Ухвала суду № 138062490, 02.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6952/26

Номер провадження 1-кс/711/2154/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026250000000022 від 21.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.190 КК України про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гнатівка, Хмільницького району, Вінницької області, українця, громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, офіцера резерву 334-ї роти резерву військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «майор», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотання в якому просить застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор». У разі обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, просить визначити її в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до ст.11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов`язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.

Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до ст.ст.1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №177 від 06.05.2026, ОСОБА_5 призначено на посаду офіцера резерву 334 роти резерву військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, його дія поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Під час проходження військової служби ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст.65, 68 Конституції України, ст.ст.9, 11, 16, 49, 56, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та вимоги військових статутів, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до п.п.2.3.2 8.1, 8.2, 8.12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 Департаментом профілактики правопорушень Міністерства внутрішніх справ України, видаються дозволи на придбання, зберігання та носіння мисливської нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, пристроїв громадянами України.

Відповідно до переліку видів майна, яке не може перебувати у власності громадян, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2471-XII від 17.06.1992, зазначено, що зброя, бойові припаси, бойова і спеціальна військова техніка, вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян.

Відповідно до п.12 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» №3 від 26.04.2002 (далі Постанова) незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Відповідно до абз.1 п. 11 Постанови, під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Відповідно до абз.2 п. 11 Постанови, незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Відповідно до п. 16 Постанови, незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

Відповідно до вимог Розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №359 від 29.06.2005 у редакції наказу Міністерства оборони України 20.10.2015 №569 (далі Інструкція) боєприпаси це патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати, разом з цим, стрілецька зброя табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення.

У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику).

Згідно Розділу І Інструкції під час видачі стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям командир (керівник, начальник) зобов`язаний нагадати їм порядок поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема щодо заборони, в тому числі, зберігання поза розташуванням військової частини (удома, у гуртожитку, на робочому місці) стрілецької зброї, у тому числі й спортивної, та боєприпасів; залишати стрілецьку зброю та боєприпаси без нагляду.

Незважаючи на це, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , на посаді офіцера резерву 334-ї роти резерву вказаної військової частини, у військовому званні «майор», діючи з прямим умислом на незаконне придбання та зберігання боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в порушення «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998, без передбаченого законом дозволу, за невстановлених обставин, у невстановленому місці, у точно невстановлений період часу, але не раніше 08.06.2026, та не пізніше 30.06.2026 придбав боєприпаси, зокрема: боєприпаси до нарізної вогнепальної зброї - бойові 7, 62 mm проміжні патрони, які споряджені кулею зі зменшеною швидкістю кулі (57-Н-231У) та боєприпаси до нарізної вогнепальної зброї - бойові патрони калібру 5,56х45 mm NATO, які споряджені кулею М855 Ball, які разом із іншими боєприпасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав до 30.06.2026 року у гаражному приміщенні № НОМЕР_3 розташованому в авто кооперативі «Ротор» по вул. Руставі, 7 в м. Черкаси.

Так, в період часу з 08.06.2026 по 09.06.2026 працівниками правоохоронних органів, проведено негласні слідчі (розшукові) дії у вигляді негласного обстеження іншого володіння особи, а саме здійснено обстеження гаражного приміщення №86/15 розташованого в авто кооперативі «Ротор» по вул. Руставі, в м. Черкаси, яким користується ОСОБА_5 , під час якого у вказаному гаражному приміщенні, окрім іншого, було виявлено та відібрано 20 патронів, які відповідно до висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/124-26/7907 БЛ від 25.06.2026 є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї бойовими патронами калібру 5,56х45 mm NATO, які споряджені кулею М855 Ball, промислового виробництва компанії Winchester, США, що придатні для стрільби та 20 патронів, які відповідно до висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/124-26/7908 БЛ від 25.06.2026 є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - бойовими 7, 62 mm проміжними патронами, які споряджені кулею зі зменшеною швидкістю кулі (57-Н-231У), промислового виробництва м. Климовськ, СРСР, які придатні для стрільби.

Разом з цим, 30.06.2026, в період часу із 06 год. 53 хв. по 20 год. 58 хв., у ході санкціонованого обшуку у гаражному приміщенні № НОМЕР_3 , що розташоване на території автокооперативу «Ротор» за адресою: м. Черкаси, вул. Руставі, 7, працівниками правоохоронних органів у вказаному гаражному приміщенні виявлено та вилучено боєприпаси, вибухові пристрої та вибухові речовини, а саме: патрони калібру 5,56х45 mm NATO в кількості 5 186 шт., патрони калібру 7,62 mm в кількості 2 630 шт., патрони калібру 9 mm, в кількості 646 шт., патрони калібру 5,45 mm в кількості 120 шт., 1 корпус гранати OF-37, яка відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 395 від 30.06.2026 відноситься до категорії обмежено небезпечних об`єктів; 2 корпуси гранати Ф-1, які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 397 від 30.06.2026 відноситься до категорії обмежено небезпечних об`єктів; 1 корпус гранати GHO-1, яка відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 399 від 30.06.2026 відноситься до категорії обмежено небезпечних об`єктів; 1 граната «DM-51» з підривником «DM-82А3», яка відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 401 від 30.06.2026 відноситься до категорії небезпечних об`єктів; 2 корпуси ручної гранати «M-50», які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 402 від 30.06.2026 відноситься до категорії обмежено небезпечних об`єктів; 2 корпуси ручної гранати «РГД-5», які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 404 від 30.06.2026 відноситься до категорії обмежено небезпечних об`єктів; 9 підривників типу: F-11, УЗРГМ, УЗРГМ 2, АF-11, SVA, які відповідно до довідок про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 396, №398, № 400, 403, 406, №405 від 30.06.2026 відноситься до категорії небезпечних об`єктів; міна МПМ, яка відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 412 від 30.06.2026 відноситься до категорії обмежено небезпечних об`єктів; 14 електродетонаторів (ЕД) та 14 електродетонаторів ЕДПр, які відповідно до довідок про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 407 та № 414 від 30.06.2026 відноситься до категорії небезпечних об`єктів; 24 детонатори М1- 5м, які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 408 від 30.06.2026 відноситься до категорії небезпечних об`єктів; 21 капсуль детонатор (КД 8 А), які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 409 від 30.06.2026 відносяться до категорії небезпечних об`єктів; 3 підривника «ВМГ», які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 411 від 30.06.2026 відносяться до категорії небезпечних об`єктів; 3 корпуси СВП, які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 410 від 30.06.2026 відносяться до категорії обмежено небезпечних об`єктів; 3 тротилових шашок, загальною вагою 600 гр., які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 410 від 30.06.2026 відносяться до категорії обмежено небезпечних об`єктів, які ОСОБА_5 , незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав у власному гаражному приміщенні № НОМЕР_3 , що розташоване на території автокооперативу «Ротор» за адресою: м. Черкаси, вул. Руставі, 7, до 30.06.2026.

30.06.2026 о 14 год. 35 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 ККУ.

01.07.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Гнатівка, Хмільницького р-ну, Вінницької обл., українцю, громадянину України, офіцеру резерву 334-ї роти резерву ВЧ НОМЕР_4 , у військовому званні «майор», зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України незаконне придбання та зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході проведення доказами, а саме: даними протоколу № 4368/55/122-2026 від 18.06.2026 за результатами проведеної негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді візуального спостереження за публічно доступним місцем, а саме за гаражними приміщенням № НОМЕР_3 розташованому в АГК «Ротор» за адресою: м. Черкаси, вул. Руставі, 7; даних протоколу № 4282/55/122-2026 від 12.06.2026 за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; даними висновків експерта №СЕ-19/124-26/7908 БЛ від 25.06.2026 та №СЕ-19/124-26/7907 БЛ від 25.06.2026; даними протоколу обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_3 розташованому в АГК «Ротор» за адресою: м. Черкаси, вул. Руставі, 7 від 30.06.2026; даними протоколу обшуку автомобіля «RAM 1500» з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_5 », VIN код НОМЕР_6 , даними довідок про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 30.06.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.4 ч.2 зазначеної статті, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст.177 КК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

є забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

На даний час встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обґрунтування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Так, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти громадської безпеки, зокрема у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1ст.263 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а тому враховуючи тяжкість можливого майбутнього покарання існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування, що вказує на існування вказаного ризику.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.

Усвідомлюючи резонансність вказаної справи, настання можливої відповідальності, останній, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Військовослужбовець ОСОБА_5 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контакти у військових підрозділах. У зв`язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, тим паче, військова частина НОМЕР_1 , де він проходить військову службу знаходиться в місті Чернігові, а службова діяльність пов`язана з можливим переміщенням між місцями дислокації та районами виконання бойових (службових) завдань, і тому його встановлення та затримання у разі його переховування може бути істотно ускладнене.

З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв`язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Окрім цього, масштаб незаконно зберігованих боєприпасів, вибухових пристроїв, зброї та іншого військового майна свідчить про свідомий тривалий характер протиправної діяльності підозрюваного, що, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання та обсяг викритих доказів значно підвищує ризик його переховування.

Обґрунтування ризику передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На даний час під час досудового розслідування не встановлено джерел походження вилучених боєприпасів та вибухонебезпечних предметів, місць їх можливого попереднього зберігання та придбання, а також усіх осіб, які можуть бути причетними до їх переміщення та зберігання. На даний час встановлюються обставини, де саме підозрюваний міг придбати виявлені та вилучені боєприпаси, вибухові речовини та пристрої, та враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 , окрім як в зазначеному гаражному приміщенні зберігав вилучені боєприпаси, вибухові речовини та пристрої, також зберігав та перевозив у власному автомобілі боєприпаси, які також були виявлені та вилучені під час обшуку автомобіля підозрюваного, тому орган досудового розслідування вважає, що на даний час ОСОБА_5 може зберігати іншу частину боєприпасів, вибухові пристрої чи вибухові речовини та перебуваючи на волі, може їх знищити, що підтверджує наявність вказаного ризику.

Обґрунтування ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, зокрема на понятих, які брали участь під час проведення слідчих (розшукових) дій в даному кримінальному провадженні, в тому числі і за участі підозрюваного, а також на даний час у кримінальному провадженні не завершено проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій, не встановлено та не допитано всіх осіб, яким можуть бути відомі обставини походження, переміщення, зберігання та використання вилучених боєприпасів і вибухонебезпечних предметів, в тому числі і військовослужбовців, які ще не допитані та можуть бути обізнані про походження і переміщення вилучених боєприпасів, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, схиляючи їх до дачі завідомо неправдивих показань, шляхом підкупу, погроз чи іншого, що вказує на наявність вказаного ризику.

Обґрунтування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи, що походження вилучених боєприпасів, вибухових пристроїв та речовин на даний час остаточно не встановлено, а також триває перевірка можливого кола причетних інших осіб, в яких він міг придбати вилучене озброєння, які на даний час також не є встановленими, перебуваючи на волі, підозрюваний може узгоджувати позиції з іншими особами з метою побудови власної версії виправдання своїх дій, приховувати відомості, що мають доказове значення, та вживати таким чином заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних та перешкоджати встановленню всіх обставин кримінального правопорушення, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального провадження, що вказує на наявність вказаного ризику.

Обґрунтування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно, до зібраних матеріалів кримінального провадження, вбачається, що незаконна діяльність пов`язана з незаконним придбанням та зберіганням боєприпасів, вибухових пристроїв та речовин військового призначення та факт того, що підозрюваний зберігав боєприпаси, вибухові пристрої та речовини у декількох місцях (в гаражному приміщенні, автомобілі) свідчить про тривалий та цілеспрямований характер їх незаконного зберігання, та за відсутності встановлених джерел походження та повного обсягу незаконно отриманих предметів існує ризик продовження протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним обігом боєприпасів та вибухових пристроїв.

Безпрецедентний обсяг вилученої вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв, вибухових речовин, безпілотних літальних апаратів та іншого майна військового призначення об`єктивно свідчить про те, що їх походження потребує ретельної перевірки, а також встановлення всього ланцюга незаконного надходження, переміщення та кола осіб, причетних до їх незаконного обігу.

Виходячи з усього вище перерахованого, орган досудового розслідування приходить до висновку, що жоден із м`якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), факти які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висування обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування («Мюррей проти Сполученого королівства»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівста»).

У справі «Ілійкова про Болгарії» від 26.07.2001 № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі від 04.04.2013 № 511-550/0/0-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначив зокрема те, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК, з врахуванням того, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого злочину, описаних вище ризиків, передбачених ст.177 КПК України орган досудового розслідування вважає за необхідним обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Вказані вище обставини свідчать про недостатність застосування найбільш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до суду не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.

Обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти вказаним ризикам. Тяжкість інкримінованого злочину та усвідомлення підозрюваним ймовірність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, свідчать про ризик того, що підозрюваним буде переховуватись суду та може продовжувати злочинну діяльність.

Окремо слід врахувати характер та ступінь суспільної небезпечності інкримінованого кримінального правопорушення. Під час обшуку виявлено та вилучено значну кількість бойових припасів різних калібрів, а також гранати та міни, які належать до вибухонебезпечних предметів. Незаконне зберігання таких предметів створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей, громадській безпеці, а також може призвести до настання тяжких наслідків у разі їх несанкціонованого використання, втрати або потрапляння до сторонніх осіб.

Особливу суспільну небезпечність становить зберігання вибухонебезпечних предметів у приміщенні, розташованому в населеному пункті, доступ до якого потенційно могли мати інші особи, що значно підвищує ризик настання негативних наслідків для населення.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У разі задоволення клопотання, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий та прокурор вважають за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 грн. Саме такий розмір застави на думку органу слідства та прокуратури буде достатнім стимулюючим засобом, щоб унеможливити у подальшому підозрюваним будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків. Саме такий розмір застави на думку органу слідства та прокуратури буде достатнім стимулюючим засобом, щоб унеможливити у подальшому підозрюваним ОСОБА_5 будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього процесуальних обов`язків.

Разом з тим, покласти на ОСОБА_5 , обов`язки, передбачені ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні, коло яких визначене органом досудового розслідування;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі вищевикладеного, слідчий та прокурор вважають за необхідне застосувати запобіжний захід відносно підозрюваного виключно у вигляді тримання під вартою, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих вище ризиків та забезпечення належне виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог п.1 ч.2 ст.132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.

Враховуючи, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, подане клопотання підсудне Придніпровському районному суду міста Черкаси.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що здійснюються досудове розслідування кримінального провадження №12026250000000022 від 21.01.2026. ОСОБА_5 01.07.2026 оголошено підозру за ч.1 ст.263 КК України, який здійснював зберігання великої кількості боєприпасів та вибухових предметів. Додав, що наявні ризики передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зазначені в клопотанні. Просить застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор». У разі обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, просить визначити її в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Слідчий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала думку прокурора. Вважає найбільшим ризиком можливості виїзду за кордон. Просить врахувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння. Додала, що підозрюваний здійснював перевезення гранат, зберігав у гаражі велику кількість гранат, мін, вибухових предметів. Звертає увагу, що достатній фінансовий стан для обґрунтованості застави.

Під час судового засідання, звернула увагу на вилучені речі під час обшуку, а саме печатки, відтиски, кліше військових частин, інші предмети.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав письмові заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу. Звертає увагу на особу ОСОБА_5 , який має інвалідність 2 групи, продовжує нести службу. Має офіційне звання «майор», також має відзнаки і нагороди. Щодо , те що він продовжує бути військовослужбовцем будучи інвалідом другої групи, вказує на відсутність ризику переховування. Додав. що відсутні свідки окрім залегендованої особи. Просить відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, додав, що із початку війни не залишав країну. Є військовослужбовцем, возив із собою нагородну зброю та боєкомплект, має бути готовий в будь-який момент для відсічі противника. Звернув увагу, що його затримали в іншому місті.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положення статті 178 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

У судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

30.06.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.

01.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на стадії застосування запобіжного заходу, а саме, можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому в провину злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 03 до 07 років, у зв`язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу, матиме реальну можливість змінити місце проживання, а тому існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування.

При цьому, слід врахувати, що військовослужбовець ОСОБА_5 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контакти у військових підрозділах. У зв`язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, тим паче, військова частина НОМЕР_1 , де він проходить військову службу знаходиться в місті Чернігові, а службова діяльність пов`язана з можливим переміщенням між місцями дислокації та районами виконання бойових (службових) завдань, і тому його встановлення та затримання у разі його переховування може бути істотно ускладнене.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик може існувати сам по собі та в сукупності із іншими ризиками, в даному випадку недоречне посилання сторони захисту на відсутність підтвердження даного ризику, адже до підозрюваного застосовано затримання в порядку ст.208 КПК України, а тому таке посилання недоречне та може підтверджувати дієвість у застосуванні запобіжного заходу як тримання під вартою.

В свою чергу, на даний час досудового розслідування не встановлено джерел походження вилучених боєприпасів та вибухонебезпечних предметів, місць їх можливого попереднього зберігання та придбання, а також усіх осіб, які можуть бути причетними до їх переміщення та зберігання. На даний час встановлюються обставини, де саме підозрюваний міг придбати виявлені та вилучені боєприпаси, вибухові речовини та пристрої, та враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 , окрім як в зазначеному гаражному приміщенні зберігав вилучені боєприпаси, вибухові речовини та пристрої, також зберігав та перевозив у власному автомобілі боєприпаси, які також були виявлені та вилучені під час обшуку автомобіля підозрюваного, тому орган досудового розслідування вважає, що на даний час ОСОБА_5 , може зберігати іншу частину боєприпасів, вибухові пристрої чи вибухові речовини та перебуваючи на волі, може їх знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків, зокрема на понятих, які брали участь під час проведення слідчих (розшукових) дій в даному кримінальному провадженні, в тому числі і за участі підозрюваного, а також на даний час у кримінальному провадженні не завершено проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій, не встановлено та не допитано всіх осіб, яким можуть бути відомі обставини походження, переміщення, зберігання та використання вилучених боєприпасів і вибухонебезпечних предметів, в тому числі і військовослужбовців, які ще не допитані та можуть бути обізнані про походження і переміщення вилучених боєприпасів, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, схиляючи їх до дачі завідомо неправдивих показань, шляхом підкупу, погроз чи іншого, що вказує на наявність вказаного ризику.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи, що походження вилучених боєприпасів, вибухових пристроїв та речовин на даний час остаточно не встановлено, а також триває перевірка можливого кола причетних інших осіб, в яких він міг придбати вилучене озброєння, які на даний час також не є встановленими, перебуваючи на волі, підозрюваний може узгоджувати позиції з іншими особами з метою побудови власної версії виправдання своїх дій, приховувати відомості, що мають доказове значення, та вживати таким чином заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних та перешкоджати встановленню всіх обставин кримінального правопорушення, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального провадження, що вказує на наявність вказаного ризику.

В свою чергу, ОСОБА_5 , протягом тривалого часу конспіративно здійснював незаконне придбання та зберіганням боєприпасів, вибухових пристроїв та речовин військового призначення та факт того, що підозрюваний зберігав боєприпаси, вибухові пристрої та речовини у декількох місцях (в гаражному приміщенні, автомобілі) свідчить про тривалий та цілеспрямований характер їх незаконного зберігання, та за відсутності встановлених джерел походження та повного обсягу незаконно отриманих предметів існує ризик продовження протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним обігом боєприпасів та вибухових пристроїв,а тому може продовжити таку незаконну діяльність, що вказує на ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 , має зареєстроване місце проживання, ветеран війни, є інвалідом 2 групи, має міцні соціальні зв`язки, нагороджений медалями, нагрудними знаками та орденами, одружений, дружина ОСОБА_7 є інвалідом 2 групи, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність зазначених стороною захисту обставин, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення на момент початку досудового розслідування та оголошення підозри останньому.

Також належно оцінено при застосуванні виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і значення для суспільства кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній. Тому, на даний час застосування такого запобіжного заходу є вкрай виправданим у світлі нинішніх подій, а також безконтрольного накопичення зброї. Таким чином, взяття особи під варту може також бути виправдано, якщо наявні підстави вважати, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, якщо вони реально переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Окремо слід звернути увагу на супутні вилучені речі, які підлягають окремій оцінці та можуть утворювати окремі епізоди вчинення інших кримінальних діянь, що має бути фактом перевірки та підсилює наявність встановленого ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров`я, сімейний стан.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваному, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На момент розгляду клопотання стороною захисту не надано доказів неможливості застосування тримання під вартою за станом здоров`я та серйозного його погіршення.

Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто 3 328 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний, є інвалідом, орган досудового розслідування не аргументував та не довів можливість сплати застави у розмірі, що зазначено у клопотанні, а також встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , тому визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 грн. 00 коп., що хоч і слідує про вихід із меж встановлених законом, однак значно менше запропонованого органом досудового розслідування, враховуючи особу та фінансовий стан, життєві обставини ОСОБА_5 та те, що не піднімалося питання збуту зброї та боєприпасів, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст.197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_5 було затримано 30.06.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу до 28.08.2026 включно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026250000000022 від 21.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.190 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 28.08.2026, включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 30.06.2026.

Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 332 800 (триста тридцять дві тисяч вісімсот) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12026250000000022 від 21.01.2026.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на підозрюваного, ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає та місця несення служби, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи/служби;

- утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні, коло яких визначене органом досудового розслідування та доведено до його відома під підпис;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 28.08.2026 включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м. Черкаси.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде виготовлено та проголошено 07.07.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1