Рішення № 138004375, 07.07.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/841/26

Провадження № 2/515/1438/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Чумаченко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: комунальне некомерційне підприємство «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення витрат на лікування потерпілого внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2026 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: комунальне некомерційне підприємство «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення витрат на лікування потерпілого внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що Білгород-Дністровською окружною прокуратурою здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024162240001256 від 27.08.2024 за ч. 1 ст. 286 КК України. В ході проведення досудового розслідування та під час судового розгляду встановлено, що через порушення водієм автомобіля марки «BMW» моделі «Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України відбулося зіткнення його транспортного засобу з мотоциклом марки «Forte» під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті якої неповнолітній водій отримав тілесне ушкодження, які згідно п. 2.2.21 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.12.2025 у справі № 515/776/25 обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Ухвала набрала законної сили 29.12.2025 року.

Згідно із довідкою-розрахунком від 02.02.2026 № 93, наданої КНІ «Татарбунарська багатопрофільна лікарня», вартість бюджетних коштів витрачених установою охорони здоров`я на лікування ОСОБА_2 за період з 27.08.2024 по 02.09.2024 склала 9 793,36 грн, з яких всі кошти отримано від Національної служби здоров`я України (далі-НСЗУ) згідно з Договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Таким чином, бюджетні кошти, які витрачені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого внаслідок вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння, підлягають стягненню з особи, яка його вчинила.

Посилаючись на те, що ані Національною службою здоров`я України, як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, ані лікувальним закладом заходи щодо стягнення заподіяної шкоди не вживались та вживатись не будуть, що підтверджується листом КНП «Татарбунарська багатопрофільна, лікарня» від 02.02.2026 № 93, а також інформацією НСЗУ від 30.03.2026 № 8284/1-17-26, витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 негативно впливають на фінансування інших хворих, порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, єдиною можливістю захистити ці інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину з ОСОБА_1 , керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 19 793,36 грн та перерахувати їх в дохід Державного бюджету.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десяти денний строк для усунення недоліків.

20 травня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з матеріалами, неподання яких під час пред`явлення позову до суду стало підставою для залишення позову без руху. Таким чином, недоліки позову усунуто.

27 травня 2026 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку за місцем його проживання направлялися ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які отримані відповідачем 18.06.2026 року (а.с.75).

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив у встановлений судом строк.

Представник третьої особи, Комунального некомерційного підприємства "Татарбунарська багатопрофільна лікарня" Татарбунарської міської ради, в судове засідання не з`явився, пояснення по суті спору не подавав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст.279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи за участю сторін чи про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Таким чином, суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19 грудня 2025 року Татарбунарський районний суд Одеської області виніс ухвалу, якою обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України - у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч.2 ст. 284 КПК України (а.с.19-23).

Під час розгляду вищевказаної кримінальної справи суд визнав доведеним, що 27 серпня 2024 року о 18 годині 45 хвилин, у світлу пору доби, керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «ВMW» моделі «X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в умовах необмеженої видимості здійснював рух по асфальтобетонному вологому, чистому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Перемоги в межах населеного пункту с. Струмок, Білгород-Дністровського району Одеської області, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, а саме передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховуючи на їх відвернення, ОСОБА_1 був неуважним, рух керованого автомобіля постійно не контролював, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував та своєчасно не відреагував на її зміну, чим порушив вимоги п. 1.5., п/п «б» п. 2.3., п. 16.11 Правил дорожнього руху України, не надав дорогу мотоциклу марки без реєстраційного номеру під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався по головній дорозі вул. Перемоги, в результаті чого відбулось зіткнення передньої частини мотоциклу марки «Forte» та задньої лівої частини автомобіля марки «BMW моделі «Х5», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок зіткнення транспортних засобів водій мотоцикла неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження, яке спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п. 2.2.2 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно з Калькуляцією вартості лікування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в хірургічному відділенні КНП "Татарбунарська БЛ" ТМР у період з 27.08.2024 по 02.09.2024 pоку Вартість лікування разом складає 9793,36 грн (а.с.29).

Як вбачається із відповіді Комунального некомерційного підприємства «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» (далі КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня») Татарбунарської міської ради Одеської області №93 від 02.02.2026 pоку на запит Білгород-Дністровської окружної прокуратури, заявлення цивільного позиву КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» за лікування потерпілого ОСОБА_2 не планується; лікарня надає згоду на заявлення цивільного позиву до суду прокурором в межах своєї компетенції (а.с.28).

Згідно з відповіддю Національної служби здоров`я України (НСЗУ) № 8284/2-17-26 від 30.03.2026 року на запит Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, згідно з нормами Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № про 1101, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави органами прокуратури для відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (а.с.34-36).

Відповідно до положень ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

В Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 1311 Конституції України).

Статтею 56 ЦПК України передбачено, що прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у визначенні того органу, який, використовуючи на підставі приписів законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатися до суду з відповідним позовом) (пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 296/704/21, провадження № 14-40цс24).

При цьому, встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави безпосередньо в особі комунального закладу (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23)). Водночас оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету (пункт 10.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23)).

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові (пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

27.12.2017 постановою Кабінету Міністрів України №1101 була утворена Національна служба здоров`я України і було затверджено Положення про Національну службу здоров`я України. Відповідно до цього Положення Національна служба здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Згідно з підпунктами 9, 25 пункту 4, підпункту 14 пункту 5 цого Положення НСЗ України здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та іншими договорами про медичне обслуговування населення. Здійснює інші повноваження, визначені законом. НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.

Згідно з частинами першої та третью статті 18 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Зокрема, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на охорону здоров`я, зокрема, програму державних гарантій медичного обслуговування населення (підпункт "ж" пункту 8 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України).

Водночас до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на охорону здоров`я, зокрема: оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення; місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, місцеві програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення; місцеві програми громадського здоров`я (підпунки ґ, д, е Пункт 3 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України).

Суд погоджується, що використання коштів Державного бюджету України становить суспільний інтерес. Порушення інтересів держави полягає в невідшкодуванні відповідачем коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення. З огляду на те, що НСЗ України самостійно не звернулася до суду після отримання повідомлення і листами від 07.01.2026 та від 11.02.2026 повідомила про відсутність повноважень на самостійне звернення до суду з позовом, Прокурор обґрунтовано подав позов для захисту майнового інтересу держави.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого

Згідно з частиною третьою статті 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Отже, істотне значення для правильного вирішення спору має встановлення обсягу тих фактичних витрат, які понесла безпосередньо НСЗ України за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та іншими договорами про медичне обслуговування населення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок допущеної з вини ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітній ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження, яке спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п. 2.2.2 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. У зв`язку отриманою травмою він протягом 5 днів перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» ТМР та витрати на його лікування у загальному розмірі становлять 9793,36 грн.

Кримінальне провадження про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.286 КК України Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.12.2025 у справі № 515/776/25 закрито у зв`язку з примиренням сторін на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а питання щодо відшкодування на користь держави витрат на лікування потерпілого у цій кримінальній справі не вирішувалося.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позову, а саме до стягнення з відповідача витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення у повному обсязі, заявленому позивачем, із подальшим перерахуванням їх до Державного бюджету.

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що справляння його у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, на користь держави з відповідачів також підлягає стягненню судовий збір у розмірі, пропорційному розміру задоволеним позовним вимогам, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зважаю на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з відповідача необхідно стягнути та користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 74-279, 353 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: комунальне некомерційне підприємство «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення витрат на лікування потерпілого внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (код ЄДРПОУ 42032422) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сум 9 793,36 (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто три гривні) 36 коп. та перерахувати їх в дохід Державного бюджету (реквізити отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) рахунок: UA978999980313080115000026011.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Білгород-Дністровська окружна прокуратура (Код ЄДРПОУ: 03528552, адреса місцезнаходження: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 01998911, адреса місцезнаходження: Одеська область, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Романа Гульченка, буд. 16).

Суддя О.А.Дем`янова