Рішення № 138069703, 07.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №344/11076/25

Провадження №2/338/788/26

07 липня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани у порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням без виклику учасників) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22037000529410 від 30 серпня 2021 року у розмірі 70 821 грн 35 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 35 808 грн 78 коп.; заборгованості по відсотках - 0 грн 79 коп.; заборгованості по комісії - 35 011 грн 78 коп. Також позивач просив стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22037000529410, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплачувати проценти, комісію та інші платежі у строки і порядку, визначені договором.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

28 березня 2024 року на підставі договору факторингу №28/03/24 АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило ТОВ «Цикл Фінанс» право вимоги за кредитним договором №22037000529410 від 30 серпня 2021 року, у зв`язку з чим позивач набув права вимоги до відповідача.

27 червня 2025 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л. В. прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі №344/11076/25 за позовною заявою ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

28 серпня 2025 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу №344/11076/25 направлено до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю.

24 квітня 2026 року цивільна справа надійшла до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями передана головуючому судді Куценку О. О.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, відзиву на позовну заяву не подала, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 30 серпня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22037000529410. Зі змісту кредитного договору вбачається, що він складається з публічної частини договору - Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в АТ «Банк Кредит Дніпро», розміщеного на офіційному веб-сайті банку, та індивідуальної частини, якою є кредитний договір. За умовами договору банк зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти у тимчасове платне користування, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплачувати проценти та інші передбачені договором платежі. Цільове призначення кредиту - споживчі потреби. Факт укладення кредитного договору, отримання та використання кредитних коштів відповідачем підтверджується наданими позивачем копіями кредитного договору, виписками по особовому рахунку, розрахунком заборгованості та іншими матеріалами справи. Доказів, які б спростовували факт укладення договору або отримання кредитних коштів, відповідачем суду не подано.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за кредитним договором №22037000529410 від 30 серпня 2021 року заборгованість відповідача становить 70 821 грн 35 коп., з яких: 35 808 грн 78 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 0 грн 79 коп. - заборгованість по відсотках; 35 011 грн 78 коп. - заборгованість по комісії.

28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №28/03/24, відповідно до умов якого до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №22037000529410 від 30 серпня 2021 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Оскільки договір факторингу є чинним, його недійсність у встановленому законом порядку не визнана, а відповідачем не подано доказів виконання зобов`язання перед первісним або новим кредитором, суд виходить із презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 ЦК України, та вважає доведеним перехід до ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач отримала кредитні кошти, однак належним чином не виконала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, а доказів погашення заборгованості по тілу кредиту і процентах суду не подано, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 35 808 грн 78 коп. та заборгованості по відсотках у розмірі 0 грн 79 коп., а всього 35 809 грн 57 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 35 011 грн 78 коп., суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Із наданого позивачем кредитного договору №22037000529410 від 30 серпня 2021 року вбачається, що за умовами п. 1.1 договору клієнт зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит, а саме проценти та комісії, а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001 % річних. Крім того, цим же пунктом договору передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості: з 30 серпня 2021 року по 29 березня 2022 року - 7 % від суми кредиту, з 30 березня 2022 року по 29 вересня 2022 року - 5,5 % від суми кредиту, з 30 вересня 2022 року по 29 березня 2023 року - 4 % від суми кредиту, з 30 березня 2023 року по 30 серпня 2023 року - 2,25 % від суми кредиту.

Отже, заявлена позивачем до стягнення комісія за своєю назвою та змістом умов договору є саме щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Відносини сторін виникли з договору споживчого кредиту, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, надання якої передбачено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Разом з тим умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 зроблено висновок, що якщо у кредитному договорі банк не зазначив і не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, положення договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що сам факт зазначення у кредитному договорі щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості не є достатньою підставою для її стягнення. Позивач повинен довести, які саме конкретні додаткові чи супутні банківські послуги, пов`язані з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, фактично надавались відповідачу за таку плату, у чому полягав їх зміст, обсяг, вартість та споживча цінність для позичальника.

Однак із наданого кредитного договору не вбачається конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг банку, за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Договір лише визначає розмір такої комісії у відсотках від суми кредиту та періоди її нарахування, однак не розкриває, які саме самостійні послуги надаються відповідачу за цю плату, крім дій кредитодавця, пов`язаних із супроводженням кредитного договору та інформуванням про стан кредитної заборгованості.

Позивачем також не подано доказів фактичного надання відповідачу окремих додаткових або супутніх послуг, які не охоплюються самим виконанням кредитодавцем обов`язків за договором споживчого кредиту та за законом мають оплачуватись споживачем окремо.

При цьому розмір заявленої до стягнення комісії становить 35 011 грн 78 коп., що є майже співмірним із сумою основної заборгованості за тілом кредиту - 35 808 грн 78 коп. Такий розмір платежу створює істотний фінансовий тягар для споживача, а тому потребує належного підтвердження правових і фактичних підстав його нарахування. Таких доказів позивачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що умова кредитного договору щодо обов`язку відповідача сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості не створює для відповідача обов`язку щодо її сплати, оскільки позивачем не доведено, що така комісія встановлена за конкретні додаткові чи супутні послуги кредитодавця, фактично надані відповідачу та погоджені зі споживачем при укладенні договору.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 35 011 грн 78 коп. задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги заявлено на суму 70 821 грн 35 коп., а задоволенню підлягають вимоги на суму 35 809 грн 57 коп., позов задоволено на 50,56 % від заявленого розміру. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 224 грн 84 коп.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із такого.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем подано договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер та акт про підтвердження факту надання правничої допомоги, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні суми, яка підлягає компенсації, суд враховує, що дана справа належить до категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, є справою незначної складності, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, не потребувала значного обсягу процесуальних дій, участі представника позивача у судових засіданнях, збору складних доказів або підготовки правової позиції підвищеної складності.

Крім того, зміст позовної заяви та доданих до неї документів свідчить про типовий характер таких правовідносин і підготовлених представником процесуальних документів, що також має враховуватись при оцінці співмірності заявлених витрат.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн є завищеним, а обґрунтованим і співмірним розміром таких витрат є 3 000 грн.

Разом з тим, з огляду на часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу також підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 516 грн 90 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22037000529410 від 30 серпня 2021 року у розмірі 35 809 (тридцять п`ять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 57 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судові витарти зі сплати судового збору у розмірі 1 224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) гривні 84 копійки. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 516 (одна тисяча п`ятсот шістнадцять) гривень 90 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, Шевченківський район, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 07 липня 2026 року.

Суддя