Рішення № 138042992, 06.07.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/570/26 Справа №447/18/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

06.07.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»,

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості в сумі 54 519,47 грн.,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

встановив:

Обставини справи.

у провадженні Миколаївського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства АТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у розмірі 54 519,47 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2026 відкрито провадження у справі, та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.02.2026.

В судове засідання 12.02.2026 сторони не з`явилися. Позивач в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечив. Відповідачка причин неявки в судове засідання не повідомила. При цьому, копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, однак, рекомендований лист з додатками повернувся до суду без вручення відповідачці із відміткою поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

У зв`язку з неявкою відповідачки, розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 29.06.2026.

В судове засідання 29.06.2026 відповідачка в черговий раз не з`явилися, хоча належним чином повідомлялася про дату та час проведення наступного судового засідання. При цьому, на адресу суду повернулись рекомендовані поштові відправлення, якими суд направляв відповідачці судову повістку про виклик до суду на 14.05.2026 та на 29.06.2026, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з положеннями ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Отже, у разі якщо судова повістка направлена судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Таким чином, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, відсутність відповідача за адресою проживання, на яку направлялася повістка, не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відтак, оскільки судові повістки про виклик до суду було направлено відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, згідно встановленої судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, та такі повернулись без вручення адресату у зв`язку із його відсутністю за місцем проживання, відповідач вважається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Окрім цього, відповідачу було додатково повідомлено про дату та час судового засідання шляхом надсилання повісток на її електронну адресу вказану в матеріалах справи.

Таким чином, відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи той факт, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №447/18/26 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 29.06.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч.6 ст.259 ЦПК України і ч.5 ст.268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату складення повного судового рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 25.03.2024 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200325024234 та на підставі цього договору видано кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 40 000,00 гривень, який пізніше було зменшено, а згодом збільшено до 37 931,23 грн.

Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 30.10.2025 складає 54 519,47 грн, з яких: заборгованість за кредитом 37 931,23 грн; заборгованість за процентами 16 588,24 грн.

Позивач направляв письмову вимогу (повідомлення) відповідачці на адресу місця проживання, зазначену в анкеті на отримання кредиту, однак заборгованість у наданий позивачем строк відповідачкою не погашена.

Користуючись своїм правом позивач просить заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у зазначеній вище сумі і судових витрат задовольнити в повному обсязі.

Правова позиція відповідача.

Відповідачка не скористалася своїм правом, відзив на позовну заяву не подала.

Фактичні обставини встановлені судом.

25 березня 2024 року ОСОБА_1 підписала заяву № 325375184 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з якою просила у АТ «ПУМБ» відкрити на її ім`я пакет послуг «ВСЕМОЖУ Online 2,99 (без страховки)» на поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті UAN для власних потреб та надати кредитну картку миттєвого випуску № НОМЕР_2 з кредитним лімітом в сумі 40 000,00 грн. Також у вказаній заяві визначено, що стандартна процентна ставка за користування коштами Кредитного ліміту складає 35,88%, денна процентна ставка складає 0,0611%*. Тип процентної ставки: фіксована. Реальна річна процентна ставка складає 42,36%*. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 12 229 грн. Загальні витрати за користування коштами Кредитного ліміту 2 229 грн.

Водночас 25 березня 2024 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту - інформація, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

З наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту слідує, що він містить основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, та інше.

У пункті 4 Паспорта споживчого кредиту зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зокрема, зазначено, що реальна процентна ставка відсотків річних 35,88%, тип фіксована. При цьому в застереженнях до цього пункту вказано, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту до договору №200325024234 від 25.03.2024, ОСОБА_1 зменшували кредитний ліміт 28.04.2024 до 39 125,00 грн., збільшували 29.05.2024 до 39 246,77 грн., зменшували 12.06.2024 до 39 104,64 грн. та зменшували 10.07.2024 до 37 931,23 грн.

За випискою з карткового рахунку відповідачки за період з 25.03.2024 по 30.10.2025 вбачається, що відповідачка користувався кредитними коштами Банку, періодично сплачуючи заборгованість за наданим кредитом.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №200325024234 від 25.03.2024 р. зі всіма змінами і доповненнями до нього, станом на 30.10.2025 р. (включно) загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» складає прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 54 519,47 грн. , в тому числі: заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 37 931,23 гривень, заборгованість за відсотками в розмірі становить 16 588,24 гривень.

Відповідачці ОСОБА_1 за адресою її проживання банком АТ «ПУМБ» направлялась письмова вимога (повідомлення) № Вих. KHO-44.2.2/1345 28.10.2025, щодо погашення заборгованості за кредитним договором, однак відповідачкою вимога не виконана, заборгованість не погашена.

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором №200325024234 від 25.03.2024, отже є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов`язання.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , за умовами кредитного договору №200325024234 від 25.03.2024 отримала кредитні кошти в сумі 40 000,00грн на власні потреби, на строк 12 місяців. Стандартна процентна ставка за користування коштами Кредитного ліміту складає 35,88%, денна процентна ставка складає 0,0611%. Тип процентної ставки: фіксована.

Банк, взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачці кредитні кошти за договором №200325024234 від 25.03.2024 у розмірі 40 000,00грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку відповідачки.

Згідно позовних вимог та розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути із відповідача 54 519,47 грн. , в тому числі: заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 37 931,23 гривень, заборгованість за відсотками в розмірі становить 16 588,24 гривень.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, заявленій позивачем до стягнення суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При розгляді вказаної справи суд бере до уваги те, що відповідачка користувалася кредитними коштами, що стверджується випискою з особового рахунку, тобто використовувала їх на власний розсуд і достеменно знала, що кошти, взяті нею в борг, підлягають поверненню. Таким чином, суд дійшов висновку, що розрахунок в частині наявності використаних і не повернутих кредитних коштів є правильним і відповідає дійсності. Отже, відповідно до цього розрахунку відповідач має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 37 931,23 грн.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачка ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконала, суд вважає, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також враховуючи наведені обставини, положення договору та норм законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача 16 588,24 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення в повному обсязі.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовільнити повністю та стягнути із відповідачки на користь позивача 54 519, 47 грн. заборгованості за кредитним договором №200325024234 від 25.03.2024, а саме 37931,23 грн. заборгованості за тілом кредиту та 16 588,24 грн. заборгованості за процентами.

Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так при пред`явленні позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі сумі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №200325024234 від 25.03.2024 в сумі 54 519,47 грн, з яких: 37931,23 грн, заборгованістьза тілом кредиту та 16 588,24 грн. заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати в сумі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, ЄДРПОУ 14282829;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 06.07.2026

Суддя Роман ДЖУС