Ухвала суду № 138023501, 07.07.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7583/26

6/214/544/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Сіденко С.І розглянувши матеріали заяви приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла заява приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни з поданням, у якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування клопотання вказала, що на виконанні у приватного виконавця Русецької О.О. перебуває ВП №74091961, з примусового виконання виконавчого листа №2-4/11 виданого 14.02.2012 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №"250/18/3 від 12.06.2008 року в загальній сумі 310896,41 грн, штрафні санкції в загальній сумі 53713,79 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн та витрати за ІТЗ 120,00 грн.

Вказує, що 08.02.2024 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74091961.

09.02.2024 та 12.03.2026 винесено постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення.

24.03.2026 року до офісу приватного виконавця боржником направлено заяву про зняття арешту з рахунку на який боржник отримує соціальні виплати та на підставі якої, боржнику знято арешт з рахунку, про що винесено відповідну постанову.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником право власності на нерухоме майно не зареєстровано.

25.05.2026 року приватним виконавцем здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, але перевірити майновий стан не було можливості, оскільки двері ніхто не відчинив.

Таким чином, боржник фактично ігнорує законні вимоги приватного виконавця та ухиляється від виконання рішення суду.

Більш того, викликами приватного виконавця боржника повідомлено, що у разі неявки у вказану дату та час, у відповідності до вимог чинного законодавства, буде підготовлено та подано подання до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до інформації наданої Державною прикордонною службою України щодо перетину кордону боржник регулярно перетинає кордон, з цього слідує, що боржник систематично перетинає кордон та має повну змогу виїхати за територію України.

Зазначає, що з дати набрання законної сили рішення суду та станом на день звернення до суду з даним поданням, боржник на погасив заборгованість. Фактичного та в повному обсязі виконання не вчинив, що вказує на ухилення від виконання рішення суду.

Посилаючись на наведене та те, що боржник у добровільному порядку не виконує рішення суду, свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, просить подання задовольнити.

Приватний виконавець у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Боржник та стягувач у судове засідання не з`явилася.

Дослідивши подання, суд приходить до наступного висновку.

Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, вважає, що останнє не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

В силу вимог п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Положеннями п. 19 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.

Державний (приватний) виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно з вимогами ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Як вбачається із змісту подання, приватний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник рішення суду не виконує.

Однак, сам по собі факт невиконання рішень суду не є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межи території України.

Приватним виконавцем не подано жодних доказів того, що ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання рішення суду, має намір перетнути кордон та ухилитись від виконання судового рішення.

З матеріалів подання встановлено, що боржник не працює, доходів не отримує. Факт відсутності коштів не підтверджує факт ухилення боржника від виконання рішення суду.

Приватним виконавцем не обґрунтовано, як саме таке обмеження боржника у праві виїзду за межі України буде дійсно сприяти на виконання рішення суду та погашенню заборгованості.

Таким чином, суд вважає, що приватним виконавцем не доведено факту ухилення боржника від виконання рішення, оскільки відсутні будь-які докази свідомих діянь (дій або бездіяльності) останнього, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Суд вважає, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України як стимулюючого фактору для виконання зобов`язань, без доведення факту ухилення боржника від виконання рішення і без обґрунтованої крайньої необхідності застосування такого заходу, становить втручання у права людини на свободу пересування.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання приватного виконавця Русецької О. О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 , слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 268, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку вимог ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Сіденко С.І.