Рішення № 138043950, 02.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 683/1077/26

№ 2/688/1782/26

Рішення

Іменем України

02 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Березюка О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Антонюк І.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 30 вересня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №8339484, відповідно до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу грошові кошти на умовах зазначених в договорі на строк 360 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за його користування. Згідно умов договору позивач передав відповідачу кошти в загальній сумі 15000,00 грн. Однак, відповідач не сплачував своєчасно платежі по кредиту, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 37150,00 грн.

Договір підписувався електронним підписом за допомогою електронного ідентифікатора.

14 серпня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-31/25, відповідно до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» права грошової вимоги до Боржників за кредитним договором вказаним у реєстрі прав вимоги (додаток до договору).

Відповідно до Додатку (Реєстру боржників) до договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 37150,00 грн.

Оскільки відповідачем не виконані зобов`язання за кредитним договором, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 37150,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі, а саме 2662,40 грн витрат по оплаті судового збору.

Представник позивача Паладич А.О. у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник відповідача - адвокат Горщар Б.А. подав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, позовні вимоги визнав частково в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000,00 грн, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках в розмірі 16000,00 гривень та пені в розмірі 6150,00 гривень відмовити, а також судовий збір стягнути на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено до судового розгляду по суті на 23 червня 2026 року.

23 червня 2026 року сторони не з`явилися. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 30 вересня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №8339484 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (далі - ІТС) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://creditplus.ua/, ТОВ «Авентус Україна» направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №8339484. ТОВ «Авентус Україна» направило відповідачу через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор A8530, котрий в свою чергу боржником було 30 вересня 2024 року 14:42:15 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №8339484, на умовах визначених офертою. Таким чином, 30 вересня 2024 року між ТОВ «Авентус України» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №8339484. Відповідно до умов Договору, ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кошти в сумі 15000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,00% на день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20250818-1.1 від 18 серпня 2025 року.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

14 серпня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-31/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до Додатку (Реєстру боржників) до договору факторингу, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №8339484 складає: 37150,00 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №8339484 від 30 вересня 2024 року становить: заборгованість по основному боргу - 15000,00 грн, заборгованість по відсотках - 16000,00 грн, пеня - 6150,00 грн, загальна заборгованість - 37150,00 грн.

Застосовані норми права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

30 вересня 2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Авентус Україна» кредитний договір №8339484. Вказаний договір підписаний накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору, який був надісланий кредитодавцем.

Відповідач отримав кредитні кошти в повному об`ємі, розмір яких визначений в кожному кредитному договорі, які надійшли на його платіжну карту. Суд зазначає, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Відтак, укладення договорів у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача ОСОБА_1 , оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційних системах товариств, заповнив заявку, встановленої форми на сайті на отримання кредиту, повідомивши інформацію про власні прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, паспортні дані, податковий номер, контактні дані: адресу реєстрації та місця проживання, контактний номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, номер банківської карти, обрав суму кредиту, проценти за користування кредитом, суму для виплати та строк виплати, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитні договори з відповідачем не були б укладені. Відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредитів, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникли зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту.

Кредитні кошти надійшли на платіжну картку відповідача. Однак, відповідач своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість.

14 серпня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу №01.02-31/25, за яким ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Позивач довів факт передачі права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором відповідно до договорів факторингу, а тому позивач є належною стороною.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язання.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині з 30 липня 2018 року, що підтверджується даними довідки (форма 5) №1214 від 15 червня 2026 року.

Таким чином, в період виконання умов кредитного договору та на момент ухвалення судового рішення на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже, останній звільнений від сплати процентів за користування кредитом та пені, у зв`язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18 та від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21.

Отже, з відповідача підлягає стягненню за кредитним договором №8339484 від 30 вересня 2024 року заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 15000,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №941 від 31 березня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 37150,00 грн, а задоволено на суму 15000,00 грн, тобто на 40,38 % (15000:37150х100).

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 1075,08 грн (2662,40:100х40,38%) судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 81, 202, 207, 525, 628, 634, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №8339484 від 30 вересня 2024 року по тілу кредиту у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 1075 (одна тисяча сімдесят п`ять) гривень 08 копійок судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221);

представник позивача Паладич Аліна Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , УНЗР НОМЕР_6, РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя