Ухвала суду № 138048783, 03.07.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1175/26

Провадження по справі 1-кс/276/224/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року селище Хорошів

Слідчий суддя Хорошівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника СВ відділення поліції №3 Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026060680000096 від 29.05.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Торчин Володарсько-Волинського району Житомирської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого в ТОВ «Лезниківський кар`єр», одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, має статус учасника бойових дій, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Начальник СВ відділення поліції №3 Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Хорошівського районного суду Житомирської області з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням розміру застави у виді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, за фактом незаконного придбання, зберігання та збуту вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, за наступних обставин.

Так, у достовірно невстановлений день, час та місці, однак не пізніше 03.06.2026 у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на придбання, зберігання, та збут вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, задля власного збагачення.

З метою незаконного збагачення, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним щодо існуючої в державі заборони вільного обігу та поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями як предметами, пов`язаними із підвищеними ризиками, що вимагає державного регулювання у спеціально дозвільний спосіб, тобто обов`язкову наявність встановленого на це законом дозволу у вузькому розумінні та передбаченого підзаконними нормативно-правовими актами, у період з 03.06.2026 по 03.07.2026 вчинив кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 03.06.2026, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою збуту вогнепальної зброї і бойових припасів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, не маючи відповідного дозволу, за невстановлених обставин незаконно придбав бойову автоматичну нарізну стрілецьку вогнепальну зброю 5.45 мм автомат Калашникова зразка 1974 року (АК-74), номер якого було видалено (знищено), та бойові припаси стрілецької вогнепальної зброї - 647 бойових проміжних патронів калібру 5,45 мм, які почав зберігати всупереч вищевказаним нормам законодавства, у невстановленому місці без передбаченого законом дозволу.

У подальшому 03.06.2026 ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на збут вогнепальної зброї, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, та не маючи відповідного на це дозволу, знаходячись на території домоволодіння, де останній проживає, а саме по АДРЕСА_1 , близько 20 год. під час особистої попередньо обумовленої зустрічі, незаконно збув особі, залученій до конфіденційного співробітництва, ОСОБА_7 , бойову автоматичну нарізну стрілецьку вогнепальну зброю 5.45 мм автомат Калашникова зразка 1974 року (АК-74), номер якого було видалено (знищено), та бойові припаси стрілецької вогнепальної зброї - 647 бойових проміжних патронів калібру 5,45 мм, за грошову винагороду у розмірі 1000 доларів США.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 03.07.2026, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою збуту бойових припасів і вибухових речовин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, не маючи відповідного дозволу, за невстановлених обставин повторно незаконно придбав бойові припаси, а саме один корпус гранати РГД 5, чотири корпуси гранати Ф-1 та чотири підривачі типу УЗРГМ, та почав зберігати їх всупереч вищевказаним нормам законодавства у невстановленому місці та за місцем свого проживання, без передбаченого законом дозволу.

У подальшому, 03.07.2026 близько 08 год. 40 хв., ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів та вибухових речовин, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, не маючи відповідного на це дозволу, знаходячись на території домоволодіння, де останній проживає, а саме по АДРЕСА_1 повторно незаконно збув особі, залученій до конфіденційного співробітництва, ОСОБА_7 - бойові припаси, а саме один корпус гранати РГД 5, чотири корпуси гранати Ф-1 та чотири підривачі типу УЗРГМ, за що отримав грошову винагороду у розмірі 500 доларів США.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування вказаних ризиків зазначено, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки за вчинення вказаних кримінальних правопорушень йому загрожує реальне покарання пов`язане з позбавленням волі, а тому з метою уникнення покарання. Вік підозрюваного, його соціальні зв`язки, майновий стан та стан здоров`я, дозволяють останньому переховуватись від органів досудового розслідування.

Доказом існування ризику того, що ОСОБА_5 може вчинити нові кримінальні правопорушення, так як останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема вироком Володарсько-Волинського районного суду від 29.03.2016 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. ОСОБА_5 звільнений по закінченню відбування покарання 03.05.2017. Указане підтверджує, що до кримінальної відповідальності, пов`язаної із незаконних обігом вогнепальної зброї і боєприпасів, він притягується не вперше, та останній може повторно вчинити кримінальне правопорушення.

На переконання слідчого, з урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_5 жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, виконання з ним процесуальних дій та спробам останнього перешкоджати досудовому розслідуванню.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити, з підстав зазначених у ньому, додатково зазначили, що підозра є обґрунтованою та підтверджується зібраними у ході розслідування доказами.

Підозрюваний не заперечив свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких його підозрюють, кається. Зазначив, що зброю продавав з метою погашення заборгованості за кредитними договорами; зброя - трофейна, здобута ним під час виконання бойових завдань у ворога. Просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою його проживання, запевнивши суд, що забезпечить належну процесуальну поведінку.

Захисник підозрюваного також просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, прокурором не підтверджені. Підозрюваний є учасникрм бойових дій, має постійне місце проживання, на його утриманні знаходяться троє малолітніх дітей, характеризується позитивно, він не буде перешкоджати слідству.

Дослідивши клопотання та додані до нього копії з матеріалів кримінального провадження, заслухавши доводи учасників провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

Згідно із ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За частиною 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частинами 2 та 4 ст. 194 КПК України регламентовано, що слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу відповідно до вимог ст.194 КПК України слідчий суддя враховує наступні обставини.

Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати неупередженого спостерігача в тому, що відповідна особа, можливо, вчинила злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (рішення «N.C. проти Італії» від 11 січня 2001, §45).

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №3 Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12026060680000096 від 29.05.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до матеріалів клопотання ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисних дій, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час розгляду клопотання прокурором на підставі матеріалів кримінального провадження, долучених до клопотання та досліджених в судовому засіданні, доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаних кримінальних правопорушень. Підозра підтверджується як визнавальними показами ОСОБА_5 , так і сукупністю наданих доказів: рапортом про вчинення кримінального правопорушення від 29.05.2026 начальника СКП ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 30.05.2026; протоколом огляду місця події від 03.06.2026; висновками експертів за результатом проведення судової експертизи зброї; протоколом вручення грошових коштів від 03.07.2026; протоколом огляду місця події від 03.07.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 03.07.2026; іншими матеріалами кримінального провадження в їхній сукупності.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.

У поданому клопотанні слідчий вказував на наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема в пункті 36 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними, в скоєнні злочинів, в яких вони обвинувачуються, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ вказав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років (ч. 1 ст. 263 КК України), може вдатися до відповідних дій. Окрім того, як зазначено слідчим та прокурором в судовому засіданні, підозрюваний намагався зникнути з місця пригоди. Разом з цим слідчий суддя зауважує, що ОСОБА_5 звільнений з військової служби та є батьком трьох малолітніх дітей, що свідчить про відсутність перешкод залишити межі країни. Відтак, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме реальну можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Доказом існування ризику того, що ОСОБА_5 може вчинити нові кримінальні правопорушення є те, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Крім цього, підозрюваний неодноразово збув зброю та боєприпаси з метою погашення кредитної заборгованості та утримання сім`ї. Водночас, наразі, з огляду на початкову стадію досудового розслідування, не встановлено, чи має ОСОБА_5 у своєму розпорядженні ще зброю. Водночас, зі змісту повідомленої ОСОБА_5 підозри, останній зберігав зброю у невстановленому місці. Відтак, існує ймовірність того, що підозрюваний може вчинити нове кримінальне правопорушення з корисливих мотивів.

Враховуючи зазначене вище, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя враховує початкову стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, розпочатого лише 29.05.2026 ( ОСОБА_5 повідомлено про підозру 03.07.2026), суть та характер кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України, особу підозрюваного та обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Слідчий суддя зважає на обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме неодноразовий збут підозрюваним зброї (автомата Калашникова, патронів до нього, корпусів гранат з підривачами) раніше не знайомій особі, під час дії воєнного стану, в умовах підвищеної небезпеки вчинення терактів. Окрім цього, в судовому засіданні підозрюваний підтвердив, що зброю він зберігав на території домоволодіння, за адресою свого проживання та місця проживання дружини і дітей.

Враховуючи доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також обставини вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж у вигляді тримання під вартою, буде суперечити, зокрема, суспільному інтересу, який полягає в захисті та охороні права на життя та здоров`я людей. Інший запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам, а тому, незважаючи на презумпцію свободи та невинуватості, наявність ризиків з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, виправдовують необхідність застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який слід рахувати з моменту фактичного затримання з 09 год. 18 хв. 03.07.2026.

Частина 5 ст. 182 КПК України визначає, щодо відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається застава у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, крім наведеного вище, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії», відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, враховуючи характер та обставини вчинення злочину, а також те, що підозрюваний офіційно працевлаштований, мав незаконний дохід від збуту зброї, слідчий суддя вважає за можливе визначити ОСОБА_5 заставу у середньому розмірі, а саме 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400 гривень.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, на підозрюваного покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки покладаються на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Керуючись ст.176 - 178, 182, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.

Рахувати строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання - з 09 год. 18 хв. 03.07.2026.

Строк дії ухвали та запобіжного заходу встановити до 09 год. 18 хв. 31 серпня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 заставу у виді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 грн (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, яку має право внести підозрюваний або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Хорошівського районного суду Житомирської області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у визначеному розмірі до закінчення строку дії цієї ухвали.

Застава має бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок UA758201720355229001500000277, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26278626, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - ТУ ДСА України в Житомирській області, з призначенням платежу: «застава прізвище, ім`я, по батькові (найменування) платника, що вносить заставу та особи, за яку вноситься застава, № справи, суд, який постановив ухвалу про застосування запобіжного заходу.».

У разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі вважається, що до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та, у такому випадку, покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі с. Торчин Житомирського району Житомисрької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, коло яких має визначити та повідомити підозрюваному слідчий, прокурор;

- у разі наявності, здати на зберігання до органів державної міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон, про що документально повідомити слідчого або прокурора.

Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Попередити підозрюваного, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернута в дохід держави.

Контроль за виконанням підозрюваною запобіжного заходу покласти на орган досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026060680000096 - СВ відділення поліції №3 Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП в Житомирській області.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 07 липня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1