Рішення № 138051626, 08.07.2026, Тетіївський районний суд Київської області

08.07.2026 Провадження по справі № 2/940/498/26

Справа № 940/586/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (надалі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором за № 1751811 від 07.09.2024 у розмірі 39019,98 гривень та за договором № 8281437 від 13.09.2024 у розмірі 27000,00 гривень, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі по тексту - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір № 1751811 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначено, на виконання умов зазначеного договору ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконано та надано позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту.

Натомість, відповідачка виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.05.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-11/25 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 39019,98 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки.

Крім того, 13.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі по тексту - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено договір №8281437 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконано та надано позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту.

Натомість, відповідачка виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

26.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-15/25, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до додатку (Реєстру боржників) до договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 за договором № 8281437 становить 27000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 27.04.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.05.2026 відповідачка ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову ТОВ «Свеа Фінанс» відмовити у повному обсязі, вважає, що доказів на укладення з нею кредитного договору № 8281437 від 13.09.2024 та кредитного договору №1751811 від 07.09.2024 у вигляді договорів приєднання, позивачем надано не було, а тому не доведено обставини, на які він посилається, зокрема на погодження всіх умов за договорами і законність підстав щодо нарахування боргу, зокрема і відсотків.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не надав належного підтвердження видачі кредитних коштів первісними кредиторами, належні розрахунки суми боргу за кредитними договорами, докази відступлення права вимоги в ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Авентус Україна».

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.09.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1751811 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 договору ТОВ «Селфі Кредит» надає споживачу кошти у кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

11.09.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 1751811 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позичальником ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором та додатковою угодою до договору виконано, а саме надано відповідачці грошові кошти у сумі 8000,00 гривень та 3000,00 гривень шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала при оформленні кредиту, що підтверджується довідками, виданими ТОВ «Пейтек» від 28.05.2025.

28.05.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги за договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до додатку 1 (Витяг з Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-11/25 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1751811 становить 39019,98 грн, з яких: 10999,98 грн - сума основного боргу за кредитом; 22520,00 грн - сума нарахованих процентів; 5500 грн - сума штрафних санкцій (пеня).

Крім того, 13.09.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №8281437 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позичальником ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконано та надано відповідачці грошові кошти у сумі 10000,00 гривень шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала при оформленні кредиту, що підтверджується витягом про надання інформації, виданим ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 27.06.2025.

26.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-15/25, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-15/25 від 26.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 8281437 становить 27000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість по основному боргу; 12000,00 грн - заборгованість по процентам; 5000,00 грн - пеня, штрафи.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що договір № 1751811 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 07.09.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі.

Відповідно до п. 10 «Реквізити та підписи сторін» договору № 1751811 про надання споживчого кредиту від 07.09.2024 відповідачка ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором В484, 07.09.2024, 16:46:55.

За таких обставин, суд дійшов висновку про укладення договору № 1751811 про надання споживчого кредиту від 07.09.2024 в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікаторомВ484, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідачки на укладення договору на погоджених умовах.

Також встановлено, що договір № 8281437 про надання споживчого кредиту від 13.09.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі.

Відповідно до п. 10 «Реквізити та підписи сторін» договору № 8281437 про надання споживчого кредиту від 13.09.2024 відповідачка ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором С7084, 13.09.2024, 10:02:24.

За таких обставин, суд дійшов висновку про укладення договору № 8281437 про надання споживчого кредиту від 13.09.2024 в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікаторомС7084, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідачки на укладення договору на погоджених умовах.

Поряд з цим суд зазначає, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитні договори не були би укладені, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.

Своїми підписами у зазначених договорах відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів.

Уклавши вказані договори на умовах, викладених у них, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були у них закріплені.

При цьому суд зазначає, що згідно із ч. 3 статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Оскільки позивачем надано вказані договори з додатками у паперовому вигляді та укладення цих договорів в часі збігається з отриманням коштів відповідачкою, у суду відсутні сумніви щодо наданих позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договорів на певних умовах.

Отже, факт укладення договору № 1751811 про надання споживчого кредиту від 07.09.2024 та договору № 8281437 про надання споживчого кредиту від 13.09.2024 підтверджується належними та допустимими доказами та не спростовано відповідачкою.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідачки щодо не надання позивачем доказів видачі кредитних коштів первісними кредиторами, з огляду на таке.

Так, згідно з укладеними між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 договору №1751811 від 07.09.2024 (п. 2.1.договору) та між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору № 8281437 від 13.09.2024 (п. 2.1. договору) передбачено перерахування відповідачці ОСОБА_1 коштів шляхом безготівкового переказу на її картку № НОМЕР_1 .

На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачці за вказаними договорами, позивачем надано довідки, видані ТОВ «Пейтек» від 28.05.2025 та витяг про надання інформації, виданий ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 27.06.2025.

Отже, кредитні кошти були перераховані на картку відповідачки.

Водночас, суд звертає увагу на те, що кредитор, як фінансова установа, не має доступу до виписки про рух коштів по рахунку та інформації про належність картки тій чи іншій особі.

Посилання відповідачки у відзиві на позовну заяву на те, що доказом розміру заборгованості за кредитним договором є виписка про рух коштів по рахунку, а не розрахунок заборгованості, суд оцінює критично, оскільки кредитні кошти були надані фінансовою установою шляхом перерарахування їх на банківську картку, емітентом якої є відмінна від кредитора банківська установа.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідачка має доступ до свого банківського рахунку та картки, та мала можливість надати суду виписку із свого особового рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від первісних кредиторів на виконання укладених договорів, однак жодних доказів на спростування позовних вимог відповідачкою не надано.

За таких обставин, відсутні підстави для сумніву, що відповідачці ОСОБА_1 не перераховані, визначені умовами договорів, кредитні кошти, що підтверджується вищенаведеними доказами та не спростовано відповідачкою.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо укладення між первісними кредиторами та ОСОБА_1 договору № 1751811 від 07.09.2024 та договору №8281437 від 13.09.2024, а також отримання відповідачкою кредитних коштів.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідачки про те, що позивачем не надано доказів відступлення права вимоги від первісних кредиторів до ТОВ «Свеа Фінанс», оскільки на підтвердження факту набуття позивачем права грошової вимоги у цій справі надано: договір факторингу № 01.02-11/25 від 28.05.2025 з додатками до договору; платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 29.05.2025 № 10076; договір факторингу № 01.02-15/25 від 26.06.2025 з додатками до договору; платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 26.06.2025 № 10106, які є належними та допустимими доказами, оскільки безпосередньо підтверджують факт переходу права вимоги.

Водночас, частиною 2 ст. 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведеного положення закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання вважається належним. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

При переуступленні прав вимоги за договором факторингу до нового кредитора переходить право вимоги саме в тому обсязі та способі виконання, яке мав і попередній кредитор. За таких умов дані обставини для боржника залишаються незмінними, незважаючи на заміну кредитора. Права та обов`язки боржника не змінюються, відтак такий договір не породжує порушення або зачіпання інтересів такого боржника.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17.02.2022 у справі №761/30670/20.

Отже, оскільки доказів належного виконання відповідачкою кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, проте належними та допустимими доказами у справі підтверджується факт відступлення від первісних кредиторів ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги за договором № 1751811 від 07.09.2024 та договором № 8281437 від 13.09.2024, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права вимоги до відповідачки.

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості за кредитними договорами, які містять детальний опис нарахованої заборгованості, є зрозумілими та узгоджуються з умовами договорів.

Натомість, відповідачка ОСОБА_1 , ставлячи під сумнів зазначені розрахунки, не спростувала надані розрахунки заборгованості та не надала власних розрахунків на спростування доводів і розрахунків первісних кредиторів або доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеними ті обставини, що відповідачка ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами, взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачені в договорах строки отримані у кредит грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем, до якого перейшло право вимоги, тому наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсоткам.

Разом з тим, щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки пені, суд зазначає наступне.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки пені, нарахованої у період дії воєнного стану, за прострочення зобов`язання, яке виникло з договорів про надання споживчого кредиту, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки пені у розмірі 5500,00 грн за договором № 1751811 від 07.09.2024 та у розмірі 5000,00 грн за договором № 8281437 від 13.09.2024.

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконала, кредитні кошти разом з відсотками своєчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, до якого перейшло право вимоги, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, зокрема, стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості: за кредитним договором № 1751811 від 07.09.2024 у загальному розмірі 33519,98 гривень, що включає в себе суму заборгованості по тілу кредиту (10999,98 грн) та заборгованості за відсотками (22520,00 грн), у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті пені у розмірі 5500,00 грн - відмовити; за кредитним договором № 8281437 від 13.09.2024 - у загальному розмірі 22000,00 гривень, що включає в себе суму заборгованості по тілу кредиту (10000,00 грн) та заборгованості за відсотками (12000,00 грн), у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті пені у розмірі 5000,00 грн - відмовити.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем понесено судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за договором № 1751811 від 07.09.2024 у загальному розмірі 33519,98 гривень та за договором № 8281437 від 13.09.2024 у загальному розмірі 22000,00 гривень, відтак, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2238,81 грн (2662,40 грн х 84,09 %).

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Отже, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 137, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 625, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: вул. Іллінська, буд. 8, м.Київ, 04070, заборгованість за договором № 1751811 від 07.09.2024 у розмірі 33519 (тридцять три тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: вул. Іллінська, буд. 8, м.Київ, 04070, заборгованість за договором № 8281437 від 13.09.2024 у розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. МАНДЗЮК