Постанова № 138042749, 08.07.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 442/3975/26

Провадження № 3/438/355/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 липня 2026 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Раданович Г.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з Головного управління ДПС у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , директора ТОВ "Арарта", громадянку України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

29 травня 2026 до суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи ОСОБА_1 , директора ТОВ "Арарта" за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 375032 грн, порушено п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 2002 ст. 200 Податкового кодексу; незареєстровано зведені ПН, порушено п.201.10 ст. 200 Податкового кодексу. Дата та час вчинення правопорушення 04.05.2026, АДРЕСА_2 . Відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ №013156/1996/13-01-07-01 від 08 травня 2026 року.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ №013156/1996/13-01-07-01 від 08 травня 2026 року ОСОБА_1 пояснила, що під час здійснення господарської діяльності були допущені окремі порушення та неточності без умислу порушення вимог чинного законодавства.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена в установленому законом порядку шляхом вручення повідомлення, будь-яких заяв від неї не надійшло.

Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП до таких не відноситься.

Крім цього, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому вважаю можливим розгляд справи проводити у відсутність правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена, враховуючи наступне.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Триваюче правопорушення виражається у триваючому, довгостроковому і безперервному невиконанні обов`язків, за недотримання яких встановлена адміністративна відповідальність, тобто триваюче правопорушення, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюється потім безперервно шляхом невиконання обов`язку.

З метою повного з`ясування усіх обставин справи, було оглянуто та досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ №013156/1996/13-01-07-01 від 08 травня 2026 року та витяг з акта від 04.05.2026 №19175/13-01-07-01/32320160 „Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ „Арарта" (код ЄДРПОУ 32320160) податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2025, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2025", згідно даних якого складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , як посадової особи ТОВ «Арарта», що була відповідальною за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), дотримання законів про оподаткування та інших нормативних актів у період вчинення порушення.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо змісту, оскільки в протоколі зазначено дату його складання, дані про службову особу, яка його склала, та особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення.

Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена повністю.

Тому, із врахуванням даних про особу правопорушника у сукупності із встановленими обставинами справи та ступеня тяжкості вчиненого правопорушення, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП, вважаю що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

п о с т а н о в и в :

визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Роз`яснити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу в установлений ст.307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст.308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.

Суддя Григорій РАДАНОВИЧ