Ухвала суду № 138056060, 08.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/10530/17

Провадження № 2-ві/638/33/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Яковлевої Вікторії Миколаївни від розгляду скарги на дії виконавця у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Під головуванням судді Шевченківського районного суду м. Харкова Яковлевої В.М. відбувається розгляд скарги на дії виконавця у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідачем ОСОБА_1 02.07.2026 через систему Електронний суд було подано заяву про відвід судді Яковлевої В.І., на підставі ч. 1 ст. 37 ЦПК України, згідно з якою суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, згідно з яким суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Заява обгрунтована тим, що під час розгляду скарги на дії виконавця у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості суддею Якрвлевою В.І. було порушено процесуальні права учасників справи, зокрема представнику відповідача Коренцову О.І. судом не надсилалась жодна з ухвал за міцем його проживання, щоб позбавити останнього можливості подавати заяви і клопотання. До того ж, не було розглянуто клопотання про витребування у приватного виконавця доказів; протягом тривалого часу не надсилались стягувачу ПАТ КБ «Правекс-Банк» виконавчі листи, чим було порушено його право на отримання виконавчих листів, таким чином зазначені факти, на думку заявника, свідчать про систематичне порушення процесуальних прав учасників справи, зокрема вчиняються дії, які свідчать про заінтересованість у результаті розгляду справи.

Крім того, суддя Яковлева В.М. не мала права розглядати цю справу, у зв`язку з тим, що згідно з ч. 1 ст. 37 ЦПК України, згідно з якою суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було подана заява про відвід. Ухвалою від 15.06.2026 заяву було визнано необгрунтованою, однак, на думку заявника суддею не наводиться спростування доводів ОСОБА_2 , а лише надається своя інтерпретація положення ч. 1 ст. 37 ЦПК, у зв`язку з чим відповідач вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 06.07.2026 (головуючий суддя Яковлева В.М) заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Яковлевої Вікторії Миколаївни від розгляду скарги на дії виконавця у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнано необґрунтованою та передано разом із матеріалами справи іншому судді, який не входить до складу суду.

Дослідивши заяву про відвід судді Яковлевої В.М., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому підлягає задоволенню відвід судді від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз`яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013).

Аналізуючи зазначені вимоги, суд приходить до переконання, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України») наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію при вирішенні того, чи є у кожній конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній.

При цьому, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що сторони процесу безумовно наділені правом на подання заяви про відвід судді, який здійснює розгляд їх справи, у випадку наявності у них сумнівів в неупередженості останнього, однак така заява має бути належним чином обґрунтована та підтверджена належними доказами.

Такий підхід також кореспондується із принципом диспозитивності, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, положеннями ст. 39 ЦПК України щодо вмотивованості відводу та ст. 81 ЦПК України, яка передбачає обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України (норма, на яку посилається заявник як на підставу відводу) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Із заяви ОСОБА_2 про відвід судді Яковлевої В.І. суд вбачає, що підставою відводу судді є незгода відповідача із процесуальними рішеннями судді у цивільній справі щодо не розгляду клопотання, надсилання повісток, копій ухвал, тощо.

Водночас, згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Яковлевої В.М. при розгляді даної справи, з матеріалів справи та заяви про відвід суд не вбачає.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Із матеріалів справи судом встановлено, що предметом судового розгляду, в рамках якого судді Яковлевій В.М. було заявлено відвід, є не розгляд справи по суті, що вважається в розумінні ч. 1 ст. 37 ЦПК України «новим розглядом», а процедурне питання, пов`язане із виконанням вже прийнятого судового рішення, яке регулюється окремим розділом ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Крім того, згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від від 11 листопада 2024 року № 39 визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою, зокрема, шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді (п. 2.3.2 Положення).

Передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться, зокрема, щодо заяви та клопотання з процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, подані до суду, що розглядав справу (п. 2.3.39.10 Положення).

Таким чином, ураховуючи, що суддя Яковлева В.М. розглянула цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, як суд першої інстанції, зважаючи що предметом даного судового розгляду є скарга на дії виконавця, що є процесуальним питанням, пов`язаним із виконанням судового рішення, суд приходить до висновку, що визначення судді шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді, а також прийняття до розгляду скарги суддею Яколевою В.М. є цілком правомірним, та таким, що відповідає чинному цивільно-процесуальному законодавству та внутрішнім положенням щодо функціонування автоматизованої системи документообігу суду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Яковлевої В.І. належить відмовити, оскільки викладені в ній доводи не належать до підстав відводу, визначених законом, а заявник не позбавлений права оскаржити процесуальні рішення судді, з якими він не згодний, в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. 36, 39, 40, 258-261 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Яковлевої Вікторії Миколаївни.

Ухвала, згідно вимог ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О. В. Зінченко