Ухвала суду № 138064753, 30.06.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6480/26

Провадження № 1-кс/0203/4456/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кринички Кам`янського району Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацездатну матір ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інваліда третьої групи, непрацездатну сестру студентку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою (зі слів): АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою (зі слів): АДРЕСА_2 , перебуваючого на посаді старшого оперуповноваженого 3-го відділу 5-го управління ДВКР СБ України, у військовому званні «майор», раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030016183 від 14.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030016183 від 14.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, в якому слідчий за погодженням з прокурором просять суд:

- застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах гауптвахти строком на 60 діб;

- визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн.

В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що наказом Голови СБ України №1699ос від 06.12.2019 року ОСОБА_4 був прийнятий на військову службу в СБ України, та 26.03.2024 року наказом начальника Департаменту військової контррозвідки СБ України №95-ОС/дск капітан ОСОБА_4 був призначений на посаду старшого оперуповноваженого 3-го відділу 5-го управління ДВКР СБ України. Проте ОСОБА_4 у період з 01.01.2025 року по 31.10.2025 року, перебуваючи у службових відрядженнях на об`єктах оперативного забезпечення та виконання на ввірених об`єктах контррозвідувального забезпечення функціональних обов`язків, виконуючи бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником на території Луганської та Донецької областей на підставі наказів начальника Департаменту військової контррозвідки СБ України №2130дск від 01.12.2024 року, №159дск від 01.01.2025 року, №839дск від 18.04.2025 року, №1227дск від 26.06.2025 року, №2308дск від 09.11.2025 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, вирішив ухилитися від несення обов`язків військової служби, шляхом обману керівників СіЗ ДВКР СБ України ОТУ «Луганськ» ОСУВ «Хортиця».

ОСОБА_4 25.06.2026 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, та вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, відповідно до вимог ст. 278 КПК України. За поясненнями слідчого, необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 переховування від органів досудового розслідування та/або суду, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та наразі підозрюваний тривалий час переховується від органів досудового розслідування та суду; п. 3 незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, оскільки у разі повернення ОСОБА_4 до розташування підрозділу, в якому він проходить службу, останній може, як у спосіб погроз, так і реально впливати на свідків, вчиненого кримінального правопорушення, які є його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу; п. 5 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, самовільно залишити місце служби та взагалі територію України, що у свою чергу, утворить самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України.

З огляду на викладене, на думку слідчого, до ОСОБА_4 неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, бо це не дозволить запобігти вказаним ризикам. Тому слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2026 року, судову справу №203/6480/26, провадження №1-кс/0203/4456/2026, було розподілено головуючому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду, прийнято до провадження 29.06.2026 року.

Судове засідання з розгляду клопотання було призначене судом на 30.06.2026 року, в яке з`явились всі учасники справи.

Під час судового засідання до початку розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заявила письмове клопотання, в якому, з урахуванням уточнення його прохальної частини, з приводу наявної технічної описки у зазначенні найменування процесуального керівника прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, просила суд:

- зобов`язати процесуального керівника прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надати копії документів та дослідити їх під час судового розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: документів, які підтверджують наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

Своє клопотання захисник мотивувала тим, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_4 ухилявся від несення служби, так само і відомостей, що вказують на погодження з боку керівництва на невиконання конкретного наказу, розпорядження, що виключає склад кримінального правопорушення. Відповідно до правової позиції сторони захисту, в діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки останній добросовісно виконував свої службові обов`язки та не порушував розпорядження бригадного генерала, доказів іншого, матеріали клопотання не містять. Отже, на думку захисника, зі змісту повідомленої ОСОБА_4 підозри не вбачається ані суб`єктивної, ані об`єктивної сторін інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, а документи, які долучені до клопотання, як докази вчинення ОСОБА_4 злочину, жодним чином не підтверджують складу злочину, в якому останній підозрюється.

Тому захиснику не зрозуміло від чого ОСОБА_4 має захищатися та це позбавляє його можливості побудувати лінію захисту, що є прямим порушенням права на захист, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Захисник та підозрюваний у судовому засіданні підтримали клопотання захисника про зобов`язання прокурора надати копії документів, які підтверджують наявність об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України. При цьому захисник наголосила на тому, що неможливо розпочати розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно її підзахисного без вирішення цього клопотання, бо захиснику не зрозуміло від чого захищати свого клієнта. За позицією сторони захисту, прокурором не доведено належними доказами наявності об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого йому злочину.

Прокурор у судовому засіданні залишила вирішення клопотання сторони захисту на розсуд суду.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року із занесенням до журналу судового засіданні на підставі положень ст. 42 КПК України, було частково задоволено клопотання захисника підозрюваного про зобов`язання процесуального керівника надати документи, які підтверджують наявність об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого підозрюваному злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, та з метою недопущення порушення права на захист зобов`язано прокурора, яка брала участь у судовому засіданні, усно у судовому засіданні роз`яснити підозрюваному та його захиснику, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , з посиланням на фактичні обставини, відповідно до повідомлення про підозру, та наданням, у разі наявності, інших доказів, окрім тих, що надані суду та стороні захисту разом з клопотанням про застосування запобіжного заходу, а у задоволенні іншої частини вимог клопотання захисника було відмовлено.

На виконання вимог ухвали суду від 30.06.2026 року прокурор у судовому засіданні усно пояснила, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, тобто умисні дії ОСОБА_4 виразились в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, про що вказано у повідомленні про підозру. Фактичні обставини, встановлені слідчим в ході досудового розслідування, відповідають тим, що вказані у повідомленні про підозру. При цьому всі необхідні докази сторона обвинувачення долучила до матеріалів клопотання.

Захисник підозрюваного не погодилась з такими твердженнями прокурора, наголосивши, що ухвала суду не виконана, матеріали клопотання, на її думку, не містять доказів наявності об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого підозрюваному злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, а прокурор на виконання ухвали суду не надала відповідних доказів. Захисник просила суд врахувати це під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу по суті.

Суд перейшов до розгляду по суті клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Під час судового засідання прокурор підтримала вимоги клопотання та просила суд їх задовольнити, пояснила підстави звернення до суду з клопотанням таким чином, як про це вказано у клопотанні, з посиланням на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, прокурор наголосила на тому, що підозрюваний повідомляв керівника про те, що він виконував бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником у певні дати, проте проводив час на власний розсуд. Також прокурор зазначила, що наразі свідки у кримінальному провадженні не встановлені та не допитувались, свідки невідомі. Заявлений розмір застави, на думку сторони обвинувачення, здатен запобігти ризикам, встановленим слідчим.

Захисник у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого та просила суд відмовити у його задоволенні. На думку сторони захисту, повідомлення про підозру є необґрунтованим, прокурор відмовилась надавати документи на підтвердження наявності об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого злочину. ОСОБА_4 , своєю чергою, виконував всі розпорядження керівника, рапорти деякі він особисто не підписував, ці рапорти підписані різним почерком. Також захисник звернула увагу суду на те, що у 2022 році Лисичанська територіальна громада була окупована та ОСОБА_4 не міг бути там. Крім того, захисник пояснила, що з огляду на специфіку роботи підозрюваного, може мати місце і дезінформація ворога, введення ворога в оману. У ОСОБА_4 є командир, який також був обізнаний про місцеперебування ОСОБА_4 . Отже, у разі, якщо ОСОБА_4 обманював командира щодо свого місця перебування, як вказує сторона обвинувачення, то командир мав би звільнити ОСОБА_4 від виконання наказу. Захисник вважає, що ризики, на які вказує слідчий, є недоведеними. Підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, утримує малолітню доньку, а стороною обвинувачення недоведена наявність свідків у кримінальному провадженні. Запропонована слідчим застава є заздалегідь непомірною для підозрюваного та сторона обвинувачення не обґрунтувала необхідність визначення завищеної застави, яка складає 300 прожиткових мінімумів. Отже, у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

Також під час судового засідання захисник долучила до матеріалів справи письмові заперечення проти клопотання слідчого з долученням додаткових доказів, що характеризують особу підозрюваного.

Підозрюваний під час судового засідання підтримав свого захисника та додатково пояснив, що деякі рапорти він не підписував, проте він має відношення щодо подій, які описані в них, та дійсно виконував бойові завдання, як про це вказано у рапортах.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження №62025170030016183 від 14.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, за фактом того, що співробітник 5-го управління (з дислокацією у місті Дніпрі) ДВКР СБ України капітан ОСОБА_11 , ухиляється від несення обов`язків військової служби шляхом введення в оману прямих начальників, надання їм неправдивої інформації щодо перебування на об`єктах оперативного забезпечення.

25.06.2026 року старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану.

Повідомлення про підозру було вручене підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику ОСОБА_12 25.06.2026 року.

За змістом повідомлення про підозру, зокрема, вказано, що ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, на посаді старшого оперуповноваженого 3-го відділу 5-го управління ДВКР СБ України, у військовому званні «капітан», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у період з 01.01.2025 року по 31.10.2025 року, перебуваючи у службових відрядженнях на об`єктах оперативного забезпечення та виконання на ввірених об`єктах контррозвідувального забезпечення функціональних обов`язків, виконуючи бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником на території Луганської та Донецької областей на підставі наказів начальника Департаменту військової контррозвідки СБ України №2130дск від 01.12.2024 року, №159дск від 01.01.2025 року, №839дск від 18.04.2025 року, №1227дск від 26.06.2025 року, №2308дск від 09.11.2025 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, вирішив ухилитися від несення обов`язків військової служби, шляхом обману керівників СіЗ ДВКР СБ України ОТУ «Луганськ» ОСУВ «Хортиця».

За змістом рапортів від 01.03.2025 року, від 01.04.2025 року, від 01.05.2025 року, 31.05.2025 року, від 17.08.2025 року, від 30.09.2025 року, від 01.11.2025 року, від 30.11.2025 року, від 31.12.2025 року, ОСОБА_13 доповідав керівнику СіЗ ДВКР СБ України ОТУ «Луганськ» ОСУВ «Хортиця» полковнику ОСОБА_14 , заступнику керівника керівнику ОГ ВКР 11 АК СіЗ ДВКР СБУ «В (С) «Схід» ОСУВ «Дніпро» підполковнику ОСОБА_15 , керівнику СіЗ ДВКР СБУ УВ (С) « ІНФОРМАЦІЯ_5 » полковнику ОСОБА_16 та керівнику СіЗ ДВКР СБ України УОС полковнику ОСОБА_17 про те, що у вказані у рапортах періоди він безпосередньо виконував бойові (спеціальні) завдання з контррозвідувального забезпечення військових формувань в операційній смузі угруповання об`єднаних сил.

Відповідно до листа ГУ ВБ СБ України від 11.05.2026 року №9/4-375 «Щодо виконання доручення», за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року (за кожний розрахунковий місяць) надані, зокрема, відомості щодо розміру додаткової грошової винагороди (нарахованої та фактично виплаченої) за безпосереднє виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником, відомості щодо розміру додаткової грошової винагороди (нарахованої та фактично виплаченої) за безпосереднє виконання бойових (спеціальних) завдань за відсутності безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником (а.с. 67).

Відповідно до довідки Фінансово-економічного управління СБ України від 19.05.2026 року №21/2-1973, про грошове забезпечення військовослужбовця СБ України ОСОБА_4 , за період проходження військової служби в Службі безпеки України, за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року, зокрема, за період 01.10.2024 року 31.12.2024 року, з 01.01.2025 року по 17.08.2025 року, загальний розмір додаткової винагороди 100 000,00 грн склав 688 817,22 грн, а додаткової винагороди 30 000,00 грн за вказані у довідці періоди 2024 року та 2025 року загалом 41 096,78 грн (а.с. 68).

Відповідно до рапорту від 28.05.2026 року старшого оперуповноваженого в ОВС ПВБ у Дніпропетровській області (з дислокацією у м. Дніпро) 2-го управління ГУ ВБ СБ України підполковника ОСОБА_18 , складеного на адресу начальника ПВБ у Дніпропетровській області (з дислокацією у м. Дніпро) 2-го управління ГУ ВБ СБ України полковнику ОСОБА_19 , аналіз копій вилучених документів, а саме особистих рапортів ОСОБА_4 , затверджених безпосередніми начальниками, які слугували підставою для нарахування додаткової грошової винагороди, а також огляду трафіку телефонних з`єднань за номером НОМЕР_1 , який використовувався ОСОБА_4 , проведеного на виконання доручення 3-го СВ (розташованого у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві обл. №63438-25/15-02-3 від 24.12.2025 року, зокрема, встановлено, що абонент з телефонним номером НОМЕР_2 за період, зафіксований оглянутим трафіком телефонних з`єднань, жодного дня не фіксувався в межах базових станцій, розташованих в межах Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.

Під час дослідження письмових доказів захисник звернула увагу суду на повідомлення Представництва ВБ у Дніпропетровській області 2-го управління ГУ ВБ СБ України від 31.12.2025 року №9/4-1381 «Щодо виконання доручення», в якому, зокрема, вказано, що для проведення огляду на адресу Представництва, разом з дорученням 3-го СВ (розташованого у місті Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві обл. №63438-25/15-02-3 від 24.12.2025 року, надійшов оптичний диск «MyMEDIA» (DVD-R, 16x, 4/7 GB, 120 MIN), з надписом на неробочій стороні «12477ВК», вилучений в ході тимчасового доступу до речей і документів. Було проведено огляд вмісту вказаного диску, за результатами розгляду якого було складено протокол огляду (а.с. 18-19).

Захисник вказала, що такого доручення 3-го СВ (розташованого у місті Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві обл. №63438-25/15-02-3 від 24.12.2025 року не існує, а тому вказаний доказ є неналежним та недопустимим, не може братися до уваги.

Прокурор, своєю чергою, у судовому засіданні підтвердила, що дійсно, правильним є номер доручення №712/15-02-3, що розміщене на аркуші 17 клопотання, а саме: доручення від 24.12.2025 року №712/15-02-3 про проведення слідчих (розшукових) дій (в порядку ст. 40 КПК України). Проте номер доручення №63438-25/15-02-3 від 24.12.2025 року, вказаний у повідомленні «Щодо виконання доручення» від 31.12.2025 року №9/4-1381, є технічною опискою.

Також у ході судового розгляду клопотання судом також безпосередньо були досліджені витяг з ЄРДР, постанови, повідомлення, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15.10.2025 року з додатком, доручення, повідомлення щодо виконання доручень, протокол огляду оптичного диску «MyMEDIA» (DVD-R, 16x, 4/7 GB, 120 MIN), з надписом на неробочій стороні «12477ВК» від 26.12.2025 року, запити та відповіді на запити щодо надання інформації, доручення та повідомлення щодо виконання доручень, рапорти від 01.03.2025 року, від 01.04.2025 року, від 01.05.2025 року, 31.05.2025 року, від 17.08.2025 року, від 30.09.2025 року, від 01.11.2025 року, від 30.11.2025 року, від 31.12.2025 року, ухвала слідчого судді від 19.06.2026 року та протокол обшуку від 25.06.2026 року, підписаний із зауваженнями, корінець повістки про виклик до слідчого від 25.06.2026 року на 26.06.2026 року об 11:00 годині, свідоцтво про народження ОСОБА_7 від 24.06.2022 року, серії НОМЕР_3 , довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.11.2018 року, серії 12ААБ №207010 стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , група інвалідності 3-тя, з 20.11.2018 року, безстроково.

Суд зазначає, що відповідно до положень статей 131, 132, 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), запобіжний захід, різновидом якого є тримання під вартою, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою кримінального правопорушення, а також за наявністю хоча б одного з ризиків вчинення особою дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При вирішенні клопотання слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із злочином, в якому він підозрюється, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання завдань, визначених ст. 2 КПК України.

У ході судового розгляду клопотання слідчого суд дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази, долучені до клопотання, безпосередньо досліджені у судовому засіданні, у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України, тобто ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, яке є тяжким та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Суд дійшов висновку, що прокурор та слідчий довели наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: п. 1 переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний є військовослужбовцем, працівником СБ України, обізнаний про тяжкість покарання, яке може йому загрожувати, може вдатися до спроб уникнути кримінальної відповідальності, а також, з огляду на попередню поведінку підозрюваного під час виконання ним своїх службових обов`язків; п. 5 можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, оскільки підозрюваний може самовільно залишити місце служби як військовослужбовець, що утворить самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України.

Водночас суд вважає, що сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами те, що у ході досудового розслідування слідчим були допитані свідки, вплив на яких був би ймовірно можливим з боку підозрюваного у ході досудового розслідування. Як пояснила прокурор у судовому засіданні, свідки ще не встановлені та не допитувались. Суд враховує те, що до клопотання слідчий не долучив протоколів допитів свідків у кримінальному провадженні, не вказав на конкретно визначених свідків у кримінальному провадженні. Тому у суду відсутні правові підстави для ствердження наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо впливу на свідків кримінальному провадженні, з огляду на його недоведеність.

Слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу враховує обставини, визначені пунктами 1, 2, 3, 6, 8, 12 частини 1 статті 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, відсутність відомостей щодо наявності у нього хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню його під вартою; репутацію підозрюваного , який є військовослужбовцем та на момент судового розгляду займає посаду старшого оперуповноваженого 3-го відділу 5-го управління ДВКР СБ України, у військовому званні «майор», ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що пов`язано із несенням ним військової служби під час безпосереднього виконання своїх службових обов`язків, стадію досудового розслідування.

Тому суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків є застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри та недоведеність встановлених судом ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки сукупність встановлених обставин та матеріалів кримінального провадження вказують на протилежне. При цьому слідчий суддя не має повноважень надавати оцінку доказам, наявним в матеріалах кримінального провадження з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з тим, обов`язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених частиною 1 статті 194 КПК України, за якою під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на викладене вище, слідчий суддя відхиляє як безпідставні на стадії досудового розслідування посилання захисника на недопустимість як доказу повідомлення щодо виконання доручення від 31.12.2025 року №9/4-1381, з огляду на наявність неточностей у зазначенні номеру доручення за змістом повідомлення, а також посилання захисту на відсутність доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторін кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 409 КК України, та доходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що підозрюваному може бути змінений запобіжний захід у виді тримання під вартою в разі внесення застави, розмір якої визначений ухвалою. Проте суд вважає недоведеним запропонований слідчим розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн. Оскільки, за відомостями з довідки про грошове забезпечення військовослужбовця СБ України ОСОБА_4 , за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року, в тому числі 2024, 2025 роки, про які вказано за змістом довідки, останній отримав загалом 688 817,22 грн додаткової винагороди 100 000,00 грн, та 41 096,78 грн додаткової винагороди 30 000,00 грн. Водночас визначений ст. 182 КПК України розмір застави, на переконання суду, з огляду на обставини кримінального правопорушення, не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, що є виключним випадком, відповідно до ст. 182 КПК України.

У зв`язку з цим, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2026 року у розмірі 3328,00 грн, та, враховуючи особу підозрюваного, його майновий стан, обставини кримінального правопорушення, злочин, у вчиненні якого він підозрюється, особу підозрюваного, який має на утриманні малолітню дитину, непрацездатних матір та сестру, раніше не судимий, слідчий суддя вважає, що сума у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600,00 грн, буде достатньою для внесення в якості застави.

При цьому, на підставі положень ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки у разі внесення застави, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби); 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання слідчого.

Керуючись статтями 176, 177, 180, 182, 183, 193, 194, 196 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030016183 від 14.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 (шістдесят) днів у межах строку досудового розслідування, тобто до 25.08.2026 року включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, а саме у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600,00 грн (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), та є достатньою для внесення її як застави.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти під заставу, покласти на нього строком на два місяці з дня внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у виді застави у більшому розмірі або інший запобіжний захід, з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання та контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Строк дії ухвали визначити до 25.08.2026 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 06.07.2026 року о 17 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1