Рішення № 138036622, 06.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 Справа № 917/1651/25.

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув заяву представник позивача - ФОП Мироненко Ольги Олексіївни про ухвалення додаткового рішення (вх. № 8388 від 17.06.2026) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Мироненко Ольги Олексіївни, АДРЕСА_1

до Миргородської міської ради, вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600

про визнання недійсними та скасування результатів торгів.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.06.2026 у справі № 917/1651/25 позов фізичної особи-підприємця Мироненко Ольги Олексіївни задоволено. Визнано недійсними та скасовано результати проведення земельних торгів No LRE001-UA-20250519-94089 від 23.06.2025. Стягнуто з Миргородської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Мироненко Ольги 4 844,80 грн судового збору.

17.06.2026 представник позивача - ФОП Мироненко О. О. адвокат Кузь О. М. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Миргородської міської ради витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 47 000,00 грн.

24.06.2026 від відповідача - Миргородської міської ради надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 8767), в якій просить обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи. Вважає, що заявлена сума у розмірі 47 000,00 грн є надмірною, неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат до заяви додано договір про надання правничої допомоги від 01.08.2025, акт виконаних робіт № 1-/26 від 11.06.2026, Додаток N 1 до договору від 01.08.2026 про надання правничої допомоги, ордер адвоката та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію № 195206 від 11.06.2026.

Відповідач (Миргородська міська рада) подав до суду клопотання (заперечення) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що заявлена сума у розмірі 47 000,00 грн є надмірною, неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, наданих на підставі договору про надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи № 917/651/25 відповідно до акту приймання - передачі послуг № 1 в Господарському суді Полтавської області складає 47 000,00 грн.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з цим, частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Слід зазначити, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 915/324/20.

У постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Разом з цим, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначено також частинами 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Разом з тим, дослідивши матеріали, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу суд, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем процесуальних документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивачу не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Суд встановив, що адвокат Кузь О. М. брав участь в одному судовому засіданні та підготував низку процесуальних документів. Водночас характер спору (визнання недійсними земельних торгів) та обсяг матеріалів справи свідчать про те, що справа не характеризується винятковою складністю, не потребувала вивчення великого масиву нових джерел права чи проведення комплексних розрахунків.

Також, слід зазначити, що в акті № 1/26 від 11.06.2026 зазначено про участь представника в суді апеляційної інстанції у справі № 391/523/25 - 3 послуги, вартість за одиницю 2 000,00 загальна вартість 9 000,00, що не узгоджується, оскільки 2000,00 x 3 = 6000,00. Натомість вказана вартість становить 9000,00 грн.

Крім того, викликає питання назва послуги, яку клієнт прийняв та сплатив без заперечень, відповідно до наданої заявки «участь представника в суді апеляційної інстанції у справі № 391/523/25», оскільки номер справи вказано інший, інстанція вказана також неправильно.

Отже, не доведено, що відшкодування таких послуг стосується саме цієї справи - № 917/1651/25.

Також, слід зазначити, що позивач вказує про надання такої послуги, як «ознайомлення з матеріалами справи» дата надання послуги 10.08.2025. Згідно з додатком до вказаного додатку до договору визначена інша послуга така як «ознайомлення з матеріалами судової справи у суді» яка коштує 0,0075.

Проте в матеріалах справи відсутнє клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи, що свідчить про те, що адвокат таку послугу клієнту не надавав, а тому така послуга не підлягає відшкодуванню. В іншому випадку, якщо застосувати коефіцієнт 0,0075 у розрахунку 8000,00 х 0,0075 = 60,00, ніяк не « 5000,00» як вказано в акті № 1/26 від 11.06.2026.

Інша послуга така як «складання заяви про зменшення позовних вимог», надана 25.11.2025 вартістю 8 000,00 грн. Згідно з додатком 1 «складання заяви про зменшення позовних вимог» 0.3. Тобто, 8000,00 х 0,3 = 2 400,00 грн.

Ураховуючи критерії розумності, пропорційності та співмірності, а також беручи до уваги обґрунтовані зауваження відповідача щодо надмірності суми гонорару, суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню, до 19 400,00 грн. Ця сума є справедливою, належним чином компенсує витрачений адвокатом час на підготовку документів та участь в одному судовому засіданні, і не є надмірним тягарем для місцевого бюджету в особі відповідача.

У задоволенні решти суми витрат на правничу допомогу слід відмовити у зв`язку з її неспівмірністю та недоведеністю належної розумності таких витрат.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача - Фізичної особи-підприємця Мироненко Ольги Олексіївни про ухвалення додаткового рішення (вх. № 8388 від 17.06.2026) задовольнити частково.

Стягнути з Миргородської міської ради (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, 17; ЄДРПОУ 21051131) на користь Фізичної особи-підприємця Мироненко Ольги Олексіївни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення підписано 06.07.2026 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та на лікарняному.

Суддя Дмитро СІРОШ