Рішення № 138056163, 08.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/939/2026 Справа № 641/8835/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Щепелевої Г.М.,

секретар судового засідання Масалова М.Є.,

представника позивача Келчевської І.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 та просить відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав та передати дитину органу опіки та піклування для подальшого його влаштування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що малолітній ОСОБА_3 перебуває на обліку Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Мати, ОСОБА_1 , зареєстрована у Донецькій області, але разом з сином фактично проживає у м. Харкові. Відомості про батька дитини внесені до свідоцтва про народження дитини відповідно до частини 1 ст. 135 СК України.

Представник позивача вказав, що до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшов запит від слідчого відділу ВП № 2 ХРУП № 2 ГУ Національної поліції в Харківській області щодо залучення до участі в досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221150001102 від 16.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України, спеціаліста Служби у проведенні огляду місця мешкання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання ухвали Слобідського районного суду Харкова від 23.10.2025 про проведення огляду місця проживання малолітнього ОСОБА_2 слідчим у присутності працівника служби у справах дітей з метою підтвердження або спростування використання дитини матір`ю для заняття жебрацтвом. Під час відвідування сім`ї за місцем мешкання було встановлено, що дитина проживає в антисанітарних умовах, в помешканні бруд та безлад, дитина не має спального місця, хлопець у брудному одязі. Мати дитини, ОСОБА_1 , мала ознаки вживання алкоголю. Членами робочої групи було проведено оцінку рівня безпеки дитини, який визначено, як «дуже небезпечно», що передбачає негайне відібрання дитини у батьків, осіб, які їх замінюють, про що було складено акт. За результатами проведення оцінки складено протокол тимчасового вилучення дитини з небезпечного середовища від 06.11.2025, малолітнього ОСОБА_2 було госпіталізовано до КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25», де він перебував на момент пред`явлення позову.

Представник позивача також вказав, що спеціалістами ССД по Слобідському району були зібрані та підготовлені документи та відповідно до ст. ст. 19, 170 Сімейного кодексу України, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування пов`язаної із захистом прав дитини» на засіданні виконавчого комітету міської ради було розглянуто питання про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 . Виконавчим комітетом було прийнято рішення від 07.11.2025 № 308 «Про негайне відібрання малолітньої дитини у матері». Згідно із п. 2 вказаного рішення ССД по Слобідському району було доручено здійснити заходи щодо тимчасового влаштування малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до п. 3 вказаного рішення зобов`язано ССД по Слобідському району повідомити Слобідську окружну прокуратуру та протягом семи днів звернутися до Слобідського районного суду м. Харкова з позовною заявою про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення її батьківських прав. Питання відібрання малолітнього ОСОБА_3 від батьків без позбавлення батьківських прав також було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчих органів міської ради. Членами Комісії було прийнято рішення про доцільність відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав.

У позовній заяві зазначено, на момент пред`явлення позову слідчим відділенням відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221150001102 від 16.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України.

Позивач нормативно обґрунтовує свої вимоги положеннями ст.ст. 150, 155, 164, 170 Сімейного кодексу України, Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 цивільну справу було передано в провадження судді Щепелевої Г.М.

Ухвалою судді від 19.11.2025 позов прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.12.2025 Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради зобов`язано скласти акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з Головного управління Державної податкової служби України та ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області витребувано інформацію щодо відповідачки.

Ухвалою суду від 29.01.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.03.2026 постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції між Слобідським районним судом міста Харкова та Близнюківським районним судом Харківської області з метою опитування малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності представника Служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області.

Ухвалою суду від 14.04.2026 за клопотанням відповідача Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради зобов`язано повторно скласти акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала у повному обсязі із наведених у позовній заяві підстав. Додатково повідомила, що службою у справах дітей по Слобідському району повторно було обстежено умови проживання малолітнього ОСОБА_2 , які продовжують бути дуже поганими та з моменту тимчасового вилучення дитини суттєвих змін не відбулося: у квартирі практично немає меблів, речей для дитини, протягом життя майна відповідач не набула. На думку представника позивача, це свідчить про відсутність належних зусиль. Окрім того, дитина жебракувала, згодом віддаючи кошти матері. Відповідачці запропоновано допомогу щодо надання місця проживання в гуртожитку, якою остання поки не скористалася. З огляду на це, на даний час ще зарано повертати дитину матері.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала та просила повернути їй сина ОСОБА_2 . Пояснила, що дійсно, її син через вплив старших за віком хлопців декілька разів жебракував, чому відповідач намагалася протидіяти, забираючи його з вулиці, роз`ясняючи про неприпустимість такої поведінки. За вказаними подіями ухвалено вирок відносно відповідачки, на виконання якого вона стала на облік в органі пробації. Про те, що сталася така ситуація, вона дуже шкодує та надалі не допустить її повторення. Відповідач повідомила, що працевлаштувалась. Не погодилась із твердженнями представника позивача про неналежні умови проживання дитини, вказавши, що після вилучення сина навела порядок у квартирі, придбала розкладне ліжко, на якому буде спати, залишивши дитині для користування велике ліжко. Необхідні речі дитина має: у коридорі стоїть велика шафа з речами її та сина, більшу частину яких наразі відповідач передала до патронатної родини, де зараз проживає дитина. Іграшок у сина небагато з огляду на його вік та вподобання. Мінімальна кількість меблів у квартирі пояснюється тим, що відповідач із сином є внутрішньо-переміщеними особами та були змушені покинути своє постійне місце проживання. Оскільки родина мешкає в орендованому житлі, яке іноді змінює, відповідач не вважає за доцільне придбавати додаткові предмети меблів. Син навчається у школі дистанційно, для цього має ноутбук. Зауважила, що алкогольними напоями не зловживає, за місцем мешкання їх із сином відвідає лише одна подруга відповідачки. Відповідач має рідну сестру, яка проживає окремо разом із родиною, тому не може забрати до себе ОСОБА_5 . Відповідачка змушена відмовитись від пропозиції щодо надання місця у гуртожитку, оскільки їй зручніше діставатися до місця роботи з теперішнього місця проживання. Із сином часто спілкується телефоном після його вилучення, відвідує його за місцем влаштування, дуже за ним сумує, намагається виправити свої помилки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що відповідачку та її сина знає з 2015 року, вони підтримують дружні стосунки. Протягом всього часу їх знайомства відповідачка працювала, іноді з об`єктивних причин змінюючи місця роботи. Відповідачка раніше мала деякі проблеми із алкогольною залежністю, але наразі не зловживає. ОСОБА_1 разом із сином мешкають в орендованій квартирі, куди вони переїхали у травні 2025 року, та свідок наразі є їх сусідкою. Умови проживання родини є задовільними, квартира хоча й із застарілим ремонтом, але в наявності є необхідна техніка: холодильник, пральна машинка, є облаштована кухня. Руслан не мав ні в чому потреби, був забезпечений їжею, одягом, має мобільний телефон, проблем зі здоров`ям не має. Дитина навчається в школі дистанційно, відповідач йому допомагає в цьому. Щодо ситуації із жебракуванням, то свідок разом із своїм сином та відповідачкою неодноразово проводили виховні бесіди із ОСОБА_5 , зокрема, з приводу неприпустимості спроб жебракувати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є рідною сестрою відповідачки, із якою спілкується постійно. Родина протягом певного часу проживала разом, а потім відповідачка разом із сином почали окремо мешкати в орендованому житлі. Відповідач після виходу із декрету постійно працювала, іноді змінюючи місце роботи. ОСОБА_5 ніколи не мав ні в чому потреби, був забезпечений одягом, іграшками, їжею. Відповідачка допомагає сину із навчанням у школі. У квартирі, де останнім часом мешкали відповідачка із ОСОБА_5 умови прийнятні, є техніка, хоча ремонт застарілий. Щодо ситуації із жебракуванням, то вона виникла через вплив на дитину поганої компанії, свідок разом із своїм чоловіком та відповідачкою намагалися вплинути на ОСОБА_5 , сварили його за таку поведінку.

В судовому засіданні було опитано малолітнього ОСОБА_2 , який пояснив, що любить свою матір та бажає повернутися додому, щоб жити з нею разом, про що й просить суд. Раніше вони із мамою жили добре в м. Харкові, проблем із їжею чи одягом не було. Мали собаку й кота. Жебракуючи, мав бажання заробляти особисті гроші, але про це зараз жалкує. Він навчається у ліцеї дистанційно. Зараз у патронатній родині йому комфортно, але все одно хоче до мами, йому з нею було краще.

В судовому засіданні 29.06.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення. У зв`язку зі складністю справи ухвалення та проголошення рішення відкладено до 08.07.2026 на 15 год 00 хв.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 01.07.2014 року), відповідачка є матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька № 00016841997 від 06.7.2016, відомості про батька ОСОБА_8 записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Згідно із довідкою № 6328-5002455168 від 26.12.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрованим місцем проживання якої є АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки № 6328-5002455258 від 26.12.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, дитина ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 , законним представником, що його супроводжує, є ОСОБА_1 .

Згідно із актами обстеження умов проживання дитини ОСОБА_2 , складених 21.01.2026 та 25.05.2026, останній разом із матір`ю ОСОБА_1 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

16.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України, за № 12025221150001102 за фактом того, що невстановлена особа використовує свою малолітню дитину для заняття жебрацтвом.

Ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду м. Харкова від 23.10.2025 надано дозвіл на проведення огляду квартири АДРЕСА_3 , яка перебуває у власності ОСОБА_9 , з метою з`ясування та фіксації житлових умов, місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для підтвердження або спростування обставин щодо використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, що мають істотне значення для кримінального провадження, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, осіб, які його вчиняють, здобуття доказів у кримінальному провадженні, які в подальшому будуть використані як докази у кримінальному провадженні.

29.10.2025 до Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради із запитом звернувся слідчий ВС ВП № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області про залучення до участі в досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221150001102 від 16.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України, спеціаліста Служби у проведенні огляду місця мешкання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання ухвали Слобідського районного суду Харкова від 23.10.2025 про проведення огляду місця проживання малолітнього ОСОБА_2 слідчим у присутності працівника служби у справах дітей з метою підтвердження або спростування використання дитини матір`ю для заняття жебрацтвом.

06.11.2025 комісією у складі старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області Чеканової І.А., заступника начальника СКП ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області Гончарова Д.В., чергової ОСОБА_10 було проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_2 , який оцінено як «дуже небезпечно», що передбачає негайне відібрання дитини у батьків, про що складено акт.

06.11.2025 дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово вилучено у матері та влаштовано до КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» ХМР, про що складено протокол тимчасового вилучення дитини з небезпечного середовища.

07.11.2025 на засіданні виконавчого комітету міської ради було розглянуто питання про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 , за результатами чого прийнято рішення № 308 «Про негайне відібрання малолітньої дитини у матері». Згідно із п. 2 вказаного рішення ССД по Слобідському району було доручено здійснити заходи щодо тимчасового влаштування малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.11.2025 комісією у складі класного керівника 6А класу Харківського ліцею № 91 Бойко В.М., члена батьківського комітету Дворніченко К.С., складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання здобувача освіти учня 6А класу ОСОБА_3 , згідно із яким у квартирі наявне водопостачання, електропостачання, централізоване опалення, умови проживання дитини частково незадовільні: брудно, розкидані речі, в приміщенні затхлий запах, місце для навчання дитини обладнане на кухні; уроки дитина пропускає з поважних причин.

Згідно із наказом Служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області № 01-04/73 від 15.12.2025 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.12.2025 передано на тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_11 , де дитина проживає зараз.

Згідно із актом обстеження умов проживання сім`ї від 21.01.2026 року, проведеного Службою у справах дітей по Слобідському району у м. Харкові на виконання ухвали Слобідського районного суду м. Харкова від 16.12.2025, було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що житло орендоване, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку, є ізольованою квартирою та складається із однієї кімнати зі всіма комунальними зручностями. Квартира потребує косметичного ремонту, кількість меблів мінімальна. Для виховання, розвитку та проживання дитини створені такі умови: ліжко, розкладачка, письмовий стіл, тумбочка, кухонні меблі. Наявна мінімальна кількість речей для дитини, 2-3 іграшки. Під час обстеження ОСОБА_1 зобов`язалась офіційно працевлаштуватися, звернутися до органів соціального захисту з приводу надання місця у гуртожитку для проживання ВПО.

Згідно із актом обстеження умов проживання сім`ї від 25.05.2026 року, проведеного Службою у справах дітей по Слобідському району у м. Харкові на виконання ухвали Слобідського районного суду м. Харкова від 14.04.2026, було повторно проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що житло орендоване, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку, є ізольованою квартирою та складається із однієї кімнати зі всіма комунальними зручностями. В приміщенні прибрано, чисто, меблі потребують ремонту. Щодо обстановки у квартирі, наявності речей та меблів змін немає.

Згідно із повідомленням відділу соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» від 11.06.2026 № 113 дитина ОСОБА_2 має статус дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Мати дитини ОСОБА_1 перебуває під соціальним супроводом з березня 2026 року, під час якого їй надано консультації щодо підготовки належних умов для проживання дитини та забезпечення її потреб.

Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» 11.03.2026 звернувся до керівника «Карітас Харків» із листом щодо надання благодійної допомоги родині ОСОБА_1 .

Відповідно до характеристики на родину учня КЗ «Харківський ліцей № 91 ХМР», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у ліцеї з 1 класу, навчальним матеріалом володіє на достатньому рівні. Мати цікавиться успіхами дитини у школі, відвідує батьківські збори, але з її боку відсутній постійний контроль. Родина мешкає на орендованій квартирі. Дитина одягається скромно.

Згідно із довідкою КНП «Міська дитяча поліклініка № 1» ХМР дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців установи з 30.09.2024, щодо нього укладено декларацію із лікарем, який надає первинну медичну допомогу. Мати дитини ОСОБА_1 зверталась до установи для проведення ОСОБА_3 профілактичних щеплень та з приводу хвороби, батьківські обов`язки та рекомендації лікарів виконує не в повному обсязі (дитина не обстежена у фтизіатра).

Згідно із відповіддю начальника ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 11.11.2025, відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 до відповідальності за ухилення від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання виховання дитини, злісне невиконання встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, інші порушення прав дитини, не притягувалась.

Згідно із довідкою КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» від 10.11.2025 ОСОБА_1 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД № №» не зверталась.

З довідки КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» від 25.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 19.11.2025 по 25.11.2025 пройшла курс протиалкогольного лікування.

Згідно із рапортом ст. ДРП СП ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, за результатами виконання ухвали суду від 16.12.2025, за даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» будь-якої інформації, яка є компрометуючою, щодо ОСОБА_1 , немає.

Вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 16.02.2026 у справі № 641/9223/25, який набрав чинності 19.03.2026, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на один рік. На підставі ч.1 ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку один рік, не вчинить нового злочину й виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зі змістом вироку судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 , яка не має постійного джерела доходу та офіційного місця роботи, негативно впливаючи на підростаюче покоління, заподіюючи шкоду його духовно-моральному благополуччю, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання дітей, порушуючи умови нормального розвитку та виховання свого малолітнього рідного сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою покращення свого матеріального становища, діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, маючи злочинний умисел на особисте збагачення, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, та усвідомлюючи, що ОСОБА_2 є малолітнім, у період із липня 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи безпосередній психологічний вплив на сина, оскільки проживає разом з ним та приймає участь у його вихованні, проводила останнього до парковки гастро-пабу «Зорі», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , та порушуючи умови нормального розвитку та виховання малолітнього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи наслідки, та бажаючи їх настання, даючи усні вказівки, поради, систематично у зазначений період часу, використовувала свого рідного малолітнього сина ОСОБА_2 для заняття жебрацтвом, тобто систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб.

В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України зазначений вирок суду є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Згідно із довідкою Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_1 від 26.06.2026 перебуває на обліку в установі, як засуджена вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 16.02.2026, 02.06.2026 її ознайомлено з порядком та умовами відбування іспитового строку, встановлено дні явки. За час перебування на обліку засуджена порядок та умови іспитового строку не порушувала, обов`язки, покладені на неї вироком суду, виконує, станом на теперішній час компрометуючої інформації відносно неї не надходило.

З Інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів вбачається, що ОСОБА_1 в період з січня 2022 року по березень 2023 року отримувала дохід у виді заробітної плати у ТОВ «Вента Рітейл», з лютого 2023 року по листопад 2025 року - дохід у виді соціальних виплат.

Згідно із довідкою ТОВ «Олвест-трейд» від 06.03.2026 № 1, ОСОБА_1 працює на посаді оператора виробничої дільниці на товаристві з 02.03.2026.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Положення вказаної Конвенції узгоджуються з нормами законодавства України.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Згідно ст.170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Отже, основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва; залишення дитини у небезпечних для її життя, здоров`я і морального виховання умовах.

Відібрання дитини - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до протиправної чи розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику для життя, здоров`я, або для морального виховання. Ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини варто оцінювати з урахуванням її фізичного та психічного розвитку.

Водночас за приписами статті 163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Савіни проти України" (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статті 8 Конвенції.

Європейський суд у своєму рішенні у справі "Гаазе проти Німеччини" (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім`ї відповідає найкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Розлучення дитини з матір`ю та/або батьком може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою останніх, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права на виховання дитини.

Одними з підстав відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а також існування небезпеки для життя та здоров`я дитини на час перебування дитини у батьків або одного з них.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.

Водночас небезпека для життя дитини (створення реальної можливості загибелі) та небезпека для здоров`я (вплив чинників середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров`ю) мають існувати внаслідок умисного невиконання батьком та/або матір`ю дитини своїх батьківських обов`язків.

Відібрання дитини провадиться в судовому порядку.

Якщо дитина (з урахуванням віку та зрілості) здатна сформулювати власні погляди, то вона повинна бути заслуханою в ході судового розгляду з усіх питань, що стосуються її особисто, у тому числі щодо вирішення між батьками, іншими особами спору про позбавлення батьківських прав (див. статтю 12 Конвенції про права дитини).

Позов ґрунтується на факті притягнення відповідачки до кримінальної відповідальності за фактом примушення дитини до жебрацтва, нестворення для сина належних умов проживання.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16-ц.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 стала на облік в уповноваженому органі з питань пробації, обов`язки, покладені на неї вироком суду, виконує.

Відповідно до довідки КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» ОСОБА_1 в період з 19.11.2025 по 25.11.2025 пройшла курс протиалкогольного лікування.

Згідно із повідомленням відділу соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» Вакуленко О.С. перебуває під соціальним супроводом з березня 2026 року.

З 02.03.2026 ОСОБА_1 працює на посаді оператора виробничої дільниці у ТОВ «Олвест-трейд».

Згідно із актами обстеження умов проживання сім`ї від 21.01.2026 року та від 25.05.2026 року, складеними Службою у справах дітей по Слобідському району у м. Харкові, за місцем проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , прибрано, квартира потребує косметичного ремонту; для виховання, розвитку та проживання дитини створені умови: наявна мінімальна кількість предметів меблів та речей.

В судовому засіданні відповідач пояснила, що станом на дати проведення зазначених обстежень речі дитини вона передала до патронатної родини за місцем тимчасового проживання сина.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 369/8018/23 (провадження № 61-7530св24), Верховний Суд дійшов висновку, що рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці наявності загрози для життя, здоров`я і морального виховання дитини саме на час ухвалення такого рішення. Якщо суд встановить, що обставини, які були підставою для невідкладного відібрання дитини органом опіки та піклування, на момент розгляду справи відпали (батьки змінили поведінку, створили належні умови для дитини тощо), він має відмовити в задоволенні позову.

Разом із тим, при вирішенні спору суд виходить із того, що відповідно до статті 170 СК України вирішальне значення має оцінка того, чи існує небезпека для життя, здоров`я або морального виховання дитини саме на час ухвалення судового рішення, а не лише на момент її негайного відібрання органом опіки та піклування.

Суд погоджується із тим, що станом на листопад 2025 року існували достатні підстави для негайного відібрання дитини ОСОБА_3 від матері. Такі підстави підтверджувалися неналежними умовами проживання дитини, використанням малолітнього для заняття жебрацтвом, що встановлено вироком суду, а також оцінкою рівня безпеки дитини як такої, що потребує негайного вилучення із небезпечного середовища.

Водночас під час розгляду справи судом встановлено істотну зміну обставин, які були підставою для звернення до суду із цим позовом.

Так, після відібрання дитини відповідачка пройшла курс протиалкогольного лікування, перебуває під соціальним супроводом, офіційно працевлаштувалася, отримує стабільний дохід, виконує рекомендації соціальних служб щодо покращення житлово-побутових умов, підтримує зв`язок із сином та регулярно його відвідує, стала на облік в уповноваженому органі з питань пробації та виконує покладені на неї вироком обов`язки. Крім того, проведеними у січні та травні 2026 року повторними обстеженнями житлових умов встановлено, що квартира є прибраною, для проживання дитини створено мінімально необхідні побутові умови, а будь-яких обставин, які б свідчили про перебування дитини у небезпечному для життя чи здоров`я середовищі, не виявлено.

Самі по собі зазначені зміни не свідчать про повне усунення всіх недоліків у виконанні відповідачкою батьківських обов`язків та не дають підстав для висновку про зразкове виконання нею таких обов`язків. Разом із тим вони свідчать про те, що відповідачка вжила реальних заходів для усунення тих обставин, які стали підставою для негайного відібрання дитини, а позивачем не доведено, що станом на день ухвалення рішення залишення дитини разом із матір`ю становитиме реальну небезпеку для її життя, здоров`я чи морального виховання.

Суд враховує преюдиційне значення вироку Слобідського районного суду м. Харкова від 16.02.2026 у межах, визначених ч. 6 ст. 82 ЦПК України. Водночас сам факт засудження відповідачки не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність передбачених ст. 170 СК України підстав для відібрання дитини саме на час вирішення спору.

Суд також враховує, що обвинувальний вирок щодо відповідачки є безумовним доказом факту використання нею малолітньої дитини для заняття жебрацтвом у минулому та свідчить про грубе порушення нею батьківських обов`язків. Разом із тим відповідно до статті 170 СК України сам факт допущення таких порушень у минулому не є самостійною та безумовною підставою для відібрання дитини, якщо на час вирішення спору судом встановлено, що обставини, які обумовлювали існування небезпеки для дитини, істотно змінилися.

За таких обставин суд доходить висновку, що на момент ухвалення рішення відсутні достатні та належні докази того, що повернення дитини матері створюватиме реальну небезпеку для її життя, здоров`я чи морального виховання. Тому застосування такого виняткового заходу сімейно-правового впливу, як відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право на сімейне життя та найкращим інтересам дитини.

Особливого значення суд надає акту обстеження умов проживання від 25.05.2026, який складено безпосередньо перед ухваленням рішення на виконання ухвали суду. Саме цей документ найбільш повно відображає актуальний стан житлово-побутових умов відповідачки, а тому має важливе значення для оцінки наявності чи відсутності небезпеки для дитини саме на час вирішення спору.

Слід зазначити, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав можливе у виняткових випадках при доведеності винної поведінки матері з урахуванням її характеру, особи матері, а також інших конкретних обставин справи.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України) зазначено, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази реальної загрози життю та здоров`ю дитини під час перебування з матір`ю, які б існували на теперішній час, та переконливі докази того, що відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, буде сприяти інтересам дитини. До того ж та обставина, що дитина після відібрання проживає в середовищі, яке більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від матері. Враховуючи переважне право батьків на особисте виховання дитини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки покращення виховання, матеріального утримання дитини, її духовного розвитку, можливо вирішити за допомогою менш радикальних засобів, ніж відібрання дитини без позбавлення батьківських прав відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність зміни ставлення до виховання дитини та виконання в подальшому обов`язків щодо виховання та утримання дитини належним чином, а також покласти контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч. 14 п. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі ст.ст.19, 141, 150, 155, 164-166, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Суддя Г.М.Щепелева