Ухвала суду № 138053789, 24.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/5199/26

Провадження № 1-кп/490/1046/2026

У Х В А Л А

11 червня 2026 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

його захисника - ОСОБА_5

потерпілих - ОСОБА_6

- ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12026150000000189 про обвинувачення

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Ягідне Ягідницького району Магаданської області Російської Федерації, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 345, частиною 2 статті 350 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

08 червня 2026 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 345, частиною 2 статті 350 Кримінального Кодексу України.

Після вивчення змісту обвинувального акту, доданих до його матеріалів, вислуховування прокурора та обвинуваченого суд дійшов такого.

А. Стосовно предмету кримінального провадження.

На розгляд суду надійшов складений 04 червня 2026 року старшим слідчим в особливо-важливих справах - криміналістом Слідчого Управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_9 та у той же день затверджений прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_10 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .

Зміст цього обвинувального акту може бути усвідомленим таким чином.

1.Як зазначив автор обвинувального акту:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, у тому числі Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14.01.2026, строк дії в Україні воєнного стану продовжено строком на 90 діб з 03.02.2026.

Також в Україні оголошено загальну мобілізацію Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ, при цьому строки загальної мобілізації в подальшому неодноразово продовжено, у тому числі Указом Президента України № 41/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4758-IX від 14.01.2026.

Згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області) № 544 o/c від 26.05.2025, капітана поліції ОСОБА_6 призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції відділення поліції № 6 Миколаївського районного управління поліції (далі - Миколаївського РУП) ГУНП в Миколаївській області.

16 березня 2026 року, відповідно до наказу начальника Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області № 223 від 16.03.2026, виділено особовий склад поліцейських із числа підпорядкованих підрозділів для участі у проведенні спільних з працівниками районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки фільтраційно-профілактичних заходів на території м. Миколаєва та Миколаївського району Миколаївської області, до складу яких включено капітана поліції ОСОБА_6 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11

17 березня 2026 року, приблизно о 6:00 годині, відповідно до вищевказаного наказу та розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільна група з оповіщення військовозобов`язаних та перевірки військово-облікових документів, у складі дільничних офіцерів поліції ВП № 6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_6 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 , які згідно із ст. ст. 17,20 Закону України «Про національну поліцію», при виконанні покладених на них обов`язків мали при собі службові посвідчення та спеціальні жетони, були одягнуті в однострій поліцейських, а також у відповідному військовому обмундируванні з шевронами та знаками розрізнення - головного сержанта 1 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 та СІП ОСОБА_7 , начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого лейтенанта ОСОБА_12 , солдата стрільця ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_13 , яким присвоєно військові звання, видано військові квитки та яких наділено службовими повноваженнями з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу за мобілізацією в особливий період, здійснили виїзд на задіяному на час дії військового стану для потреб ІНФОРМАЦІЯ_4 автомобілі «Volkswagen T4», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_1 , для проведення оповіщення та вручення повісток на території Центрального району м. Миколаєва.

Вказаного дня, приблизно об 11 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , членами групи оповіщення виявлено особу чоловічої статі, яка за зовнішніми ознаками підпадала під категорію військовозобов`язаних для проходження військової служби в ЗСУ, а саме ОСОБА_4 , у зв`язку з чим прийнято рішення про перевірку військово-облікових документів у останнього.

Після чого, дільничний інспектор поліції ОСОБА_14 , перебуваючи в однострої поліцейського встановленого зразка з відповідними розпізнавальними написами «Поліція», вийшов із вищевказаного автомобіля та висловив вимогу про зупинку руху ОСОБА_4 та надання останнім військово-облікових документів для перевірки. На що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що перед ним знаходиться поліцейський, усвідомлюючи, що останній перебуває при виконанні службових обов`язків, побіг від них, намагаючись втекти, але в ході переслідування був зупинений поліцейським ОСОБА_14 та військовослужбовцем ТЦК та СП ОСОБА_7 між першим та другим під`їздом будинку АДРЕСА_2 .

У ході перевірки даних щодо перебування його на військовому обліку та отримані інформації про його ухиляння від постановки на військовий облік та уточнення особистої інформації, ОСОБА_4 вчинив сварку, під час якої поводився агресивно та нецензурно висловлювався на адресу поліцейських та військовослужбовців ТЦК. У зв`язку з чим, працівниками поліції ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , відповідно до ст. ст. 23, 42, 44 Закону України «Про Національну поліцію», була застосована до ОСОБА_4 фізична сила, та останнього поміщено до салону автомобіля «Volkswagen T-4», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою доставлення до найближчого відділення РТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних.

ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні службового автомобіля «Volkswagen Т-4», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що в указаному автомобілі, разом з ним перебувають працівники поліції та військовослужбовці РТЦК та СП, діючи з раптово виниклим умислом на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, дістав з кишені розкладний ніж, який вважав достатнім знаряддям для реалізації свого злочинного умислу, та усвідомлюючи злочинні наслідки у вигляді завдання тяжких тілесних ушкоджень поліцейському, діючи умисно, викрикнувши «держи сука», різко розвертаючись обличчям до ОСОБА_6 , зі значною силою, цілеспрямовано, наніс удар лезом ножа, який тримав у руці, в область живота капітану поліції ОСОБА_6 , який в цей час заходив до салону автомобіля, закриваючи своїм тілом вихід з автомобіля, спричинивши проникаюче колото-різане поранення черевної стінки з пошкодженням круглої зв`язки печінки, що ускладнилось внутрішньочеревною кровотечою, яке є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя. Після чого, з метою втечі з автомобіля, намагався нанести другий удар лезом ножа, який тримав у руці, ОСОБА_6 , який перешкоджав йому вихід з автомобіля, проте нанести не зміг з причин, які не залежали від його волі, так як його злочинні дії були припинені іншими працівниками, які перебували поряд.

Крім цього, в цей час, головний сержант 1 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , перебуваючи поряд з автомобілем «Volkswagen T-4» іноземний реєстраційний номер НОМЕР_1 та побачивши вказані протиправні дії ОСОБА_4 щодо ОСОБА_6 , спробував надати йому допомогу, на що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що перед ним перебуває військовослужбовець РТЦК та СП, наділений службовими повноваженнями з проведення мобілізаційних заходів, бажаючи перешкодити його діяльності, силою, цілеспрямовано наніс військовослужбовцю ОСОБА_7 удар лезом ножа в область лівої ноги, спричинивши поверхневу рану лівого стегна, яка є легким тілесним ушкодженням.

Припиняючи протиправні дії ОСОБА_4 ОСОБА_7 намагався вихватити ніж з його рук, в ході чого ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 різану рану лівої кисті.

Після припинення злочинних дій ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_6 було доставлено до КНП ММР «Лікарня швидкої медичної допомоги», де йому надано медичну допомогу.

2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані:

-за частиною 3 статті 345 Кримінального Кодексу України - як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків;

-за частиною 2 статті 350 Кримінального Кодексу України - як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю.

Б. Стосовно умов здійснення цього кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), від 14 січня 2025 року № 26/2025 (затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-IX), від 14 липня 2025 року № 478/2025 (затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX), від 20 жовтня 2025 року № 793/2025 (затвердженим Законом України № 4643-ІХ від 21 жовтня 2025 року), від 12 січня 2026 року № 40/2026 (затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14 січня 2026 року), від 27 квітня 2026 року (затвердженим Законом України № 4857-ІХ від 28 квітня 2026 року)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.

В. Стосовно питань, пов`язаних із організацією розгляду цього кримінального провадження.

1. На початку підготовчого провадження обвинувачений заявив клопотання про розгляд цього кримінального провадження колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

При цьому санкція частини 3 статті 345 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 05 до 12 років, тобто на строк, більший за 10 років.

Відповідно до частини 2 статті 31 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого це кримінальне провадження слід здійснювати колегіально у складі трьох професійних суддів.

2. Відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального Процесуального Кодексу визначення колегії суддів для здійснення цього кримінального провадження має здійснюватись автоматизованою системою документообігу суду.

Наразі ж такою системою для розгляду цього кримінального провадження у повній відповідності із вимогами частини 1 статті 31 Кримінального Процесуального Кодексу України визначений лише головуючий у справі.

При цьому визначення складу колегії суддів для розгляду цього кримінального провадження головуючим у справі діючим законодавством не передбачене; дії щодо такого визначення мають здійснюватись відповідними працівниками апарату суду.

Отже, це кримінальне провадження наразі слід передати до апарату Центрального районного суду міста Миколаєва для здійснення автоматичного визначення членів колегії для його розгляду.

3. При цьому враховуючи, що подальше здійснення цього кримінального провадження до визначення членів колегії суддів не є можливим, підготовче судове засідання слід відкласти.

Г. Стосовно? ? застосування запобіжного заходу до обвинуваченого.

І......Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою.

В обґрунтування послався про те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти, зокрема, проти авторитету органів державної влади з посяганням на життя працівника правоохоронного органу та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може переховуватись від суду та слідства, незаконно впливати на свідків та перешкоджати судовому розгляду шляхом неявки у судові засідання.

Захисник та обвинувачений у суді проти задоволення клопотання прокурора заперечували.

Посилались про те, що підозра не є достатньо обґрунтованою та подіям, про які йдеться в обвинувальному акті, об`єктивно може бути надана інша оцінка, а саме в обставинах цього кримінального провадження є стійкі ознаки того, що ОСОБА_4 діяв у стані необхідної оборони.

ІІ......Вирішуючи це клопотання, суд, окрім обставин, встановлених вище, враховує ще таке.

1. В межах цього кримінального провадження 17 березня 2026 року ОСОБА_4 був затриманим за підозрою у вчиненні злочину, про який йдеться в обвинувальному акті.

2. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_15 від? ? 19 березня 2026 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16 травня 2026 року включно.

Подальшою ухвалою слідчого судді цього ж суду ОСОБА_16 від 13 травня 2026 року строк тримання ОСОБА_4 під вартою був продовженим до 16 червня 2026 року включно.

3. Обираючи такий запобіжний захід та продовжуючи строк його застосування, слідчі судді виходили з наявності ризиків того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від слідства та чинити інші перешкоди для у досудовому розслідуванні

ІІІ......Вирішуючи заявлене прокурором клопотання, суд виходив з таких приписів діючого законодавства.

1. Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.? ?

2. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України

метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

/частина 1/

Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

/частина 2/

3. Національне законодавство не містить поняття «обґрунтована підозра».

Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

3.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

3.2. У пункті 48 рішення у справі «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.

«Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання»

3.3. При цьому Суд, посилаючись на свою прецеденту практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об`єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.

3.4. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке

Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.

Кожен має право на захист цього права, тобто не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.

Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані під час арешту, ані під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть для висунення обвинувачення

Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.

Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов`язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.

Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об`єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.

/пункти 55 62/

4. Стосовно передбачених законом види запобіжних заходів, що можуть бути застосованими до ОСОБА_17 , суд відзначає таке.

4.1. Відповідно до статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Запобіжними заходами є:

1)особисте зобов`язання;

2)особиста порука;

3)застава;

4)домашній арешт;

5)тримання під вартою.

/частина 1/

(а) Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

(б) Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

(в) Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.

При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/

4.2. Відповідно до статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою ...статті 176 цього Кодексу.

/частина 1/

…

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

/частина 3/

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

/частина 4/

4.3.Відповідно до статті 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення»

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою … є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України…

/частина 1/

5. Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в обставинах цього кримінального провадження є визначеним таким чином.

1. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності підстав для застосування такого запобіжного заходу та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

2. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.

Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".

/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (рішення від 26.06.1991 року), «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку" (п.51).

6. Відповідно до статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України

застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

/частина 1/

…

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

/частина 4/

Розмір застави визначається у таких межах

…

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

...

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

/частина 5/

7. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

-не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

-пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

-докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

IV…...Стосовно висунутої ОСОБА_4 підозри суд відзначає таке.

1. Оскільки по справі здійснюється лише підготовче провадження, «обґрунтованість підозри» у сенсі «обґрунтованості висунутого обвинувачення» судом не перевіряється, а встановлення її вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред`явленого обвинувачення.

Метою ж застосування запобіжного заходу на цьому етапі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

2. При цьому суд відзначає таке.

2.1. «Правдоподібність» висунутої ОСОБА_4 підозри в частині фактів наразі сторонами кримінального провадження, зокрема захистом не заперечується.

2.2. Захист оскаржує «правдоподібність» підозри в частині запропонованої під час досудового розслідування кваліфікації дій обвинуваченого.

Але з цього приводу неможливо не зазначити, що запропонована публічним обвинуваченням кваліфікація не є такою, що вочевидь не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження або ж вимогам кримінально-правового закону.

2.3. Питання ж про доведення версій обвинувачення, зокрема в частині кваліфікації дій ОСОБА_4 наразі не може бути вирішеним та підлягає вирішенню на подальших стадіях кримінального провадження.

Отже, висунуту обвинуваченому підозра для мети застосування відносно нього запобіжного заходу слід вважати «правдоподібною».

3. Принагідно суд відзначає, що сутність висунутої ОСОБА_4 підозри полягає ні в чому іншому, як у тому.

Що він під час збройної агресії російської федерації проти України та в зумовленою таким мобілізацією виявив спротив мобілізації з посяганням на життя осіб, які її забезпечували.

V…...Говорячи про наявність передбачених законом ризиків, суд відзначає таке.

1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.

1.1. Наявність цього ризику наразі випливає з суті висунутої ОСОБА_4 підозри, а саме з того, що він обґрунтовано підозрюється у тому, що чинив опір виконанню свого обов`язку аж до посягання на життя осіб, що забезпечували виконання ним цього обов`язку.

1.2. До того ж, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 05 до 12 років, а строк його перебування під вартою наразі не є домірним покаранню, що загрожує йому у разі визнання його винним за вироком суду.

Отже, високу ступінь ймовірності цього ризику на цій стадії кримінального провадження суд вважає доведеною.

2. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений може перешкоджати судовому розгляду «іншим чином».

2.1. Та прокурор зазначає, що такі перешкоди обвинувачений буде чинити тим, що ухилятиметься від явки до суду.

Але з цього приводу суд відзначає, що ризик ухилення обвинуваченого від суду вже є врахованим, розумні для його повторного врахування вочевидь є відсутніми.

2.2. Про інші можливі перешкоди з боку обвинуваченого у судовому розгляді кримінального провадження прокурор не посилається.

Отже, цей ризик суд вважає відсутнім.

3. Прокурор посилається й про наявність інших ризиків.

Проте, будь-які додаткові ризики раніше в межах цього кримінального провадження не встановлювались; про їх виникнення після винесення попередньої ухвали слідчого судді прокурор не посилається.

Отже, інші, окрім проаналізованих вище, ризики суд вважає відсутніми.

VIІ…...Говорячи про запобіжний захід, який слід застосувати з огляду на характер висунутої обвинуваченому підозру та встановлених судом ризиків, суд відзначає таке.

1. Вирішуючи питання про можливість запобігти встановленим судом ризикам шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд виходе з сутності таких ризиків.

З огляду на таке суд відзначає, що встановленому судом ризику ухилення обвинуваченого від суду об`єктивно неможливо запобігти інакше, ніж шляхом застосування адекватних засобів його утримання.

2. З огляду на таке суд відзначає, що такий запобіжний захід, як особисте зобов`язання, застосування жодних заходів задля утримання особи не передбачає.

За такого цей запобіжний захід, як такий, що в цьому випадку не відповідає сутності встановленого судом ризику та меті його застосування у цьому випадку, до ОСОБА_4 не може бути застосованим.

3. Такий запобіжний захід, як особиста порука, наразі не може бути застосованим через відсутність в ОСОБА_4 поручителя.

4. Такий запобіжний захід, як застава, в цьому випадку також не може бути застосованим.

Так, такий запобіжний захід дійсно передбачає певні засоби утримування особи, але лише у випадку вчинення корисливих злочинів (адже у випадку вчинення таких злочинів доведеним є те, що особа корегує свою поведінку головним чином з огляду на корисливий мотив).

В цьому ж випадку жодних відомостей про те, що мотивом дій обвинуваченого є користь, матеріали кримінального провадження не містять.

5. Стосовно ж можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд відзначає таке.

Наразі строк тримання обвинуваченого в умовах обмеження свободи становить близько 03 місяців; такого строку ж вочевидь недостатньо для вирішення питання про те, чи є поведінка обвинуваченого такою, що дозволяє пом`якшити режим обмеження його свободи.

Отже, цей запобіжний захід на теперішні час також не може бути застосованим.

6. Наведене у сукупності доводить, що на теперішній час до ОСОБА_4 може бути застосований лише один запобіжний захід тримання під вартою.

Стосовно можливості застосування цього запобіжного заходу суд додатково зазначає, що в цьому випадку публічний інтерес полягає ні в чому іншому, як у захисті Батьківщини, зокрема, шляхом проведення мобілізації. За такого опір заходам щодо мобілізації ставить під загрозу само існування українського суспільства.

За такого саме тримання ОСОБА_4 під вартою відповідає вимогам суспільного інтересу, а його звільнення є цілком здатним порушити публічний порядок, який наразі дійсно перебуває під загрозою.

За такого підстави для зміни обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі є відсутніми.

Отже, клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 314, 369-372; 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Здійснювати розгляд цього кримінального провадження колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

2.З метою формування колегії суддів передати кримінальне провадження до апарату Центрального районного суду міста Миколаєва для здійснення автоматичного визначення членів колегії для розгляду цього кримінального провадження.

3.З метою формування колегії суддів підготовче судове засідання відкласти

4.Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 10 серпня 2026 року включно.

5.У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів, в решті частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя = ОСОБА_18 =

1 - ttps://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}