Рішення № 138068615, 09.07.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2-о/741/14/26

Єдиний унікальний номер 741/1968/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Ляшка Р.С.,

за участю секретаря судового засідання - Гордіної Н.О.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Державної міграційної служби України - Федоренка О.Ю.,

представника заінтересованої особи Сумського відділу № 2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області - Чхуна С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Носівка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державна міграційна служба України, Сумський відділ № 2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року адвокат Сєргєєва В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог представник заявника вказує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в родині ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в м. Макіївка Донецької області, про що 26 травня 1979 року Совєтським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління ютиції Донецької області складено актовий запис № 305.

В м. Макіївка Донецької області ОСОБА_1 відвідував дошкільний навчальний заклад, потім пішов до Макіївської загальноосвітньої середньої школи № 45, яку закінчив у 1994 році, та, після закінчення, почав працювати різноробочим. Документи, які б засвідчили закінчення останнім Макіївської ЗОШ № 45 не збереглися, а тому даний факт засвідчується військовим квитком серії НОМЕР_1 , відомості до якого внесені згідно з даними з Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що був сформований у період його навчання в школі в м.Макіївка, Донецької області, Україна, що також засвідчує проходження ним 10 червня 1996 року військово-лікарської Макіївської комісії Донецької області.

Крім того, під час навчання у школі, ОСОБА_1 , як і іншими дітьми, було сформовано реєстраційний номер облікової картки платника податків, за яким здійснюється реєстрація та облік кожного платника податків у податковій системі України.

Офіційно зареєстрованого шлюбу та дітей ОСОБА_1 не мав та не має.

Навесні 2012 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 (батьком його цивільної дружини) та ОСОБА_5 , з якою 11 років проживав у цивільному шлюбу у АДРЕСА_1 , приїхали на постійне місце проживання до с. Селище Ніжинського району Чернігівської області. Поряд з ними проживала ОСОБА_6 .

Цивільна дружина та її батько померли.

Тобто з 2012 року ОСОБА_1 постійно проживав без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

16 вересня 2024 року ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України, де проходить службу і наразі у військовій частини НОМЕР_2 та, в силу виконання військового обов`язку, починаючи з жовтня 2024 року, він не має постійного фактичного місця проживання, оскільки знаходиться на фронті.

07 травня 2025 року в зв`язку із відсутністю паспорта громадянина України, який втратив у 2012 році у селі Селище Ніжинського району Чернігівської області, він, з метою відновлення втраченого документа, звернувся із заявою до відділення поліції № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, де з початку року знаходився їх підрозділ задля захисту кордону України.

13 вересня 2025 року Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області, Сумський відділ № 2, надано повідомлення про відмову в оформленні паспорта громадянина України та рекомендовано для встановлення особи (ідентифікації) звернутися до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991.

Представник завника просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Макіївка Донецької області, в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня та 13 листопада 1991 року.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Державна міграційна служба України, про встановлення факту постійного проживання на території України залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку окремого провадження, призначено судове засідання.

04 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» представник заінтересованої особи Державної міграційної служби України подав до суду письмові пояснення у яких вказав, що докази, що стосуються постійного проживання заявника в Україні станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 відсутні.

25 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представник заінтересованої особи Сумського відділу № 2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області подав до суду клопотання/заяву, яке містить письмові пояснення про те, що суду не надано документів, які б підтверджували б факт постійного проживання заявника/його батьків на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991. Також не доведено тотожність особи ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Макіївка Донецької області і особи, що 18.07.2025 звернулася у віці 45 років вперше за отриманням паспорта громадянина України до Сумського відділу № 2 УДМС України у Сумській області.

У судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що у нього був паспорт громадянина України, але він його втратив у 2012 році. У 2012 році він з своєю цивільною дружиною ОСОБА_5 та її батьком ОСОБА_4 з Донецької області переїхали на постійне місце проживання у с. Селище Ніжинського району Чернігівської області. З ОСОБА_5 він познайомився приблизно у 1998 році у Донецькій області, коли повернувся з строкової військової служби, яку проходив у Житомирській області, смт. Озерна, але військову частину не памятає. Намагався знайти військову частину у Житомирській області у мережі інтернет, але пошуки результату не дали. Жодних документів на підтвердження даного факту у нього немає. У 2024 році його зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 , жодних документів у нього не було, але його доставили до РТЦК та СП де сфотографували, та з його слів записали інформацію щодо нього, після чого видали військовий квиток, відправили до військової частини для проходження військової служби.

Представник заявника адвокат Сергєєва В.О. у судове засідання не з?являлася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

У судовому засіданні представник заінтересованої особи Державної міграційної служби України просив у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Зазначив, що матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_8 постійно проживав на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991. Інформація щодо проживання на території України, у м. Макіївка Донецької області відома лише зі слів ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник заінтересованої особи Сумського відділу № 2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області просив у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Вказав, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не підтверджені належними доказами. Жодна особа не може підтвердити факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991. ОСОБА_4 разом з яким ОСОБА_1 переїхав до Чернігівської області не може підтвердити також даного факту, оскільки останні познайомилися лише у 1998 році.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні надала суду показання, що вона є старостою Селищенського старостинського округу. ОСОБА_1 приїхав у с. Селище Ніжинського району Чернігівської області у 2012 році. Працював різноробочим на фермі. Паспорта чи будь-яких документів вона у ОСОБА_1 не бачила. Зі слів ОСОБА_1 знає інформацію щодо його особи та те, що він переїхав до с. Селище Чернігівської області з цивільною дружиною ОСОБА_5 та її батьком ОСОБА_4 з Донецької області. ОСОБА_1 позитивно характеризується, не конфліктний. ОСОБА_4 проживає на даний час у с. Селище, веде антисоціальний спосіб життя, постійно перебуває у стані алкогольного сп`яніння та хворіє на туберкульоз. Вона намагалася привезти його до суду, але він відмовлявся, оскільки постійно перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Вислухавши пояснення заявника, представників заінтересованих осіб, допитавши свідка ОСОБА_9 , дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік фактів, які встановлюються судом в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 02 квітня 2025 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Макіївка, Донецька області, його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 18).

16.09.2024 на ім`я ОСОБА_1 видано військовий квиток серії НОМЕР_1 (а.с. 11-13).

З повідомлення Державної податкової служби України № 6102/5/99-00-12-04-02-05 від 05.05.22026 вбачається, що ОСОБА_1 у 1998 році присвоєно РНОКПП НОМЕР_4 (а.с.217, 218).

З повідомлення Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області № 4/34 від 16.04.2025 вбачається, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2012 року проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16).

ОСОБА_1 звертався до ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУПН в Сумській області з заявою про втрату паспорта гр. України на його ім`я, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 14529 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУПН в Сумській області (а.с.21).

У 2025 році ОСОБА_1 звертався до Сумського відділу № 2 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області з метою оформлення паспорта громадянина України вперше, однак йому було відмовлено відповідно до підпунктів 1, 6 пункту 100 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (а.с. 22, 23).

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року.

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом про громадянство (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону про громадянство і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Відповідно до п. 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон і не мають в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року. Разом із заявою про перевірку належності до громадянства України особа подає: документи, що підтверджують факт прописки особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; документи, що підтверджують, що особа станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року проживала на території України (трудова книжка, документи про освіту тощо); свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, особи, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття; документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство батьків особи, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття.

Відповідно до п. 9 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Законуособа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) паспорт громадянина колишнього СРСР. У разі втрати паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування особи в громадянстві колишнього СРСР станом на 24 серпня 1991 року, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

За змістом п. 10 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) паспорт громадянина колишнього СРСР. У разі втрати паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування особи в громадянстві колишнього СРСР станом на 13 листопада 1991 року, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до положень Закону про громадянство і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Такі висновки сформульовано в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 517/445/19 (провадження № 61-11240св22), від 26 листопада 2024 року у справі № 676/6/24 (провадження № 61-9828св24).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Доказів про навчання заявника на території України до набуття незалежності та набрання чинності Законом України «Про громадянство України», під час судового розгляду не здобуто та заявником суду не надано. Будь-які атестати, свідоцтва чи довідки про навчання відсутні.

Відмітка у військовому квитку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 про те, що останній має базову середню освіту, закінчив Макіївську ЗОШ № 45 у 1994 році (а.с. 11) суд вважає неналежним доказом у справі, оскільки дані про освіту записані зі слів ОСОБА_1 , що вказав у судовому засіданні заявник.

Відсутні будь-які докази на підтвердження зареєстрованого місця проживання заявника станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

Що стосується допиту особи (свідка) ОСОБА_4 , з яким ОСОБА_1 переїхав з м. Макіївка Донецької області до с. Селище Чернігівської області, суд зазначає, будь-які показання зазначеної особи не впливають на предмет розгляду справи (факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом про громадянство (13 листопада 1991 року)), оскільки зі слів ОСОБА_1 він познайомився з ОСОБА_4 у 1998-1999 роках.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що доводи заявника про постійне проживання в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня та 13 листопада 1991 року не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-80, 89, 259, 263-265, 273, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державна міграційна служба України, Сумський відділ № 2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області, про встановлення факту постійного проживання на території України - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа: Державна міграційна служба України, ЄДРПОУ 37508470, місцезнаходження: вул. Володимирська, 9, м. Київ;

заінтересована особа: Державна міграційна служба України, Сумський відділ № 2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області, ЄДРПОУ 37846270, вул.Нижньохолодногірська, 8, м. Суми.

Повний текст рішення складено 09 липня 2026 року.

Суддя Р.С. Ляшко