Рішення № 138043697, 08.07.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/181/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі також - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 619,99 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 22.04.2024 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ») в електронній формі був укладений договір про надання споживчого кредиту №1570558, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору відповідачу, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, було надано кредитні кошти у розмірі 4 000 грн., а відповідач у свою чергу зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити відсотки за користування ними.

24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, укладено договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №1570558. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25619,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3999,99 грн., заборгованість за процентами (сума процентів за користування кредитом 12780,00 грн. нарахована первісним кредитором, а також донараховані позивачем в межах строку кредитування проценти за 114 календарних днів - 6840,00 грн.), штрафні санкції 2000,00 грн.

Також позивач просив стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 24.02.2026 розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими документами направлялась на адресу реєстрації відповідача, однак поштова кореспонденція не була вручена адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи норми п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19.

Також секретарем судового засідання здійснювались телефонні дзвінки на контактний номер телефону відповідача, наявний у справі, однак оператор повідомив, що абонент не в мережі.

Додатково копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу було надіслано на електронну адресу, наявну у матеріалах справи.

Таким чином, судом було вжито усіх доступних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відзиву на позов, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

22.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1570558 про надання споживчого кредиту, який відповідачем електронним підписом одноразовим, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.2 Договору) .

Сума кредиту 4000 гривень (п.1.3 Договору).

Строк кредиту 360 днів (п. 1.4 Договору).

Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. (п. 1.5, 1.5.1 Договору).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 (п.2.1 Договору).

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 Договору).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюється згідно Графіка платежів (п.5.1 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін (п.9.2 Договору).

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту сторонами встановлено графік платежів за договором.

Відповідачем також підписаний паспорт споживчого кредиту .

Відповідно до даних листа ТОВ «ПейТек» від 15 січня 2025 року, ТОВ «ПейТек» на підставі укладеного з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 22.04.2024 на суму 4 000 грн. Банк-еквайр АТ «ПУМБ». Призначення платежу: зарахування на карту, маска картки НОМЕР_1 .

Також перерахування коштів підтверджується листом банківської установи АТ КБ «Приват Банк» - на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , на яку 22.04.2024 зараховано 4 000 грн .

24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №24122024, відповідно умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «Фінтраст Капітал» за плату, а ТОВ «Фінтраст Капітал» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права грошової вимоги до боржників визначених у реєстрі прав вимоги, про що також складений акт приймання-передачі реєстру прав вимоги від 24.12.2024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №1570558 на загальну суму 18779,99 грн. (заборгованість, згідно розрахунку, на вказану дату включає заборгованість за тілом кредиту 3999,99 грн, заборгованість за процентами 12780 грн., штрафні санкції 2000,00 грн.).

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного позивачем за період з 25.12.2024 по 17.04.2025, відповідачу додатково донараховано проценти за користування кредитом в сумі 6840,00 грн.

ІV. Оцінка суду.

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача за кредитним договором, укладеним відповідачем.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд вважає доведеним позивачем факт укладення між відповідачем та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» договору про надання споживчого кредиту.

Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі, оскільки такий підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст.205, ст.6, 207, 627-628, ч.2 ст.639 ЦК України та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «ПейТек», будучи установою, яка надає платіжні послуги та діючи відповідно до договору, укладеного із ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», здійснило переказ грошових коштів на банківську картку клієнта ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» у розмірі 4 000 грн на банківську карту відповідача.

Відповідно до умов договору №1570558 про надання споживчого від 22.04.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало відповідачу кошти в сумі 4000 грн строком на 360 днів, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними у розмірі 1,50% в день від суми кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Враховуючи, що кредитний договір укладено 22.04.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому вказані норми повинні бути враховані під час укладення договору.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 21.08.2024 - не більше 1%.

Таким чином умова укладеного між сторонами договору, передбачена пунктом 1.5.1 щодо встановлення процентної ставки у розмірі 1,5% після 21.08.2024 року в порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25619,99 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3999,99 грн., заборгованість за процентами (сума процентів за користування кредитом 12780,00 грн. нараховано первісним кредитором; додатково нараховані позивачем проценти за 114 календарних днів 6840,00 грн.), штрафні санкції 2000,00 грн.

Враховуючи обмеження щодо розміру процентної ставки, заборгованість за процентами за період 22.04.2024 по 23.05.2024 складає 1860,00 грн. (4000*1,5%*31 день), за період 24.05.2024 по 20.08.2024 складає 5339,99 грн. (3999,99*1,5%*89 днів), за період з 21.08.2024 по 17.04.2025 складає 9599,98 грн. (3999,99*1%*240 днів).

Також відповідачем було здійснено часткову сплату боргу 23.05.2024 в сумі 1860,01 грн., які зараховано 1860,00 грн. на погашення заборгованості по відсотках та 0,01 грн. на погашення заборгованості по тілу кредиту.

Загальний розмір заборгованості відповідача за процентами за період з 22.04.2024 по 17.04.2025, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 14939,97 грн (1860,00+5339,99+9599,98-1860 сплачених коштів=14939,97).

Відповідач власних контррозрахунків, доказів належного виконання умов договору, не надав.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання/ неналежне виконання зобов`язання.

Неустойкою , штрафом, пенею за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Водночас, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася, та такий триває по теперішній час.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22 та від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Заявлена до стягнення сума неустойки нарахована за період, у якому на території України введено воєнний стан.

Зважаючи на вказане, підстави для стягнення з відповідача вказаної суми, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні.

Як наслідок, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18 939,96 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 3999,99 грн, заборгованість за відсотками 14939,97 грн.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З урахуванням частково задоволення позовних вимог, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 968,31 грн. (18 939,96 х 100 : 25619,99 = 73,93%, 2662,40 х 73,93%:100 = 1 968,31).

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в особі директора Сівека С.С. 10 грудня 2024 року укладено договір про надання правової допомоги №10/12-2024 з адвокатом Столітнім М.М. Згідно умов договору факт надання послуг підтверджується актом про надання правничої допомоги. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно акту про надання правничої допомоги протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили. Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) адвокат Столітній М.М. надав клієнтові ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» послуги, пов`язані із зустріччю з клієнтом для надання первинної консультації та аналізу документів, аналізом судової практики, норм чинного законодавства для підготовки позовної заяви, оформленням додатків до позовної заяви, підготовки та направлення адвокатського запиту, підготовки та подання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, представництво інтересів клієнта, на що витрачено 12 годин. Вартість послуг - 10000 гривень, про що надано рахунок на оплату замовлення.

Тобто, позивач надав докази витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в акті обсяг виконаних адвокатом робіт: надання консультації, аналіз документів, підготовка позовної заяви.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

При цьому переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

До позовної заяви додані документи, які були в наявності у позивача. Отже, справа не вимагала вжиття дій щодо збирання доказів, чи проведення розрахунків.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн., який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 264-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №1570558 від 22.04.2024 у розмірі 18 939 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) 96 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 3999,99 грн., заборгованість за відсотками 14939,97 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 1 968 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 31 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 3968 (три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 31 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03045, м. Київ, вул.. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 08.07.2026

Суддя С. В. Васільєв