Ухвала суду № 138062488, 01.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6869/26

Номер провадження 1-кс/711/2147/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженого начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий Стародуб Олександрійського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням в якому просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що на початку червня 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, житель м. Олександрії Кіровоградської області, ОСОБА_7 , не займаючись і не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, настирливо виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, обрав предметом протиправних посягань чуже майно, а способом заволодіння ним висунення власникам вимог передачі належного їм майна чи права на майно з погрозою застосування насильства над власниками та застосуванням такого насильства.

Ставши на шлях реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 , усвідомлюючи неможливість їх втілення одноособово, розробивши загальний план злочинної діяльності, залучив до здійснення злочинного задуму у якості співучасника ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши чітку роль кожного в досягненні результату злочинної діяльності.

Поінформувавши вказаних осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував вказаним особам спільну участь у їх реалізації шляхом вчинення вимагання із застосуванням при цьому до власників майна насильницьких дій та погроз вчинення насильницьких дій.

Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_7 , спонукані корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , надали свою згоду на участь у спільній злочинній діяльності.

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , відповідно до заздалегідь обумовленого плану злочинної діяльності групи, обрав ОСОБА_9 та її цивільного чоловіка ОСОБА_10 , як осіб до яких можна вчинити вимогу з погрозою застосування насильства, а підставою вимог нібито невиконане фінансове зобов`язання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перед ОСОБА_11 .

Так, 17.06.2025, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план, діючи відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибули на зустріч із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

У ході спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , повідомили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про необхідність виплати ними їм грошових коштів в розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) доларів США в якості оплати боргу, який виник у них перед їх спільним знайомим ОСОБА_11 з того часу, коли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 взяли у нього в борг грошові кошти в розмірі 1300 (одна тисяча триста) доларів США під виплату 10% від суми боргу щомісячно та під заставу належного їм автомобіля «Lincoln Town Car».

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповіли, що у них на даний момент немає такої суми у відповідь на що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали висловлювати погрози нанесення їм тілесних ушкоджень та здійснення фізичної розправи над ними в разі відмови від повернення коштів.

Того ж дня, 17.06.2025 здійснюючи психологічний тиск на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 шляхом демонстрації фізичної переваги, що супроводжувалась озвученням вказаних погроз, які ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сприймали як реальні, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підштовхнули перших до укладання нової угоди щодо закладення ще одного автомобіля, який на той момент був у них в користуванні, марки «Medsedes-Benz С300» д.н.з. НОМЕР_1 нібито третій особі ОСОБА_5 , який діяв на виконання власної ролі відповідно до заздалегідь обумовленого плану діяльності злочинної групи, за грошові кошти в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) доларів США під 10% щомісячної виплати.

Отримавши від ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 2200 доларів США в якості оплати за отримання ним автомобіля «Medsedes-Benz С300» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передали їм їх в якості часткового погашення боргу за автомобіль «Lincoln Town Car».

Наступного дня, 18.06.2025, у невстановлений в ході досудового розслідування час але не пізніше 20 год. 50 хв., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, прибули до місця проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і озвучивши їм вимогу повернення решти грошових коштів, а саме 2200 (дві тисячі двісті) доларів США.

Дізнавшись від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 що такими коштами вони не володіють, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на виконання заздалегідь обумовленого злочинного плану, шляхом озвучення погроз фізичною розправою та/або нанесення тілесних ушкоджень змусили перших сісти до них в автомобіль та, коли вони підкорились даній вимозі, вивезли їх у невстановлене в ході досудового розслідування місце, що являє собою лісосмугу за межами м. Олександрії Олександрійського району Кіровоградської області.

По дорозі до місця призначення, ОСОБА_8 , на виконання власної ролі у злочинному плані групи, за відома та згоди інших учасників групи, перебуваючи в салоні автомобіля, почав наносити удари кулаками в область голови та тулуба ОСОБА_10 , подавлюючи таким чином його волю, здійснюючи фізичний тиск на нього та психологічний тиск на його цивільну дружину ОСОБА_9 . Прибувши на місце призначення, ОСОБА_8 продовжив нанесення ударів кулаками в область щелепи ОСОБА_10 , що супроводжувались вимогами ОСОБА_7 щодо пошуку та передачі грошових коштів.

Перебуваючи у вказаній лісосмузі, вчиняючи вищевказані дії, направлені на фізичний та психологічний тиск потерпілих, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змусили ОСОБА_9 шляхом використання належного їй мобільного телефону з доступом до мережі інтернет скористатись послугами онлайн-установ та отримати гроші в кредит для розрахунку з ними. Таким чином, ОСОБА_9 взяла 3 (три) кредити на загальну суму 64000 (шістдесят чотири тисячі гривень), які перерахувала на надані ОСОБА_8 підконтрольні йому банківські картки 18.06.2025 о 20 год. 51 хв., о 22 год. 12 хв. та о 23 год. 16 хв. відповідно, розрахувавшись таким чином за автомобіль «Lincoln Town Car» повністю.

У подальшому, 28.08.2025, потерпіла ОСОБА_9 зустрілась з ОСОБА_7 який, діючи на виконання власної ролі у злочинному плані групи, повідомив, що для того, щоб отримати автомобіль «Medsedes-Benz С300» д.н.з. НОМЕР_1 вона та її цивільний чоловік ОСОБА_10 мають виплатити йому загальну суму в розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США, з яких 3500 (три тисячі п`ятсот) доларів це їхні гроші «за роботу», а решта за сам автомобіль.

Після цього, 06.09.2025 о 14 год. 15 хв. у приміщенні піцерії «San Remo», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пл. Соборна, буд. 7, відбулась зустріч потерпілої ОСОБА_9 з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які, діючи на виконання власної ролі у злочинному плані групи, повторили вимогу передачі їм грошових коштів у вищевказаному розрахунку, що супроводжувались погрозами ОСОБА_8 в нанесенні ОСОБА_9 тілесних ушкоджень шляхом підпалу. Пізніше, у ході цієї ж зустрічі суму «за роботу» ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було зменшено до 2000 (двох тисяч) доларів США.

Таким чином, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілою ОСОБА_9 чи її близькими родичами (вимагання), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 , вчиненого з поєднанням насильства, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

2. Крім цього в ході досудового розслідування встановлено, що в листопаді 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжуючи реалізацію свого плану злочинної діяльності, залучив до реалізації злочинного задуму в якості співучасників ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши чітку роль кожного в досягненні результату злочинної діяльності.

Поінформувавши вказаних осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував останнім спільну участь у їх реалізації шляхом вчинення вимагання із застосуванням при цьому до власників майна насильницьких дій та погроз вчинення насильницьких дій.

Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_7 , спонукані корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 надали свою згоду на участь у спільній злочинній діяльності.

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , відповідно до заздалегідь обумовленого плану злочинної діяльності групи, визначив ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 як особу, до якої можна вчинити вимогу з погрозою застосування насильства та/або насильство з метою отримання належного йому майна (грошових коштів), а підставою вимог підозру на здійснення даною особою злочинної діяльності, а саме здійснення збуту наркотичних засобів та психотропних речовин на території м. Олександрія.

Так, 23.11.2025, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , діючи спільно та відповідно до заздалегідь обумовлених ролей в плані злочинної діяльності, спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, зустрілись із ОСОБА_13 у приміщенні кафе «У Миши», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де в ході спілкування висловили останньому претензію в тому, що він нібито є продавцем наркотичних засобів, а тому в якості покарання має виплатити їм грошову суму в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США. Крім цього, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за їх підтримки, повідомив ОСОБА_13 , що у разі відмови від виплати вказаної суми, він отримає тяжкі тілесні ушкодження, а також пошкодження автомобіля, яким він користується, та будинку, де він проживає.

Розцінюючи слова ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як реальні, побоюючись за своє життя, здоров`я та цілісність майна, ОСОБА_13 вимушено погодився з «боргом», однак повідомив що такої суми не має, після чого його розмір було знижено вищевказаними особами до 5000 (п`яти тисяч) доларів США за умови виплати частини «боргу» того ж дня.

У подальшому ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 застосували до ОСОБА_13 психологічний тиск шляхом демонстрації фізичної та кількісної переваги, що супроводжувалась вказаними погрозами, підштовхнули ОСОБА_13 до продажу через цифровий сервіс «Дія» належного йому автомобіля марки Audi A5 д.н.з. НОМЕР_2 VIN: НОМЕР_3 нібито третій особі ОСОБА_5 , який насправді діяв за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , на виконання власної ролі відповідно до заздалегідь обумовленого плану діяльності злочинної групи, за грошові кошти в розмірі 5000 (п`ять тисяч) із можливістю його зворотного викупу за ту ж суму.

Однак оформлення даного правочину через цифровий сервіс «Дія» не вдалось у зв`язку з наявними у ОСОБА_13 обтяженнями, що виникли через його заборгованості мікрофінансовим установам, тому за вказівкою ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_13 склав письмову розписку відповідно до якої він бере у ОСОБА_5 в борг грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США, під заставу яких залишає власний автомобіль марки Audi A5 д.н.з. НОМЕР_2 .

У подальшому, того ж дня, 23.11.2025 у невстановлений у ході досудового розслідування точний час, перебуваючи на території АЗС «БРСМ», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 16, передавши ОСОБА_5 свій автомобіль, ОСОБА_13 передав ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 отримані від ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США., в якості оплати частини неіснуючого боргу перед ними.

Після цього, 03.12.2025 у невстановлений у ході досудового розслідування точний час, але не пізніше 10 год. 42 хв., ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_5 , передав йому грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США та отримав від нього належний йому автомобіль, що зберігався ОСОБА_5 у невстановленому в ході досудового розслідування гаражі гаражного кооперативу № НОМЕР_4 , що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 129.

Водночас ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , на виконання власної ролі відповідно до заздалегідь обумовленого плану діяльності злочинної групи, шляхом здійснення телефонного дзвінка ОСОБА_7 о 10 год. 42 хв. 03.12.2025 повідомив про факт отримання автомобіля ОСОБА_13 , запропонував йому під`їхати до ОСОБА_13 для отримання додаткових грошових коштів від нього та, отримавши згоду, переслідував останнього на власному транспортному засобі аж до моменту прибуття на місце події ОСОБА_8 .

У подальшому, того ж дня, 03.12.2025, о 10 год. 46 хв. ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , на виконання власної ролі відповідно до заздалегідь обумовленого плану діяльності злочинної групи, прибув на автомобілі Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_5 на територію автомийки «LuxWash», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 16а, та побіг до ОСОБА_14 , який, побачивши ОСОБА_8 почав тікати.

У цей час на місце події прибули ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , які, разом із ОСОБА_8 , з метою продовження реалізації плану злочинної діяльності групи, почали розмову із ОСОБА_14 , у ході якої здійснювали на нього психологічний тиск, направлений на отримання від нього решти «боргу», а саме, грошової суми в розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, що супроводжувалось погрозами та демонстрацією фізичної та кількісної переваги.

Внаслідок даного тиску, сприймаючи погрози реальними та побоюючись за своє життя, здоров`я та цілісність майна, того ж дня, 03.12.2025 ОСОБА_15 , перебуваючи у приватного нотаріуса оформив генеральну довіреність на належний йому автомобіль марки Audi A5 д.н.з. НОМЕР_2 VIN: НОМЕР_3 на ім`я третьої особи, фактично продавши його таким чином за грошові кошти в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) доларів США.

Отримавши грошові кошти за продаж автомобіля, ОСОБА_14 повністю виконав вимоги ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 передавши їм 2000 (дві тисячі) доларів США в якості оплати частини неіснуючого боргу перед ними.

Таким чином, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_14 , з погрозою пошкодження його майна (вимагання), вчиненого повторно, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 , вчиненого з поєднанням насильства, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Отже, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні вимог передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, з погрозою пошкодження їхнього майна (вимагання), вчинених повторно, вчинених за попередньою змовою групою осіб, вчинених з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, вчинених з поєднанням насильства, вчинених в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.

Так, на підставі зібраних під час досудового розслідування доказів у вказаному кримінальному провадженні, у порядку ст. ст. 276 278 КПК України, про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 4 ст. 189 КК України було повідомлено ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Новий Стародуб Олександрійського району Кіровоградської області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючомуза адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому.

13.01.2026 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

14.01.2026 ОСОБА_5 повідомлений про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст 189 КК України.

15.01.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький підозрюваному ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.03.2026, без визначення розміру застави.

10.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький підозрюваному ОСОБА_5 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.05.2026.

06.03.2026 слідчим суддею Подільського районного суду м. Кропивницький строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025120000000111 продовжений до шести місяців, тобто до 13.07.2026.

06.05.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси підозрюваному ОСОБА_5 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.07.2026.

Також, 26.06.2026 слідчому судді Придніпровського районного суду м. Черкаси скеровано клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025120000000111 до дев`яти місяців, тобто до 13.10.2026.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження: заявою ОСОБА_13 , ОСОБА_9 про вчинений злочин; допитом потерпілого ОСОБА_13 , ОСОБА_9 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_13 ; розсекреченими протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: № 61/27/864/т від 12.09.2025; № 61/27/843/т від 06.09.2025; № 61/27/844/т від 06.09.2025; № 61/27/842/т від 06.09.2025; № 61/27/1243/т від 30.12.2025; № 61/27/1080/т від 04.10.2025; № 61/27/1085/т від 13.11.2025; № 61/27/1141/т від 10.12.2025; 39т/55/110-26 від 02.01.2026; № 61/27/2т від 02.01.2026; протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_13 ; протоколом обшуку від 13.01.2026 за місцем проживання ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином 04.07.2026 спливає строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , однак завершити досудове розслідування в даному кримінальному провадженні до вказаного часу не є можливим, оскільки для всебічного, повного й неупередженого розслідування всіх обставин кримінального провадження необхідно виконати ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

На виконання зазначеного обсягу роботи потрібен додатковий термін не менше двох місяців, в зв`язку з чим виникла необхідність у порушенні клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

На даний час необхідність в раніше застосованому щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися.

З урахуванням наявності вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного та її бажання уникнути кримінальної відповідальності, досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, які продовжують мати місце і на даний час:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Так, маючи при цьому всі можливості та засоби, за відсутності стійких соціальних зв`язків, зокрема у вигляді офіційного (легального) постійного місця роботи, підозрюваний може ухилитись від явки до слідчого, прокурора або суду.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, яким на протязі тривалого часу разом з іншими співучасниками, висловлював погрози вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим та їх близьким, які проживають в одному місті з підозрюваними, свідків, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні.Встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів та інших слідчих (розшукових) дій за участі мешканців Олександрійського району Кіровоградської області.

Зважаючи на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, у сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії;

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння підготовки до злочину та обставини, необхідні для встановлення істини у кримінальному провадженні, у тому числі інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об`єкти, що мають значення;

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, підозрюваний систематично вчиняв злочини на протязі тривалого часу, які на даний час викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв`язку із чим останній може вчинити протиправні дії на продовження кримінальних правопорушень, у яких підозрюється.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, останньому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як такий, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в рамках даного кримінального провадження.

У відповідності до практики Європейського суду, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, не можуть бути визначальними при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Однак, ОСОБА_5 офіційного місця роботи не має, інформація щодо наявних у нього дітей, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, у зв`язку із чим, вищевказані ризики є реальними та обґрунтованими.

По справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, оскільки питання збуту здійснення вимагання із погрозами застосування насильства та застосуванням такого насильства досить гостро стоїть в суспільстві та має різко негативне ставлення громадян.

Зокрема, у випадку застосування судом більш м`якого запобіжного заходу, ОСОБА_5 , зважаючи на встановлені факти обраної ним міри поведінки відносно потерпілих, може продовжити злочинну діяльність пов`язану із вимаганням чужого майна для себе або третіх осіб, а також отримає можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, прошу суд оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_5 та особу підозрюваного і визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в продовженні тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.

Вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими, вони не відпали і не змінилися та виправдовують даний запобіжний захід. В свою чергу, інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Однак, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний злочин передбачає застосування насильства і є злочином проти життя та здоров`я особи.

При цьому враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до слідчого, прокурора та суд на першу вимогу. Крім того, обирати запобіжний захід відносно підозрюваного домашній арешт недоцільно, оскільки перебуваючи під домашнім арештом зможе переховування від органів досудового розслідування та/або суду та в цілому вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Ураховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 особливо тяжких злочинів, з метою запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий та прокурор просять задовольнити клопотання в повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025120000000111 від 08.08.2025. В якому повідомлено про підозру ОСОБА_5 за ч.4 ст.189 КК України. підозра стосується епізодів неруш та ОСОБА_16 . Його роль полягає в тому, що після висунення вимоги учасниками потерпілим і в них є юажання сплатити неуснуючий борг приїздить ОСОБА_5 та надає таку можливсть за заставу автомобіля чи позичає кошти. Таким чином потерпілі мають можливість типу розрахуватися. ОСОБА_5 обізнаний, що вчинється злочин, що доводиться матеріалами НСРД. Таким чином обгрунтовується підозра, хоч об`єктивної сторони вимагань і не вчиняв. Ризики залишаються ті самі. Потерпілі бачили ОСОБА_5 , не всі слідчі дії проведені, а тому, головним є ризик впливу на потрпілих і свідків. також наявні ризики переховування та продовження злочинної діяльності. Відтак є всі підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Слідчий ОСОБА_4 повністю підтримала клопотання. Звертає увагу, що сам ОСОБА_5 не наносив ушкоджень не виносив симог, однак брав участь. Автомобілі не повернуті потерпілим. Встанолвені три автомобілі. ОСОБА_5 звільнився із лав Збройних сил і може покинути країну, так як здійснює догляд за батьком.

Адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання. Звернулася із клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Просить врахувати особу підозрюваного та відсутність підтвердження ризиків. Є згода дружини на проживання ОСОБА_5 у її квартирі. Додала, що на утриманні має особу похилого віку та здійснює догляд за нею. Має позитивну репутацію. Служив у ЗСУ, отримав травми та продовжив службу.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи свого захисника, заперечував проти клопотання сторони обвинувачення. Додатково вказав, що він мав гараж, в якому здійснював ремонтування автомобілів, зокрема і на ЗСУ.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та документи додані до нього, клопотання про взяття на поруки та документи додані до нього, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст.199 КПК зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також встановити обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчим суддею встановлено, що постановою заступника Генерального прокурора від 02.04.2026 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, доручено слідчим СУ ГУНП в Черкаській області.

Так, з 02.04.2026 СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України, які згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

13.01.2026 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст.208 КПК України та 14.01.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189 КК України, а саме у вчиненні вимоги передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, з погрозою пошкодження їхнього майна (вимагання), вчинених повторно, вчинених за попередньою змовою групою осіб, вчинених з погрозою вбивсьва чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, вчинених з поєднанням насильства, вчинених в умовах воєнного стану.

15.01.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 13.03.2026 включно, без визначення розміру застави.

06.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111 продовжений до шести місяців, тобто до 13.07.2026.

10.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.05.2026.

06.05.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/4588/26) підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.07.2026, без визначення застави.

29.06.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/6763/26) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 13.10.2026 включно.

Таким чином, дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, закінчується 04.07.2026, що стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.

Згідно з положеннями ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий у клопотанні та прокурор під час судового розгляду наголошували, що наразі в кримінальному провадженні наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії вказаного запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 , а тому встановлена необхідність у вчиненні ряду слідчих та процесуальних дій для об`єктивного, повного завершення досудового розслідування.

Таким чином слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст.2 КПК України необхідно провести всі слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, виконання яких необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також для отримання додаткових доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду кримінального провадження.

Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчі судді встановили наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України, залишається обґрунтованою та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання.

При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично сторона захисту дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.

При цьому слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також слід звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів.

Варто додати, що питання наявності обґрунтованої підозри перевірялось слідчим суддею під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також при його продовженні.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки продовження існування ризиків, які стали підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за інкриміновані в провину ОСОБА_5 особливо тяжкі злочини, санкцією яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого злочину, оскільки з урахуванням санкції ч.4 ст.189 КК України у разі засудження останнього до нього не може бути застосовано положення ст.75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність реального відбуття покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, зокрема, що ОСОБА_5 є учасником бойових дій, має міцні соціальні зв`язки, одружений з ОСОБА_17 , має постійне місце проживання, де мешкає разом з дружиною, малолітньою дитиною ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та батьком ОСОБА_18 , який є особою з інвалідністю другої групи, що потребує стороннього догляду, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Що стосується ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Крім того, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , викладених у підозрі в даній редакції, слідчий суддя вважає, що ризик впливу підозрюваним на потерпілих шляхом застосування до останніх погроз з метою зміни наданих ними показів чи відмови від дачі таких показів, є досить обґрунтованим.

Крім того, слід враховувати, що потерпілі та свідки проживають в одному населеному пункті із підозрюваним, та можливу обізнаність останнього про місце їх проживання, а тому ризик впливу підозрюваного ОСОБА_5 на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні є досить реальним.

Також, слід врахувати наявність у даному кримінальному провадженні інших підозрюваних, з якими, відповідно до обставин викладених у підозрі в даній редакції, підозрюваний ОСОБА_5 діяв спільно, вони є особисто знайомими, мали постійний зв`язок, їх дії були узгоджені, що вбачається з протоколів за результатами НСРД. Отже, наведене свідчить, що існує ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі матиме реальну можливість спілкування з вказаними особами та змогу особисто або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на них, на їхнє ставлення до вчинених злочинів, побудову власної версії подій для виправдання своїх дій та уникнення кримінальної відповідальності, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.

Що стосується ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи плин часу, перебування останнього під вартою, наявність позитивних характеристик та інформацію щодо особи ОСОБА_5 , вважаю що даний ризик істотно зменшився та не може братися до уваги, крізь призму дій, які інкримінуються та доводилися прокурором. А тому, на даний час розгляду клопотання даний ризик не встановлено.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено існування можливості незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні. При цьому суд зазначає, що у контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А відтак доводи прокурора щодо можливості впливу підозрюваним на експертів носять абстрактний характер і є лише його припущенням, того, що може відбутися в майбутньому.

Крім того, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є неконкретизованим жодним чином та виступає формальним доводом обґрунтування доводів поданого клопотання.

Таким чином, підстави, за яких було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались таки змінилися, але ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не зменшились та продовжують існувати.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у встановлених формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 особливо тяжких кримінальних правопорушень, досудове розслідування щодо яких не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.

Так, враховуючи особливості події кримінальних правопорушень, викладених у повідомлені про підозру в даній редакції, які відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами, вчиненими із погрозами застосування насильства над потерпілими, тобто направлені проти життя та здоров`я особи, яке відповідно до ст.3 Конституції України, визнається найвищою соціальною цінністю, вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування..

Щодо застосування особистої поруки, слід зазначити наступне.

Особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч.1 ст.180 КПК України).

Особиста порука, як і особисте зобов`язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку обвинуваченого.

Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Згідно ч.2 ст.180 КПК України кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст.177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

До слідчого судді надійшло клопотання народного депутата України ОСОБА_19 про бажання взяти підозрюваного ОСОБА_5 на поруки, відповідно до якого ОСОБА_19 зазначала, що підозрюваний є учасником бойових дій, проходив військову службу в ЗСУ, в результаті участі у бойових діях отримав поранення та проходив лікування, має нагороду за відмінне виконання військового України. Підозрюваний має позитивні характеристики та не має наміру переховуватись від слідства та суду чи вчиняти дії, що можуть зашкодити кримінальному провадженні. Їй відомо у вчиненні яких злочинів підозрюється ОСОБА_5 . Вона готова взяти підозрюваного на особисту поруку та ручається за його належну поведінку, зобов`язуючись забезпечити явку і при необхідності доставку до суду на першу вимогу.

В той же час, в судове засідання ОСОБА_19 не з`явилась.

Враховуючи особу ОСОБА_19 , яка бажає взяти на поруки підозрюваного, враховується її бездоганна репутація, однак особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку підозрюваного, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Крім того, однією з умов обрання такого запобіжного заходу є впевненість слідчого судді в тому, що поручитель дійсно може впливати на поведінку підозрюваного та забезпечити його доставлення до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу. При цьому, важливою передумовою ефективної дії запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є почуття довіри і поваги підозрюваного до поручителя. Такі взаємовідносини гарантують, з одного боку, прагнення самої особи до дотримання цього запобіжного заходу, а з другого - забезпечують можливість реального впливу поручителів на його поведінку.

Визначаючи одного поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.

Так, особа, яка подала заяву про бажання взяти ОСОБА_5 на поруки, має певний авторитет у суспільстві, оскільки є народним депутатом України. Проте, враховуючи введений на даний час воєнний стан в Україні, зайнятість поручителя у зв`язку з виконанням взятих на себе обов`язків як народного депутату України, а також можливу відсутність/віддаленість від місця проживання підозрюваного, відсутні гарантії реального впливу на поведінку підозрюваного, що значно ускладнить контроль за повним та своєчасним виконанням підозрюваним своїх процесуальних обов`язків і, як наслідок, не виключає наявних ризиків встановлених під час розгляду даного клопотання, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду. Також варто врахувати діяння, які ставляться в підозру особі та не співмірність на даній стадії досудового розслідування інкримінованих діянь та запобіжного заходу, який пропонується застосувати до підозрюваного в очах суспільства.

З урахуванням усіх обставин, встановлених на цьому етапі досудового розслідування, та існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, на думку слідчого судді, не здатний, на даний час, належним чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , а тому клопотання народного депутату України ОСОБА_19 про особисту поруку за підозрюваного не підлягає задоволенню.

Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням наявності встановлених ризиків, які хоч і зменшилися, однак переважають потребу застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Враховуючи його виключність та зміну підслідності, що також слід враховувати при розгляді даного клопотання за інкриміновані діяння.

На переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 особливо тяжких кримінальних правопорушень, вчинених із погрозами застосування насильства над потерпілими, тобто направлені проти життя та здоров`я особи, досудове розслідування щодо яких не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.

Статтею 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

29.06.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/6763/26) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 13.10.2026 включно.

З огляду на зазначене, враховуючи вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінальних правопорушень, викладені в підозрі, суспільну небезпеку інкримінованих органом досудового розслідування злочинів, слідчий суддя вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч.1 ст.197 КПК України, має бути продовжений в межах строку досудового розслідування.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. Аргументованість сторони захисту щодо зменшення ризиків варто врахувати при застосуванні альтернативного виду застави, враховуючи і бажання поручитися ОСОБА_19 та позитивних характеристик, соціальних зв`язків підозрюваного, відсутність офіційного працевлаштування не свідчить про особисту зайнятість останнього, враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування застави та реальної її можливості внесення підозрюваним чи заставодавцем.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні оосбливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто 3 328 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний, є інвалідом, одружений, має на утриманні малолітню дитину, а також встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, підозра, яка оголошена останньому, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , визначити заставу у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 898 560 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного щодо наявності міцних соціальних зв`язків підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.131, 132, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженого начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025120000000111 від 08.08.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 29.08.2026 включно.

Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 898 560 (вісімсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №42025120000000111 від 08.08.2025.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) із потерпілими та свідками, доведеними до його відома під підпис, підозрюваними: ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , у цьому кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 , поданого в рамках кримінального провадження №42025120000000111 від 08.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 ,підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України відмовити.

У задоволенні клопотання народного депутата України - ОСОБА_19 про застосування відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України, запобіжного заходу у виді особистої поруки відмовити.

Копію ухвали негайно направити підозрюваному, його захиснику, вручити слідчому, прокурору, направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» МЮУ.

Строк дії ухвали щодо тримання під вартою визначити до 29.08.2026, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде виготовлено та проголошено 06.07.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1