графіку платежів. Денна процентна ставка 1,16%.

ТОВ «Бізнес Позика» виконало свої зобов`язання за Договором кредиту, надало Позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , яку останній вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Проте ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором №505396-КС-001 від 22.07.2024 року, а тому станом на 15 травня 2025 року має заборгованість в розмірі 8315,22 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн., суми прострочених платежів по процентам в розмірі 4865,22 грн., суми прострочених платежів за комісією в розмірі 450,00 грн.

За таких обставин ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 за захистом, просив на підставі ст. 1054, 639, 652, 525, 526, 530, 1049, 612, 625 ЦК України позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість за Договором кредиту, а також судові витрати на судовий збір 2422,40 грн., понесені при зверненні до суду.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. За клопотання позивача витребували докази. (а.с. 60-61).

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.09.2025 року задоволено позов ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнули з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №505396-КС-001 від 22.07.2024 року , а тому станом на 15 травня 2025 року в розмірі 8315,22 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн., суми прострочених платежів по процентам в розмірі 4865,22 грн., суми прострочених платежів за комісією в розмірі 450,00 грн. Стягнули з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» судові витрати на судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с.78-81).

20.10.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив: 1) поновити строк на оскарження заочного рішення, оскільки він пропущений з поважних причин, бо ОСОБА_1 не був обізнаний про розгляд справи та ухвалення рішення, 2) скасувати заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.09.2025 року, оскільки ОСОБА_1 був позбавлений права захистити свої інтереси в судовому засіданні. ОСОБА_1 заперечував, що укладав цей договір з названими у позові умовами кредитування, не погодився з проведеним позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, з підстав, що він не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. (а.с.90-91).

21.10.2025 року позивач ТОВ «Бізнес позика» подав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в якій заперечував проти її задоволення, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, а ухвалене судом рішення є законним та обгрунтованим. (а.с.99-110).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.10.2025 року відмовили в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки такий строк не був пропущений. Прийняли до розгляду заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.09.2025 року по справі №537/3652/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с.111).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.11.2025 року задовольнили заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Скасували заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.09.2025 року по справі №537/3652/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначили справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Викликали учасників справи в судове засідання. Установили для відповідача строк для подання відзиву на позов. (а.с.117-118).

16.03.2026 року представник відповідача адвокат Охмак В.І. подав заяву про розстрочку виконання судового рішення для відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач має інвалідність ІІІ групи, отримує пенсію з вересня 2025 року по грудень 2025 року 2361 грн. на місяць, з січня 2026 року по лютий 2026 року 2592 грн. на місяць.

19.03.2026 року позивач подав заперечення проти задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення.

Позиція учасників справи.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» не направив в судове засідання свого представника, хоча був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Охмак В.І. не з`явилися в судове засідання, хоча були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Норми права, якими керувався суд.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

ВП ВС неодноразово висловлювала правову позицію щодо необхідності втілення у судовій практиці принципу Jura novit curia («суд знає закони»), зокрема у постановах від 04.12.2019 по справі 917/1739/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц. Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

У ст. 1046 ЦК України наведено визначення договору позики. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 1047 ЦК України наведена форма договору позики. 1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України наведений обов`язок позичальника повернути позику. 1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. … 3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У ст. 1050 ЦК України визначені наслідки порушення договору позичальником. 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. 2. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 1054 ЦК України наведено визначення кредитного договору. 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У ст. 1055 ЦК України наведена форма кредитного договору. 1. Кредитний договір укладається у письмовій формі. 2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 1056 ЦК України, Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

У ст. 204 ЦК України установлено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У ст. 5 ЦК України установлено дію актів цивільного законодавства у часі. Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. (ч.2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. (ч.3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за користування кредитом, установлена у договорі, має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Законодавства, що регулює порядок кредитування, захисту прав споживачів, інакше умови договору споживчого кредиту, які прямо суперечать вимогам законодавства є нікчемними.

У разі, якщо сторони договору визнали підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення в позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна є безумовною і не залежить від волевиявлення однієї зі сторін. Постанова ОП КЦС ВС від 15.06.2020 року у справі №138/240/16-ц.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України. Постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

У разі прострочення боржником умов договору про право банку нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України. За період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Постанова ВП ВС від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18) вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

В ст.546 ЦК України установлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 вирішено виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.

Щодо строку нарахування процентів за користування кредитом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:

«Проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних, якщо інше не визначено у договорі).

Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.

У п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, діяв в Україні з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

Воєнний стан діє на території України з 24.02.2022 року по теперішній час.

Обставини, установлені судом. Мотиви ухваленого рішення.

22.07.2024 року кредитодавець ТОВ «Бізнес Позика» та позичальник ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту №505396-КС-001.

У розділі 2 Договору наведений його Предмет. Так, п.2.1., Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти розмірі 3000 грн. на засадах строковості, платності, поворотності. А Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». За п.2.3, Строк надання кредиту: 16 тижнів. За п.2.4., Стандартна процентна ставка за Кредитом: 1,5% в день, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: 1,16683334% в день, фіксована. За п.2.5., Комісія за надання Кредиту: 450 грн. Термін дії договору: до 11.11.2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 6919,41 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка наданого Кредиту: 23678,82%. Загальні витрати по кредиту: 3919,41 грн. Денна процентна ставка: 1,16%. Дата видачі кредиту 22.07.2024 року. Дата повернення Кредиту: 11.11.2024 року.

У розділі 3 Договору наведений порядок та умови надання Кредиту. Так, Кредитодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит у вказаній в п.2.1. Договору сумі, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в п.8 Договору. За п.3.2., протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за користування Кредитом нараховується за ставкою, вказаною у п.2.4. Договору на залишок заборгованості за кредитом, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником Графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 та Додатку №1 до Договору.

За п.3.2.1., у разі, якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами Графіку платежів, що наведений у п.3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом розраховується відповідно до Зниженої процентної ставки в п.2.4. Договору.

За п.3.2.2., Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого Графіку платежів, у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше 7 календарних днів, то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана у п.2.4 Договору. При цьому нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів.

У п.3.2.3 Договору наведений Графік платежів, за яким Кредит погашається ануїтентними платежамі, всього 8 платежів, перший платіж 05.08.2024 року, кожні два тижні, останній 11.11.2024 року. В графіку припустилися, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.

За п.3.2.4, у випадку неповернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою. При чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів.

За п.3.2.5, Скасування умови нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах Договору не є зміною істотних умов Договору.

У розділі 6 Договору установлено відповідальність Сторін за порушення своїх зобов`язань за Договором, а саме штраф за кожний випадок такого порушення строків сплат.

За п.6.3. Договору, у разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплат на початок наступного дня після дня обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів, що встановлюється у розмірах, що наведені нижче, та Правил: 1) У разі прострочки на 1 день, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 10 % від загальної суми простроченої заборгованості. 2) У разі прострочки на 2 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 20 % від загальної суми простроченої заборгованості. 3) У разі прострочки на 3 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 30 % від загальної суми простроченої заборгованості. Штраф згідно цього пункту Договору нараховується в день, наступний за днем настання обов`язку здійснення сплати обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів. 6.4. Розмір кожного окремого штрафу в залежності від наявної загальної суми прострочених платежів починаючи з 4 дня заборгованості: Розмір загальної прострочки, грн. - Розмір штрафу, грн. Так, менше 300 грн. 100, від 300 грн. - до 790 грн., включно 300 більше 790 грн. - до 1 580 грн., включно 500 більше 1 580 грн. - до 2 370 грн., включно 800 більше 2 370 грн. 900 грн.

У п.6.8. Договору установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит Кредитодавцем, Позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь Кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У розділі 8 Договору ОСОБА_1 зазначив інформацію про себе: РНОКПП НОМЕР_3 , номер електронного платіжного засобу 5168-74хх-хххх-8279. Номери телефонів НОМЕР_4 , 0966936813 Електронний: mancenkoandrej23@gmail.com Поштовий: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Тіниста, 12

Сторони підписали договір електронним підписами. Зокрема позичальник ОСОБА_1 підписав Договір електронним одноразовим ідентифікатором UA-9852, направленим на номер телефону НОМЕР_1 22.07.2024 року о 13:11:32 год.

Зазначені в Договорі про надання кредиту №505396-КС-001 від 22.07.2024 року умови кредитування аналогічні зазначеним також у Паспорті споживчого кредиту, Пропозиції (оферті) ТОВ «Бізнес Позика» від 22.07.2024 року та прийняттям (акцептом) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту №505396-КС-001 від 22.07.2024 року, підписаним 22.07.2024 року електронним одноразовим ідентифікатором UA-9852.

На підтвердження підписання Кредитного договору, подано Візуальну форму послідовності дій Клієнта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 , ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 та ТОВ «Бізнес позика» щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №505396-КС-001 від 22.07.2024 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.tpozyka.com, а саме вхід Клієнта в особистий кабінет, отримання інформації по статус Клієнта, передача обраних Клієнтом умов договору кредиту, надання паспорту споживчого кредиту, підписання паспорту споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, формування шаблону оферти, запит на відправку шаблону акцепту, запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання Договору, відправлення в смс-повідомленні на номер телефону Клієнта одноразового ідентифікатора UA-9852, підписання Договору Клієтом, підписання Договору Товариством. Формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору, відправка документів на електронну пошту клієнту, відображення документів в особистому кабінеті клієнта, що були виконані 22.07.2024 року з 12:10:21 год. до 13:12:15 год. (а.с.32).

ТОВ «ПрофітГід» надало підтвердження здійснення переказу грошових коштів, а саме що ТОВ «Бізнес позика» перерахувало 3000 грн. на карту № НОМЕР_5 , призначення платежу перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 згідно кредитному договору №505396-КС-001 від 22.07.2024 року без ПДВ. (а.с.35).

На виконання ухвали суду, АТ КБ «ПриватБанк» надали докази, а саме листом від 30.06.2025 року №20.1.0.0.0/7-250623/69548-БТ повідомили, що банківська картка № НОМЕР_2 була відкрита на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Додали виписку по цій картці за період з 22.07.2024 року по 11.11.2024 року, з якої вбачається, що 22.07.2024 року ОСОБА_1 отримав зарахування переказу на карту в розмірі 3000 грн. (а.с. 67-68).

Позивач ТОВ «Бізнес позика» надав суду проведений ним розрахунок боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №505396-КС-001 від 22.07.2024 року, з якого вбачається, що позичальнику нараховано заборгованість з 22.07.2024 року по 11.11.2024 року в розмірі 8315,22 грн., з яких прострочене тіло кредиту 3000 грн., проценти 4865,22 грн., комісія 450,00 грн. Також зазначено, що надавався кредит в сумі 3000 грн., дата надання кредиту 22.07.2024 року, відсоткова ставка за користування кредитом стандартна 1,5% у день, знижена 1,16683334% у день. (а.с.11-12).

Отже розрахунок заборгованості вказує на нарахування з 22.07.2024 року по 11.11.2024 року боргу по кредиту з денною процентною ставкою в розмірі 1,58% (проценти за користування кредитом 4865,22 грн. + комісія за надання кредиту 450 грн.= 5 315,22 грн./ сума кредиту 3000 грн.)/строк кредитування 112 днів х 100% = 1,58%).

З аналізу досліджених доказів, суд вважає доведеним факт укладення Договору кредиту №505396-КС-001 від 22.07.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» з ОСОБА_1 , факт на його виконання кредитором, а саме надання позичальнику ОСОБА_1 у кредит 3000 грн.

З аналізу поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на виконання умов кредитного договору №505396-КС-001 від 22.07.2024 року кредитодавець ТОВ «Бізнес позика» надав позичальнику ОСОБА_1 в позику грошові кошти в сумі 3000 грн., що відповідає п.2.1. Договору, нарахував комісію за надання кредиту 450 грн. відповідно до п. 2.5. Договору, з першого дня кредитування 22.07.2024 року до дня першого платежу згідно з Графіком платежів 05.08.2024 року нарахував відсотки за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, визначену у п.2.4., п.3.2.1. Договору, тобто 1,16683334% у день. У визначений у п. 3.2.3 Договору Графіком платежів день першого платежу за цим кредитним договором 05.08.2024 року ОСОБА_1 не сплатив перший платіж. Тому з наступного дня цей черговий ануїтетний платіж вважався простроченим. З цих підстав, відповідно до п..3.2.2, п.2.4. Договору у семіденний строк цієї прострочки з 06.08.2024 року по 12.08.2024 року позичальнику ОСОБА_1 було нараховано проценти за користування кредитом за зниженою процентною ставкою 1,16683334% у день, тобто з 22.07.2024 року по 12.08.2024 року 21 дні х кредит 3000 грн. х знижена процентна ставка 1,16683334% у день = проценти за користування кредитом в цей період 770,22 грн. А починаючи з восьмого дня прострочення 13.08.2024 року до закінчення строку кредитування 11.11.2024 року позичальнику ОСОБА_1 було нараховано проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,5% у день, тобто сума кредиту 3000 грн. х 1,5% х 91 день = проценти за користування кредитом в цей період 4 095 грн. Загальна сума процентів за користування цим кредитом, нарахована ОСОБА_1 , - 4865,22 грн. Також було нараховано комісію за користування кредитом 450 грн.

Отже позивач нарахував відповідачу за спірним Договором кредиту проценти за користування кредитом лише в межах строку кредитування, що відповідає положенням наведеного вище законодавства та договору.

Нарахування комісії за надання кредиту та стягнення з відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту відповідає положенням п.4 ч.1, ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Разом з тим відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст.8, п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за користування кредитом, установлена у договорі, має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Відповідно до ч.4 ст.8 ЗУ "Про споживче кредитування" денна процентна ставка розраховується процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Таким чином за період з 22.07.2024 року по 12.08.2024 року позивачем нараховано проценти за користування кредитом за денною процентною ставкою 1,93668% (проценти за користування кредитом 770,22 грн. + комісія за надання кредиту 450 грн.= 1 220,22/ сума кредиту 3000 грн.)/21 дня х100% = 1,93668%). За період з 13.08.2024 року по 11.11.2024 року позивачем нараховано проценти за користування кредитом за денною процентною ставкою 1,5% (проценти за користування кредитом 4 095 / сума кредиту 3000 грн.)/91 день х100% = денна процентна ставка 1,5%).

Отже позивач нарахував відповідачу заборгованість по кредиту за денною процентною ставкою за користування кредитом в розмірі, що не відповідає положенням ст.8, п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Тому суд, враховуючи заперечення відповідача та його представника проти позову, вважає за необхідне відповідно до положень ст.215-217 ЦК України перахувати загальні витрати за споживчим кредитом відповідно до законодавства про споживче кредитування, зокрема ст.8, п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а саме: 1) за період з 22.07.2024 року по 20.08.2024 року (29 днів) за денною процентною ставкою 1,5% на суму кредиту 3000 грн. Таким чином загальні витрати за кредитом 1305 грн., 2) за період з 21.08.2024 року по 11.11.2024 року (83 дні) за денною процентною ставкою 1,0% на суму кредиту 3000 грн. Таким чином загальні витрати за кредитом 2 490 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом, нараховані у період з 22.07.2024 року по 11.11.2024 року (16 тижнів х 7 днів = 112 днів) не можуть перевищувати 3 795 грн.

За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес позика» за Договором кредиту №505396-КС-001 від 22.07.2024 року в розмірі 6 795 грн., з яких тіло кредиту 3000 грн., загальні витрати за споживчим кредитом 3 795 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» задоволені повністю, а відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, то на нього покладаються судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог 1 979,59 грн. (2422,40 грн. х 81,72% = 1 979,59 грн.).

Щодо рострочення виконання судового рішення.

Положеннями ч.1 ст.435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За змістом ч.3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан.

З аналізу положень ст. 435 ЦПК Українислідує, що розстрочка це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, оскільки законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які ускладнюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді та безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням; суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 посилався на встановлення йому інвалідності ІІІ групи, з виплатою йому пенсії в розмірі 2361 грн. на місяць у період з вересня 2025 року по грудень 2025 року, виплатою йому пенсії з січня по лютий 2026 року в розмірі 2595 грн.

Проте позивач заперечував проти розстрочки виконання судового рішення, посилаючись на те, що відповідач є особою працездатного віку, установлена йому ІІІ група інвалідності не позбавляє права/можливості працювати, а довідка про розмір пенсії не спростовує наявності у відповідача інших доходів.

За вказаних підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Одночасно з цим суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що відповідно до положень ст.435 ЦПК України він має право після ухвалення рішення повторно звернутися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, належним чином його обґрунтувавши.

Європейський суд з прав людини, відповідно до пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №505396-КС-001 від 22 липня 2024 року станом на 15 травня 2025 року в розмірі 6 795 грн., з яких тіло кредиту 3000 грн., загальні витрати за споживчим кредитом 3 795 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати на судовий збір 1 979,59 грн.

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.

Інформація про сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.07.2026 року.

Суддя Мурашова Н.В.