Рішення № 138045169, 08.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуСправа №160/11443/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 30.04.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 104850012295 від 16.04.2026 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_2 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.06.1988 року;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити з 07.03.2026 року пенсію за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_2 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.06.1988 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, досягнувши пенсійного віку, звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104850012295 від 16.04.2026 року йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що під час визначення страхового стажу відповідачем безпідставно не було враховано період його навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома серії НОМЕР_2 , а також періоди роботи у селянських фермерських господарствах «Славія» та «Юлія» з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року та з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року, що підтверджуються записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.06.1988 року та довідкою фермерського господарства. На думку позивача, відповідачем неправомірно застосовано обмежувальний підхід до обчислення страхового стажу, оскільки факт навчання та здійснення трудової діяльності підтверджується належними документами, а відсутність інформації про сплату страхових внесків роботодавцем не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, без повного та всебічного дослідження поданих документів, у зв`язку з чим просить визнати його протиправним та зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу і призначити пенсію за віком з 07.03.2026 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 01.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

05.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , звернувся 08.04.2026 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказану заяву разом із доданими документами було передано на розгляд за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення №104850012295 від 16.04.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, страховий стаж позивача визначено у розмірі 28 років 6 місяців 10 днів. При цьому відповідачем не враховано до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома серії НОМЕР_2 , а також періоди його роботи у селянських фермерських господарствах «Славія» та «Юлія» з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року та з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року, оскільки, на думку пенсійного органу, відсутні документи, що підтверджують сплату страхових внесків.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що період навчання позивача з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 , а періоди трудової діяльності у фермерських господарствах підтверджуються записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.06.1988 року, відповідно до яких позивач працював у СФГ «Славія» на посаді головного агронома, а у подальшому у СФГ «Юлія» на посаді голови фермерського господарства.

Крім того, на підтвердження періоду роботи у СФГ «Юлія» позивачем було подано довідку фермерського господарства від 12.02.2026 року, відповідно до якої позивач працював у зазначеному господарстві з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно зі статтею 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-ІV мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого законодавством пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю у встановленому законодавством порядку і мають необхідний страховий стаж.

Як встановлено статтею 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Отже, законодавством встановлено пріоритетність трудової книжки як основного документа, що підтверджує трудову діяльність особи, а вимога щодо надання додаткових документів може бути застосована лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином оформлені записи про його роботу у СФГ «Славія» та СФГ «Юлія», які підтверджують факт перебування позивача у трудових відносинах із зазначеними господарствами.

Відсутність у відповідача відомостей про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути безумовною підставою для неврахування таких періодів до страхового стажу позивача, оскільки обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладається на страхувальника (роботодавця), а не на застраховану особу.

Невиконання роботодавцем обов`язку щодо сплати страхових внесків не може позбавляти працівника права на зарахування фактично відпрацьованого періоду до страхового стажу, оскільки працівник не має повноважень контролювати виконання роботодавцем його обов`язків у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а та від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, відповідно до яких несплата страхових внесків підприємством не може мати негативних наслідків для працівника за умови підтвердження факту його роботи на відповідному підприємстві.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 64 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо отримання необхідних відомостей, проведення перевірок документів та встановлення обставин, необхідних для призначення пенсій.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що ним були вжиті всі передбачені законом заходи для перевірки достовірності поданих позивачем документів, а висновок про неврахування спірних періодів роботи фактично ґрунтується лише на відсутності інформації про сплату страхових внесків.

Щодо періоду навчання позивача у закладі освіти суд зазначає, що відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах та інших закладах освіти у випадках та порядку, визначених законодавством, що діяло на час виникнення відповідних правовідносин.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач навчався за відповідною спеціальністю, був призваний на строкову військову службу під час навчання, після завершення служби продовжив навчання та надалі працював за отриманою спеціальністю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сам факт навчання позивача у спірний період підтверджений належними доказами, а обставини, на які посилається відповідач як на підставу для неврахування цього періоду, не спростовують права позивача на його зарахування до страхового стажу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача, діяв без урахування всіх фактичних обставин справи, неповно дослідив подані документи та неправильно застосував норми матеріального права.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії (Khoniakina v.Georgia), № 17767/08, пункт 72 від 19 червня 2012 року).

У пункту 74 рішення Європейського суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чи її органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у «....у разі, коли йдеться про питання загального інтересу ,зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб....».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104850012295 від 16.04.2026 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_2 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.06.1988 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Та як наслідок слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_2 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.06.1988 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати з 18.03.2026 року ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

При цьому, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не підлягають до задоволення, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії цим органом не приймалось.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104850012295 від 16.04.2026 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_2 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.06.1988 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_2 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.06.1988 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник