Ухвала суду № 138053090, 06.07.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 126/1288/26

Провадження № 4-с/126/5/2026

"06" липня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

за участі представника скаржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області, АТ КБ "Приватбанк" на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

Скаржник через представника звернувся до Бершадського районного суду Вінницької області зі скаргою на дії/ бездіяльність органу примусового виконання, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області, яка полягає у відмові зняти арешти після завершення виконавчих проваджень №45964108 та №54964527 та відмові виключити відомостей із Єдиного реєстру боржників; зняти арешт з нерухомого майна яке належить ОСОБА_2 на праві приватної власності в розмірі 1/3 ч. квартири АДРЕСА_1 , який накладений по виконавчому провадженню № 54964527 виданий 28.11.2017, номер запису обтяження 63657377 від 26.02.2026р; зобов`язати Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Винницької області виключити відомості з Єдиного реєстру боржників України, щодо наявності заборгованості у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Скарга обгрунтована тим, що у травні 2026р. ОСОБА_2 бажаючи здійснити відчуження транспортного засобу та свого нерухомого майна звернувся до приватного нотаріусу, де дізнався про обставини, які перешкоджають його волевиявленню, а саме дізнався про той факт, що в рамках виконавчих проваджень № 45964108 від 2015 р. та № 54964527 від 2017р., які перебували на виконанні Бершадського ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області, накладені заборони про відчуження майна та внесені відомості до Єдиного реєстру боржників. Підставою обтяження є рішення державного виконавця, щодо обтяження речових прав на нерухоме майно серія та № 54964527 виданий 28.11.2017р. головним державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області. Номер запису обтяження: 63657377, дата та час державної реєстрації 26.02.2026р. Скаржнику взагалі не відомо було до звернення до нотаріусу, про існування цього виконавчого провадження. Не відомо також, на підставі яких документів воно відкривалось. Будь яких повідомлень ОСОБА_2 не отримував від стягувача та ДВС. При зверненні ОСОБА_2 до Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області щодо накладення обтяження йому було роз`яснено, що на час накладення обтяження ОСОБА_2 не мав нерухомого майна, в лютому 2026 р. коли система оновлювалась і синхронізувалась із реєстрами нерухомості, обтяження спрацювало виявивши, що наразі наявне у скаржника нерухоме майно. У зв`язку із тим що виконавче провадження вже давно закрито та знищено, зняти заборону (арешт) самостійно державний виконавець не вправі. Представником заявника була подана заява про скасування накладених арештів та заборон від 14.05.2026р., 19.05.2026р від Бершадського ВДВСу Гайсинському районі Вінницької області надійшла офіційна відповідь, що дійсно на виконанні їх служби перебувало два виконавчих документи: виконавчий напис № 9905 від 25.07.2017р. відповідно до якого відкрито було ВП № 54964527. (Виконавчий документ повернуто по п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження - у зв`язку із відсутністю майна у боржника, Ідентифікатор доступу до провадження: 43ВБЕЕ6ВАДА0); виконавчий лист № 126/4111/14 від 03.09.2014р, відповідно відкрито ВП № 45964108 (Виконавчий документ повернуто по п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження - у зв`язку із відсутністю майна у боржника. Ідентифікатор доступу до провадження: 05Г3360ДГ8ЕБ). Враховуючи, що на даний час виконавче провадження є завершеним та знищеним у зв`язку із закінченням строків зберігання, повторно виконавчий документ до виконання не пред`являвся, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинули. Наявність арештів та записів у реєстрах порушує право ОСОБА_3 на мирне володіння майном, користування та розпорядження ним.

29.06.2026 представник Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красиленко С.М. подав відзив на скарг, в якому виклав свої заперечення проти скарги з огляду на наступне. На виконанні у Бершадському відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України згідно даних АСВП перебувало виконавче провадження №54964527, яке було відкрито на підставі виконавчого напису №9905 від 25.07.2017 виданого приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 730866,40 грн, та виконавче провадження №45964108 (було відкрито на підставі виконавчого листа №126/4111/14 від 03.09.2014 виданого Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 205478,56 грн. 28.11.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Відповідно до ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до примусового виконання протягом строків, установлених законом. Таким чином, повернення виконавчого документа не свідчить про виконання рішення та не припиняє обов`язку боржника щодо його виконання. Позивач помилково ототожнює повернення виконавчого документа стягувачу із закінченням виконавчого провадження. Ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави закінчення виконавчого провадження, тоді як ст.. 37 Закону регулює інший правовий інститут повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» наслідки у вигляді зняття арешту з майна (коштів) боржника та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників застосовуються у випадках закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав. При цьому положення зазначеної статті не встановлюють обов`язку державного виконавця знімати арешт у разі повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст.. 37 Закону. Крім того, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки, за яких арешт майна боржника підлягає зняттю. Позивачем не наведено та суду не надано доказів існування будь-якої із передбачених ст. 59 Закону підстав для зняття арешту. Посилання позивача на те, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, саме по собі не є передбаченою законом підставою для зняття арешту державним виконавцем. Державний виконавець здійснює свої повноваження виключно у спосіб та в межах, визначених Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження», і не вправі знімати арешт за відсутності передбачених законом підстав. Сам факт перебування матеріалів виконавчого провадження в архіві також не породжує обов`язку державного виконавця скасувати заходи примусового виконання, застосовані під час здійснення виконавчого провадження. Враховуючи вищевикладене просив у задоволенні скарги відмовити.

Представник скаржника, адвокат Коротенко Є.О., в судовому засіданні скаргу підтримала, посилаючись на обставини викладені в ній та просила задовольнити.

Представники Бершадського відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника Бершадського ВДВС та просив у задоволенні скарги відмовити.

Представник АТ КБ "Приватбанк" у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 447 ЦПК України передбачене право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішень судів здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що на виконанні Бершадського відділу ДВС у Гайсинському районі перебувало виконавче провадження № 54964108 відкрите на підставі виконавчого листа №126/4111/13 від 03.09.2014 виданого Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу у сумі 205478,56 грн.

14.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 28.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", у з`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, що підтверджується інформацією про виконавче провадження з Єдиного реєстру виконавчих проваджень.

Також на виконанні Бершадського відділу ДВС у Гайсинському районі перебувало виконавче провадження № 54964527 відкрите на підставі виконавчого напису № 9905 від 25.07.2017 виданого приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу у сумі 730866,40 грн.

26.10.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 28.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", у з`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, що підтверджується інформацією про виконавче провадження з Єдиного реєстру виконавчих проваджень.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області № 126/4111/13-ц від 03.09.2029 у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено, у зв`язку із закінченням строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2026, головним державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області 28.11.2017 у виконавчому провадженні № 54964527 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 .

В Єдиному реєстрі боржників наявні відомості про заборгованість у ОСОБА_2 (виконавче провадження № 54964527).

Разом з тим, згідно відомостей АСВП відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 відсутні.

Згідно з відповіддю Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області від 22.05.2026 № 37829/3, виконавчі провадження № 54964527, № 45964108 станом на січень 2021 року знищені відповідно до Правил ведення діловодства та архіву органу державної виконавчої служби та приватними виконавцями, так як строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної державної виконавчої служби, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією, Законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Верховний Суд України у ряді справ (постанова від 23.04.2014 у справі № 6-26цс14, постанова від 19.08.2014 у справі № 3-56гс14, постанова від 30.03.2016 у справі № 6-2411цс15 та ін.) сформулював правові позиції, за змістом яких виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, виконавче провадження є сукупністю дій і правовідносин, урегульованих законами та іншими нормативно-правовими актами, які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону.

Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 1, ст. 2 ч.ч. 1, 2, ст. 6 ч. 1, ст. 11 ч. 1 Закону № 1404-VIII, держвиконавець повинен діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, і зобов`язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зобов`язаний не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, самі по собі обов`язковість чинного судового рішення, досягнення мети правосуддя у вигляді виконання такого рішення та відповідні права стягувача не можуть ставитися під сумнів.

Поряд із цим, особа, зокрема, стягувач, діє у цивільних і процесуальних відносинах вільно, виконує відповідні обов`язки та реалізує свої права у межах, визначених у даному випадку законом, на власний розсуд і повинен діяти добросовісно, розумно, обачно, своєчасно, передбачаючи наслідки, не порушуючи прав інших осіб та не завдаючи їм шкоди. Так само і держвиконавець повинен діяти відповідно до закону та не порушуючи законні права сторін виконавчого провадження.

Законом № 1404-VIII установлено, що: у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ст. 59 ч. 3); за змістом ст. 59, у всіх інших випадках, не передбачених частинами 3 і 4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду (ст. 59 ч. 5).

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 02.04.2012 № 512/5 (реєстрація в Мін`юсті України від 02.04.2012 за № 489/20802), в редакції, що була чинною на час вчинення виконавчих дій, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону (п. 3.20).

Верховний Суд у постанові від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 за адміністративним позовом підприємства, яке було боржником у виконавчих провадженнях, до органу ДВС про визнання незаконною бездіяльності органу ДВС щодо незняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу та зобов`язання органу ДВС зняти арешт з усього нерухомого майна боржника, в ситуації, коли державний виконавець повертаючи у двох виконавчих провадженнях виконавчий документ стягувачу на підставі, відповідно, п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) і п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (неможливість встановити особу боржника, з`ясувати проживання боржника - фізичної особи) не зняв арешт, що був накладений на майно боржника, аналізуючи в системному взаємозв`язку положення ст.ст. 1, 2, 6, 11, 25, 47, 49, 57, 60 Закону № 606-XIV, Інструкції з організації примусового виконання рішень висловив правову позицію, згідно з якою: аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню; як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться; арешт з майна боржника підлягав зняттю держвиконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте у двох відповідних виконавчих провадженнях цього зроблено не було; незняття держвиконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Відтак слід констатувати, що після повернення виконавчого документа стягувачу останній не вчиняв ніяких дій, спрямованих на виконання рішення, стягнення боргу, чим на власний розсуд розпорядився своїми правами, встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, виконавчі провадження щодо виконання відповідного рішення та стягнення з ОСОБА_2 боргу відсутні, жодні виконавчі дії не вчинялися.

За таких умов існування арешту нерухомого майна, що був накладений у рамках конкретного виконавчого провадження саме задля досягнення мети цього провадження, забезпечення реального виконання рішення втратило своє призначення, арешт не виконує функцію забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні, що завершене.

Натомість цей арешт за відсутності відповідного провадження не має правової основи, створює правову невизначеність і безпідставно обмежує права власника майна, погодитись із тим, що такий арешт може існувати по суті невизначений час, неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як встановлено в судовому засіданні, відомості про перебування у виконавчій службі відкритих виконавчих проваджень, боржником в яких є заявник, відсутні.

Доказів на підтвердження переривання строку пред`явлення до виконання указаного виконавчого документа матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі N 2/0301/806/11 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинне призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

На думку суду, існування арешту майна ОСОБА_2 наразі не направлено на виконання рішення суду, а лише створює обмеження у вільному володінні майном.

Внаслідок арешту нерухомого майна заявник по цей час перебуває у ситуації, в якій до нього на невизначений термін застосовано обмеження права володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Ця ситуація суперечить принципу правової визначеності.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зняття арешту та заборони, накладених у виконавчих провадженнях на майно ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області, АТ КБ "Приватбанк" на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області, яка полягає у відмові зняти арешти після завершення виконавчих проваджень №45964108 та №54964527 та відмові виключити відомостей із Єдиного реєстру боржників.

Зняти арешт з нерухомого майна яке належить ОСОБА_2 на праві приватної власності в розмірі 1/3 ч. квартири АДРЕСА_1 , який накладений 28.11.2017 по виконавчому провадженню № 54964527, номер запису обтяження 63657377 від 26.02.2026р;

Зобов`язати Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Винницької області виключити відомості з Єдиного реєстру боржників України, щодо наявності заборгованості у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. І. Губко