Рішення № 138070922, 08.07.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/2000/26

провадження № 2/0274/2008/26

Рішення

Іменем України

( заочне)

08.07.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -

в с т а н о в и в :

Позивачка, в інтересах якої діє адвокат Яресько Т.В. звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. №30498 від 23.09.2021, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" заборгованості в сумі 40340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що в 2026 році позивачка з "Дії" дізналась, що приватним виконавцем Лужинецьким П.В. виконується виконавче провадження ВП № 67263886, на підставі виконавчого напису № 30498 від 23.09.2021. Оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., щодо стягнення з позивачки на користь ТОВ "ФК «Укрфінстандарт» заборгованості у розмірі 40340,00 грн.

Позивачка вважає, що оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в зв`язку з порушенням приватним нотаріусом порядку вчинення оспорюваного виконавчого напису, що є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.03.2026 позовну заяву було залишено без руху (а.с.22).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.03.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто позивачці (а.с.24).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.03.2026 відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального провадження, також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.46).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.03.2026 вжито заходи забезпечення позову (а.с.48).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.04.2026 закрито підготовче засідання у справі (а.с.60).

Позивачка та її представник до суду не з`явилися, згідно позовної заяви просять суд провести розгляд справи за їх відсутності, не заперечують проти ухвалення заочного рішення ( а.с. 6).

Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву чи клопотань не подавали.

Треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький П.В. своїм правом на подання пояснень не скористалися, заяв та клопотань до суду не подали, в судове засідання не з"явилися, причину неявки суду не повідомлено.

Суд, за письмовою згодою представника позивачки, ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.12.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Дінеро» було укладено кредитний договір №AG6669268 (а.с.10).

23.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" заборгованості в сумі 40340,00 грн. (а.с.9 зворот).

Відповідно до копії постанови приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 25.10.2021 року, за виконавчим написом нотаріуса відкрито виконавче провадження №67263886 (а.с.10 зворот - 11).

Правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Дінеро» є ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 19.06.2025 про заміну сторони виконавчого провадження (а.с.11 зворот - 12).

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р № 1172, для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Однак пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Однак приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, укладеними у простій письмовій формі, визнані нечинними з дня їх прийняття.

Доказів того, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору відповідачем не надано.

Оскаржений позивачкою виконавчий напис вчинений нотаріусом 23.09.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Крім того, аналогічна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису № 30498 від 23.09.2021 таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави ( ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги №26044 від 02.03.2026, укладеного між позивачкою та адвокатом Яреськом Тарасом Віталійовичем; додаток № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №26044 від 02.03.2026; копію Акта приймання-передачі послуг № 1 від 18.03.2026; розрахункову квитанцію про отримання гонорару від 02.03.2026 у розмірі 6000,00 грн (а.с.12 зворот- 14).

Відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не доводив неспівмірності таких витрат, тому суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн мають бути відшкодовані позивачці відповідачем, оскільки вони є документально підтвердженими.

Отже, з відповідача підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом, то судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, а саме в сумі 1064,96 грн за подання позовної заяви та в сумі 532,48 грн за подання заяви про забезпечення позову, загальному розмірі 1597,44 грн.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.03.2026, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,137,141,211,247,263-265,280-282,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №30498, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою О.В. від 23.09.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 40340,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" (м. Київ, вул. Глибочицька, 17 б, офіс 503, ЄДРПОУ 41153878) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1597,44 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко