Ухвала суду № 138052026, 06.07.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/2339/24

Номер провадження по справі 1-кп/387/39/26

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

про продовження строку тримання під вартою

06 липня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024121080000214 від 20.05.2024 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не працюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, раніше судимий : 26.12.2023 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121080000214 від 20.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні призначено на 13 годину 20 хвилин 06 липня 2026 року.

В судовому засіданні 06.07.2026 прокурор подав клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосованого до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, яке обґрунтовує ризиками, що визначені ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та не відпали, зокрема щодо: можливості переховування обвинуваченого від суду, оскільки усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та міри покарання, яка може бути застосована до обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, так як останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності та має не зняту і не погашену судимість за корисливі злочини; можливості знищити, сховати або знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, яких місце знаходження слідчими органами на даний час не встановлено; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення даного кримінального правопорушення, враховуючи наявність судимості; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, ухилятись від викликів слідчого, прокурора та суду. З огляду на зазначені обставини, сторона обвинувачення вважає, що запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо поданого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою. Просив замінити запобіжний захід на більш м`який, а саме на цілодобовий домашній арешт. Посилався на те, що можливості знищити, сховати або знищити будь-яку із речей чи документів він не має можливості, оскільки всі речі були вилучені під час досудового розслідування. Відсутня можливість впливу на свідків з його сторони, так як він їх не знає. Вчиняти інше кримінальне правопорушення він не має наміру. Зазначив, що його батько проживає в одному населеному пункті з ним, неподалік від його будинку, і має можливість забезпечити його всім необхідним, у разі застосування судом запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 при вирішенні поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу, підтримала позицію обвинуваченого. Просила в його задоволенні відмовити та замінити на більш м`який, а саме у виді цілодобового домашнього арешту, покликаючись на те, що матеріали кримінального провадженні перебувають в суді та досліджені судом, всі свідки сторони обвинувачення допитані, тому наведені прокурором ризики не підтвердженні. При цьому захисник наголосила на тому, що суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу повинен враховувати практику Європейський суд з прав людини, відповідно до якої пріоритет має надаватися застосуванню заходів, не пов`язаних із триманням особи під вартою, за відсутності виняткових підстав для обрання найсуворішого запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.

Суд вважає, що характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 307 КК України, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує, що обвинувачений є повнолітньою особою, не має інвалідності, має задовільний стан здоров`я, не працює, не одружений, утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 26.12.2023 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік. При цьому суд враховує відсутність міцних соціальних зв`язків та осіб, які можуть поручитися за явку обвинуваченого до суду, а також оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі не продовження щодо нього строку тримання під вартою, а також те, що перебуваючи на волі він може вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки досудове розслідування вже закінчено, а тому обвинувачений не зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та які на даний час не встановлені органом досудового розслідування, які мають значення для даного кримінального провадження, встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення. В клопотанні не обґрунтовано можливість обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, жодних доказів на підтвердження цього ризику прокурором не надано.

Проте, відсутність ризиків, передбачених пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не призводять до відсутності підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про можливість його батька поручитись за належну процесуальну поведінку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позаяк сам обвинувачений повідомив, що батько біля року назад виїхав за межі України до Республіки Польща, і чи повернувся наразі до України, йому не відомо.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень, на даній стадії судового провадження суд вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів тобто до 14:05 год. 04 вересня 2026 року.

При постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим виконання обов`язків, передбачених КПК України.

З урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне визначену ОСОБА_4 Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.12.2024 заставу залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Окрім цього, суд вважає за необхідне, відповідно до положень ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою його вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;5) уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 14 години 05 хвилин 04 вересня 2026 року.

Розмір грошової застави визначений в ухвалі Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для відома та виконання Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали визначити до 14 години 05 хвилин 04 вересня 2026 року.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено о 16 годині 40 хвилин 08.07.2026.

Суддя ОСОБА_6