Рішення № 138033164, 07.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/388/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Комунального некомерційного підприємства "Народицька лікарня" Народицької селищної ради

про стягнення 13 455 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 13 455,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договору № 1 від 12.04.2023 не оплатив в повному обсязі вартість поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам у справі строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

27.04.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що виконав всі умови договору № 1 від 12.04.2023, зокрема: отримав товар у повному обсязі та розрахувався в повному обсязі в розмірі 902 500,00 грн., що підтверджується виписками банку та платіжними інструкціями, копії яких додані до відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи у встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України строк не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Під час розгляду справи №906/388/26 судом досліджено докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі директора Філії "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Народицька лікарня" Народицької селищної ради (Покупець/відповідач) укладено Договір № 1 про закупівлю товарів (а.с.35-38), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю деревину (дрова для опалення) Товар), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору (п.п. 1.1. Договору).

Код Товару визначається відповідно до основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749, та відповідає коду визначений згідно ДК 021:2015:03410000-7 - Деревина. Кількість Товарів: 950 метрів кубічних (п.п. 1.2, 1.3. Договору).

Згідно п.п. 3.1. Договору загальна вартість цього Договору становить 902 500,00 грн. в тому числі ПДВ: 150 416,67 грн., з урахуванням витрат на поставку та розвантаження Товару.

Розрахунки за поставлений Товар здійснюється по безготівковому перерахунку протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем Товару та належно оформлених товаросупровідних документів (накладної, рахунка-фактури, тощо) та документів, що посвідчують якість Товару (п.п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.7. Договору сторони погодили, що усі платіжні документи за даним Договором оформлюються з дотриманням вимог чинного законодавства України, що зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів.

Також п.п. 5.1. Договору передбачено, що строк (термін) поставки (передачі) та розвантаження Товару: з дати укладання Договору до 31.12.2023 включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього Договору.

Місце поставки (передачі) та розвантаження Товарів - здійснюється за адресою та місцезнаходженням Комунального некомерційного підприємства "Народицька лікарня" Народицької селищної ради (п.п. 5.2. Договору).

Факт передачі Товару у власність Покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох Сторін видаткової накладної (накладної) (п.п. 5.5. Договору).

Відповідно до п.п. 10.1. Договору останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2023 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Як зазначив позивач, на виконання умов Договору Постачальник здійснив фактичну поставку дров паливних в кількості 941,6 куб. м на загальну суму 894 613,98 грн., з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 57-74) та копією видаткової накладної № 4256 від 12.12.2023 (а.с. 56).

За результатом поставки Товару відповідачу Продавцем зареєстровано податкові накладні, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді на CD-диску (а.с. 116).

Також позивач зазначив, що за отриману продукцію відповідач розрахувався частково в розмірі 881 158,15 грн., що підтверджується виписками з банку:

- від 06.07.2023 на суму 236 013,15 грн.;

- від 23.08.2023 на суму 190 000,00 грн.;

- від 27.09.2023 на суму 134 900,00 грн.;

- від 22.11.2023 на суму 104 500,00 грн.;

- від 20.12.2023 на суму 181 450,00 грн.;

- від 26.12.2023 на суму 34 295,00 грн.

Таким чином, позивач дійшов висновку, що заборгованість відповідача за поставлений Товар становить 13 455,83 грн.

09.09.2024 наказом ДСГП "Ліси України" №1520 створено Філію "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", визначено місцезнаходження останньої: Україна, 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 30 (а.с. 21).

Відповідно до п.п. 1.1. 3.1 Положення про Філію "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (а.с. 96-107) Філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Філія діє від імені Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та в його інтересах.

В послідуючому згідно наказу ДСГП "Ліси України" № 1929 від 18.10.2024 припинено Філію "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом її закриття. Забезпечено оформлення передавального балансу майна до Філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", забезпечено передачу активів, пасивів та документів Філії "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" до філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31.12.2024 №2334 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Столичним лісовим офісом" затверджено передавальний акт про передачу активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, нерухоме майно та інше Філії "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" ДСГП "Ліси України" на баланс Філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".

Таким чином, Філія "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.04.2025 Філію "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" - закрито.

У зв`язку з наявною заборгованістю за поставлений товар, позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість (а.с. 15-18).

Позивач зауважував, оскільки в добровільному порядку вказану суму боргу відповідач не сплатив, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши заяви учасників процесу по суті спору, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За приписами ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до абз. 4 та абз. 12 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.3. Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4. Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (п.п. 2.14., 2.15. Положення).

Отже факт здійснення господарської операції, а саме спірної поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

За результатом аналізу поданих позивачем товарно-транспортних накладних (а.с. 54-74), податкових накладних (а.с. 115-116), банківських виписок (а.с. 42-55), суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено поставку Товару на суму 894 613,98 грн. та оплату такого Товару в сумі 902 500,00 грн.

Разом з тим, суд детально дослідивши подані відповідачем видаткові накладні, банківські виписки та платіжні інструкції, відзначає, що останні підтверджують передачу та отримання відповідачем товару на загальну суму 902 500,00 грн. та його повну оплату з зазначенням в графі Призначення платежу" посилань на договір від 12.04.2023 та відповідні видаткові накладні.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що видаткові накладні в розумінні чинного законодавства є первинним обліковими документами нарівні з товарно-транспортними накладними, проте в поєднанні з поданими відповідачем банківськими виписками та платіжними інструкціями, підтверджують повне виконання зобов`язань за договором № 1 від 12.04.2023 як Філією "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" ДСГП "Ліси України", так і відповідачем - КНП "Народицька лікарня".

Позивач, в свою чергу, відповіді на відзив суду не подав, докази щодо поставки товару та його оплати на суму 902 500,00 грн. не спростував.

Відповідно до ст.79 ГГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та від 04.02.2021 у справі №910/11534/18.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З огляду на вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що договірні зобов`язання виконані в повному обсязі сторонами договору від 12.04.2023, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 13 455,83 грн. заборгованості за поставлений товар.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки такі спростовані в ході розгляду справи.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - відповідачу в Електронний кабінет