Вирок № 138063874, 09.07.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1247/26

Провадження №1-кп/443/102/26

ВИРОК

Іменем України

09 липня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №22026140000000062 від 17.02.2026) стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Журавно Стрийського району Львівської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянки України, з професійно-технічною освітою, не заміжньої, працюючої обвалювальником тушки птиці в ФГ «Улар», раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 у період повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, яка почалась з 24.02.2022, діючи умисно, усвідомлюючи, що російська федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, знаючи, що діяльність ІНФОРМАЦІЯ_7 із здійснення мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, а у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ІНФОРМАЦІЯ_7, вирішила перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період, за наступних обставин.

На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_3 , перебуваючи у селищі Журавно Стрийського району Львівської області та використовуючи свій мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14С, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , у червні 2025 року стала учасником, а в подальшому суперадміністратором групи «ІНФОРМАЦІЯ_2» у месенджері «Viber» (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) під іменем користувача « ОСОБА_6 ».

У вказаній групі користувачами безперешкодно розміщувались повідомлення з відомостями про місце та час проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_7 заходів з оповіщення (видача повісток), що сприяло ухиленню від виконання своїх обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період, тим учасникам групи, які мали такі наміри.

У подальшому, для забезпечення постійного та безперебійного функціонування адміністрованої нею Viber-спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », наповнення її цільовою аудиторією, відбору інформації виключно щодо проведення військовослужбовцями мобілізаційних заходів, ОСОБА_3 слідкувала за повідомленнями користувачів у чаті, а також особисто розповсюджувала серед невизначеного, але значного кола осіб, інформацію про дати і місце проведення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів.

Так, ОСОБА_3 у період з 07.01.2026 по 07.05.2026, перебуваючи у селищі Журавно Стрийського району Львівської області та використовуючи свій мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14С, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , будучи з 2025 року учасником, а в подальшому суперадміністратором групи «ІНФОРМАЦІЯ_2» у месенджері «Viber» під псевдонімом « ОСОБА_6 », маючи право та можливість поширювати публікації у вказаній спільноті, поширила у ній 37 повідомлень, отриманих в результаті особистого спостереження, від знайомих чи з різних Інтернет-джерел, що містять інформацію про дати/час і місця проведення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів.

Розповсюджені ОСОБА_3 особисті повідомлення та повідомлення з інших джерел із вищезазначеною інформацією стали доступними для загального ознайомлення необмеженому колу осіб, які були запрошені нею та іншими учасниками до адміністрованої нею Viber-спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у месенджері «Viber», та автоматично надійшли як сповіщення усім учасникам групи, яких станом на 25.05.2026 налічувалося 2414 осіб.

Організувавши розміщення та самостійно розміщуючи у Viber-спільноті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлення про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 втрутилась у їхню законну діяльність та створила перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань щодо виконання у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, ОСОБА_3 впроваджено механізм перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період і вся діяльність спільноти охоплювалась її злочинним умислом. Тобто вона чітко знала та усвідомлювала, що у адміністрованій нею спільноті систематично розміщується інформація, яка чинить перешкоди зазначеній вище законній діяльності ЗСУ.

Поширення ОСОБА_3 інформації щодо місця перебування військовослужбовців підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_7 під час виконання ними мобілізаційних заходів з метою призову громадян України на військову службу перешкоджало такій законній діяльності, розкривало форми та методи виконання мобілізаційного плану, фактично зривало мобілізаційні заходи, а також підірвало авторитет Збройних Сил України у суспільстві та сприяло ухиленню громадянами України від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язку з`явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена - частина 1 статті 114-1 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про затвердження судом угоди про визнання винуватості, укладеної між нею та обвинуваченою ОСОБА_3 08.07.2026, і призначення обвинуваченій міри покарання, узгодженої в угоді.

Обвинувачена вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялася та просить суд затвердити угоду про визнання винуватості, ствердивши суду, що їй зрозумілі її права, а також наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені статтями 473 та 474 КПК України. Укладення угоди є добровільним.

Захисник підтримала укладену 08.07.2026 між прокурором та обвинуваченою угоду про визнання винуватості та просить суд її затвердити.

Позиція суду.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши подану на затвердження угоду про визнання винуватості від 08.07.2026, доходить висновку про наявність підстав для затвердження такої, виходячи з такого.

Відомості про укладену угоду та її зміст.

08.07.2026 між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, яка містить: обставини вчинення кримінального правопорушення, що повністю збігаються з обставинами, викладеними у обвинувальному акті; зазначення повного визнання вини обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України, активного сприяння розслідуванню злочину та зобов`язання і надалі надавати максимальне сприяння у проведення кримінального провадження щодо неї; обставини, які пом`якшують покарання; обставини, які характеризують особу обвинуваченої; узгоджене сторонами покарання за вчинене кримінальне правопорушення; наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.

Сторони у зв`язку з повним визнанням вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої (раніше не судима, критично ставиться до вчиненого), обставин, які пом`якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, перерахування на потреби ЗСУ матеріальної допомоги у сумі 50 000,00 грн), досягли згоди, що обвинувачена ОСОБА_3 має понести покарання за частиною 1 статті 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Положення закону, якими керувався суд.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Нормою пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до положень частини 5 статті 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання (частина 1 статті 475 КПК України).

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону і ухваленні вироку.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за частиною 1 статті 114-1 КК України, вона обґрунтовано обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 114-1 КК України, в силу приписів статті 12 КК України, є тяжким злочином.

Суд перевіривши надану сторонами угоду про визнання винуватості від 08.07.2026 зазначає, що така відповідає вимогам КПК України, умови цієї угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, вона укладена добровільно, узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим Загальною частиною Кримінального кодексу України, сторони розуміють наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Судом також взято до уваги повне та беззаперечне визнання вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України, а також щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

За наведених обставин у своїй сукупності, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для затвердження угоди про визнання винуватості.

Мотиви ухвалення інших рішень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог статей 96-1, 100 КПК.

Процесуальних витрат не понесено.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченій суд не вбачає.

Застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна слід скасувати.

Керуючись статтями 314, 368, 371, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 08.07.2026, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватою по пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України, і призначити їй покарання відповідно до укладеної угоди у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази, а саме:

мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14С, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону НОМЕР_3 - конфіскувати в дохід держави;

мобільний телефон марки Vivo 1902, IMEI 1 НОМЕР_4 , IMEI 2 НОМЕР_5 , серійний номер НОМЕР_6 , з номером мобільного телефону НОМЕР_7 - повернути ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Скасувати застосований відповідно до ухвал слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08.06.2026 (у справі №461/3955/26) захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Львівського апеляційного суду, шляхом подання з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Жидачівський районний суд Львівської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку (його повний текст) негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1