Ухвала суду № 138050993, 06.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7766/26

Провадження №4-с/369/118/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Ведмеденко Н.М.,

за участю:

заявника

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Святошинська служба у справах дітей, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оскарження бездіяльності державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Вишнівського відділу державної виконавчої служби, в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Вишнівського відділу державної виконавчої служби щодо не відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали суду.

2. Зобов`язати Вишнівський відділ державної виконавчої служби негайно відкрити виконавче провадження на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року у справі № 759/2641/25.

3. Зобов`язати державного виконавця вжити заходів примусового виконання судового рішення невідкладно.

Вимоги скарги мотивовано тим, що 20.04.2026 суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Мартиненко Валерією Сергіївною у справі № 759/2641/25, провадження № 2/369/3213/26, постановлено ухвалу, яка набрала законної сили 20.04.2026 та підлягає негайному виконанню. Так, зазначеною ухвалою ОСОБА_2 зобов`язано надавати щотижневі звіти про стан дитини на e-mail батька та забезпечити щотижневий відеозв`язок дитини з батьком.25.04.2026 дану ухвалу, що підписана КЕП судді, було направлено до Вишнівського відділу державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження та довідкою про набрання законної сили - в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника. Однак, станом на дату подання цієї скарги до суду Вишнівський відділ ДВС не відкрив виконавче провадження, не повідомив заявника про результати розгляду поданих документів та не вжив жодних заходів примусового виконання судового рішення, яке підлягає негайному виконанню. Таким чином, Вишнівський відділ ДВС у порушення вимог ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» допустив бездіяльність, що порушує права заявника та унеможливлює виконання судового рішення стосовно малолітньої дитини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.05.2026 року за скаргою ОСОБА_1 відкрито провадження у справі за та призначено її до судовий розгляду.

20.05.2026 року за вх. № 29897/26 від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Плискань І.О. до суду надійшли заперечення щодо скарги ОСОБА_1 на бездіяльність, яка полягає у не відкритті виконавчого провадження на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 759/2641/25. Згідно з якими, представник наголошуємо на тому, що дана скарга не підлягає задоволенню, оскільки фактично ОСОБА_2 виконала ухвалу Києво Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 759/2641/25, а тому відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження. Більше того, законодавством України не передбачений механізм примусового виконання судового рішення щодо побачень з дитиною через телефонний або відеозв`язок, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження. Крім того, ОСОБА_2 вже не зареєстрована у с. Крюківщина, тому відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження Вишневим ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ. У зв`язку з чим, представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Плискань І.О. просила суд відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця по справі № 369/7766/26.

25.05.2026 року за вх. № 31269/26 від заявника ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення (заперечення) представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Плискань І.О., з додатками, згідно з якими заявник просив суд задовольнити скаргу у повному обсязі.

26.05.2026 року за вх.№ 31294/26, вх.№ 31397/26 та вх.№ 31402/26 від заявника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме фото спілкування дитини з батьком в минулому, відомості про невиконання ухвали суду та перетину кордону України дитиною.

У судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв`язку, заявник ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та її представник - адвокта Плискань І.О. у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. При цьому від представника Плискань І.О. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням останньої у відпустці до середини серпня 2026 року.

Представники суб`єкта оскарження - Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та інших заінтересованих осіб у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду скарги повідомлялися належним чином.

З огляду на обмежений строк розгляду даної категорії справ визначений ч. 1 ст. 450 ЦПК України та наполягання заявника про її розгляд за відсутності заінтересованих осіб, суд вважав за доцільне відхилити клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Плискань І.О. про відкладення розгляду справи та продовжити судовий розгляд справи за їх відсутності, оскільки останні подали до суду свої заперечення щодо скарги ОСОБА_1 та висловили свою позицію, що жодним чином не буде порушувати їх законних прав та інтересів.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності осіб, які в судове засідання не з`явилися та були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги по суті відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України.

Вислухавши пояснення заявника ОСОБА_1 , дослідивши надані матеріали та надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що у провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Мартиненко В.С. на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа: Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року у справі № 759/2641/25, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково, а саме, забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом зобов`язання ОСОБА_2 :

1) надавати щотижнево, не пізніше неділі до 20:00 год шляхом надсилання на email ІНФОРМАЦІЯ_1 відомостей про загальний стан здоров`я дитини за тиждень, успішність за тиждень, в разі відвідування навчального закладу, відвідування позашкільних занять (гуртки, секції, репетитори), в разі такого відвідування, про загальний психологічний стан дитини протягом тижня; взаємини з однолітками, улюблені та нелюбимі страви; про інтереси та вподобання: улюблені мультфільми, книги, іграшки та ігри;

2) забезпечити щотижневе спілкування дитини з батьком шляхом відео або телефонного зв`язку тривалістю до 1 години (за відсутності домовленості - щонеділі з 11:00 до 12:00 за часовим поясом місця перебування дитини).

У решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Дана ухвала набрала законної сили 20.04.2026 року та в розумінні вимог ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» є тим рішенням, яке відноситься до рішень суду, що підлягають примусовому виконанню.

Так, з матеріалів скарги ОСОБА_1 вбачається, що заявник надіслав на електронну адресу Вишнівського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ, - «ІНФОРМАЦІЯ_2», ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року з накладеним електронним цифровим підписом судді Мартиненко В.С.; фотокопії власного паспорту; заяву про відкриття виконавчого провадження; фотокопії паспортних даних ОСОБА_2 ; фотокопію свідоцтва про народження дитини; довідку про набрання ухвалою суду від 20.04.2026 року законної сили підписавши ці документи власним електронним цифровим підписом.

При цьому, з тверджень заявника ОСОБА_1 , викладених у скарзі уповноважені особи Вишнівського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ не вжили заходів щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду - ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року у справі № 759/2641/25. У зв`язку з чим, заявник вважає їх бездіяльність протиправною та вимушено звертається до суду.

Відповідно дост. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що засобом юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (п. 20 Постанови Пленуму).

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 усправі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.

Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» і процесуального законодавства: у КПКУ, ЦПКУ, КАСУ, ГПКУ.

Частиною першою статті18 ЦПК України, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов`язковість судових рішень забезпечується державою.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов`язковості виконання судових рішень. Загальною Декларацією прав людини (ст. 8), Міжнародним Пактом про громадянські і політичні права (ст. 2), Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини (ст. 13) передбачено право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення основних прав людини, наданих їй конституційними та законодавчими актами. Відповідно до рішення КСУ №3-рп/2003 від 3 січня 2003р. правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах, яке неможливе без виконання судового рішення в різних видах судочинства.

Таким чином, судове рішення - це офіційний документ суду юрисдикційного характеру, яким закінчується розгляд справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції або ВСУ, що є найважливішим актом правосуддя, прийнятим на захист прав і свобод людини, правопорядку та принципу верховенства права. Судові рішення, якими закінчується розгляд справи в судах, ухвалюються іменем України. Ухвалене іменем України судове рішення сприймається як воля держави, а вирок визнається засудженим як правова оцінка державою його діяння. Саме тому на бланку, де викладено остаточне судове рішення, обов`язково повинна мати місце державна символіка України, тобто герб і напис "Іменем України". При вирішенні в судовому процесі процесуальних питань, пов`язаних з підготовкою чи розглядом судових справ, приймаються рішення без ухвалення їх іменем Україниу формі окремого процесуального документа або їх суть викладається у протоколі (журналі) судового засідання. Зазначені "проміжні" судові рішення (наприклад ухвала про призначення експертизи, про забезпечення позову, тощо) не ухвалюються іменем України, однак вони теж є обов`язковими.

Суть принципу обов`язковості судових рішень полягає в такому: а) судове рішення, що набрало законної сили, повинно виконуватись усіма суб`єктами, прав яких воно стосується; б) судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; в) у випадку відмови від добровільного невиконання судового рішення воно може бути виконано компетентними органами в примусовому порядку.

За загальним правилом, судове рішення є обов`язковим з моменту набрання ним законної сили. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, ВСУ набирають законної сили з моменту їх проголошення. Із зазначеного правила існують винятки. Зокрема, рішення в окремих випадках підлягає негайному виконанню до набрання ним законної сили (ч. 2 ст.534 КПК,ст.367 ЦПК,ст.256 КАС).

Виконання судових рішень в усіх видах судочинства є окремою та самостійною стадією провадження. Для цього існує інститут звернення судового рішення до виконання, якщо воно не виконано добровільно. Звернути рішення до виконанняце звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про видачу виконавчого документа. Крім того, в усіх видах судочинства існує інститут судового контролю, суть якого полягає в тому, що органи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, що постановив судове рішення, про його виконання. Законодавство передбачає таку форму судового контролю за виконанням судового рішення, як оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності посадових осіб виконавчої служби.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

За нормами статей 3, 5 до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, тощо. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 1 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», встановлений чіткий перелік вимог до виконавчого документа, зокрема ч. 3 цієї статті встановлено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Виконавчий документ може бути виданий у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі видачі виконавчого документа у формі електронного документа, який одночасно є рішенням, інформація про дату набрання ним законної сили може зазначатися в окремому електронному документі, що вважається невід`ємною частиною виконавчого документа. Особливості пред`явлення до примусового виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначаються Міністерством юстиції України.

При цьому, реєстрація виконавчих документів, виданих у формі електронних документів, здійснюється автоматично в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - Система), відповідно до пункту 3 розділу III Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення), при їх пред`явленні заява про примусове виконання рішення також подається в електронній формі, на яку стягувачем/уповноваженою особою накладається кваліфікований або удосконалений електронний підпис чи печатка.

Згідно зі змінами до Розділу XV Положення, що були внесені із введенням воєнного стану в Україні, електронна інформаційна взаємодія з органами (посадовими особами), уповноваженими видавати виконавчі документи у випадках, передбачених законом, під час пред`явлення ними або стягувачами - виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, та їх виконання здійснюються за допомогою Системи.

Пред`явлення до примусового виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, забезпечується з використанням: засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема, з використанням мобільного додатка Порталу Дія стягувачами - фізичними особами; підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», стягувачами - фізичними та юридичними особами.

Як вбачається з долучених заявником до скарги фотодоказів надіслання документів на примусове виконання ухвали суду до Вишнівського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ відбувалося на офіційну електронну пошту відділу «ІНФОРМАЦІЯ_2» з особистої електронної пошти заявника «ІНФОРМАЦІЯ_3», що не передбачено ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, з урахуванням вимог передбачених ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

При цьому, з наданої до суду ОСОБА_1 відповіді з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.10.2025 року вбачається, що останньому детально роз`яснено порядок звернення на примусове виконання судових рішень (виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню).

Разом з тим, відповідно до п. 133 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, документообіг ДВС України - це проходження документів в ДВС України з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються в ДВС України на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.

Згідно з п. 139 Інструкції, доставка документів до ДВС України здійснюється, як правило, з використанням засобів поштового зв`язку і електрозв`язку, а також кур`єрською та фельд`єгерською службою. Каналами електрозв`язку доставляються: телеграми (телетайпограми), факсограми, телефонограми, електронні документи із застосуванням електронного цифрового підпису та документи в електронній формі без електронного цифрового підпису (у сканованій формі).

Усі документи, що надходять до ДВС України, приймаються централізовано в службі діловодства (п. 140 Інструкції). Факт і дата надходження документа до ДВС України обов`язково фіксуються за правилами, зазначеними в пункті 77 цієї Інструкції. (п. 144 Інструкції).

Таким чином, оскільки подані заявником ОСОБА_1 документи на примусове виконання рішення суду були надіслані на офіційну електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_2» Вишнівського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ, уповноважені на те особи відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, зобов`язані були зареєструвати їх та надати заявнику відповідь у передбачений законом спосіб.

Частиною 1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Таким чином, з огляду на те, що заява ОСОБА_1 з доданими до неї додатками від 25.04.2026, що надіслані на офіційну електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_2» Вишнівського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ, відповідно до Інструкції не була належним чином зареєстрована та останньому не було надано відповіді за результатами розгляду документів ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що скарга останнього підлягає задоволенню частково.

Щодо зобов`язання уповноважених осіб Вишнівського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ відкрити виконавче провадження за заявою ОСОБА_1 на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року, суд вважає за доцільне залишити її без задоволення, з огляду на те, що вирішення питання про відкриття виконавчого провадження є дискреційним та належить до повноважень виключно державного виконавця, який перевіряє належність, повноту та зміст документів, їх відповідність вимогам закону, поданих стороною для відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.447, 450,451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Святошинська служба у справах дітей, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оскарження бездіяльності державного виконавця, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність уповноважених осібВишнівського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ та зобов`язати розглянути подані ОСОБА_1 документи, зокрема заяву про відкриття виконавчого провадження з додатками від 25.04.2026 року і за результатами їх розгляду надати останньому відповідь.

У решті вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 08.07.2026 року.

Суддя Тетяна ДУБАС