Ухвала суду № 138016734, 29.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 335/8258/25 1-кс/335/2337/2026

29 червня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшло клопотання ОСОБА_3 в порядку ст. 174 КПК України,за яким заявник просить скасувати арешт майна в частині заборони володіння, розпорядження та користування коштами у сумі 28 924 грн, які залишаються заблокованими на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» після часткового скасування арешту ухвалою слідчого судді від 19.09.2025 у справі № 335/8258/25.

Мотивуючи зазначене клопотання, заявник вказує, що ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2025 у справі № 335/8258/25 було накладено арешт на банківські рахунки, у тому числі на рахунок заявника № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк». Ухвалою слідчого судді від 19.09.2025 по справі № 335/8258/25 арешт з банківського рахунку було частково скасовано. Суд залишив обмеження лише щодо фіксованої суми 28 924 грн, оскільки на той момент походження цього переказу ще встановлювалося. Тобто на цей час арешт рахунку як такого вже скасовано, але вказана сума залишається заблокованою. Кошти у сумі 28 924 грн були отримані мною 10.06.2025 як оплата за P2P-продаж належного мені активу 700 USDT на біржі HTX за ордером № 1382107327893676032. Після отримання коштів я передав 700 USDT покупцеві, тобто виконав свою частину угоди та не набув кошти безпідставно. Фактично ці кошти недоступні заявнику з дня їх надходження з 10.06.2025, тобто понад 12 місяців. Спочатку банк обмежив користування коштами у зв`язку з перевіркою цієї операції, а надалі обмеження було оформлено ухвалами слідчого судді. Станом на 14.06.2026 кошти у сумі 28 924 грн продовжують залишатися заблокованими на рахунку, що підтверджується актуальною інформацією з банківського додатку. З моменту ухвали від 19.09.2025 минуло майже дев`ять місяців, а з моменту первинного блокування коштів понад 12 місяців. За цей час заявнику не повідомлено про підозру, не надано постанову про визнання коштів речовим доказом, не надано процесуального рішення щодо актуальної необхідності подальшого утримання саме 09 червня 2026 року заявник звернувся до слідчого та прокурора з клопотанням у порядку ст. 220 КПК України щодо процесуального статусу коштів та необхідності подальшого арешту, однак відповіді по суті не отримав. У зв`язку з нерозглядом цього клопотання заявником також подано окрему скаргу на бездіяльність слідчого/прокурора. Це підтверджує, що до звернення з цим клопотанням заявник намагався отримати актуальну позицію органу досудового розслідування та прокурора щодо подальшого утримання коштів, але такої позиції йому не надано. Заявник зазначив, що на дату подання цього клопотання єдиною підставою, яка залишилась після ухвали від 19.09.2025, було подальше встановлення походження переказу 28 924 грн. Для перевірки цього питання у матеріалах уже є банківська виписка, P2P-ордер HTX, підтвердження передачі 700 USDT, листування з monobank, відповідь НБУ та ухвали суду. Нових процесуальних рішень або пояснень, які б обґрунтовували подальше блокування саме грошей, заявнику не надано. Заявник зауважив, що сторона обвинувачення не повідомила йому жодних актуальних обставин, які підтверджують, що без подальшого блокування саме ці кошти можуть бути приховані, втрачені, передані або використані всупереч завданням кримінального провадження. З урахуванням викладеного, на думку заявника, у подальшому застосуванні арешту в цій частині відпала потреба.

Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, клопотання просив розглянути за його відсутності. Клопотання підтримує, просить задовольнити.

Слідча у судовому засіданні 24.06.2026 зазначила, що доводи викладені у клопотанні вважає необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки грошові кошти в сумі 28 924,00 грн. визнані речовими доказами відповідно до постанови від 14.10.2025. Також, на підтвердження слідчих дій надано суду доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України та рапорт щодо виконання слідчих дій від 27.10.2025.

В судовому засіданні, за клопотанням слідчої, оголошено перерву до 29.06.2026.

25.06.2026 до суду від заявника надійшли додаткові пояснення (документ сформовано в системі «Електронний суд» 23.06.2026), відповідно до яких заявник зазначає, що після підготовки письмових пояснень заявник отримав відповідь слідчого ВП № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 23.06.2026. Повідомив суд, що відповідно до відповіді, статус заявника у відповіді слідчого визначений як "третя особа". Заявник зауважив про те, що йому не повідомлено про підозру, цивільний позов до заявника не заявлено, постанову про визнання коштів речовим доказом йому не надано. Звернув увагу на те, що саме блокування залишку на його рахунку не додає нової доказової інформації. Заявником були отримані 28 924 грн. як оплата за продаж 700 USDT на P2P-платформі HTX. Після зарахування гривневого платежу заявник передав покупцеві 700 USDT. Заявник не мав доступу до попереднього руху коштів по рахунках третіх осіб і не міг перевірити джерело коштів поза межами інформації, доступної продавцю на HTX. Щодо поради слідчого звернутися до підтримки HTX не замінює перевірку з боку слідства. Якщо обвинувачення посилається на зв`язок між акаунтом покупця, банківським відправником і попереднім рухом коштів, воно має надати суду результати такої перевірки. На підставі викладеного, просить скасувати арешт у частині заборони володіння, розпорядження та користування коштами у сумі 28 924 грн на рахунку НОМЕР_1 в АТ "Універсал Банк".

В судове засідання 29.06.2026 заявник не з`явився, в клопотанні зазначив про розгляд клопотання у його відсутність.

В судове засідання слідчий в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином про причини своєї неявки не повідомили.

Враховуючи на відсутність учасників процесу, суд у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України не застосовує технічну фіксацію судового засідання 29.06.2026.

Дослідивши зміст клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому законом порядку, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації майна, необхідне для забезпечення цивільного позову або стягнення неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю або частково за клопотанням власника чи володільця майна, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про скасування арешту майна слідчий суддя оцінює не лише законність його накладення на момент постановлення відповідної ухвали, а й наявність правових підстав для подальшого існування такого обмеження права власності на час розгляду клопотання.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділенням Відділу поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025100010002023 від 12.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України.

В рамках наведеного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 22.08.2025, у справі № 335/8258/25 провадження 1-кс/335/2938/2025, у кримінальному провадженні № 12025100010002023 від 12.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, накладено арешт на банківські рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , емітованих в АТ «Універсалбанк» (код банку 322001, код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул.Автозаводська, 54/19).

З ухвали про накладення арешту вбачається, що арешт був накладений на вищевказані банківські рахунки, як на майно, щодо яких є підозра що на них зберігаються грошові кошти, які належать ПП «НПКО «ТАТА» та вони здобуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 19.09.2025 скасовано арешт з банківського рахунку № НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_4 від 22 серпня 2025 року, емітованого в АТ «Універсалбанк» (код банку 322001, код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, залишивши заборону володіння, розпорядження та користування фіксованою сумою на цьому рахунку в розмірі 28 924 гривень.

З ухвали суду вбачається, що документів або інформації для безспірного висновку щодо необхідності продовження заходу забезпечення кримінального провадження як арешт на банківський рахунок із забороною на володіння, розпорядження та користування рахунком в цілому, окрім фіксованої суми, здійсненого 10.06.2025 переказу в розмірі 28 924 грн. походження якого ще встановлюється, тому слідчий суддя дійшла висновку, що накладена заборона на володіння, розпорядження та користування рахунком № НОМЕР_1 , емітованого в АТ «Універсалбанк» в цілому, окрім фіксованої суми, здійсненого 10.06.2025 переказу в розмірі 28 924 грн. підлягає скасуванню.

Як зазначив слідчий, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні №12025100010002023 від 12.06.2024 на даний час триває.

Разом із тим на момент розгляду клопотання минуло понад дванадцять місяців з моменту блокування коштів та понад дев`ять місяців після часткового скасування арешту, однак стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

На підтвердження своїх заперечень слідчим надано постанову від 14.10.2025 про визнання грошових коштів речовими доказами, доручення від 21.10.2025 про проведення слідчих (розшукових) дій та рапорт від 27.10.2022 про результати їх виконання.

Однак зазначені документи самі по собі не містять конкретних відомостей, які б свідчили про злочинне походження саме спірних коштів, їх відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, або існування ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, які б виправдовували подальше обмеження права власності заявника.

Сам факт винесення постанови про визнання майна речовим доказом не є безумовною підставою для подальшого арешту майна, оскільки така постанова не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести перед слідчим суддею наявність правових підстав для подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому заявнику повідомлення про підозру не вручалося, а зі змісту наданої відповіді органу досудового розслідування вбачається, що його процесуальний статус визначений як третя особа. Зазначені обставини самі по собі не є підставою для скасування арешту, однак у сукупності з відсутністю належного обґрунтування необхідності його подальшого застосування підлягають врахуванню під час оцінки пропорційності втручання у право власності.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Статтями 7, 16 КПК України установлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого у порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

З огляду на тривалий строк перебування коштів під арештом, відсутність нових процесуальних рішень чи доказів, які б підтверджували необхідність подальшого обмеження права власності заявника, а також ненадання стороною обвинувачення належного обґрунтування існування ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на час розгляду клопотання сторона обвинувачення не довела існування сукупності правових підстав, які б виправдовували подальше застосування арешту.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, подальше обмеження права заявника на володіння, користування та розпорядження належними йому грошовими коштами не відповідає принципу пропорційності, слідчий суддя дійшов висновку, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту коштів немає, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.169, 170, 174, 309 КК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, з банківського рахунку НОМЕР_1 емітованого в АТ «Універсалбанк» (код банку 322001, код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська) в частині заборони, володіння, розпорядження та користування фіксованою сумою рахунку в розмірі 28 924 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн., накладений ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2025 та частково скасований ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2025.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1