Рішення № 138052001, 08.07.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/917/26

Провадження № 2/385/490/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Іннова Нова» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором № 7814520425 від 14.04.2025 у розмірі 28830,00 грн, з яких:5000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 13830,00 грн заборгованість за процентами, 10000,00 грн заборгованість за неустойкою та судові витрати.

стислий виклад позиції сторін

В обґрунтування позову позивач покликався на те, що 14.04.2025між ТОВ «Іннова Фінанс`та Чернієнком В. П. укладено кредитний договір № 7814520425, який підписаний електронним підписом відповідача. Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «Іннова Нова» надало відповідачу позику в розмірі 5000,00 грн шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , які надані відповідачем на умовах строковості, зворотності, платності на особисті потреби на 360 днів, день надання кредиту - 14.04.2025 або наступний календарний день, процентна ставка - 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів, 0,87 % з 181 дня до закінчення строку дії договору чи дати фактичного повернення суми кредиту. ТОВ Інноа Фінанс на виконання умов договору, надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5000,00 в обумовлений договором строк та спосіб. В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Іннова Нова» не подав, хоча в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 28.05.2026 вважається врученою йому16.06.2026, тобто у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 28.05.2026відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, частково задоволено клопотання позивача, що подане з позовом, про витребування доказів.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Іннова Нова» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав ОСОБА_2 встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1 статті 546 ЦПК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Суд установив, що 14.04.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 7814520425 (Кредитний договір) (а.с.20-31).

Відповідно до умов договору: сума кредиту 5000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність сплати платежів - кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору; стандартна процентна ставка - 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів з дати укладення договору, 0,87 % за кожен день користування кредитом починаючи з 181 дня з дати укладення договору; вказано умови для зниженої процентної ставки; комісія за надання кредиту - 15 % від суми наданого кредиту; орієнтована загальна вартість кредиту 22580,00 грн (за стандартною ставкою). Кошти кредиту надаються у безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_2 , дата надання кредиту 14.04.2025 або наступний за ним календарний день (п. 2.3, 2.5, 2.6.1, 2.6.1, 2.7, 3.1, 3.2).

Відповідні дані щодо строку розміру кредиту, процентів, строків погашення відображено в таблиці обчислення загальної вартості кредиту (додаток № 1) (а.с. 31-32).

Вказані договір та додаток № 1 до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим цифровим ідентифікатором 495914.04.2025 о 14:53.

Надання для ознайомлення та підписання ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту щодо договору про споживчий кредит (а.с. 47-49) суд вважає виконанням ТОВ Іннова Фінанс свого переддоговірного зобов`язання, що встановлене Законом України Про споживче кредитування.

Суд зазначає, що підписання договору, додатку до нього, паспорта споживчого кредиту з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає Закону України «Про електронну комерцію».

Слід зазначити що кредитний договір містить узгоджені сторонами такого положення щодо встановлення розміру кредиту, порядку та строку нарахування процентів, комісії.

При цьому суд враховує, що в договорі зазначено особисті дані ОСОБА_1 , РНОКПП, реквізити паспорту, електронна адреса, номери телефону, номер картки, домашня адреса. Суд вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору.

При цьому суд також бере до уваги надану позивачем інформацію (а.с. 33), з якої вбачається, що 14.04.2025 о 14:53 для підписання договору одноразовим ідентифікатором на номер телефону НОМЕР_3 йому було відправлено код 4959.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять та таке відповідачем не спростовано.

14.04.2025ТОВ «Іннова Фінанс» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000,00 гривень, шляхом перерахування коштів через ТОВ «ФК Контрактовий дім», що підтверджено квитанцією до платіжної інструкції № 20192-1354-208108197 про переказ 5000,00 грн, платник ТОВ Іннова Фінанс, надавач платіжних послуг платника ТОВ ФК Контрактовий Дім, призначення платежу - кредитні кошти від ТОВ Іннова Фінанс на картку НОМЕР_4 (а.с. 37).

Також цей факт доводиться листом АТ Універсал Банк з випискою, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в банку емітовано картку № 4441111054932649 та 14.04.2025 на таку було здійснено зарахування переказу через систему інтернет-еквайрингу EasyPay в розмірі 5000,00 грн, ID операції 1590177604 , призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ Іннова Фінанс поповнення картки 44411110хххххх2649, 380970110600.

З таких доказів, які суд вважає належними та допустимими, логічно пов`язаними, такими що доповнюють один одного, суд доходить висновку про укладення кредитного договору та умови такого, а також перерахування кредитних коштів. При цьому суд зауважує, що кошти ОСОБА_1 були перераховані 14.04.2025в сумі 5000,00 грн, з детальним зазначенням призначення такого платежу, що достеменно підтверджує отримання відповідачем таких на виконання умов кредитного договору, на карту, номер якої ним зазначено особисто в договорі.

Правила надання коштів та банківських металів в кредит суд до уваги не бере, оскільки такі не містять підпису відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення з їх змістом (а.с. 53-56).

Відповідно до рішення № 05-09/2025 від 05.09.2025 та виписок з ЄДР (а.с. 40-42) ТОВ Іннова Фінанс змінило найменування на ТОВ Іннова Нова.

З розрахунку заборгованості (а.с. 13-14) вбачається, що заборгованість за період з 14.04.2025 по 13.05.2026 за договором № 7814520425 становить 28830,00 грн, з яких:5000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 13830,00 грн заборгованість за процентами, 10000,00 грн заборгованість за неустойкою; проценти нараховувались з 14.04.2025 по 08.04.2026, тобто відповідно до узгодженого сторонами в договорі строку кредитування (360 днів); відповідач вносив кошти на погашенян кредиту - 2250, 00 грн 14.05.2025, 1500,00 грн 13.06.2025, з яких погашено 750 грн комісії та 3000,00 процентів.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 10000,00 грн суд виходить з того, що відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Така обставина є загальновідомою.

Оскільки неустойка за кредитним договором нараховані в період дії воєнного стану то відповідач звільняється від обов`язку їх сплати на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Тому в стягненні неустойки в розмірі 10000,00 грн слід відмовити.

Розрахунок заборгованості в іншій частині перевірений судом та суд з таким погоджується.

При цьому суд бере до уваги, що 10.06.2017 набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів`текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів`з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування`залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування`до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування`передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування`щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з наведеного, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином суд вважає обґрунтованим нарахування комісії в сумі 750 грн (15 % від суми наданого кредиту), яка нарахована відповідно до п. 2.7 кредитного договору та сплачена відповідачем в повном обсязі.

Відповідач відзиву, заперечень проти розрахунку, контррозрахунку не надав, тому суд позбавлений можливості дати оцінку його аргументам.

Отже відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, отримані в кредит кошти не повернув, не сплатив в повному обсязі нараховані проценти, а тому у нього утворилась заборгованість в розмірі 18830,00 грн, з яких:5000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 13830,00 грн заборгованість за процентами.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами.

У зв`язку з наведеним позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду ТОВ «Іннова Нова» було сплачено 2662,40 грн судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Отже сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1738,92 грн (18830,00/28830,00х2662,40).

Доказів понесення інших витрат сторонами не надано, однак в позовній заяві зазначено, що документальне підтвердження понесених судових витрат в частині надання позивачу правничої допомоги буде скеровано до суду разом з заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказано, що вимога ч. 8ст. 141 ЦПК Українизастосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Враховуючи, що в позовній заяві представник позивача повідомив про надання доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу в п`ятиденний строк з дня ухвалення судового рішення, тому йому необхідно встановити строк до 13липня 2026 року для подання цих доказів.

При цьому суд бере до уваги, що положенням ч. 3 ст. 270 ЦПК України встановлено, що додаткове судове рішення, в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати,ухвалюється без повідомлення учасників справи, а ч. 1 та 2 ст. 246 ЦПК України вказують, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеномучастиною першоюцієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 258-259, 263-265ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5) заборгованість за кредитним договором № 7814520425 від 14.04.2025 в розмірі 18830,00 грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13830,00 грн заборгованість за процентами, та 1738,92 грн сплаченого судового збору, а всього 20568 (двадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн 92 коп.

В решті позову відмовити.

Встановити позивачу строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу - до 13липня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 08.07.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 08.07.2026