Постанова № 138042559, 03.07.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/4268/26

Номер провадження 3/333/1435/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2026 р. м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Ковальова Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, -

в с т а н о в и л а:

12.04.2026 р. о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного і фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався нецензурною лайкою, вдарив по обличчю, внаслідок чого була завдана шкода її психічному та фізичному здоров`ю, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч.1 КУпАП.

Під час розгляду адміністративного матеріалу ОСОБА_1 вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнав, суду пояснив, що того дня приїхала його колишня дружина ОСОБА_2 з сестрою, побачитись з дитиною. Він вийшов разом зі своїм сином - ОСОБА_3 , до під`їзду, де побачив, що разом з ОСОБА_2 , перебувала її рідна сестра - ОСОБА_4 . Жінки одразу почали намагатися забрати до себе дитину, однак син навідріз відмовився та за власною ініціативою повернувся до квартири. ОСОБА_1 на прохання дитини пішов до магазину, щоб придбати продукти харчування, в цей час жінки продовжували чекати його біля під`їзду для продовження розмови. Коли він підійшов до під`їзду, жінки - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , почали чіпати його за одяг, перешкоджали йому просуватися до дверей під`їзду, бити долонями по голові та тулубу, в свою чергу, він намагався ОСОБА_2 зупинити, відштовхуючи від себе. Відкривши двері під`їзду, він намагався потрапити у сам під`їзд, однак жінки схопили двері під`їзду та притиснули йому руку дверима, внаслідок чого він отримав перелом долоні. Після цього, він все ж потрапив до під`їзду та відповідно до квартири, де викликав співробітників поліції.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 12.04.2026 року, на свято Пасхи, вона зателефонувала сину та попередила батька дитини, що приїде провідати та привітати сина зі святом, провести з ним спільно час. За власним бажанням дитини, вони мали поїхати в парк «Дубовий Гай» на прогулянку. Так, у вказаний день вона разом зі своєю сестрою ОСОБА_4 , приїхавши за адресою: АДРЕСА_2 , почали очікувати біля під`їзду, поки дитина до них вийде, аби побачитися та разом відправитися на прогулянку. Однак, разом з неповнолітнім ОСОБА_3 , вийшов на вулицю і його батько ОСОБА_1 , при цьому, дитина була легко вдіта, без куртки, хоча на вулиці було до 10 градусів та перебувала у недоглянутому стані (невипраний одяг, немите волосся). Вона попросила, аби син повернувся додому та належно вдягнувся, на що дитина, за згодою батька, повернулась додому аби вдягтися. В цей час відбулася словесна суперечка щодо стану вигляду дитини, місця його проживання, побачень сина з матір`ю. ОСОБА_1 почав її ображати, виражатися нецензурною лайкою та взагалі заборонив їхати з дитиною на прогулянку. Після чого він пішов, а вона викликала поліцію аби зафіксувати той факт що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною. Весь цей час вона стояла з сестрою та очікувала екіпаж поліції, трохи згодом ОСОБА_1 повернувся та вдарив її у вилицю, в результаті чого у неї констатовано перелом виличної кістки зі зміщенням. Зазначила, що по цьому факту події відкрито кримінальне провадження. Зазначила, що раніше ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно неї.

Крім того, в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_4 , яка пояснила суду, що до цих подій ОСОБА_5 забрав спільну з ОСОБА_6 дитину до себе та не повернув, з тих пір дитина мешкає з ним. Того дня, 12.04.2026 року вони приїхали до ОСОБА_5 побачити дитину та прогулятися з нею в парку, на що ОСОБА_7 не дозволив взяти сина з собою. Почалась суперечка між ним та ОСОБА_8 , ОСОБА_5 став нецензурно виражатись, на що свідок хотіла дати йому ляпасу, однак не дотягнулась, а він, в свою чергу, вдарив головою Ганну о металеві двері під`їзду.

Свідок ОСОБА_9 з приводу подій того дня суду пояснила, що 12.04.2026 вона зі своїм чоловіком сиділи біля під`їзду, бачила, як приїхали дві дівчини, до них вийшов сусід ОСОБА_1 з дитиною, вони всі поговорили, про що саме, свідок не чула, після чого, хвилин через 5 дитина пішла. Згодом пішов й ОСОБА_1 , а дівчата залишились біля під`їзду. Через декілька хвилин ОСОБА_1 повернувся, але жінки перегородили йому дорогу та не впускали ОСОБА_10 в під`їзд. Сестра ОСОБА_8 вдарила його по обличчю, він не реагував на це, потім жінки почали його смикати за одяг, на що він відштовхнув їх, забіг до під`їзду, а вони притиснули йому руку дверима. Зазначила, що не бачила, щоб ОСОБА_8 вдарилася о двері, але свідок не весь час спостерігала за ними.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 12.04.2026 він зі своєю дружиною сиділи біля під`їзду, бачив, як приїхали дві жінки, до них вийшов сусід ОСОБА_1 з дитиною, між ними почалася розмова на підвищених тонах, після чого дитина пішла в квартиру. Згодом пішов й ОСОБА_1 , а дівчата залишились біля під`їзду. Через декілька хвилин ОСОБА_1 повернувся, але жінки перегородили йому дорогу та не впускали ОСОБА_10 в під`їзд. Він відштовхнув жінку, вона перечіпилася та впала, жінки притиснули йому руку дверима під`їзду. Зазначила, що не бачила, щоб ОСОБА_8 вдарилася о двері, але свідок не весь час спостерігала за ними.

06.05.2026 року до суду від захисника ОСОБА_1 адвоката Харькова В.О. надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, з тих підстав, що адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - вольову ознаку. Однак, в діях ОСОБА_1 , відсутні ознаки умисності, він намагався захистити права власної дитини, яка не бажає жити з матір`ю, та звести конфліктну ситуацію нанівець, однак ОСОБА_2 , разом із громадянкою ОСОБА_4 , намагались провокувати конфліктну ситуацію до останнього. Крім того, згідно Витягу з реєстру досудових розслідувань № 12026082040000564 ОСОБА_1 , є потерпілим, якому завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості, дії ОСОБА_2 , кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КК України. Також, факт перелому лівої руки у ОСОБА_1 , підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5976.

28.05.2026 року від представника ОСОБА_2 адвоката Богач А.О. надійшли заперечення на клопотання про закриття адміністративного провадження, в яких вважає, що приєднані до клопотання про закриття адміністративного провадження, такі докази як 1) Висновок спеціаліста-психолога від 30.03.2026 р., в якому зазначено про бажання дитини проживати з батьком, 2) Відеозаписи з бодікамер, за якими нібито, дитина виражала мету проживати з батьком, 3) Акт про встановлення факту проживання особи без реєстрації від 14.04.2026 р., за яким батько та дитина проживають за одною адресою без реєстрації не можуть підтверджувати відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки вони стосуються лише питань проживання батька разом з сином у певний період часу, а не окреслюють умисні дії та поведінку ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 в частині вчинення щодо неї домашнього насильства (фізичного та психологічного). Зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що внаслідок вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на швидкій допомозі була доправлена до 5 МКЛ. Зазначає, що 11.05.2026 р. у цій справі, сторона Потерпілої надала до суду зокрема Консультаційний висновок хірурга від 14.04.2026 р., у відповідності до якого, у ОСОБА_2 констатовано перелом виличної кістки та верхньої щелепи; перелом лівої виличної кістки зі зміщенням. Рекомендовано оперативне втручання: Остеосинтез лівої виличної кістки, передопераційне обстеження. Також надає до суду фотокартки, з яких вбачається факт нанесення фізичної шкоди ОСОБА_2 її колишнім чоловіком ОСОБА_1 внаслідок вчинення ним домашнього насильства, яке мало місце бути 12.04.2026 р. Крім того, ОСОБА_1 у минулих періодах вже притягався до відповідальності за вчинення домашнього насильства у відношенні ОСОБА_2 . Так, зокрема, надали: Терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 22.04.2024 р., відповідно до якого, у зв`язку з вчиненням у стані алкогольного сп`яніння, домашнього насильства (фізичного та психологічного) у відношенні дружини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було зобов`язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи та заборонено вхід до та перебування в місці її проживання (перебування) строком на 3 доби; постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2024 р. по справі № 337/2677/24, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) і накладено стягнення у вигляді штрафу. Вказаною постановою встановлено, що: «22 квітня 2024 року приблизно о 22:00 годині ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3, з ознаками алкогольного сп`яніння, висловлювався у бік своєї дружини ОСОБА_2 нецензурною лайкою, та двічі вдарив долонею по обличчю, чим вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного і психологічного характеру (протокол про адміністративне правопорушення серії АА №088980 від 22.04.2024 року) В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав свою вину в скоєнні правопорушення, розкаявся у вчиненому та надав пояснення по суті правопорушення». Таким чином, звертає увагу суду, що наведені докази свідчать про постійну та неадекватну поведінку ОСОБА_1 , відсутність у нього будь-яких норм моралі, надмірну жорстокість, яку він може виражати не лише щодо ОСОБА_2 , а й у присутності свого сина та інших людей. Відтак, усі вищенаведені докази, спростовують твердження викладені у клопотанні про закриття адміністративного провадження, про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел, оскільки з характеру нанесених фізичних травм та побоїв можна констатувати, що такі не можуть бути нанесені з необережності, без умислу, або у момент, коли особа не усвідомлює наслідки своїх дій. Таким чином, в діях ОСОБА_1 щодо вчинення домашнього насильства у відношенні ОСОБА_2 яке мало місце 12.04.2026 року, наявний саме прямий умисел. Зазначені побої і травми він наносив ОСОБА_2 усвідомлюючи їх характер, наслідки, оскільки свідомо хотів залякати останню, аби вона не приходила до свого сина.

19.06.2026 від захисника ОСОБА_1 адвоката Харькова В.О. до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказано наступне. 12.04.2026 року об 14 год. 45 хв., ОСОБА_3 , зателефонувала матір ОСОБА_2 , та повідомила, про власний намір побачитись, з метою спілкування. ОСОБА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_3 , вийшов до під`їзду, де побачив, що разом з ОСОБА_2 , перебувала її рідна сестра ОСОБА_4 . Жінки одразу почали намагатися забрати до себе ОСОБА_3 , однак він навідріз відмовився та за власною ініціативою повернувся до квартири. Отже, ОСОБА_3 , став безпосереднім очевидцем початку конфлікту, та є фактичною причиною конфлікту, саме дії ОСОБА_2 , спрямовані на відібрання дитини, яка цього не бажає, стали першим етапом конфлікту, ОСОБА_3 , бачив ці події, ба більше вони відбувались відносно нього, він з метою залишитись з батьком, повернувся до квартири, однак це не нівелює обставин, за яких ОСОБА_3 , був очевидцем початку конфлікту. Ситуація, що виникла між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , стала можливою саме на ґрунті проживання дитини з батьком, інших причин не існує. ОСОБА_3 , зможе підтвердити відомості, які були на початку конфлікту, та відбувались після, адже був свідком приїзду поліції, відвідував разом з батьком лікарню, та відділення поліції, за власною ініціативою, дитина «по-дорослому» ставиться до даної ситуації та особисто бажає донести власне розуміння до суду. ОСОБА_3 , переймається, що результат даної справи вплине на його можливість проживання з батьком, адже в подальшому ОСОБА_2 , може використовувати рішення з приводу домашнього насильства у справах, щодо визначення місця проживання дитини з нею (Справа № 337/2462/26), попри небажання самого ОСОБА_3 , проживати з матір`ю. Справа з приводу домашнього насильства, безпосередньо стосується інтересів ОСОБА_3 , й ігнорування бажання дитини донести власну думку до суду, суперечить принципу з`ясування всіх обставин справи судом та принципу правосуддя дружнього до дитини. Отже, конфлікт ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , має довготривалий характер, причиною конфлікту є виключно питання місця проживання дитини, в наявності обставини, за яких конфлікт був спровокований намаганням ОСОБА_2 , забрати дитину до себе, попри бажання останньої й наведене може підтвердити тільки дитина. Таким чином, кожен етап події, що спричинила ймовірне порушення прав певних осіб, створює склад адміністративного правопорушення, без встановлення всієї ланки дій, кожної із сторін, притягнення до відповідальності є фактичною формалізацією процесу.

02.07.2026 року від захисника ОСОБА_1 адвоката Харькова В.О. до суду надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому вказано, що повертаючись до Протоколу про адміністративне правопорушення від 12.04.2026 року серії ВАД № 680253, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, звертає увагу суду на його неповноту та необ`єктивність ( невідповідність вимогам встановленим статтею 256 КУпАП). Зокрема, не зрозуміло чому у якості свідка за цим протоколом працівником поліції залучалась зацікавлена особа сестра потерпілої - ОСОБА_4 ,(яка сама була учасницею конфлікту) але не були залучені неупереджені свідки, зокрема сусіди. Також лишається не зрозумілим, чому саме поліцією не складався протокол про адміністративне правопорушення за подією, яка сталася 12.04.2026 року за усною заявою ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 за фактом вчинення нею протиправних дій відносно ОСОБА_1 , які трапилися ІНФОРМАЦІЯ_2 . Якщо в конфлікті брали участь дві особи тому є несправедливим, що протокол складений у відношенні лише ОСОБА_1 та не складений відносно протиправних дій колишньої дружини, ОСОБА_2 , в діях якої також вбачаються ознаки як кримінального злочину, так і ознаки вчинення нею домашнього насильства у відношенні колишнього чоловіка. Вбачається, що 12.04.2026 року між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувався конфлікт на побутовому ґрунті через визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звертає увагу Суду на те, що сама по собі сварка між особами, за відсутності доказів на підтвердження завдання фізичного чи психологічного насильства та, внаслідок таких дій, шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Після дослідження всіх доказів сторона захисту вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена належними та допустимими доказами. Встановлено наявність істотних суперечностей у показаннях свідків. Свідок ОСОБА_4 стверджує про нанесення сильного удару кулаком, тоді як свідок ОСОБА_9 такого удару не бачила та пояснила подію як відштовхування під час конфлікту. Свідок ОСОБА_4 стверджує, що ніхто не перешкоджав проходу до під`їзду, тоді як свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 повідомили про протилежні обставини та підтвердили, що жінки фактично перешкоджали проходу ОСОБА_12 до під`їзду. Свідок ОСОБА_4 сама підтвердила намір застосувати фізичну силу, а свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 повідомили про численні удари, які наносилися саме ОСОБА_1 . Також встановлено, що в результаті конфлікту тілесні ушкодження отримав сам ОСОБА_1 . Із усіх допитаних у справі свідків тільки ОСОБА_4 стверджує , що бачила саме удар кулаком. Обидва нейтральних свідка сусіди (свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ) - такий удар не підтверджують. Вказане викликає суттєві сумніви в фактичних обставинах події. За таких умов вважає, що суд не має можливості беззаперечно встановити ані механізм події, ані умисел ОСОБА_1 на вчинення домашнього насильства. Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. На підставі викладеного прошу суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Отже, враховуючи обставини справи в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченогост. 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутні ознаки притаманні домашньому насильству, а наявні ознаки конфліктної ситуації між ним та колишньою дружиною з приводу відвідування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом було відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту про допит в якості свідка по справі дитини- ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ДОП сектору превенції ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Снитка Д.О., з огляду на те, що вказані особи не були очевидцями самої події , доводи сторони захисту щодо необхідності їх допиту зводяться до того, що ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення заявляв про вчинення насильства відносно нього. Разом з тим, обставини завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та вчинення відносно нього домашнього насильства не можуть бути предметом розгляду даної справи, яка розглядається саме відносно ОСОБА_1 .

Крім того, суд не вбачає підстав для допиту дитини з метою не травмування її і в інтересах забезпечення її найкращих інтересів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників провадження, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 12.04.2026 р. року серії ВАД №680253;

- рапортом працівників поліції, за яким колишній чоловік не дає бачитись з дитиною, взяв її до себе та відмовляється її повертати;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.04.2026;

- поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , якими підтверджуються обставини словесного конфлікту;

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;

- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 12.04.2026 року;

-показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , якими підтверджуються обставини словесного конфлікту.

Судом також враховується наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 , які підтверджені Консультаційним висновком хірурга від 14.04.2026 р., у відповідності до якого, у ОСОБА_2 констатовано перелом виличної кістки та верхньої щелепи; перелом лівої виличної кістки зі зміщенням, та рапортом чергового ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, яким зафіксовано, що 12.04.2026 ОСОБА_2 на швидкій допомозі була доправлена до 5 МКЛ, діагноз: забій м`яких тканин.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 у минулих періодах вже притягався до відповідальності за вчинення домашнього насильства у відношенні ОСОБА_2 , на підтвердження чого ОСОБА_2 надано відповідне судове рішення, зазначене вище.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, що тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» (далі Закон).

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Нормами Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.

Відповідно до виписаних у ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою на те особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час і суть адміністративного правопорушення.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України, та буде порушенням права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.

Так, суд вважає, що зміст протоколу відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, оскільки у ньому зазначено в яких конкретних діях ОСОБА_1 було вчинено фізичне та психологічне насильство, що, зокрема підтверджується Консультаційним висновком хірурга від 14.04.2026, яким діагностовано перелом виличної кістки та верхньої щелепи; перелом лівої виличної кістки зі зміщенням, повідомленням гарячої лінії "102" від 5 МКЛ з приводу забою м`яких тканин голови ОСОБА_2 та поясненнями учасників конфлікту.

Таким чином, суд вважає, що доводи захисника щодо неналежності оформлення протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, оскільки не спростовуються жодними доказами та не вказують на не вірність дій працівниками поліції.

Відтак, суд вважає, що наведені вище докази підтверджують наявність обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, та, які містять ознаки правопорушення, визначені диспозицією ст.173-2 ч.1 КУпАП.

Щодо посилань ОСОБА_1 на завдання останньому шкоди, як психологічного так і фізичного характеру, на думку суду такі не стосуються предмету даного розгляду та є предметом доказування в інших провадженнях.

Також, посилання ОСОБА_1 на наявність обопільного конфлікту, як наслідок відсутності складу правопорушення є необґрунтованими, оскільки в силу обставин та доказів вони не спростовують дії останнього та наслідки конфлікту.

Всі інші доводи ОСОБА_1 мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи не спростовують встановлених обставин того, що він вчинив адміністративне правопорушення.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

При визначенні виду й міри адміністративного стягнення, згідно ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника та інші обставини у справі, вважаю можливим призначити йому адміністративне стягнення у рамках санкції статті, за якою кваліфіковано його діяння, у вигляді штрафу.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір.

Керуючись ст. 33, 40-1, 279, 283-285, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Платіжні реквізити для сплати адміністративного штрафу:

Отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запорiжжя/21081100

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Номер рахунку (IBAN): UA558999980313060106000008479

Код класифікації доходів бюджету: 21081100, Адміністративні штрафи та інші санкції

Відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665/ шістсот шістдесят п`ять/ гривень 60 копійок.

Платіжні реквізити для перерахування судового збору:

Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.В. Ковальова