Постанова № 138019254, 06.07.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/654/26

Провадження № 3/515/1226/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Татарбунари

Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюк В.О., секретар судового засідання Комерзан Л.І., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Ковпака О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про працевлаштування відсутні,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

07 квітня 2026 року о 16 годині 28 хвилини по вул. Соборній, 26, в м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Клопотань, заяв про відкладення слухання справи до суду не надав.

24 червня 2026 року представником ОСОБА_1 адвокатом Ковпаком О.В. надано до суду клопотання про витребування доказів, а саме: відеодокази із камери зовнішнього спостереження (бодікамери) поліцейських щодо оформлення адміністративних матеріалів за ч.5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 на 07 квітня 2026 року, посилаючись на те, що поліцейськими були надані відеодокази із камери зовнішнього спостереження (бодікамери) за 04.07.2026 р. щодо оформлення адміністративних матеріалів, які не відповідають даті складання адміністративного протоколу.

В судовому засіданні адвокат Ковпак О.В. заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та просив закрити провадження у справі, посилаючись на відсутність свідків правопорушення та те, що наданий поліцією відеозапис має «невірний формат запису», а саме на відеозаписі зазначено невірну дату, а тому відеозапис є неналежним та недопустимим доказом у справі. При складанні адмінматеріалів не дотримано вимог ст.268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці вимог наведених Правил не дотримався, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП та його вина повністю доведена, у розумінні ст.251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: :

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 634501, датованим 07 квітня 2026 року, зауважень щодо викладених у них обставин ОСОБА_1 не вніс;

копією постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, що свідчить про ознаку повторності;

постановою поліцейського ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Мордовцева М.С. від 31 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП у виді штрафу, на підтвердження повторності вчинення правопорушення протягом року;

довідкою поліцейського СРПП ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області А. Нікітенко, згідно з якою ОСОБА_1 за даними ІПНП ІП «ГСЦ» посвідчення водія на момент події не отримував, транспортний засіб, яким останній керував належить ОСОБА_2 ;

відеофайлом, збереженим на СД диск, на якому зафіксовано, зокрема, факт керування ОСОБА_1 вищевказаним транспортним засобом, ознайомлення останнього з протоколом про адміністративне правопорушення, передбаченим ч.5 ст.126 КУпАП, зауважень не надано.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, вчинив вищезазначене адміністративне правопорушення.

За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною, в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Водночас, суд критично оцінює та відхиляє доводи адвоката щодо «невірного формату запису» відео з наступних підстав.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з нагрудної боді-камери поліцейського чітко, беззаперечно та безперервно зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, попри те, що він не мав на це законного права, оскільки раніше був позбавлений такого права судом. Технічні чи програмні особливості формату дати запису жодним чином не спотворюють відображену на ньому інформацію та не нівелюють зафіксовані фактичні обставини події. Даний відеозапис є автентичним, а тому визнається судом належним і допустимим доказом.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 був особисто присутнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Йому було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, однак жодних зауважень, заперечень чи власного бачення ситуації у відповідних графах протоколу він не зазначив, що додатково свідчить про необгрунтованість позиції захисту в судовому засіданні з метою уникнення відповідальності.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 зауважень щодо викладених у протоколі обставин не вніс. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції або свідків було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.

Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.

Враховуючи обставини справи, особу порушника, його майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують чи пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за належне призначення стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу за відсутності даних про його належність ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 3 ст. 30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 30 КУпАП встановлено максимальну межу при застосуванні адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у виді 10 років.

Згідно з постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 28 лютого 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у сумі 40 800,00 грн в дохід держави з позбавленням правам керування транспортними засобами строком на п`ять років та без оплатного вилучення автомобіля.

Оскільки покарання у виді позбавлення права керування ОСОБА_1 не відбув та вчинив нове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд, на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП, вважає за необхідне до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного за вчинення нового адміністративного правопорушення, приєднати невідбуте стягнення, накладене на правопорушника, згідно з постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 40-1, ч.5 ст.126, 268, 279, 280, 283, КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот грн 00 к.) в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП шляхом приєднання до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного даною постановою суду, враховуючи невідбуте стягнення, накладене на ОСОБА_1 , згідно з постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року, остаточно накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот грн 00 к.) в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 8 років 7 місяців 22 дні та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Адміністративний штраф стягнути за реквізитами: Одеська область, отримувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку:UA848999980313080149000015001, код КДБ: 21081300.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України) в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 к.) на розрахунковий рахунок: стягувач ГУК у м.Києві/м.Київ 22030106, код за ЄДРПОУ37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувачаUA9089 99980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови на ім`я Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

Повний текст постанови складено 08.07.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк