Вирок № 138050347, 08.07.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6259/25

Провадження № 1-кп/345/127/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калуш кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, є особою з інвалідністю ІІ групи, освіта середня спеціальна, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, громадянина України, українця, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України, -

з участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Кримінальне правопорушення скоєно за таких обставин.

20.07.2025 приблизно о 23 год. 37 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою Н-10 «Стрий Чернівці» за напрямком до м. Чернівці та проїжджав неосвітленою ділянкою проїзної частини, яка пролягає по вулиці 600-річчя села Голинь у с. Голинь Калуського району Івано-Франківської області та має по одній смузі для руху у кожному напрямку, що між собою розмежовані лінією дорожньої розмітки 1.5 ПДР України. В цей час, правим краєм проїзної частини дороги по вулиці 600-річчя села Голинь, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в попутному з автомобілем напрямку йшов пішохід ОСОБА_6 . При безпосередньому наближенні до пішохода, водій ОСОБА_3 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити перешкоду для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 , своєчасно не вжив заходів для зменшенн я швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на нього.

При цьому ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3., який зобов`язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

У результаті порушення водієм ОСОБА_3 зазначених пунктів Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з забійною раною, садном та синцем в ділянці голови, переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки головного мозку, в речовину головного мозку та м`які тканини голови, що ускладнилася набряком та набуханням головного мозку, від яких на місці події настала його смерть.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, пояснив, що 20.07.2025 біля 23.30 год. керуючи своїм автомобілем в с. Голинь Калуського району Івано-Франківської області проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху при наближенні до пішохода, не врахував дорожню обстановку і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який, як виявилось в подальшому перебував у стані алкогольного сп`яніння. Розкаявся у вчиненому, шкоду потерпілим відшкодував у повному обсязі, просить суворо його не карати та врахувати, що він є учасником бойових дій.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд, враховуючи всі пом`якшуючі обставини, а саме те, що його підзахисний вину визнає, щиро кається, сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілим завдану шкоду, позитивно характеризується, є особою з інвалідністю ІІ групи, яку отримав внаслідок захисту Батьківщини, а також те, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння та не міг керувати своїми діями, застосувати відносно його підзахисного ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання не пов`язаного з ізоляцією від суспільства. Просить не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він керуючи транспортними засобами допомагає батьку у фермерському господарстві та заробляє цим собі на прожиття.

Просить також зняти арешт на транспортний засіб автомобіль марки Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на штраф майданчику.

Прокурор у судовому засіданні просить визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні , передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.Витрати на проведення експертизи стягнути із засудженого в користь держави. Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КК України.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вказав, що жодних претензій до обвинуваченого немає. Шкоду відшкодовано частково. Просить його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вказав, що жодних претензій до обвинуваченого немає, Шкоду йому відшкодовано частково. Просить суворо його не карати.

У відповідності до ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку визнати недоцільним дослідження доказів по справі стосовно фактичних обставин справи і обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки він не заперечує проти цього, а інші учасники судового розгляду дали на це згоду. При цьому суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав вину у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що його вина у вчинені кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий; під наглядом у лікаря психіатра та нарколога не перебуває; проходив військову службу, є особою з інвалідністю ІІ групи, яку отримав внаслідок захисту Батьківщини, поведінку обвинуваченого під час досудового слідства та судового розгляду, та його ставлення до наслідків вчиненого кримінального правопорушення; думки потерпілих, які підтвердили про відсутність претензій як матеріального так і морального характеру до обвинуваченого та просять його суворо не карати. Усі ці обставини у своїй сукупності істотно знижують його суспільну небезпечність та переконує суд у можливості його перевиховання без ізоляції від суспільства.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, оскільки обвинувачений критично оцінює свою протиправну поведінку, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст.67 КК України судом не встановлено.

Згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК України, зазначене у цій частині статті діяння, карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючи дані обвинуваченого, зокрема, що обвинуваченим та його захисником суду не подано жодних доказів того, що здійснення керування транспортними засобами є єдиним та основним джерелом доходу обвинуваченого,та про відсутність у обвинуваченого інших джерел доходу, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, покарання у виді позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами.

Згідно із ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винуватою та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки, на думку суду, саме такого покарання буде необхідно і достатньо для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, так як іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування. Суд дійшов до переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.

Арешт, накладений ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.07.2025 року скасувати.

Питання щодо речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відповідно до ст.124 КПК України слід покласти на обвинуваченого та стягнути з обвинуваченого витрати за проведення експертиз по кримінальному провадженні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю у 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов`язки:

- періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.07.2025 року на автомобіль марки Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути законному володільцю ОСОБА_3 ;

- відеозапис з камери відео спостереження ПП ОСОБА_9 , що встановлена на території садового центру «Декор-Флора», що по вул.600-річчя Голиня в с.Голинь Калуського району Івано-Франківської області зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- одяг ОСОБА_6 ,1985 року народження, в який він був одягнути в день ДТП повернути потерпілим у кримінальному провадженні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави:

- 4457,00 грн. витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/109-25/10855-ІТ від 21.08.2025 року;

- 8481,60 грн. витрат на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №1100/2528 від 09.09.2025 року;

- 2228,50 грн. витрат на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/109-25/13989-ІТ від 15.11.2025 року.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя