Рішення № 138015558, 07.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

________________________

Справа № 947/2044/26

Провадження № 2/947/1638/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Приймака Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитнимидоговорами за кредитним договором у розмірі 67 504,49 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

В обґрунтування вимог зазначає, що 03.09.2021 між ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК» було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98085262000.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Підписуючи цей Договір, Позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі - Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» № 105, 09.06.2017 (з усіма змінами і доповненнями), а саме: умовами надання споживчого кредиту Позичальнику, його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків. Згідно з п. 2.1. Договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Кредит надається Позичальнику для особистих потребна споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, до якого випущено платіжну картку.

АТ «УКРСИББАНК» виконало свої зобов`язання, відкривши рахунок у банку на ім`я відповідачки та надав у користування кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту.

Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим, АТ «УКРСИББАНК» відступило позивачу ТОВ «ФК «Суперіум» на підставі Договору факторингу від 23.01.2024 №254 право вимоги до Відповідачки за вищевказаним Договором.

Позивач стверджує про набуття ним прав вимоги до ОСОБА_1 .

Загальна сума заборгованості відповідачки відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №254 складає 67 504,49 грн, з яких: заборго?ваність за основним боргом становить 36 097,49 грн, заборго?ваність за відсотками 31 407,00 грн, всього 67 504,49 грн).

Позивач у свою чергу не перераховував вказаний розмір заборгованості по процентам та комісіям, оскільки вказаний в Реєстрі боржників розмір заборгованості нарахований первісним кредитором (АТ "УКРСИББАНК") до моменту передачі права вимоги.

Позивач за захистом своїх майнових прав звернувся до суду з вказаним позовом.

Відзив на позов

Відповідачка заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з неї заборгованості у розмірі 37 504,49 грн.

В обґрунтування своєї позиції зазначила, що відповідно до п. 2.1. Договору-анкети № 98085262000 від 03.09.2021, сторонами погоджено, що Кредитний ліміт встановлюється у розмірі 30 000,00 грн.

Позивач не надав суду додаткових угод про зміну (збільшення) цього ліміту.

Отже, сума заборгованості за тілом кредиту не може виходити за межі встановленого п. 2.1. ліміту 30 000,00 грн.

Крім того, нарахування суми, яка вдвічі перевищує тіло кредиту за рахунок прихованих комісій та штрафів, суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також відповідачка у відзиві на позов порушує питання щодорозстрочення погашення визнаного нею розміру заборгованості 30 000,00 грн на 30 місяців, при цьому посилається на важкий матеріальний стан та стан здоров`я.

ОСОБА_1 зазначає, що вона перебуває у скрутному фінансовому та фізичному стані, має статус особи з інвалідністю (II групи), що потребує значних витрат на медикаменти та постійний догляд. Єдиним офіційним джерелом доходу відповідачки є пенсія по інвалідності, розмір якої становить лише 3 038,00 грн на місяць.

Для забезпечення базових потреб відповідачка змушена шукати неофіційні випадкові підробітки, дохід від яких є мізерним та нестабільним. Пенсія у розмірі 3 038,00 грн є нижчою за фактичний прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Стягнення понад 1 000 грн (33% доходу) залишить хвору особу без коштів на харчування та життєво необхідних ліків.

Також відповідачка вказала на наявність у неї інших боргових зобов`язань (наразі стосовно відповідачки відкрито виконавче провадження за іншими зобов`язаннями, а її рахунки заблоковані, що підтверджується інформацією з ЄРБ, відкритті інші виконавчі провадження (№80387258, №80387272).

На думку сторони відповідача вказані обставини створюють для неї «надмірний тягар», що заборонено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.

Відповідачка також зазначила, що розуміючи обов`язок повернути фактично використані кошти, але не маючи об`єктивної можливості сплатити всю суму одразу через наднизький дохід, арешт рахунків, відсутність стабільного та достатнього для нормального існування заробітку, вона просить розстрочити визнану нею суму (30 000,00 грн.) на 30 місяців з щомісячним платежем 1 000,00 грн.

ОСОБА_1 вказує, що сплата більшої суми призведе до того, що вона залишиться без засобів до існування (нижче прожиткового мінімуму), що суперечить принципам гуманізму та судового захисту. Тобто має дотримуватись баланс інтересів: Розстрочення на 30 місяців забезпечує реальне (хоча і поступове) повернення боргу Позивачеві.

Одноразове стягнення 30 000 грн (а тим паче заявлена позивачем сума боргу 67 504 грн) з особи з доходом 3 000 грн є завідомо неможливим, що зробить рішення суду нереальним до виконання та лише призведе до подальшого накопичення боргів.

Відповідачка, підтверджуючи свої наміри щодо добровільного та поступового погашення заборгованості в межах ліміту, здійснила перший платіж у розмірі 1 000,00 грн. (квитанція додається).

Вказане на її думку свідчить про реальну можливість виконання судового рішення на умовах розстрочки, запропонованих у відзиві.

Просить суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 37 504,49 грн відмовити; розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення 29 000,00 грн на 29 місяців, визначивши щомісячний платіж у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідь на відзив

Щодо суми заборгованості сторона позивача зазначає, що зі змісту Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98085262000 від 03.09.2021 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування тощо. ОСОБА_2 погодилася на укладення такого договору і на таких умовах, про що свідчить підписаний власноруч Відповідачем Договір про надання споживчого кредиту. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій) виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Вищевикладене кореспондується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується випискою з особового рахунку Відповідачки

Відповідачка, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов`язання по їх поверненню і сплаті процентів за користування грошима не виконала, правомірності договору не спростувала.

Позивач вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме заборгованості за кредитом у розмірі 67 504,49 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 36 097,49 грн., заборгованість за відсотками 31 407,00 грн.

У позові Позивач зазначав, що розмір заборгованості за кредитним договором становить суму, що зазначена в Реєстрі боржників до договору факторингу № 254 від 23.01.2024 і з цього часу Позивач жодних нарахувань боргу по тілу кредиту, відсотках, тощо не здійснював.

Вважає, що саме виписка з особового рахунку, яку надано первісним кредитором та яка додана, підтверджує не лише видачу кредитних коштів, а й їх рух, нарахування відсотків, комісії, тобто наявну заборгованість за кредитним договором.

Щодо набуття позивачем прав вимоги зазначає, що АТ «УКРСИББАНК» відступлено ТОВ «ФК «Суперіум» на підставі Договору факторингу №254 від 23.01.2024.

Таким чином ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до Відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним Договором.

Щодо посилань відповідачки на нібито неправомірне нарахування комісій та штрафних санкцій, а також на невідповідність розміру заборгованості вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач зазначив.

Матеріали справи не містять відомостей про нарахування комісій, пені чи штрафних санкцій у межах спірних правовідносин. Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу, заявлена до стягнення сума сформована виключно з основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до умов договору.

Окремо слід зазначити, що у разі незгоди з розрахунком заборгованості, зокрема щодо нарахованих процентів, Відповідач не був позбавлений можливості надати до суду власний альтернативний розрахунок із відповідним обґрунтуванням. Водночас таких доказів до матеріалів справи подано не було. З огляду на викладене, доводи Відповідача в цій частині не знаходять свого підтвердження та не спростовують заявлених Позивачем вимог.

Щодо важкого матеріального стану та пропозиції щодо реального виконання рішення, представник позивача зазначив.

Наведені стороною відповідача обставини щодо її перебування у складному матеріальному становищі та відсутності об`єктивної можливості виконувати зобов`язання не звільняють боржника від виконання взятих на себе договірних зобов`язань та не є підставою для звільнення від відповідальності за їх невиконання.

Крім того, після переходу права вимоги до Позивача нарахування процентів не здійснювалося, що свідчить про відсутність штучного збільшення розміру заборгованості. Позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору, зокрема направлено

Досудове врегулювання спору не дало результату, а запропоновані Відповідачем умови не відповідають принципу взаємності поступок та фактично спрямовані на безпідставне зменшення заборгованості. У зв`язку з викладеним, наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Відповідач не спростовує наявність заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору. Доказів виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем суду не надано.

Згідно правовому висновку Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), згідно яких у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, та спрямовані виключно на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань.

Заперечення на відповідь на відзив

Щодо неналежності доказу та відсутності права вимоги на момент укладення договору факторингу сторона відповідача зазначає наступне.

Позивачем надано Витяг НБУ із Державного реєстру фінансових установ як доказ наявності ліцензії на здійснення факторингових операцій. Проте Договір факторингу № 254, на підставі якого Позивач заявляє вимоги, було укладено 23.01.2024.

Наданий витяг підтверджує лише факт переоформлення ліцензії 19.03.2024 (майже через два місяці після укладення Договору факторингу від 23.01.2024). Тобто Позивачем не надано доказів наявності чинної ліцензії саме на дату 23.01.2024, а відсутність у фактора ліцензії на дату укладення договору переуступки боргу робить такий договір нікчемним.

Таким чином, наданий витяг є неналежним доказом, а відсутність підтвердження ліцензії на момент 23.01.2024 (на дату укладення Договору факторингу №254), є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо визнання Позивачем кредитного ліміту.

У відповіді на відзив Позивач не навів заперечень чи спростувань щодо пункту 2.1. Кредитного договору, яким встановлено ліміт у розмірі 30 000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються (не заперечуються) стороною, не підлягають доказуванню. Таким чином, Позивач фактично визнав, що сума понад 30 000 грн є нарахованою безпідставно.

Згідно з п. 2.1.1. Договору-анкети від 03.09.2021, кредитний ліміт встановлений у розмірі 30 000,00 грн. Відповідно до ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), умови договору є обов`язковими для сторін.

Додаткові обставини важкого матеріального стану.

Окрім статусу особи з інвалідністю II групи та низького рівня доходу, матеріальний стан Відповідачки ускладнюється необхідністю допомоги сину ОСОБА_3 , який також є особою з інвалідністю, у нього ампутовано ногу. ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу ОСОБА_4 , відповідне рішення суду додається) є особою, яка має допомагати сину, який потребує стороннього догляду, що робить стягнення суми понад 1 000 грн на місяць неможливим з гуманітарних та економічних міркувань.

Відповідно до ст. 267 ЦПК України, суд має право розстрочити виконання рішення за наявності обставин, що істотно ускладнюють його виконання.

Готовність до мирного врегулювання.

Відповідачка ще раз підтверджує свою добросовісність та готовність до укладення мирової угоди на умовах, викладених у відзиві: визнання боргу в межах ліміту 30 000 грн (з урахуванням вже сплаченої 1 000 грн. та підтвердження наявності у Позивача ліцензії на надання фінансових послуг станом на 23.01.2024) та розстрочення залишку терміном на 29 місяців.

Просить суд у задоволенні позову в частині стягнення 37 504,49 грн відмовити; розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення 29 000,00 грн на 29 місяців, визначивши щомісячний платіж у розмірі 1 000,00 грн, а також просить на підставі ч. 7 ст. 49 ЦПК, до вирішення справи по суті надати додатковий строк в 30 днів для підготовки та підписання можливої мирової угоди сторін.

Клопотання позивача про долучення доказів сторони позивача

Позивачем 30.03.2026 було подано до суду відповідь на відзив, до якої було долучено Витяг із Державного реєстру фінансових установ в якому зазначено перелік фінансових послуг, які може надавати небанківська фінансова установа (факторинг, надання коштів та банківських металів у кредит) на момент подання вказаної відповіді. Проте на час укладання Договору факторингу №254 від 23.01.2024 року діяла інша ліцензія на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів). На виконання вимог процесуального закону та з метою усунення вказаного недоліку, позивач подає доказ дозволу на здійснення фінансової діяльності, а саме Розпорядження про видачу Товариству з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Суперіум» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Просить прийняти та долучити до матеріалів справи Розпорядження про видачу Товариству з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Суперіум» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Заперечення сторони відповідача від 28.04.2026 щодо клопотання позивача від 23.04.2026 про долучення доказів

Позивач подав клопотання про долучення Розпорядження Нацкомфінпослуг № 1505 від 30.08.2018 як доказу наявності права на здійснення факторингових операцій у січні 2024 року.

Відповідач заперечує проти долучення та врахування цього документа як належного доказу, яке підлягає залишенню без розгляду з огляду на те, що строки подання цього докази сплинули; доказ є неналежним , оскільки надане Розпорядження № 1505 датоване 30.08.2018 року. Даний документ лише засвідчує факт прийняття рішення про видачу ліцензії у 2018 році Нацкомфінпослуг, який на сьогодні ліквідований. Цей документ не підтверджує, що вказана ліцензія була чинною, не була анульована, зупинена або відкликана станом на дату укладення Договору факторингу № 254 (23.01.2024).

Відповідно до Постанови НБУ № 199, небанківські фінансові установи проходили процедуру переоформлення ліцензій та приведення своєї діяльності у відповідність до нових вимог НБУ. Саме тому попередній витяг, наданий Позивачем, містив дату переоформлення 19.03.2024. Відсутність підтвердження безперервності права на надання послуг. Позивач уникає надання прямого доказу, який би підтверджував статус ліцензії саме в період з 01.01.2024 по 19.03.2024. Наявність розпорядження 2018 року не доводить, що станом на 23.01.2024 Позивач мав право купувати борги громадян.

Просить залишити клопотання позивача про долучення доказів без розгляду.

Додаткові пояснення сторони позивача від 01.05.2026

Сторона відповідача 28.04.2026 направив свої заперечення щодо клопотання Позивача від 23.04.2026 про долучення доказів.

ТОВ ФК Суперіум" вважає за потрібне надати свої пояснення у справі.

Щодо тверджень сторони відповідача про неналежність наданих доказів зазначає, що такі заперечення є цілком необґрунтованими та не спростовують суті заявлених вимог, оскільки предметом даного спору є саме стягнення заборгованості, позивачем при поданні позовної заяви було дотримано всіх вимог процесуального законодавства щодо доказування. Зокрема, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які безпосередньо підтверджують факт виникнення кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк», а також подальший перехід права вимоги до Позивача на підставі укладеного договору факторингу. Наявний у справі обсяг документації є цілком достатнім для встановлення обставин справи та ідентифікації правонаступництва у спірних правовідносинах.

Що стосується питання наявності відповідних ліцензій, то воно не є предметом дослідження у даній категорії справ. Позивач долучив копію ліцензії виключно з метою вичерпної відповіді на суб`єктивні зауваження відповідача та для підтвердження своєї добросовісності, хоча цей документ і не впливає на факт наявності самої заборгованості. Відтак, усі надані Позивачем докази є релевантними, взаємопов`язаними та такими, що в сукупності дозволяють суду ухвалити законне і справедливе рішення по суті спору. Розпорядження Нацкомфінпослуг № 1505 є нормативним (публічним) актом, який підтверджує факт набуття Позивачем статусу фінансової установи та отримання відповідної ліцензії. Його існування не залежить від волі сторін, а сам документ є відкритим та загальнодоступним. Подання цього доказу обумовлене необхідністю реагування на заперечення Відповідача щодо наявності у Позивача права здійснювати факторингові операції. Факт перебування Позивача у реєстрі фінансових установ станом на 19.03.2024 року підтверджує, що його діяльність не припинялась. Жодних доказів втрати ліцензії у період між 2018 та 2024 роками Відповідач не надав. Посилання на необхідність переоформлення ліцензій не спростовує факту правонаступності та безперервності діяльності фінансових установ у процесі регуляторних змін.

Позивач вважає, що процесуальна позиція Відповідача є внутрішньо суперечливою та спрямованою виключно на затягування розгляду справи. Зокрема, саме Відповідач ініціював питання щодо наявності у Позивача відповідної ліцензії на здійснення факторингових операцій. Водночас після надання Позивачем відповідних документів, які підтверджують правовий статус фінансової установи, Відповідач безпідставно заперечує проти їх долучення та врахування судом. Така поведінка свідчить не про реальне спростування доводів Позивача, а про намагання уникнути розгляду справи по суті шляхом формального оскарження доказів. При цьому Відповідач не спростовує ключових обставин справи, а саме: факту укладення кредитного договору, факту виникнення заборгованості, факту неналежного виконання зобов`язань. Натомість заперечення зводяться виключно до формальних зауважень щодо документів, які не є предметом доказування у даній категорії спорів та не впливають на наявність чи відсутність заборгованості. Отже, доводи Відповідача є безпідставними, не стосуються обставин справи та не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Додаткові пояснення сторони відповідача від 07.05.2026

Сторона відповідача у наданих додаткових поясненнях заявив про невизнання позову та обґрунтування нікчемності договору факторингу.

В обґрунтування зазначив наступне.

Щодо нікчемності договору факторингу в силу закону, згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Проте, у випадку факторингу діють спеціальні норми. Стаття 1079 ч.3 ЦК України чітко визначає фактора як фінансову установу, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Спеціальний статус: Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», надання послуг факторингу дозволяється лише після отримання відповідної ліцензії. Договір, яким передбачається надання фінансової послуги особою, яка на день укладення договору не має права надавати таку фінансову послугу відповідно до цього Закону та спеціальних законів, є нікчемним (ч.5).

Вчинення фінансовою компанією правочину (факторингу) без належної ліцензії суперечить публічному порядку та спеціальним нормам закону, що вказує на нікчемність такого правочину.

Щодо недоведеності права вимоги.

Оскільки договір факторингу № 254 є нікчемним, право вимоги за Кредитним договором № 98085262000 від 03.09.2023 не перейшло від АТ «Укрсиббанк» до ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ».

Відповідачка не заперечує факт укладення договору з банком, проте заперечує наявність у даного Позивача законних підстав виступати кредитором. Позивач є неналежним кредитором, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо статусу безпідставно сплачених коштів (2000 грн).

Протягом судового розгляду Відповідачка сплатила на рахунок позивача 2000 грн, помилково вважаючи його правомірним кредитором та намагаючись досягти примирення.

Оскільки право вимоги у Позивача відсутнє внаслідок нікчемності договору, вказані кошти набуті позивачем без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України). Сплата цих коштів не є визнанням боргу перед ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ», оскільки неможливо визнати борг перед особою, яка не має статусу кредитора. Ці кошти підлягають поверненню Відповідачці.

Щодо пропозиції мирової угоди Позивача.

Позивач відхилив умови мирової угоди відповідача. Відповідач відхиляє проект мирової угоди на суму 50 000 грн, як такий, що ґрунтується на безпідставних нарахуваннях та ігнорує соціальний стан Відповідачки (інвалідність II групи). Спроба Позивача «зафіксувати» суму понад ліміт через мирову угоду є свідченням наміру легалізувати сумнівне право вимоги.

Процесуальні порушення та строки.

Позивач подав розпорядження 2018 року без клопотання про поновлення строків (ст. 127 ЦПК), тому підлягає залишенню без розгляду (ст.126 ЦПК). Більше того, цей документ лише підсилює факт того, що діючої ліцензії на 23.01.2024 року Позивач не мав.

Сторона відповідача просить суд у задоволенні позову ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» відмовити та прийняти дану заяву до розгляду та врахувати її як остаточну правову позицію Відповідачки.

Додаткові пояснення сторони позивача від 12.05.2026

Щодо нікчемності договору факторингу в силу закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. При цьому законодавство не пов`язує дійсність договору факторингу виключно з наявністю окремого документа під назвою «ліцензія», якщо право на надання відповідної фінансової послуги підтверджується чинним статусом фінансової установи та включенням до відповідного реєстру. Розпорядження Нацкомфінпослуг № 1505 від 30.08.2018 підтверджує набуття Позивачем статусу фінансової установи та права на здійснення відповідної діяльності. Сам по собі факт переоформлення ліцензії 19.03.2024 не свідчить про відсутність у Позивача права на здійснення факторингових операцій станом на 23.01.2024, оскільки переоформлення є адміністративною процедурою приведення документів у відповідність до нових вимог регулятора та не означає припинення правосуб`єктності чи заборони на здійснення діяльності.

Крім того, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» підлягає застосуванню лише у випадку, коли особа взагалі не мала права на надання відповідної фінансової послуги. Водночас Позивач був зареєстрованою фінансовою установою та здійснював діяльність у межах правового регулювання, що виключає висновок про нікчемність правочину.

Також позивач зазначив, що нікчемність правочину повинна прямо випливати із закону та не може ґрунтуватися виключно на припущеннях щодо неналежного оформлення дозвільних документів. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що станом на дату укладення договору факторингу Позивачу було заборонено здійснювати факторингову діяльність або що його було виключено з реєстру фінансових установ.

Отже, договір факторингу від 23.01.2024 укладений уповноваженою фінансовою установою, відповідає вимогам чинного законодавства та є дійсним, а твердження про його нікчемність безпідставними. Твердження Відповідача про те, що ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» є неналежним кредитором, ґрунтується виключно на помилковому припущенні щодо нікчемності договору факторингу № 254 та не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Запропонована сума врегулювання була сформована на підставі наявної заборгованості за кредитним договором та умов договору факторингу. При цьому проект мирової угоди не створює нових зобов`язань, а лише визначає порядок та умови добровільного врегулювання вже існуючого спору. Посилання Відповідача на соціальний стан та інвалідність II групи не спростовують факту існування договірних зобов`язань та не є підставою для припинення чи невиконання грошового зобов`язання, якщо інше прямо не передбачено законом або умовами договору. Крім того, відхилення сторонами запропонованих умов мирової угоди не впливає на дійсність права вимоги Позивача та не може свідчити про його незаконність чи сумнівність. Відтак доводи Відповідача є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Посилання Відповідача на ст.ст. 126127 ЦПК України є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права. Розпорядження № 1505 від 30.08.2018 було подано Позивачем як доказ на підтвердження статусу фінансової установи та права на здійснення відповідної діяльності. Зазначений документ не є самостійною заявою чи процесуальною дією, для подання якої необхідне поновлення процесуального строку у розумінні ст. 127 ЦПК України. Крім того, відповідно до принципів змагальності та повного з`ясування обставин справи, суд має право приймати та досліджувати докази, необхідні для правильного вирішення спору, а залишення доказу без розгляду можливе лише за наявності передбачених законом підстав, яких у даному випадку немає. Отже, доводи Відповідача щодо необхідності залишення поданого доказу без розгляду та відсутності у Позивача права на здійснення факторингової діяльності є безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або зміна його умов не допускається. Оскільки факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів Відповідачем не заперечується, а право вимоги належним чином перейшло до Позивача, зобов`язання за кредитним договором підлягають виконанню у повному обсязі.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Київського районного суду м. Одесиз вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 06.02.2026 по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням сторін. Відповідачці визначений п`ятнадцятиденний строк для надання відзиву.

Також вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача: витребувано з АТ «УкрСиббанк» докази, зокрема обґрунтований розрахунок заборгованості (помісячний розрахунок окремо по заборгованості за кредитом та відсоткам із зазначенням нарахованих, сплачених коштів, періодів здійснення відповідних нарахувань) станом на 23.01.2024 (день укладання договору факторингу) за кредитним договором №98085262000.

06.03.2026 до суду з АТ «УкрСиббанк» надійшли витребувані докази.

11.03.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Клабукова Р.В. надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву та відповідних доказів у цивільній справі 947/2044/2026.

Ухвалою суду від 16.03.2026 вказане клопотання задоволено: продовжений стороні відповідача процесуальний строк на подання відзиву та відповідних доказів на п`ятнадцять днів з дня отримання представником відповідачки в Електронному суді позовної заяви з додатками, тобто до 25.03.2026. Позивачу встановлений п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачці - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

24.03.2026 до суду від представника відповідачки надійшов відзив на позов. Разом з відзивом подане клопотання про витребування доказів у позивача, зокрема сторона відповідача просила витребувати належним чином засвідчену копію Ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг (на здійснення операцій з факторингу), яка була чинною станом на укладання Договору факторингу від 23.01.2024 №254.

30.03.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, до якої сторона позивача долучила Виписку з ЄДР, Виписку за картковим рахунком, Витяг з Державного реєстру фінансових установ.

31.03.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ «Укрсиббанк», а саме: банківські виписки, які підтверджують видачу кредитних коштів та їх рух за кредитним договором № 98085262000.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.04.2026 суд задовольнив вказане клопотання та витребував з АТ «Укрсиббанк» банківські виписки, які підтверджують видачу кредитних коштів та їх рух за кредитним договором № 98085262000.

06.04.2026 до суду від представника відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками, у якому сторона відповідача зазначила про намір мирного врегулювання спору.

20.04.2026 до суду від представника відповідача надійшла зава про вжиття заходів щодо мирного врегулювання спору.

23.04.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копію Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.08.2018 № 1505.

28.04.2026 до суду від представника відповідачки надійшли заперечення на клопотання про долучення копії вказаного вище Розпорядження.

29.04.2026 до суду надійшли витребувані з АТ «Укрсиббанк».

01.05.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

08.05.2026 до суду від представника відповідачки надійшла заява щодо невизнання позову та обґрунтування нікчемності договору факторингу, відповідно до якої просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та викладені у заяві доводи та аргументи як остаточну правову позицію відповідачки.

12.05.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

26.06.2026 до суду надійшло клопотання від представника позивача про повторне долучення копії Розпорядження від 30.08.2018 № 1505 через технічну помилку у підсистемі «Електронний суд» не було долучене до матеріалів додаткових пояснень позивача від 01.05.2026.

Інші заяви, клопотання, додаткові пояснення від сторін та їх представників до суду не надійшли.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого позивач звернувся з позовом про відновлення його прав шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Встановлені фактичні обставини справи

Ураховуючи, що факт укладання 03.09.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98085262000, отримання кредитних коштів відповідачкою у користування та неповернення нею суми кредитного ліміту у розмірі 30 000,00 грн сторонами визнається та не осопрюється, суд відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вважає ці факти доведеними та такими, що не потребують доведення.

Відповідачка не погоджується з розміром розміру тіла кредиту у розмірі 36097,49 грн (підтримує позовні вимоги в частині 30 000,00 грн тобто в межах використаного кредитного ліміту) та процентів у розмірі 31 407,00 грн, про стягнення яких заявляє позивач.

Зокрема, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за тілом кредиту у розмірі 36 097,49 грн, за процентами - у розмірі 31407,00 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем наданий детальний розрахунок первісного кредитора та виписку про рух коштів за період з 03.09.2021 по 26.03.2026 по рахунку ОСОБА_1 , з яких вбачається, що на момент відступлення прав вимоги за основним боргом за договором №98085262000 від 03.09.2021 заборгованість складала 36 097,49 грн, за нарахованими відсотками за договором №98085262000 від 03.09.2021 31407,00 грн.

Згідно п.1.2. Договору-анкети, банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених договором та правилами.

Відповідно до п.2.1.1 Договору, ліміт кредитування встановлюється у розмірі 30000 грн. Кредит надається Клієнту без застави. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладання договору по 20.09.2023.

Пунктом 2.1.4 Договору встановлено, що відсоткова ставка на суму кредитної заборгованості з операціями з отримання готівки становить 44,99 % річних, для безготівкових операцій 44,99 % річних, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду, річних становить 0,00%, пільговий період для погашення заборгованості 56 днів.

Щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, тверджень сторони відповідача щодо нікчемності договору факторингу.

23.01.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено Договір факторингу № 254, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» передало ТОВ «ФК «Суперіум» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Суперіум» прийняло належні АТ «Укрсиббанк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з вказаним Реєстром боржників, позивач ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право грошової вимоги до відповідачки в розмірі 67 504,49 грн, з яких: заборго?ваність за основним боргом становить 36 097,49 грн, заборго?ваність за відсотками 31 407,00 грн,

Дослідженням Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.08.2018 № 1505 встановлено, що Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за результатами розгляду заяви ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 1 ч. 2 ст. 6 та ч. 7,8,12 ст. 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пп. 9 та 12 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 07.12.2016 № 913, Національна комісія здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, постановила видати ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме: на надання послуг з факторингу.

Вказаним Розпорядженням Нацкомфінпослуг доручено:

- Департаменту регулювання та нагляду за фінансовими компаніями забезпечити внесення інформації про видачу ліцензії до Державного реєстру фінансових послуг;

- товариству доручено здійснити оплату за видачу ліцензії;

- Управлінню забезпечення діяльності Голови та членів Комісії забезпечити оприлюднення рішення на офіційному сайті Нацкомфінпослуг у мережі Інтернет не пізніше наступного дня після прийняття рішення.

Дослідженням Акту приймання-передачі прав вимогу за Договором факторингу від 23.01.2024, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», фінансова установа, яка зареєстрована і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства (ліцензія, видана розпорядженням Нацкомфінпослуг №1505 від 30.08.2018).

Згідно з Витягом із Державного реєстру фінансових установ, запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії стовно позивача ТОВ «СУПЕРІУМ» внесений 19.03.2024.

Щодо позиції сторони відповідача щодо залишення клопотання представника позивача про долучення доказів без розгляду суд зазначає наступне.

Позивач на підтвердження доводів та аргументів, якими обґрунтовує свої позовні вимоги надав разом з позовною заявою, з якою також подав клопотання про витребування доказів у певрінсого кредитора.

Питання необхідності долучення розпорядження виникло після викладення позиції сторони відповідача щодо нікчемності договору факторингу.

Суд бере до уваги аргументи сторони позивача та зазначає, що подання цього доказу обумовлене наданням стороною позивача заперечень на позицію відповідачки щодо наявності права здійснювати факторингові операції.

Факт перебування Позивача у реєстрі фінансових установ станом на 19.03.2024 року підтверджує, що його діяльність не припинялась. Докази втрати ліцензії у період між 2018 та 2024 роками в матеріалах справи відсутні, сторонами у справі не надані.

Отже суд не вбачає підстав для залишення вказаного клопотання позивача без розгляду, виходячи з обов`язку суду під час розгляду справи дотримання загальних засад цивільного судочинства (принципу рівності та змагальності сторін), а також ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, повно та об`єктивно встановивши фактичні обставини справи.

Мотиви суду та застосування норм права

З урахуванням позиції сторони відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з вказаним позовом, оскільки в силу нікчемності договору факторингу, укладеного між первісним кредитором та позивачем, до останнього не перейшли права та обов`язки нового кредитора за договором, укладеним з ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне надати оцінку обставинам набуття позивачем прав вимог за кредитним договором, та надати їм правову оцінку.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судом, 23.01.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено Договір факторингу № 254, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» передало ТОВ «ФК «Суперіум» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Суперіум» прийняло належні АТ «Укрсиббанк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з вказаним Реєстром боржників, позивач ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право грошової вимоги до відповідачки в розмірі 67 504,49 грн, з яких: заборго?ваність за основним боргом становить 36 097,49 грн, заборго?ваність за відсотками 31 407,00 грн,

Дослідженням Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.08.2018 № 1505 встановлено, що Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за результатами розгляду заяви ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 1 ч. 2 ст. 6 та ч.ч. 7, 8, 12 ст. 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пп. 9 та 12 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 07.12.2016 № 913, Національна комісія здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, постановила видати ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме: на надання послуг з факторингу.

Під час укладання договору факторингу сторонами договору факторингу перевірялась законність здійснення діяльності позивачем у сфері надання факторингових послуг.

Вказане вбачається з дослідженого судом Акта приймання-передачі прав вимогу за Договором факторингу від 23.01.2024, відповідно до якого встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», фінансова установа, яка зареєстрована і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства (ліцензія, видана розпорядженням Нацкомфінпослуг №1505 від 30.08.2018).

Згідно з Витягом із Державного реєстру фінансових установ, запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії стовно позивача ТОВ «СУПЕРІУМ» внесений 19.03.2024.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (яка діяла на момент видачі Розпорядження), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи, а також ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та затверджує умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії чи дозволу, та порядок контролю за їх додержанням

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 та ч.ч. 7, 8, 12 ст. 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (яка діяла на момент видачі Розпорядження) Орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності отримує та розглядає заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, оформлення, переоформлення та видачу інших документів, що стосуються сфери повноважень органу ліцензування.

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.

Рішення, прийняті органом ліцензування відповідно до цього Закону, у день внесення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підлягають обов`язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить десять робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Ліцензія видається на необмежений строк.

Згідно з ч. 9 ст. 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (яка діяла на момент видачі Розпорядження), набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення рішення органу ліцензування про видачу ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пп. 9 та 12 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070 (яка діяла на момент видачі Розпорядження), Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань веде Державний реєстр фінансових установ; видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи, а також ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

Судом встановлено, що позивач станом на 19.03.2024 перебував у реєстрі фінансових установ, про що свідчить запис про переоформлення ліцензії 19.03.2024.

Докази припинення діяльності позивача як фінансової установи відсутні, сторонами не надані.

Отже твердження відповідача про те, що Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.08.2018 № 15, не підтверджує, що вказана ліцензія була чинною, не була анульована, зупинена або відкликана станом на дату укладення Договору факторингу № 254 (23.01.2024), є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, чинних на момент виникнення правовідносин між первісним кредитором та позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з аналізу правових норм, виходячи з оцінки наданих доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору факторингу нікчемним.

Отже, суд виснував, що позивач ТОВ «ФК «Суперіум» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 98085262000 від 03.09.2021.

Щодо розміру заборгованості як підлягає стягненню з відповідачки, з урахуванням заявлених позовних вимог та часткового на суму 30 000,00 грн визнання відповідачкою позовних вимог

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 504,49 грн (заборгованість за основним боргом 36 097,49 грн, заборгованість за відсотками 31 407,00 грн), яку набув від первісного позивача АТ «Укрсиббанк», при цьому власних нарахувань позивач не здійснював.

Відповідачка визнає розмір заборгованості в частині 30 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно з частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1 статті 1054 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. За змістом пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пп. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Дослідивши Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98085262000 від 03.09.2021, встановлено, що сторони дійшли згоди за всіма істотними умовами: сума кредиту, дата його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування тощо.

ОСОБА_1 не оспорює отримання кредитних коштів, факт користування ними та неналежного виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Доказів про погашення заборгованості суду не надано.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже виходячи з аналізу вказаних норм банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши умови договору, витребуваний деталізований розрахунок заборгованості АТ «Укрсиббанк» та Виписку про рух коштів по рахунку відповідачки (який є первинним фінансовим документом), відповідно до яких розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором складає67 504,49 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 36 097,49 грн, заборгованість за відсотками 31 407,00 грн, суд виснував про обґрунтованість розміру заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Окрім цього, вказаний розмір заборгованості підтверджується Витягом з Реєстру боржників до договору факторингу від 23.01.2024 № 254.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, встановивши фактичні обставини у справі, перевіривши їх доказами, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами заявлених позовних вимог та виснував про наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідачка просить розточити виконання рішення суду щодо стягнення з неї 29000 на 29 місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, заявлене стороною відповідача прохання щодо розстрочення рішення суду на 29 місяців, не підлягає задоволенню.

При цьому суд роз`яснює, що питання розстрочки або відстрочення виконання судового рішення може бути вирішено в порядку ст. 435 ЦПК України на стадії виконання судового рішення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідачку.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 137, 139, 141, 211, 223, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1077, 1078, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» заборгованість за Договором-Анкетою про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 98085262000 від 03.09.2021 на загальну суму 67 507 (шістдесят сім тисяч п`ятсот сім) гривень 49 копійок, з яких: заборгованість за основним боргом - 36 097,49 грн, заборгованість за відсотками - 31 407,00 грн

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», ЄРПОУ: 42024152, місцезнаходження: Вознесенський узвіз, 23-А, м. Київ, 04053, ел. пошта fcsuperium@gmail.cоm.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суд підписане 07.07.2026.

Суддя Ю. А. Скриль