Рішення № 138067471, 08.07.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.07.2026

ЄУН 337/2053/26

2/337/1804/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

за участю секретаря Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

31.03.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2648825 від 07.08.2025 в загальній сумі 29 380,00грн., посилаючись на порушення відповідачкою своїх зобов`язань за добровільно укладеним між нею як позичальником та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» як кредитором електронним кредитним договором. Також зазначив, що право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором позивач набув на підставі договору факторингу №24122025/2, який було укладено між ним та первісним кредитором ТОВ «ФК «Незалежні фінанси».

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідачки ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кірюшина А.А. на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала повністю та зазначила, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання нею вказаного кредитного договору, зокрема, доказів її реєстрації в ІТС первинного кредитора, створення особистого кабінету, отримання пропозиції укласти договір та електронного повідомлення з одноразовим ідентифікатором, його використання для підписання договору, а також перерахування їй кредитних коштів, належність їй зазначеної в платіжному дорученні картки. Крім того, заявлена сума заборгованості не відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору. Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості, то закон надає право кредиторам встановлювати в договорах таку комісію, але вона може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Комісія за надання кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості передбачені п.1.5.1 та 1.5.2 кредитного договору. Але в договорі не зазначено переліку додаткових та супутних послуг кредитора, які пов`язані з обслуговуванням кредиту. Послуги, зазначені у визначенні поняття комісії за обслуговування кредитної заборгованості, пов`язані з інформуванням про стан заборгованості, отже повинні надаватись споживачу безкоштовно один раз на місяць. Враховуючи вказане, положення п.1.5.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемними в силу закону і відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також є безпідставними вимоги про стягнення неустойки, оскільки в силу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитора неустойки (штрафу, пені). Крім того, позивач, вимагаючи стягнення грошових коштів за кредитним договором, який було укладено на строк до 02.08.2026, не надав доказів направлення відповідачці вимоги про дострокове розірвання договору в порядку ст.16 Закону України «Про споживче кредитування». Просив в задоволенні позову відмовити та вирішити питання про стягнення з позивача на користь відповідачки понесені нею витрати на правничу допомогу.

29.04.2026 від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій він позовні вимоги підтримав повністю та зазначив про безпідставність заперечень відповідачки. В даному випадку кредитний договір було укладено в електронній формі з дотримання вимог чинного законодавства. Алгоритм укладання договору в електронній формі потребує здійснення від позичальника певних послідовних дій і з моменту введення ним одноразового ідентифікатора кредитний договір вважається підписаним та укладеним. Нездійснення таких дій унеможливлює укладання договору. Саме відповідач ініціював укладання договору, оформивши відповідну заяву на сайті первісного кредитора, зазначивши свої персональні дані та в подальшому підписав договір одноразовим ідентифікатором. Протилежного відповідачка не довела. В кредитному договорі сторони погодили всі його істотні умови, в т.ч. розмір кредиту, процентів за користування ним, строк та порядок їх сплати, відповідальність у разі порушення зобов`язань. Розмір заборгованості визначений відповідно до умов кредитного договору та відповідачем також не спростований. Враховуючи, що кредитні кошти були перераховані на банківський рахунок відповідачки, остання як його володілець може самостійно отримати виписку з рахунку на спростування факту перерахування коштів. Просив позов задовольнити.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав повністю з підстав, викладених в заявах по суті, просить його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Кірюшин А.А. в судове засідання не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, просили в позові відмовити.

Враховуючи вимоги ст.43, ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.3,6,626-628 ЦК України).

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, згідно з яким електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»як кредитор та відповідачка ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 07.08.2025 договір про споживчий кредит №2648825 (індивідуальна частина) (далі кредитний договір).

Цей договір укладений в електронній формі через ІТС Товариства, підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачкою електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором «365456»), що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом не встановлено.

Доводи відповідачки та її представника про те, що позивач не довів факту укладання та підписання нею кредитного договору, об`єктивно спростовуються наданими позивачем та дослідженими судом письмовими доказами паспортом споживчого кредиту, заявкою на отримання кредиту, анкетою-заявою на кредит з інформацією про послідовність дій позичальника в ІТС, кредитним договором з графіком платежів, які суд вважає належними та допустимими доказами.

В свою чергу, належних та допустимих доказівтого, що вказані у договорі персональні дані їй не належать, відповідачкою та представником суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення електронного договору виключає підстави вважати, що без здійснення відповідачкою відповідних дій (здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну і пароля особистого кабінету, отримання повідомлення з одноразовим ідентифікатором та його вірного введення) кредитний договір був би укладений.

Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, мобільним номером телефону, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами сторона відповідача у відзиві на позов не вказувала.

Отже, вказаний кредитний договір є укладеним, недійсним не визнаний і в силу положень ст.526,530,629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Відповідно до п.1.1,1.2,2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на надати позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00грн. (кредит) шляхом їх безготівкового перерахування на банківський рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

В даному випадку факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою кредитного договору.

При цьому, сам по собі факт підписання сторонами тексту письмового договору, без передачі грошей, не породжує у позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей.

Разом з тим, оцінивши наявні в справі докази, суд вважає, що позивач в належний процесуальний спосіб не довів перед судом факту перерахування кредитних коштів в розмірі 10000,00грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , як це передбачено умовами кредитного договору №2648825 від 07.08.2025, їх зарахування на цю картку і її належність саме відповідачці ОСОБА_1 .

Додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення №45183693 від 07.08.2025 суд не бере до уваги, оскільки воно є лише розпорядженням ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. В даному випадку надавачем платіжних послуг платника первісного кредитора ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зазначено в платіжному дорученні ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

Однак жодних документів, які б підтверджували прийняття ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вказаного платіжного доручення до виконання та фактичне здійснення платіжної операції з переказу грошових коштів на рахунок отримувача, суду не надано.

Також суду не надано доказів на підтвердження належності зазначеної картки відповідачці ОСОБА_1 та зарахування на неї грошових коштів в сумі 10000,00грн. за вказаним кредитним договором.

Посилаючись у відповіді на відзив відповідачки, в якому остання заперечила факт отримання кредитних коштів, на те, що позивач не володіє необхідними документами, оскільки ідентифікація отримувача коштів/відповідачки здійснюється через Банк-емітент, який видав платіжну картку, і позивач не має доступу до цієї інформації, представник позивача правом заявити клопотання про витребування додаткових доказів не скористався, будь-яких додаткових доказів самостійно не подав.

Можливість відповідачки як власника рахунку надати банківську виписку, на що також посилається представник позивача, не звільняє останнього від обов`язку довести свої позовні вимоги та спростувати заперечення відповідачки.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

Таким чином, зясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.15,16,207,526,530,610,626-629,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова