Рішення № 138054680, 08.07.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1550/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань Бєлявської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У поданій заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 26 800 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 22 жовтня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №53836-10/2025, за яким останній надано кредитні кошти зі сплатою процентів за користування коштами. Отримавши грошові кошти, відповідач належним чином взяті по договорах зобов`язання не виконувала, порядку погашення кредиту не дотримувалася, що призвело до утворення заборгованості, яка не погашена та підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 червня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача Грабар В.В. 17.06.2026 через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволені позову відмовити, мотивуючи тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування окремих складових заборгованості, а частина заявлених до стягнення сум не відповідає вимогам цивільного законодавства та Закону України «Про споживче кредитування». Також просила суд врахувати складне матеріальне та сімейне становище відповідача. Зазначила, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в сумі 6 000 грн. є неспівмірним і завищеним.

У відповіді на відзив від 18.06.2026 позивач з доводами відповідача не погодився, мотивуючи тим, що розмір та порядок нарахування заборгованості погоджений сторонами у кредитному договорі, а тому підстави виникнення заборгованості є законними та позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

26.06.2026 представник відповідача Грабар В.В. подала до суду письмові заперечення, в яких вказала на безпідставність доводів позивача.

08.07.2026 представник позивача подав додаткові пояснення в справі, в яких вказав, що договір про надання кредиту № 53836-10/2025 від 22.10.2025 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована представником відповідача.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у передбаченому ЦПК України порядку, про причини неявки суд не повідомили.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд дійшов до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення. Також суд бере до уваги необхідність розгляду справи у розумні строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 53836-10/2025 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за яким останній надано кредит в сумі 10 000 грн. у безготівковій формі шляхом перерахування їх на платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 120 днів. Пунктом 1.4. договору передбачено, що процента ставка становить 0,90% в день на залишок заборгованості та комісія за видачу кредиту 1000 грн. (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія. Дата повернення кредиту 22.10.2025.

Аналогічні відомості про умови кредитного договору № 53836-10/2025 від 22.10.2025 містяться в паспорті споживчого кредиту, підписаного 22.10.2025 року електронним підписом позичальника, в якому відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, який для споживача за весь строк користування кредитом становить 21800 грн. та відповідає графіку платежів.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до договору та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З правового висновку Верховного Суду в справі №524/5556/19 від 12 січня 2021 року вбачається, що «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом та без отримання листа на електронну адресу чи SMS-повідомлення на номер телефону позичальника, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт кредитора за допомогою логіна та пароля, кредитний договір не був би укладений, тобто відповідає внутрішній волі позичальника».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.

Таким чином, між кредитором та відповідачем укладений Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Укладений договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін. Жодних претензій до кредитора з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред`являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Кредитор виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу обумовлені кредитним договором кошти, що підтверджується квитанцією та повідомленням №3426_260424144204 від 24.04.2026 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне перерахування коштів 22.10.2025 10:20 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 в сумі 10 000 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач передбачені кредитним договором обов`язкові платежі по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не сплачувала, чим порушила умови договору та досудову вимогу позивача не виконала.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит.

З представленого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 53836-10/2025 від 22.10.2025 складається із заборгованості за кредитом в сумі 10 800 грн., відсотків 10 800 грн., суми за комісією - 1000 грн. та суми за штрафом 5 000 грн., а всього на загальну суму 26 800 грн.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Учасник справи має право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення.

Тобто, якщо відповідач не згоден з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, чи ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, в тому числі й щодо розрахунку заборгованості, не спростував його належними та допустимими доказами, не надав власного розрахунку наявної заборгованості, клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, суду не заявив.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості сумнівів у суду не викликає.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідача щодо незаконності стягнення комісії.

Так, умовами укладеного ТОВ «Стар Файненс Груп» кредитного договору №53836-10/2025 від22 жовтня 2025 року було узгоджено сплату позичальником одноразово комісії за надання кредиту в сумі 1000 грн. (пункт 1.4 договору).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

За такого, включення до тексту вищевказаного кредитного договору умов про необхідність сплати відповідачем одноразової комісії за надання кредиту, а також подальше витребування позивачем нарахованої комісії з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Разом з тим, відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України вбачається, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та наданий час не припинений.

А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення грошового зобов`язання в сумі 5 000 грн. є безпідставними.

Відтак суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» належить стягнути частково заборгованість за кредитним договором №53836-10/2025 від 22.10.2025 у розмірі 21 800 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги №44022416 від 02.01.2026, додаткову угоду №53836-10/2025 від 24.04.2026 та детальний опис виконаних робіт з розрахунком, загальний розмір яких складає 6 000 грн.

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2000 грн. що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - на 81,34% (21800*100:26800), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 165,59 грн. (2662,40*81,34%) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 258-273, 351 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» заборгованість кредитним договором №53836-10/2025 від 22.10.2025 на загальну суму 21 800 (двадцять одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» 2165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) грн. 59 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненскього апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп»: місцезнаходження: 03150, вул. Велика Васильківська, буд. 72, м. Київ, Код ЄДРПОУ 44022416.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І.А. Чорний