Рішення № 138041341, 08.07.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2345/26

2/583/1319/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

за участю секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Райз Північ» про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, збитків від інфляції та 3% річних,

УСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Абрамовича О.В., звернулася до суду із цим позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на її користь заборгованості з виплати орендної плати за договором оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року в розмірі 42372, 91 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, 12201,73 грн пені, 12531,75 грн інфляційних збитків, та 3062,48 грн 3% річних, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,5679 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0115, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кардашіської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії СМ № 048869 від 30 березня 2004 року.

07 вересня 2016 року позивачка уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 366/16 строком на 10 років, відповідно до якого передала належну їй земельну ділянку у строкове платне користування. Нормативна грошова оцінка на момент укладення договору становила 112224,47 грн, орендна плата була визначена у розмірі 7% нормативної грошової оцінки землі, що становить 7855,71 грн.

15 серпня 2017 року ПрАТ «Райз-Максимко» уклало з ОСОБА_1 додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року зареєстрованого 08 листопада 2016 року за № 17441582, згідно якого розмір щорічної орендної плати становить 10 % нормативної грошової оцінки землі, що складає 11222,45 грн.

11 квітня 2018 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було укладено трьохстороню додаткову угоду № 1 до Договору оренди землі № 366/16, відповідно до якої новий орендар ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» приймає на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «Райз-Максимко». Також сторонами визначено, що нормативна грошова оцінка землі становить 112224,47 грн, а орендна полата складає 11222,45 грн, що становть 10% від нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Також згідно з п.11 договору орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Однак, незважаючи на погоджені сторонами умови договору оренди земельної ділянки, відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати.

25 травня 2026 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву /а.с. 27/.

08 червня 2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на те, що умовами укладеного між сторонами цієї справи договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативної грошової оцінки землі (пункт 10 договору оренди), що дає суду право застосувати положення статті 21 Закону України «Про оренду землі» у поєднанні зі статтею 289 ПК України. Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів). Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять, зокрема, для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки - 1,0; Тобто, оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2017 - 2022 рік не змінювався, та становив 1,0, що не впливало на визначений договором розмір орендної плати. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1705/16-ц (провадження № 61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19-ц (провадження № 61-12935св20), від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19 (провадження № 61-3451св22). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (НГО) земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (НГО) земель за 2024 рік становить 1,12. Також варто відмітити, що «орендна плата» відсутня в переліку відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», якою визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Підсумовуючи наведене, твердження та розрахунки Позивача щодо індексації орендної плати не ґрунтуються на умовах договору оренди землі. Крім того, позивачем подано не всі наявні додаткові угоди до договору оренди, якими змінювався розмір орендної плати. Навіть якщо прийняти його спосіб нарахування, то базовий місяць визначений невірно, оскільки орендна плата змінювалась у 2019 році, а отже розрахунки арифметично невірні. Відповідно до пункту 14 договору оренди землі у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення. Позивач обраховував пеню за формулою: пеня = С (сума заборгованості за період) х П (розмір пені, передбачений договором) х Д (кількість днів в періоді). Для прикладу: 2018 рік сума заборгованості = 214,21 грн., період прострочення: 14 квітня 2019 р. по 04 червня 2026 р., 2609 днів. Всього пені 183,60 грн. 1994 днів складають 85 місяців. Формулювання в договорі умови про сплату пені за кожен день прострочення не є встановленням цим договором іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій (Постанова ВП ВС від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/123282018). Хоча в цій справі умовами договору передбачено, що справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення, наведене відповідно до зазначеного висновку Верховного Суду не дає право на нарахування пені за 85 календарних місяців. Позивач мав би обмежитися шестимісячним строком нарахування пені щодо кожного року. Також враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значимості вчинених адвокатом дій (надання послуг), просить в задоволенні вимоги представника Позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити, зменшивши таку суму до 2000 грн.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 07 вересня 2016 року між ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3, 5679 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0115, що розташована на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, було укладено з ПрАТ «Рай-Максимко» договір оренди землі № 366/16 строком на 10 років /а.с. 16-17/.

Відповідно до п. 5 Договору № 366/16 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224,47 грн.

Пунктами 9, 10, 11 Договору № 366/16 визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 7 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7855,71 грн, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та виплачуються за вимогою орендодавця у формі: грошовій, натуральній, відробітковій. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

15 серпня 2017 року ПрАТ «Райз-Максимко» уклало з ОСОБА_1 додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року зареєстрованого 08 листопада 2016 року за № 17441582, згідно якого розмір щорічної орендної плати становить 10 % нормативної грошової оцінки землі, що складає 11222,45 грн / а.с. 22/.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 08 листопада 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Охтирської міської ради Волошенко Т.А. внесено запис про право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:01:001:0115, площа 3,5679 га, орендарем якої є ТОВ «РАЙЗ Північ», а орендодавцем ОСОБА_1 , строк дії договору 10 років, з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки /а.с 10/.

11 квітня 2018 року між ОСОБА_1 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (Орендар) та ТОВ «Райз Північ» (Новий орендар) укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 366/16, відповідно до якої Орендар передає, а Новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни /доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224,47 грн, з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки /а.с. 21/.

Пунктом 10 Договору № 366/16 від 07 вересня 2016 року передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору № 366/16 від 07 вересня 2016 року орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 08 травня 2026 року вбачається, що за період з січня 2018 року до березня 2026 року ТОВ «Райз Північ» було нараховано та виплачено ОСОБА_1 орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 2018 році 11222,45 грн ( 2 квартал), у 2019 році 12344, 69 грн (3 квартал), у 2020 році 12344,67 грн (4 квартал), у 2021 році 12344,67 грн (вересень), у 2022 році 12344,67 грн (грудень), у 2023 році 12344,67 грн (вересень), у 2024 році 12974,28 грн (вересень), у 2025 році 15199,61 грн (вересень) / а.с. 11-12/.

З виписки по картковому рахунку позивачки сформованої 08 травня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 було проведене безготівкове зарахування ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» орендної плати 28 грудня 2020 року 9937,48 грн; 30 вересня 2021 року 9937,48 грн; 08 грудня 2022 року 9937,48 грн; 20 вересня 2023 року 9937,48 грн; 16 жовтня 2024 року 9937,48 грн, 21 лютого 2025 року 506,81 грн; 15 вересня 2025 року 11703,71 грн / а.с. 9/.

Представник позивача у своїх доводах посилається на те, що орендар хоча і сплачував орендну плату, але не в повному розмірі, оскільки не сплачував індексацію, яка передбачена договорами і є складовою орендної плати. Тому орендодавець був змушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Аналіз ч. 3 ст. 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

При цьому, базовим місяцем вважатиметься місяць, у якому в останнє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі № 99 від 23 вересня 2009 року, а також додаткової угоди до цього договору слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5920384000:01:001:0190 була передана в оренду ПрАТ «Райз-Максимко» за договором № 366/16 від 07 вересня 2016 року, строк сплати орендної плати за яким не пізніше 01 грудня. Додатковою угодою № 1 від 11 квітня 2018 року змінено орендаря з ПрАТ «Райз-Максимко» на ТОВ «Райз Північ».

Сума орендної плати була змінена згідно з умовами додаткового договору 15 серпня 2017 року.

Зважаючи на викладене, базовим місяцем початку обрахунку індексації орендної плати за 2018 рік за договором № 366/16 є серпень 2017 року. Індексації за 2018 рік підлягають платежі, починаючи з вересня 2017 року.

Так, сума орендної плати з урахуванням індексації розраховується за формулою: [Сума орендної плати з урахуванням індексації] = [Орендна плата] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100%, де: [Орендна плата] - сума орендної плати, яка підлягає індексації, [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Відповідні індекси споживчих цін розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.

Суд погоджується з розрахунком орендної плати з урахуванням індексації, наведеним представником позивача у заяві про зменшення позовних вимог, так як він відповідає розрахунку, наведеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23.

За таких обставин, з урахуванням позиції позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року, оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки позивачці проведена не в повному обсязі.

Так, розмір недоплаченої орендної плати за договором оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року за 2018 рік становить 1098,66 грн, за 2019 рік недоплата становить 1059,98 грн, за 2020 рік недоплата становить 1813,52 грн, за 2021 рік 2878,72 грн, за 2022 рік 7375,29 грн, за 2023 рік 7968,87 грн, за 2024 рік 10697,12 грн, за 2025 рік 9480,75 грн.

Загальний розмір недоплаченої орендної плати за договором № 366/16 від 07 вересня 2016 року за період з 2018 по 2025 роки становить 42372,91 грн, що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

При цьому у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені за Договором № 366/16 від 07 вересня 2016 року, відповідно до умов якого слідує, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

У зв`язку з невиплатою орендної плати у повному розмірі за вказані роки на підставі пункту 14 договору оренди землі з відповідача підлягає стягненню пеня, яка розраховується за формулою: сума боргу х розрахункова ставка пені (%) /100% х кількість днів прострочення зобов`язання, а також до нього можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так розмір 3% річних від простроченої заборгованості обраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році], де: [Сума боргу] сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] проценти річних; [Кількість днів] кількість днів прострочення зобов`язання; [Кількість днів у році] кількість днів у календарному році.

Розмір інфляційних витрат обраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], де: [Сума боргу] сума простроченого боргу; [Сукупний індекс інфляції] добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Суд погоджується з розрахунками пені, 3% річних та інфляційних витрат за договором № 366/16 від 07 вересня 2016 року, наведеними стороною позивача, так як вони проведені відповідно до вищенаведених формул, та за період з 14 квітня 2019 року до 11 травня 2026 року пеня за договором складає загалом 12201, 73 грн, за період з 02 грудня 2018 року до 30 квітня 2026 року інфляційні витрати за договором загалом складають 12531,75 грн, за період з 02 грудня 2018 року до 11 травня 2026 року 3% річних за договором загалом складає 3062,48 грн.

З огляду на викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В позовній заяві представник позивача просив відшкодувати судові витрати /а.с. 4/.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правничої допомоги № 44 від 07 травня 2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Абрамовичем О.В., додаткову угоду до нього від 07 травня 2026 року, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11 травня 2026 року до вказаного договору, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру, квитанцію № 44 від 11 травня 2026 року на суму 10000,00 грн .

Із документів вбачається, що загальна вартість наданої правничої допомоги за цим позовом становить 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами /ч. 5 ст. 137 ЦПК України/.

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з такого.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), вимогу відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000 грн, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 10000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем по справі при зверненні до суду було сплачено судовий в розмірі 1064,96 грн /а.с. 5/.

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1064,96 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 12, 76-89, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 629, 651 ЦК України, ст. 141 ЗК України, ст. ст. 2, 13, 15, 21, 22, 32 Закону України «Про оренду землі», суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року в розмірі 42372,91 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, а також 12201, 73 грн пені, 12531,75 грн інфляційні збитки та 3062,48 грн 3% річних, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн, на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, всього до стягнення підлягає 76233,83 грн /сімдесят шість тисяч двісті тридцять три гривні 83 копійки/.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз Північ», юридична адреса: Україна, Сумська область, Сумський район, с. Степанівка, вул. Заводська, 4, код ЄДРПОУ 34264631.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С. Семенова