Рішення № 138035933, 07.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11247/26

Провадження № 2/127/3312/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовну заяву тим, що 19.07.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем було укладено договір позики №79/22917028, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, 5000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути суму позики та сплатити плату за договором у порядку та строки, передбачені цим договором. Строк на який надається позика 14 днів. Оскільки договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь позикодавця, а саме плата за Договором (у фіксованому розмірі 1400,00 грн) і проценти за договором у розмірі 2,00% від суми позики на день.

Товариство виконалп свої зобов`язання за договором в повному обсязі, проте відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні платежі з простроченням дати їх сплати, та не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу №01.02- 91/23, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору факторингу у порядку та у строки встановлені цим договором. В тому числі за цим договором було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за договором №79/22917028 від 19.07.2019 року в розмірі 41600,00 грн., з якої: заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн.; заборгованість за платою - 1400,00 грн., заборгованість за пенею - 35200,00 грн. Оскільки у добровільному порядку вказана заборгованість відповідачем не погашена, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Справа розглядається (сформована та зберігається) в змішаній формі.

У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 , яку він отримав 10.05.2026 року.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтями 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 19.07.2019 року було укладено договір позики №79/22917028, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, 5000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути суму позики та сплатити плату за договором у порядку та строки, передбачені цим договором. Строк на який надається Позика 14 днів.

Пoзичальник пoвинeн сллатити пoзикoдавцю платy зa дoгoвoрoм y poзмiрi 1400.00 грн., якa визнaчaється з рoзpaxyнкy (за фiксовaнoю нeзмiннoю ставкою) 2% вiд суми позики за кoжен дeнь кopистyвaння в мeжах стpoкy пepeдбaнeнoгo п. 3.5. дoгoвopy (п. 2.1. договору позики).

За змістом п. 3.1. договору позики, позикoдaвeць нaдaє пoзикy шляхoм перeдачi гoтiвкoвиx кoштiв позичальникy.

Відповідно до положення п. 3.2. договору позики, підписaнням цьoгo дoroвopy пoзичальник пiдтвеpджyє, щo вiн oтримaв вiд пoзикодавця cyмy пoзики y пoвнoмy о6сязi y дaтy підписaння цьoгo дoгoвopy.

Пoзичальник пoвeртaє сyмy пoзики шляxoПм внeсення гoтівкoвиx кoштiв y кacу пoзикoдaвця aбo нa 6aнкiвський рaхyнoк позикодавця (п. 3.3. договору позики).

Згідно п. 3.4., 3.5. договору позики, днeм пoвepнeння пoзики (її частини) вважaєтьcя дeнь внeсення cyми пoзики (її чaстини) в касy позикодaвця або нa бaнкiвсский pаxyнoк пoзикодавця. Гpафiк платeжiв: пoзичaльник зо6oв`язаний пoвepнути cyму пoзики y пoвнoмy o6cязi та оплaтити плaтy зa дoгoвoрoй y стpoк пo 1 cерпня 2019 p.

За порушення Пoзичальником стpoкiв пorашeння грoшoвих зo6oв`язaнь зa цим дoговopoм, пoзикодaвець має право вимагати вlд позичальника сплaтити пoзикодaвцю пеню. У випaдкy наpaxyвaння пoзикoдавцeм пeнi, такa пeня нapaxoвyється y poзмipi 2% вiдсoткa вiд cyми пpocтрoчeноro гpoшoвoгo зo6oв`язання зa кoжeн день пpoстpочення, включaючи дeнь пoгашeння забоpгoвaнoстi (п.п.п 5.2, 5.3 договору позики).

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу №01.02- 91/23, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору факторингу у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно з п. 3.1.3. договору, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовної заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного вище договору, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики в розмірі 41600,00 грн., з якої: заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн.; заборгованість за платою - 1400,00 грн., заборгованість за пенею - 35200,00 грн. Вказана сума заборгованості також підтверджується розрахунком заборгованості позивача. Суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування сум заборгованостей не надав.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже, до позивача перейшло право кредитора за вказаним вище договором, що підтверджується дослідженими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогою позивача про стягнення з відповідача боргу за договором позики №79/22917028 від 19.07.2019 року на загальну суму 41600,00 грн.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 551, 610-611, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №79/22917028 від 19.07.2019 року в розмірі 41600,00 грн. (сорок одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» витрати на оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 07.07.2026 року.

Суддя: