Ухвала суду № 138016717, 07.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21187/26

Провадження 2/127/5822/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Якушинецький ліцей» про стягнення компенсації за невикористану соціальну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу «Якушинецький ліцей» про стягнення компенсації за невикористану соціальну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці триденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У зазначеній ухвалі суд звернув увагу на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки позивачка не зазначила ціну позову, хоча заявлені нею вимоги є вимогами майнового характеру; не навела конкретну суму компенсації за 193 календарні дні невикористаної додаткової соціальної відпустки; не зазначила середньоденний заробіток, який має бути застосований для розрахунку такої компенсації; не подала формулу розрахунку та кінцеву суму, яку просить нарахувати і виплатити за цією вимогою.

Крім того, позивачка заявила вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2024 по 28.02.2025 включно, зазначивши кількість робочих днів затримки - 130 робочих днів, однак не зазначила конкретну суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача, не навела повний розрахунок цієї суми, не зазначила середньоденний заробіток, який застосовується для такого розрахунку, та не подала обґрунтованої формули розрахунку.

Також в ухвалі від 24.06.2026 зазначено про наявність суперечностей у позовній заяві щодо доказів розміру середньоденного заробітку, оскільки в тексті позову позивачка посилалася на довідку від 15.12.2026 № 03-02/581 про розмір її середньоденного заробітку, який склав 627,69 грн, водночас у позовній заяві зазначала, що довідку про середньоденний заробіток відповідач їй не надав.

Окремо суд вказав на необхідність уточнення реєстраційного номера облікової картки платника податків позивачки відповідно до наданих документів, оскільки у позовній заяві РНОКПП позивачки було зазначено не повністю або помилково, тоді як із доданих до позовної заяви копії картки платника податків та витягу з реєстру територіальної громади встановлено, що РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .

Також позивачці було роз`яснено необхідність, з урахуванням визначеної ціни позову та вже сплаченої суми судового збору, подати докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання ухвали суду позивачка 02.07.2026 подала заяву про усунення недоліків позовної заяви та позовну заяву в новій редакції.

Суд, дослідивши подані позивачкою матеріали, встановив, що недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2026, у повному обсязі не усунуті.

Зі змісту заяви про усунення недоліків встановлено, що позивачка не визначила ціну позову, а натомість зазначила, що вимога ухвали суду щодо визначення ціни позову в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є об`єктивно неможливою до виконання, оскільки розмір такої вимоги залежить від величини середньоденного заробітку працівника, а необхідні для такого розрахунку документи перебувають у відповідача.

Разом з тим саме по собі посилання позивачки на неможливість самостійного визначення ціни позову не усуває недолік, зазначений в ухвалі від 24.06.2026, оскільки позовна заява в новій редакції так само не містить ціни позову та не дає суду можливості перевірити майновий розмір заявлених вимог.

У позовній заяві в новій редакції позивачка просить зобов`язати Комунальний заклад «Якушинецький ліцей» нарахувати та виплатити їй компенсацію за 193 календарні дні невикористаної додаткової соціальної відпустки. При цьому конкретний грошовий розмір такої компенсації у позовній заяві не зазначений, середньоденний заробіток для її обчислення не наведений, обґрунтований розрахунок із зазначенням вихідних даних, періоду, формули розрахунку та кінцевої суми не поданий.

Позивачка у новій редакції позову дійсно деталізувала кількість днів невикористаної додаткової соціальної відпустки, зазначивши загалом 193 календарні дні, однак такий розрахунок стосується лише кількості днів відпустки та не є розрахунком грошової суми компенсації, яка заявлена як майнова вимога.

Так само не усунуто недоліки позовної заяви щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У позовній заяві в новій редакції позивачка зазначила період затримки з 31.08.2024 по 28.02.2025 включно та кількість робочих днів - 130, однак не зазначила конкретну суму середнього заробітку, яку просить стягнути з відповідача, не навела середньоденний заробіток і не подала повний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми.

Отже, позовна заява в новій редакції не містить конкретного змісту майнових вимог у грошовому виразі, оскільки позивачка фактично просить суд зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату, не визначивши суму відповідних виплат і не надавши розрахунок таких сум.

Крім того, недолік щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків позивачки також не усунуто. У заяві про усунення недоліків та у позовній заяві в новій редакції позивачка знову зазначила РНОКПП НОМЕР_2 , тобто номер, який не відповідає відомостям, зазначеним у доданих до позовної заяви документах, відповідно до яких РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .

Не усунуто й недолік щодо судового збору. Позивачка не визначила ціну позову, не подала доказів сплати судового збору в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову та вже сплаченої суми судового збору, а також не подала документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Наведені позивачкою доводи про те, що позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належать до виплат, що входять до фонду оплати праці, не усувають недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 24.06.2026, оскільки позивачка не виконала вимоги ухвали щодо визначення ціни позову, подання обґрунтованого розрахунку заявлених сум і врегулювання питання сплати судового збору з урахуванням характеру заявлених вимог.

Подане позивачкою клопотання про витребування у відповідача документів, необхідних для визначення розміру середньоденного заробітку та інших обставин, саме по собі не замінює обов`язку позивачки оформити позовну заяву відповідно до вимог ст. 175, 177 ЦПК України та не усуває недоліків, прямо зазначених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позивачка виконала ухвалу суду від 24.06.2026 лише частково, оскільки подала позовну заяву в новій редакції та уточнила окремі фактичні обставини щодо кількості днів невикористаної соціальної відпустки, однак не усунула основні недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Частиною сьомою статті 185 ЦПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв, оскільки за своєю природою воно потребує регулювання державою. Такі обмеження не порушують право на доступ до суду, якщо вони переслідують легітимну мету та є пропорційними.

Оскільки позивачка не усунула недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2026, позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Якушинецький ліцей» про стягнення компенсації за невикористану соціальну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно вважати неподаною та повернути позивачці.

Керуючись ст. 175, 177, ч. 3, ч. 6, ч. 7 ст. 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Якушинецький ліцей» про стягнення компенсації за невикористану соціальну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вважати неподаною та повернути позивачці.

Роз`яснити позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. В. Горбатюк