Ухвала суду № 138033888, 06.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

06 липня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/807/26

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 9535/26 від 29.06.2026 р.) керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (54006, м. Миколаїв, вул. Вадима Благовісного, 18а; код ЄДРПОУ 3829636328) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03049, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722) до фізичної особи-підприємця Бінько Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості в загальній сумі 324430,88 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна та усунення перешкод у розпорядженні та користуванні майном шляхом зобов`язання повернути приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях до фізичної особи-підприємця Бінько Сергія Сергійовича про:

- стягнення з відповідача до користь Державного бюджету України 324430,88 грн., у т.ч. 277694,12 грн. заборгованості з орендної плати, 42596,25 грн. - пені, 4140,51 грн. 3% річних;

- розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2024 р. № РОФ-1929, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та фізичною-особою підприємцем Бінько Сергієм Сергійовичем і Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління, предметом якого є приміщення №№ 1 3 в одноповерховій будівлі магазину (реєстраційний номер 33689922.32.УВЮЯЮТ0887), загальною площею 102,7 кв.м (далі - майно), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Мартинівське, вул. БОС-2, 11а;

- усунення перешкод державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Бінько Сергія Сергійовича повернути приміщення №№ 1 3 в одноповерховій будівлі магазину (реєстраційний номер 33689922.32.УВЮЯЮТ0887), загальною площею 102,7 кв.м (далі - майно), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Мартинівське, вул. БОС-2, 11а, у належному стані, не гірше ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та порядку, визначених договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2024№ РОФ-1929.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № РОФ-1929 від 07.11.2024 р., який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ФОП Бінько С.С., в частині виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 277694,12 грн. (104882,24 грн. (із розрахунку 30 відсотків суми орендної плати з ПДВ балансоутримувачу) та 172811,88 грн. (із розрахунку 70 відсотків суми орендної плати Державному бюджету), які заявлено до стягнення. Також прокурором заявлено до стягнення нараховані відповідачу за умовами п. 3.8. договору пеню у розмірі 42596,25 грн. і на підставі приписів ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 4140,51 грн.

Разом з цим, прокурор зазначає, що станом на момент звернення до суду з позовною заявою орендар не виконує обов`язок щодо сплати орендної плати, десять місяців підряд, а також, беручи до уваги положення ст.ст. 782, 785 ЦК України, наявні правові підстави для розірвання договору в судовому порядку та зобов`язання орендаря повернути об`єкт оренди.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачається з позовної заяви, прокурором в якості відповідача визначено фізичну особу-підприємця Бінько Сергія Сергійовича з місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням вказаної фізичної особи-підприємця значиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відтак, прокурором вказано неповне місцезнаходження відповідача.

Поряд з цим суд зауважує, що у позовній заяві прокурором не наведено обґрунтування щодо визначення в якості відповідача саме Бінько Сергія Сергійовича в якості фізичної особи-підприємця з огляду на укладення спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 07.11.2024 р. № РОФ-1929 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та фізичною особою Бінько Сергієм Сергійовичем і Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління.

Крім того, зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України можна зробити висновок, що розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (викладений в позовній заяві чи у вигляді окремого документа), є невід`ємною частиною позовної заяви та теж повинен бути оформлений відповідно до вимог ч. 2 ст. 162 ГПК України.

В силу абз.1, 2 ст.131-1 Конституції України: в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом; організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із ч. 6 ст. 55 ГПК України прокурор та інша особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його (її) участі, має право ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та отримувати їх копії. Прокурор користується таким самим правом з метою вирішення питання про вступ у справу за позовом (заявою) іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Як вбачається з позовної заяви, останню підписано керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Кльоповим А.І., який в силу положень ч.1 ст.24 Закону №1697-VII, має на це повноваження.

Натомість додані до позовної заяви розрахунки заявлених прокурором до стягнення з відповідача основного боргу, пені та 3% річних оформлені не керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони, а прокурором-стажистом на посаді прокурора Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Піщальник В., на підтвердження повноважень якої діяти від імені Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону не надано жодних доказів.

При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що наведені в позові розрахунки заборгованості і нарахованих санкцій містять розподіл нарахувань між державним бюджетом (70%) та балансоутримувачем (30%), проте в позовній заяві не міститься правового обґрунтування щодо заявлення прокурором позовних вимог про стягнення всієї суми (100%) заборгованості з орендної плати - 277 694,12 грн. (з якої 104882,24 грн. 30% належна сума орендної плати балансоутримувачу та 172811,88 грн. 70% орендної плати Державному бюджету) і нарахованих санкцій до державного бюджету.

Також у позовній заяві прокурором вказано про часткову сплату орендарем заборгованості з орендної плати 29.09.2025 в сумі 50 000,00 грн., після чого орендна плата орендарем не сплачувалася. Водночас, судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви прокурором не подано доказів часткової сплати відповідачем орендної плати.

Крім того, прокурором в позовній заяві не наведено правових підстав для усунення перешкод державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Бінько Сергія Сергійовича повернути спірне орендоване приміщення на умовах та порядку, визначених договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2024№ РОФ-1929, стороною якого вищевказане Міністерство не являється.

Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також в силу приписів ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Системне тлумачення вказаних норми закону дозволяє дійти висновку, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка свідчить про те, що вказаний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Водночас, частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як вбачається зі змісту позову, прокурор з посиланням на ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вказує про неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Міністерством оборони України та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях, а саме про невжиття останніми заходів на поповнення Державного бюджету України, розірвання договору оренди та повернення державного майна з орендного користування.

Згідно з ч. 4, 5 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача ().

Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" визначені особливості здійснення окремих форм представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді. Так, згідно із частиною першою цієї статті, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про прокуратуру" у разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури. Перелік, утворення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Між тим в позовній заяві не міститься правового обґрунтування стосовно пред`явлення позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України у спірних правовідносинах щодо стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди і зобов`язання повернути орендоване приміщення, а також щодо наявності правових підстав для пред`явлення позову керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду держмайна в контексті відповідного наказу Генпрокурора щодо функціонування спеціалізованих прокуратур у сфері оборони.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Як вказано в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 910/5367/20, у випадку якщо прокурор, звертаючись з позовом, посилається на обставини, які можуть бути підставою для здійснення представництва інтересів держави в суді, однак не надає суду обґрунтування про наявність цих підстав з відповідними доказами, суд залишає позовну заяву без руху для усунення цих недоліків.

Таким чином, прокурор у позовній заяві не обґрунтував належним чином наявність правових підстав для звернення з даним позовом в особі Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду держмайна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не дотримано вимог ст. 53, ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 53, 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях до фізичної особи-підприємця Бінько Сергія Сергійовича про стягнення заборгованості в загальній сумі 324430,88 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна та усунення перешкод у розпорядженні та користуванні майном шляхом зобов`язання повернути приміщення залишити без руху.

2. Встановити Миколаївській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Миколаївській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону, що при невиконанні вимог даної ухвали позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили 06.07.2026 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Ільєва