Ухвала суду № 138054984, 07.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 липня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/8807/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та п.14 прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 07.11.2025 без урахування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та п.14 прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду №440/9908/25.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, зокрема, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25 (яке вступило в силу 07.11.2025) відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії з 07.11.2025 року, застосувавши Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі по тексту також Постанова №821) та п.14 прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо виплати пенсії без застосування Постанови №821, проте отримав відмову, через що позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких однієї із сторін є суб`єкт владних повноважень, наділений можливістю владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів.

Разом з цим, як визначено частиною першою статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У силу частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями статті 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів суддя встановив, з урахуванням пред`явлених позовних вимог, що цей у спір у своїй частині фактично пов`язаний з протиправним, як на думку ініціатора звернення, невиконанням відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25.

У підставах позову, серед іншого, зазначено про невиплату позивачу пенсії у новому розмірі на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25 у зв`язку із застосуванням відповідачем у процесі виконання даного рішення суду Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.

Суд оцінює посилання позивача у своїх позовних вимогах, які ще не були предметом судового розгляду, на Порядок № 821, як на позовні вимоги, що звернуті стосовно процесу реального виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 стосується відносин виконання рішення суду, а не спірних правовідносин (змісту спору), тобто відсутній новий публічно-правовий спір.

Позивач фактично просить ухвалити рішення у цій справі, щоб виконати інше рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25, тобто має місце вимога особи здійснити ухвалення рішення суду щодо виконання іншого рішення суду.

Приймаючи до уваги, що у підставах позову зазначене невиконання іншого рішення суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25, то суд оцінює заявлення частини позовних вимог щодо постанови КМ України №821, як вимоги пов`язані із обставинами та правовими підставами рішення суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25, а не змістом правових відносин нового спору у цій справі.

З огляду на вищенаведене, суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Відповідно до принципу процесуальної економії, "одна справа - один спір", необхідно відмовити у відкритті провадження, оскільки сам по собі спір вже вирішений у зазначеній справі №440/9908/25 і позивач може змінити спосіб виконання рішення суду, звернутись із судовим контролем, примусово виконати рішення суду через державну виконавчу службу або визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання рішення суду, а не створювати новий штучний спір, якій покликаний повторно вирішити питання, які вже вирішення судом раніше у справах, які не виконані на переконання позивача.

Окремо суд звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року по справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». А відтак, Порядок № 821 станом на час розгляду цієї справи у суді втратив чинність та відповідно не може бути застосований у спірних правовідносинах.

Оскільки постанова КМ України №821 втратила чинність із 08.06.2026, то вона зберігає своє чинність, в порядку статті 264 КАС України, із 14.07.2025 по 07.06.2026, а із 08.06.2026 відсутній підстави для виконання рішення суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25 на підставі постанови КМ України №821, що вказує на відсутність нового публічно-правого спору, який є відмінним від порядку виконання рішення суду у справі №440/9908/25.

Згідно усталеної судової практики (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Відтак, враховуючи, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25 не визначено кінцевої дати періоду, протягом якого відповідачу необхідно здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 20.03.2025 №54/06-412/2025/ВН, а тому здійснення таких виплат повинно продовжуватись до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення позивача.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у адміністративному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує адміністративне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Не відповідатиме завданням адміністративного судочинства ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій адміністративній справі щодо її виконання, у цьому спорі - рішення суду від 06.11.2025 у справі №440/9908/25.

Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Відсутність спору виключає можливість звернення до суду, адже відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Подібна правові висновки містяться у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 296/12456/23.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.

Згідно з пунктом 1, 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 30.01.2019 у справі №803/3/18 зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Оскільки для захисту порушених прав позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, суд дійшов висновку, що поданий позивачем позов не підлягає розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.

Отже, КАС України встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Відповідно до принципу процесуальної економії, "одна справа - один спір", необхідно відмовити у відкритті провадження, оскільки спір між сторонами вже вирішений у справі №440/14593/25.

Підстава для відмови у відкритті провадження у справі як існування рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (закрити провадження, якщо воно вже відкрито).

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 07.12.2023 у справі №160/19012/21.

У постанові від 28.05.2026 у справі № 120/7799/25 Верховний Суд звернув увагу, що правові норми КАС України відносно судового контролю мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

Наведені спеціальні норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в його постановах від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, від 09.07.2019 у справі № 826/17587/18, від 28.03.2023 у справі № 420/7631/22 та інших.

Отже, у відкритті провадження у справі за цим позовом належить відмовити, пункту 1, 2 частини 1 статті 170 КАС України.

Суд додатково роз`яснює позивачу, що він має право звернутись у справі №440/9908/25 із заявою про встановлення судового контролю, або примусового виконання рішення суду через державну виконавчу службу, а у випадку, визначеного законом, звернутись із заявою про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення суду, а не створювати новий спір, якій покликаний повторно вирішити питання, які вже вирішення судом раніше у справі №440/9908/25.

Відсутні підстави для вирішення питань щодо судових витрат.

Керуючись статтями 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Бевза