Рішення № 138069545, 09.07.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/2203/24

Номер провадження № 2/194/1204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг,-

В С Т А Н О В И В:

Т.в.о. директора КП «ТЖКП» Носова Н. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Позовну вимогу мотивує тим, що рішенням Тернівської міської ради від 28 березня 2007 року за № 140 КП «ТЖКП» є виконавцем житлово-комунальних послуг у м. Тернівка. Згідно Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року КП «ТЖКП» протоколами загальних зборів у м. Тернівка визнано управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 . Позивачем своєчасно надаються житлово-комунальні послуги. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість по сплаті за отримані комунальні послуги за період з 01.04.2012 року по 01.12.2024 року, яка станом на 01.12.2024 року складає 115739,59 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 115739,59 грн., з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) в сумі 1126,80 грн., абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) в сумі 59,15 грн., абонентське обслуговування (теплопостачання) в сумі 619,55 грн., управління багатоквартирним будинком в сумі 34992,35 грн., водопостачання та водовідведення в сумі 2491,12 грн., теплопостачання в сумі 71733,26 грн., поводження з побутовими відходами в сумі 4717,36 грн., та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мерцалов М.Ю. у заяві про перегляд заочного рішення зазначає, що відповідач за адресою реєстрації фактично не проживала протягом більшої частини періоду, за який позивачем здійснено нарахування заборгованості. Також посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки заборгованість нарахована з 01.04.2012 року по 01.12.2024 року. Просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Представник позивача надала суду додаткові пояснення у справі, де зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження такої відсутності. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити стороні відповідача у розподілі судових витрат.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просить розглядати без участі представника.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мерцалов М.Ю. в судове засідання не з`явилися, представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Тернівської міської ради Дніпропетровської області від 28 березня 2007 року за № 140 виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Тернівка визначено КП «ТЖКП».

Відповідно до протоколу зборів співвласників (власників квартир та нежитлових приміщень) буд. АДРЕСА_1 від 27 травня 2016 року КП «ТЖКП» визнано управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно виписки з адресної картки, наданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки абонентського відділу КП «ТЖКП» № 9724 заборгованість станом на 01.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , складає 115739,59 грн., з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) в сумі 1126,80 грн., абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) в сумі 59,15 грн., абонентське обслуговування (теплопостачання) в сумі 619,55 грн., управління багатоквартирним будинком в сумі 34992,35 грн., водопостачання та водовідведення в сумі 2491,12 грн., теплопостачання в сумі 71733,26 грн., поводження з побутовими відходами в сумі 4717,36 грн., та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Згідно довідки №70 від 18.03.2026 року, ОСОБА_1 у період з 01.09.2013 року по 28.06.2016 року навчалася у Державному навчальному закладі «Професійно-технічне училище №81», що знаходиться у с. Юр`ївка, Павлоградського району, Дніпропетровської області та була поселена до гуртожитку закладу освіти розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та на період навчання проживала в ньому.

Згідно довідки №35 від 20.03.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідував КЗ «Лозівський ліцей №8» Лозівської міської ради Харківської області з 14.08.2019 року по 01.03.2022 року на денній формі навчання, а з 01.03.2022 року по 28.06.2024 року на дистанційній формі навчання.

Згідно довідок ОК-5, ОСОБА_1 отримувала заробітну плату з 2018 року по 2020 рік з Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради.

Згідно копії закордонного паспорту ОСОБА_1 , остання 03.03.2022 року покинула територію України.

Згідно дозволу на проживання, перекладеного з латиської мови на українську мову, підписаного перекладачем та завіреного нотаріусом, ОСОБА_1 надано дозвіл на проживання у Латвії, дата видачі дозволу: 21.01.2026 року, дійсний до 19.01.2029 року.

Згідно реєстру фізичних осіб роздруківка персональних даних, перекладеного з латиської мови на українську мову, підписаного перекладачем та завіреного нотаріусом, ОСОБА_1 проживає в Латвії за адресою: Лемешу ієла 11-15, Рига, дата актуалізації даних: 24.10.2022 року.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 214/7766/15-ц.

Позивач фактично надавав відповідачу житлово-комунальні послуги, а відповідач не відмовлявся від них.

Будь-яких спорів щодо вартості розміру наданих послуг не має.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, між Комунальним підприємством «Тернівське житлово-комунальне підприємство» та відповідачем існують фактичні договірні відносини, що породжують цивільні права та обов`язки за відсутності письмового договору, як такого, оскільки підприємство надає житлово-комунальні послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення, утримання будинків і прибудинкових територій. Отже, відповідач зобов`язаний сплатити гроші за надані комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг, виходячи з факту надання житлово-комунальних послуг до квартири, що розташована в багатоквартирному житловому будинку, та ґрунтується на законі.

Крім того, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу звернення до КП «ТЖКП» щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг.

Щодо твердження представника ОСОБА_1 адвоката Мерцалова М.Ю. про те, що відповідач за адресою реєстрації фактично не проживала протягом більшої частини періоду, за який позивачем здійснено нарахування заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні за умови документального підтвердження.

Проте, надаючи оцінку доказам відповідача щодо її не проживання у квартирі за адресою реєстрації, і відповідно відсутності користування житлово-комунальними послугами, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 633 ЦК України, актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Частиною 4 статті 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено обов`язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Положеннями п.6ч.1ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які кореспондуються з п.п.11п.39 індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення,що є публічним договором приєднання від 01.04.2022 (далі - Публічний договір) встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців житлово-комунальних послуг про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до підпункту 11-1 пункту 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 та пункту 40 Публічного договору, індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 з моменту не проживання за адресою реєстрації до моменту звернення КП «ТЖКП» до суду, з заявами та підтверджуючими документами щодо тимчасової відсутності за місцем реєстрації понад 30 календарних днів за адресою: АДРЕСА_2 та у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду не зверталася, чим порушила підпункт 11-1 пункту 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 та пункт 40 Публічного договору, суд вважає за необхідне не брати до уваги твердження представника ОСОБА_1 адвоката Мерцалова М.Ю. щодо не проживання відповідача за місцем реєстрації.

Тому підстав для звільнення ОСОБА_1 від оплати житлово-комунальних послуг немає.

Щодо твердження представника відповідача Мерцалова М.Ю. щодо пропуску строку позовної давності позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із приписами ст.ст. 260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Позовні вимоги КП «ТЖКП» стосуються заборгованості, що утворилася у період з 01.04.2012 року по 01.12.2024 року. Водночас, із вказаними вимогами КП «ТЖКП» звернувся до суду 24.12.2024 року

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "'«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Отже, до вимог КП «ТЖКП»», строк позовної давності до яких не сплив на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позивач звернувся до суду з позовом 24.12.2024 року. Окрім того, з особового рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 , також вбачається, що відповідачем були проведенні щомісячні сплати: за послуги водопостачання, опалення та квартплата за 2012 рік на загальну суму 1519,07 грн., за послуги водопостачання, опалення та квартплата за 2013 рік на загальну суму 1344,18 грн., а також за послуги водопостачання за 2014 рік (в травні - 68,40 грн та в жовтні - 114,00 грн.)на загальну суму 182,40 грн., за послуги сміття, та водопостачання за 2017 рік (в жовтні - 30 грн., в листопаді - 181 грн) на загальну суму 211,00 грн. Востаннє відповідачем було сплачено за житлово-комунальні послуги у листопаді 2017 року на загальну суму 181,00 грн.

З урахуванням зазначеного вбачається, що позовна давність за позовними вимогами КП «ТЖКП» до відповідача не спливла.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП «ТЖКП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг у розмірі 115739,59 грн., з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) в сумі 1126,80 грн., абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) в сумі 59,15 грн., абонентське обслуговування (теплопостачання) в сумі 619,55 грн., управління багатоквартирним будинком в сумі 34992,35 грн., водопостачання та водовідведення в сумі 2491,12 грн., теплопостачання в сумі 71733,26 грн., поводження з побутовими відходами в сумі 4717,36 грн., підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028 грн.

Щодо вимоги представника відповідача Мерцалова М.Ю. про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат відповідача на правову допомогу, представник відповідача надав суду копію договору про надання правової допомоги, довідку та квитанцію про сплату відповідачем гонорару.

Відповідно до ч.1,2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги позивача задоволені судом у повному обсязі, то витрати на правову допомогу понесені відповідачем, залишаються за відповідачем та не підлягаються стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 322, 509, 526, 629, 526, 901, 903, 1281, 1282 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 280-283 ЦП України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» м. Дніпро, МФО 305299, ЄДРПОУ 31657751 станом на 01 грудня 2024 року заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 115739,59 грн., з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) в сумі 1126,80 грн., абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) в сумі 59,15 грн., абонентське обслуговування (теплопостачання) в сумі 619,55 грн., управління багатоквартирним будинком в сумі 34992,35 грн., водопостачання та водовідведення в сумі 2491,12 грн., теплопостачання в сумі 71733,26 грн., поводження з побутовими відходами в сумі 4717,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» м. Дніпро, МФО 305299, ЄДРПОУ 31657751), судовий збір у сумі 3028, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін