Рішення № 138025858, 08.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17694/25

Провадження № 2-о/357/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Закаблук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про встановлення факту батьківства,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі «Заявник») звернулася до суду з даною заявою заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі «Заінтересовані особи») про встановлення факту батьківства.

В обґрунтування заявлених вимог Заявник посилається на такі обставини.

Заявник із ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Оскільки із Заявником він не перебував у зареєстрованому шлюбі, а Заявник не повідомляла, що саме він є батьком ОСОБА_4 , у актовому записі про її народження відомості про батька дитини внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

За життя ОСОБА_3 визнавав своє батьківство по відношенню до ОСОБА_4 , піклувався про неї, матеріально забезпечував та займався її вихованням.

Після смерті ОСОБА_3 . Заявник звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з приводу оформлення дитині пенсії в разі втрати годувальника, однак їй пояснили, що для оформлення пенсії необхідно встановити факт батьківства.

З огляду на викладене, Заявник просила суд:

встановити юридичний факт, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

внести зміни до актового запису №7 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного 16.03.2016 року виконкомом Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, вказавши батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рух справи.

04.11.2025 року ухвалою суду було постановлено відкрити провадження у справі, призначено по справі судове засідання (а.с. 20).

03.12.2025 року ухвалою суду указану заяву було залишено без руху. Заявнику надано строк на усунення його недоліків (а.с. 31-32).

16.12.2025 року до канцелярії суду Заявником було подано заяву про усунення недоліків заяви про встановлення факту батьківства (а.с. 34-37).

17.12.2025 року ухвалою суду постановлено продовжити розгляд даної цивільної справи (а.с. 39).

03.02.2026 року Заявником до канцелярії суду подано клопотання про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у даній справі (а.с. 55).

06.02.2026 року ухвалою суду у задоволенні клопотання Заявника про призначення у справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи було відмовлено (а.с. 59-61).

02.03.2026 року до канцелярії суду Заінтересованою особою ОСОБА_2 подано заяву, яка за своїм змістом є письмовими поясненнями. У заяві, поряд із іншим, ОСОБА_2 зазначила, що за своє життя її син ОСОБА_3 визнавав себе батьком дитини, і вона, як бабуся, також визнає її своєю онукою. З огляду на викладене вона не заперечує проти задоволення заяви про встановлення факту батьківства (а.с. 82-83).

24.03.2026 року до канцелярії суду Заявником подано заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 90).

Судові засідання у справі неодноразово відкладалися у зв`язку з неявкою та за клопотаннями заявника.

19.05.2026 року у судовому засіданні, проведеному за участю Заявника та її представника останні надали пояснення, аналогічні викладеним в заяві, просили її вимоги задовольнити встановити факт того, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На запитання головуючого повідомили, що оригіналу акту про фактичне місце проживання від 27.08.2025 року у них з собою немає; оригіналу результату дослідження №52747 від 19.03.2026 року у них з собою немає; фотографії дитини з померлим батьком існують, але з собою їх немає; свідки наведених у заяві обставин існують, але вони відповідного клопотання не заявляли. При цьому наполягали на ухваленні судового рішення в даному судовому засіданні. Після пояснень заявника й її представника та дослідження матеріалів справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

26.05.2026 року ухвалою суду постановлено поновити судовий розгляд даної цивільної справи. Роз`яснено Заявнику та її представнику право надати суду оригінали наявних доказів, а також додаткових доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин. Витребувано у Першої білоцерківської державної нотаріальної контори витяг зі спадкового реєстру щодо померлого ОСОБА_3 . Судове засідання призначено на 01.07.2026 року (а.с. 97-99).

23.06.2026 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від Першої білоцерківської державної нотаріальної контори надійшов лист від 05.06.2026 року №584/01-09 про направлення Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №85510212 від 04.06.2026 року, щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (а.с. 111-112).

01.07.2026 року до канцелярії суду Заявником подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 117).

У судових засіданнях Заявник та її представник вимоги заяви про встановлення факту батьківства підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Надали пояснення, аналогічні за змістом заяви.

У судові засідання Заінтересовані особи/їх представники не з`явилися, до канцелярії суду подали заяви про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 50, 82-83, 109).

Покази свідків.

01.07.2026 року у судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_5 , яка пояснила наступне. Заявник є її колегою, вони давно знайомі з її родиною. ОСОБА_6 працював у їхньому селі, він не місцевий, приїхав у село на заробітки і тут мав стосунки із Заявником. Із заявником у померлого ОСОБА_3 були хороші стосунки. Вони постійно проживали разом як сім`я. Свідку відомо, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_3 , за життя він визнавав її за свою доньку, забирав із садочка, святкував із нею свята, займався її вихованням. Дитина дуже схожа на нього.

01.07.2026 року у судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_7 , яка пояснила наступне. Вона пояснила, що Заявник є сестрою її чоловіка. Померлого ОСОБА_3 вона знала давно, вони з одного села. Так вийшло, що у певний час вони обоє опинилися в селі Томилівка, оскільки приїхали туди на заробітки. ОСОБА_3 проживав разом із Заявником, а коли у них у 2016 році народилася ОСОБА_8 , ОСОБА_6 визнавав її своєю донькою. Так він проживав із своєю родиною до самої смерті, Заявник його поховала.

ІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.03.2016 року Виконавчим комітетом Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис №7, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_9 (а.с. 12).

Як вбачається з актового запису про народження №07 від 16.03.2016 року, складеного Виконавчим комітетом Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00055099824 від 02.12.2025 року, матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є Заявник. Відомості про батька при реєстрації народження внесено відповідно до ч.1 ст.135 СК України (за вказівкою матері) (а.с. 46, 47-48).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про смерть №1546 (а.с. 11).

Також у матеріалах справи наявна копія лікарського свідоцтва про смерть №470 від 19.07.2025 року, виданого на ім`я померлого ОСОБА_3 , із відміткою про те, що його отримала Заявник (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його матір`ю є ОСОБА_2 (а.с. 87).

У своїх письмових поясненнях, ОСОБА_2 зазначила, що за своє життя її син ОСОБА_3 визнавав себе батьком дитини, і вона, як бабуся, також визнає її своєю онукою. З огляду на викладене вона не заперечує проти задоволення заяви про встановлення факту батьківства (а.с. 82-83).

Згідно з результатом дослідження №52747 від 19.03.2026 року Аналіз ДНК на спорідненість «Бабуся-Дитина», передбачувана бабуся ОСОБА_2 , дитина ОСОБА_4 , ймовірність родинного зв`язку «Бабуся-Дитина»: 99,9999% (а.с. 121, 122).

У матеріалах справи наявні фотознімки, на яких зображений померлий ОСОБА_3 разом із Заявником та ОСОБА_4 (а.с. 118-120).

Згідно з Актом про фактичне місце проживання від 27.08.2025 року, складеним посадовими особами старостату с. Томилівка, ОСОБА_3 фактично проживав з 2016 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , разом з цивільною дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).

Відповідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №85510212 від 04.06.2026 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася (а.с. 111-112).

Норми процесуального і матеріального права, якими керується суд.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст.234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає, зокрема, справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15- ц (касаційне провадження № 61-30047св18).

Положеннями ст. 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 (коли батьки перебувають у шлюбі між собою) та 125 (батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 СК України).

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (аб.1 ч.1 ст.135 СК України)

Частиною 1 ст.126 СК України встановлено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п.2.16.4. Розділу II Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ виснував, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Висновки суду.

Судом встановлено, що Заявник є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , №07 від 16.03.2016 року, складеного Виконавчим комітетом Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00055099824 від 02.12.2025 року, відомості про батька при реєстрації народження внесено відповідно до ч.1 ст.135 СК України (за вказівкою матері) (а.с. 46, 47-48).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про смерть №1546 (а.с. 11).

Факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_4 підтверджується показами свідків, письмовими поясненнями його матері ОСОБА_2 , Актом про фактичне місце проживання від 27.08.2025 року, складеним посадовими особами старостату с. Томилівка, фотознімками, результатом дослідження №52747 від 19.03.2026 року Аналіз ДНК на спорідненість «Бабуся-Дитина».

З огляду на викладене, заслухавши пояснення Заявника та її представника, дослідивши письмові пояснення Заінтересованої особи матері померлого ОСОБА_3 ОСОБА_2 , покази свідків, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що вимоги зави про встановлення факту є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір.

За привалами ч.7 ст.294 ЦПК України «Порядок розгляду справ окремого провадження» при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Оскільки Заявник у даній справі від сплати судового збору не звільнений, будь-яка експертиза за ініціативою суду не призначалася, то правові підстави для віднесення судового збору на рахунок держави відсутні.

ІІІ. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 254, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про встановлення факту батьківства задовольнити.

Встановити юридичний факт, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Внести зміни до актового запису №7 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного 16.03.2016 року виконкомом Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, вказавши батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Заінтересовані особи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_4 .

Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вулиця Ярослава Мудрого, будинок 22, місто Біла Церква, Київська область, 09117, ЄДРПОУ 33341882.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, ЄДРПОУ 22933548, юридична адреса: вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, місто Фастів, Київська область, 08500.

Повне судове рішення складено 08.07.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров