Рішення № 138023058, 06.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6337/26

2/212/5118/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу к складі головуючого судді Шевченко Л.В., за участю секретаря судового засідання - Чуприни Я.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 року представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 29605,00 грн, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 та витрати на професійну правничу допомогу 13000,00 грн..

В обґрунтування позову позивач вказує, що 28.04.2021 між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 023/01476/04/21.

Позичальник, підписавши кредитний договір, підтвердив, що до його укладення отримав повну та вичерпну інформацію щодо умов кредитування, зокрема ознайомився з умовами договору, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, а також іншими документами, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 12000.00 грн. Згідно з умов Договору, перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання цього договору, перерахування (видачі) коштів Позичальнику, та становить 14 місяців.

За користування кредитними коштами Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому пунктом 4.1 Договору. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Натомість Позичальник прийняв на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним у строки та на умовах, визначених кредитним договором.

Станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідач, усупереч умовам Кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком платежів, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі але не виключно проценти за користування кредитом. Зазначене свідчить про невиконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань та є порушенням умов Кредитного договору, що стало підставою для звернення Позивача до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

01.07.2023 було укладено договір № 36-ФП-ПП-202305 відповідно до якого ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОР П» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 023/01476/04/21.

30.01.2026 було укладено договір № 30-01/26 відповідно до ТОВ «ФАКТОР П» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 023/01476/04/21.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 023/01476/04/21.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №023/01476/04/21 від 28.04.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 29605.00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 10765.59 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18839.41 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 0.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06.05.2026 року прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 04.06.2026 року, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.06.2026 року розгляд справи було відкладено на 06.07.2026.

В судове засідання представник позивача не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки невідомо. Клопотань до суд не надходило.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача до суду не з`явився, проте через канцелярію суду 18.06.2026 року надала відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Представник відповідача аргументовує свою позицію тим, що відповідно до п 4.1.4 кредитного договору, сума щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати прцоентів визначається графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платужів за користування кредитом позичальника сплачує кредитодавцю 190,4692% річних від суми кредиту з першого по 9 платжів та 1375,0779% річних з 10 до останнього платежі згідно графіку платжів, у розрахунку з щомісячною платою 15,655% з першого по 9 платежів та 113,0201% з 10 до останнього платежу, за період дії Договору 225,6917%.

Пунктом 4.1.7. креджитного договору визначено, що загальна вартість кредиту становить 34314,00 грн. Реальна річна процентна ставка по кредиту становить 225,6917%.

З вище вищевикладеного слідує, що загальна сума процентів за користування кредитними коштами за період з 28.04.2021 рку по 22.06.2022 року становить 22314,00 грн.

Враховуючи вище наведене, сторона відповідача наголошує на тому, що заявлена позивачем про стягнення заборгованості за нараховани ми процентами у розмірі 18839,41 грн. не є співмірною з сумою заборгованості за тілом кредиту 10765,59 грн. Крім того, з огляду на те, що єдиним джерелом доходу відповідача є пенсія, яка витрачається на лікування, стягнення з останньої суми заборгованості в заявленому розміру є неправомірним тягарем на ОСОБА_1 .

Також, відповідач та представник відповідача не погоджується з сумою витрат на правничу допомогу та просять максимально зменшити розмір витрат позивача на професійну допомогу.

24.06.2026 року представником відповідача було надано відповідь на відзив, де зазначає, що нарахування відсотків відбулось відповідно до умов догвору. Відповідачем було укладено кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Відповідач усвідомвлював усі ризиуи, пов`язані з укладанням даного договору, а також наслідки і відповідальнісь у разі неналежного виконання умов договору, зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами,порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Щодо вимоги представника відповідача зменшити позовні вимоги в частині витрат на правничу допомогу, представник позивача зазначає, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладаєтьсяна сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрт на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Також, представник позивача акцентує увагу представника відповідача та відповідача на те, що договірні відносини між позивачем та представником позивача є виключно цивільно-правовими між сторонами укладеного договору і не впливають на жодні права відповідача. Вони мають на меті лише обумвлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечить правовим нормам та не зачіпабть інтереси третіх осіб.

Щодо витрати на правову допомогу відповідача, представник позивача вважає, що заявлена вимога є безпідставники, а їх розмір завищений та необгрунтований. У зв`язку з чим , позивач просить відмовити відповідачу задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрати на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 28.04.2021 року відповідач заповнила та підписалаз на видачу кредиту з ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА». Мета кредиту для погашення іншого кредиту. (а.с.8).

28.04.2021 року між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №023/01476/04/21 , яким було погоджені умови надання кредиту. Згідно п. 2.1. кредитодавець надає позичальник кредит у сумі 12 000,00 грн., строк перебігу кредиту 14 місяців. Згідно п. 4.1.4 сума щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів ивизначає Графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом позичальик сплачує кредитодацю 190,4692% річних від суми кредиту з першого по 9 платіж та 1375,0779% річних з 10 до останнього платежу згідно з Графіком платежів, у розрахунку з щомісячною сплатою 15,655% з першого по 9 платежів та 113,0201% з 10 до останнього платежу, за період дії Договору 225,6917% (а.с.9-10). Відповідачем також було підписано заяву, згідно якого остання була ознайомлена з інформацією, яка необхідна для отримання споживчого кредиту, з паспортом споживчого кредиту та іншою необхідною інформацією (а.с.11, 12).

Згідно наданого видаткого касового ордеру, відповіч отримала кошти в сумі 12 000,00 грн. (а.с. 13). Також, у наданій копії графіку платежів, було погоджено та відповідач була ознайомлена, про здійснення платежу кожного місяця у сумі 2451,00 грн. (а.с.7).

Згідно наданого детального розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту №023/01476/04/21 від 28.04.2021 року станом на 01.07.2023 року, загальна заборгованість боржника становить 29 605,00 грн., що складається з: 10765,59 грн. загальна сума заборгованості по кредиту, 18 837,41 грн. загальна сума заборгованості по процентам (а.с.23).

01.07.2023 року між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ТОВ «ФАКТОР П» було укладено договір факторингу №36-ФП-ПП-20235, відповідно до якого ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОР П» право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №023/01476/04/21 від 28.04.2021 року, а також надано додаток 2 до Договру факторингу, згідно якого до ТОВ «ФАКТОР П» перейшло право вимоги до відповідача на суму : 10765,59 грн сума простроченого тіла кредиту; 18839,41 грн. сума прострочених відсотків (а.с.28-30, 40).

30.01.2026 року між та ТОВ «ФАКТОР П» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №30-01/26, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОР П» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №023/01476/04/21 від 28.04.2021 року, та згідно наданого реєстру боржнипків для друку до Договору Факторингу, до позивача перейшло право вимоги на суму 29605,00 грн. (а.с.33-36,43-45).

Оцінка суду.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

У відзиві на позовну заяву, представик відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у той же час зазначає, що нараховані відсотки не є співрозмірними з сумою тіла кредиту, водночас зазначаючи, що відповідач пенсіонер і витрачає кошти на лікування. У той же час, відповідач та представник відповідача не спростовують факту укладання договору, ознайомлення з його умовами, а особливо з пунктом, який регулює нарахування відсотків за вкзаним договором.

У той же час суд звертає увагу на те, що у п. 8 ч.3 ст. 178 ЦПК України визначено, що відзив повинен містити: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Проте, у відзиві не надано доказів, контррозрахунку, де було б зазначено яким чином рахувалась заборгованість відповідачем з урахуванням умов договору, які були підписані останнім, відсутній контррозрахунок щодо тіла кредиту, з врахуванням погоджених з відповідачем відсотків, або ж навпаки докази та обставини, які б підтвердили необґрунтованість нарахувань.

Натомість, до позовної заяви представник позивача надав розрахунок заборгованості, який був досліджений судом, згідно якого загальна сума заборгованості становить 29605,00 грн., також цей розрахунок враховує часткові платежі, які здійснювались відповідачем (а.с.23). Тому суд, перевіривши розрахунки позивача, погоджується з доводами останнього.

За наведених умов суд вважає, що між відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язалася прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повного повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

Суд приходить до висновку, що між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів.

Кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорювала кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту .

Підписавши кредитний договір, відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, позов слід задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором в сумі 29605,00 грн., яка складається з 10765,59 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 18839,41 грн. загальний залишок заборгованості за процентами.

Щодо судових витрат у справі, суд зазначає наступне.

Суд, ураховуючи принципів диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовні позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн. У той же час, представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу на користь відповідача у сумі 6 000,00 грн., та зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 500,00 грн.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн. підтверджуються: копією договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, прайс-листом АО «Лігал Ассістанс», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року, копією заявки на надання юридичної допомоги №11, копією витягу з акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 (а.с. 54-56, 52-53,61,62).

Суд встановив, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. підтверджуються: копією договору про надання правничої допомоги №27/05/26-2, копією акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №27/05/26-2 від 27.05.2026, квитанцією про оплату відповідачем правової допомоги (а.с.87, 88-89, 90).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що відповідач просив зменшити витрати на правову допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Представник позивача вважала безпідставними, завищеними та необгрунтованими заявлені відповідачем вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн. Просила суттєво зменшити їх розмір.

Таким чином, суд виходить зі складності справи, часу витраченого представником відповідача та вважає, що заяву представника відповідача щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу на користь відповідача слід задовольнити частково, зменшивши їх розмір до 1500 грн.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №023/01476/04/21 від 28.04.2021 року в розмірі 29605,00 грн., що складається з наступних сум: 10765,59 грн. заборгованість за тілом кредиту; 18839,41 грн. - заборгованість за простроченими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати за надання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн., а всього 10 662,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 06.07.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42060371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л. В. Шевченко